Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко в інтерв'ю РБК-Україна розповів, як, на його думку, добитися роздержавлення ЗМІ, як оптимізувати іномовлення, які реформи чекають на Держкомтелерадіо, чому впав попит на книгу, а також коли чекати запуску суспільного мовлення.
Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко в інтерв'ю РБК-Україна розповів, як, на його думку, добитися роздержавлення ЗМІ, як оптимізувати іномовлення, які реформи чекають на Держкомтелерадіо, чому впав попит на книгу, а також коли чекати запуску суспільного мовлення.
РБК-Україна: Наприкінці минулого року Кабмін повернув Держкомтелерадіо проект закону "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації", який передбачав, зокрема, роздержавлення таких ЗМІ. Чи означає це, що в Держкомтелерадіо відмовилися від цієї ідеї? Або комітет буде і надалі наполягати на роздержавленні?
Олег Наливайко: Ні, комітет не відмовився. Ми не можемо відмовитися тому, що це один з пріоритетів як і для медіа-спільноти в цілому, так і Держкомтелерадіо.
Ми в минулому році, коли формувався склад комітетів, провели спільну нараду з представниками спілки журналістів, медіа-профспілки, "Стоп цензури", всіма, хто займається цією проблемою, і одноголосно визначили кілька законопроектів. Один законопроект про суспільне телерадіомовлення, другий - роздержавлення, третій - це те, що пов'язане з прозорістю медіа-власності, про захист професійних прав журналістів та розширення зони публічного доступу. Це ті законопроекти, які ми для себе визначили пріоритетними.
Що стосується роздержавлення - то вже горезвісний закон... У 2005 р. Україна, коли вступала до Ради Європи, добровільно взяла, я завжди це підкреслюю - ніхто нас до цього не примушував, два зобов'язання. Це суспільне телерадіомовлення та роздержавлення. На мій погляд, ця потреба не те що назріла, вона перезріла. Дуже багато було підготовлено законопроектів, але кращий законопроект був винесений в парламент у минулому році. Він пройшов всі стадії узгодження, але у другому читанні, на жаль, не набрав, якщо я не помиляюся, 20 голосів і був знятий.
Відразу після цього ще раз разом з депутатським корпусом комітет розробив законопроект, і вже внесли в уряд. Також йдемо паралельним шляхом разом з нашими політичними партнерами-медійниками: колишнім головою комітету Миколою Томенком, Вікторією Сюмар. Таким чином ще депутатський проект виноситься. Тому подивимося, який буде проходити швидше.
У цей законопроект, і це для нас ключова позиція, ми прописуємо так звану схему 2+1: 2 роки - це пілотний проект і 1 рік - вже загальне роздержавлення. На мій погляд, якби за цією схемою ми йшли і щодо суспільного телерадіомовлення, ми б стартували вже 1 січня цього року.
В Спілці журналістів і Держкомтелерадіо є перелік видань з приблизно 60 районних та обласних газет, які добровільно погодилися пройти роздержавлення. Є підтримка Ради Європи та міжнародної федерації журналістів у різних сферах - і фінансова, і тренери, і семінари, курси.
Наші районки ще недооцінюють можливостей розвитку газетних проектів і заробляння коштів з Інтернету, тому Спілка журналістів розробила два проекти. Зробити такий собі конструктор-сайт, а потім підключити до єдиної мережі із загальним рекламним агентством, яке допомогло б, по-перше, просувати ту чи іншу газету в Інтернеті, а по-друге, заробляти кошти. Ми ці 60 видань, об'єднані навколо медіа-спільноти, за 2 роки хотіли б довести до якогось розумного, правильного економічного і медійного проекту, і за цей час подивитися, що не виходить, зробити роботу над помилками, вести зміни в закон, і тільки вже на третій рік робити якісь подальші зміни. Тому, узагальнюючи, стартувати саме з тих, які добровільно цього захотіли, без якогось тиску.
Є ще зараз політична дискусія. Мовляв, йде інформаційна війна і чи актуально зараз роздержавлення? Оскільки нібито вплив держави в суспільному мовленні втратиться. Однак ми виходимо з того, що держава свої функції має виконувати через законодавчу сферу. І, на мій погляд, помилково думати, що якщо ЗМІ перейдуть у приватну власність, то з'явиться якась антидержавна політика. Це інша сфера, яка повинна регулюватися.
РБК-Україна: Нещодавно на сайті Держкомтелерадіо був оприлюднений проект розпорядження Кабміну про припинення функціонування української версії телеканалу Euronews. У зв'язку з чим було прийнято таке рішення?
Олег Наливайко: Причина, в першу чергу, економічна. Сьогодні річний платіж, який має здійснити Національна телекомпанія, приблизно 5 млн євро. Це і були величезні кошти, а зараз, враховуючи курсову різницю, у нас просто немає такого ресурсу. Друга проблема - борг понад 11 млн євро, який накопичився, тому що свого часу час контракт був підписаний, але фінансування в бюджеті не проводилися в 2012 і 2013 рр. Наші партнери з Euronews дуже конструктивно налаштовані і готові до певної реорганізації цього боргу, ми шукаємо відповідь, де знайти ці кошти.
У нас є компанія УТР, яка єдина здійснює іномовлення. Її бюджетне асигнування 23 млн гривень. Це трохи більше 1 млн євро. Тобто вся наша державна система іномовлення - 1 мільйон. А тут 5 мільйонів - лише річний внесок.
РБК-Україна: Але ж зараз на зарубіжну аудиторію мовить цілих три українських телеканали: крім УТР, ще Перший Ukraine Ukraine Today. Незважаючи на це, Україна програє інформаційну війну Російській Федерації. Чи не дешевше було б реорганізувати ці канали?
Олег Наливайко: Так, у нас є такий план. Перший Ukraine - це, в першу чергу, супутниковий канал Національної телекомпанії. І НТКУ теж дотримується такої думки, що їх треба об'єднати. Але там практично державного фінансування взагалі немає.
У нас є домовленості з Національним банком про канал БТБ, який має дуже гарну технічну базу, сильний кадровий потенціал. Канал створювався свого часу для піару Національного банку, і керівництво Національного банку вважає, що цей канал має займатися не цими функціями. Тому вони згодні об'єднати його з іномовленням. Єдине, що у держави сьогодні немає коштів для того, щоб фінансувати БТБ на той час, поки йде реорганізація. Це люди, журналісти, там є ліцензійні вимоги. Тому ми зараз разом з Мінінформполітики шукаємо схему, як, використовуючи технічну базу і потенціал, об'єднати їх.
Ми б це зробили, напевно, давно. Цей процес стримує закон про суспільне телерадіомовлення. У відповідний законопроект, проголосований у квітні минулого року, у першому читанні, на мій погляд, помилково було внесено, що суспільне телерадіомовлення створюється в тому числі і на базі УТР. Помилково, тому що суспільне мовлення - це мовлення для суспільства, а іномовлення - в принципі це пропаганда, пропаганда наших прав, інтересів держави. Тому їх функції розходяться.
Зураб Аласанія також погоджується, що депутатський корпус проголосував це помилково. І сам депутатський корпус цього висновку дійшов. Внесені зміни, і всі підтримують, що треба вивести пункт про УТР. Але, враховуючи, що зміни, які ми вносили ще у травні, пройшли тільки перше читання, ми очікуємо, що на поточній сесії буде виведено на голосування в Раду. І як тільки це буде зроблено, ми зможемо приймати якесь рішення про об'єднання, а до того, відповідно до закону, на його базі створюється суспільне мовлення.
РБК-Україна: На засіданні колегії Держкомтелерадіо 27 січня Ви повідомили про те, що комітет розглядає можливість поширення українського радіомовлення аж до Уралу. Як відомо, 1 грудня 2014 р. вже було відновлено радіомовлення на частину РФ. На яку аудиторію розраховано це мовлення? Чи маєте Ви дані щодо того, скільки громадян РФ слухають українське мовлення? Це росіяни чи українці?
Олег Наливайко: Ні, такої інформації ми поки що не маємо, тому що тільки з 1 грудня почали, а спочатку був тестовий режим. Єдине, ми маємо інформацію від споживачів, що в Москві і Петербурзі дуже хороше звучання, немає жодних претензій до технічних характеристик і абсолютно комфортно прослуховувати ті чи інші програми.
Ми розраховуємо на тих росіян, які хотіли б знати правду про те, що відбувається в Україні, і українців, які проживають у Російській Федерації. На мій погляд, у нас є єдина перевага - ми будемо нести на наших інформаційних каналах правду. Тому що якщо хоч раз ми зробимо певну "інформаційну спецоперацію", де буде неточна інформація, відразу ж втратимо довіру. Причому набагато швидше, ніж це було б в Російській Федерації, тому що там зовсім по-іншому вже багато років готувався слухач і глядач. А у нас все ж за всі ці роки свобода слова і правда завжди були в першому ешелоні.
У нас ще є проблема зі створенням редакції. Вона, на мій погляд, професійно не до кінця готова працювати, вона ще не відчуває слухача Російської Федерації. Програми вже з'явилися, які більш-менш на слуху, але треба ще доробити контент. Ми, можливо, проводили б зараз рекламу в Інтернеті, щоб звернути увагу, але теж боїмося, що хтось включитися на цю хвилю і навіть просто професійно почує, що вона не цікава і наступного разу не зайде. Ми хочемо вже все довести до ладу, а потім зробимо в Інтернеті рекламну кампанію, щоб звернути увагу, що ця радіостанція працює.
РБК-Україна: У грудні міністр інформації Юрій Стець заявив про те, що був би вдячний депутатам, якщо б вони 300 голосами ліквідували Держкомтелерадіо. Чим, на вашу думку, спричинена така заява? Чи співпрацює комітет з новоствореним Міністерством інформації?
Олег Наливайко: У нас дуже конструктивні відносини з міністерством і, особливо, з міністром. Ми з паном Стецем колись працювали разом: я в УНІАН, а він на 5 каналі. І у нас був цікавий проект, коли транслювалися в прямому ефірі 5 каналу прес-конференції в УНІАН. Так і по життю: він очолював комітет Верховної Ради з питань свободи слова, а я був у Спілці журналістів, потім був Майдан, де ми були в багатьох ситуаціях разом і в ефірах, і на вулиці...
У цій фразі, яку Ви процитували, було ще одне речення: "як тільки буде створено суспільне телебачення і радіомовлення", тоді він був би вдячний. Дійсно зараз виникнуть деякі суперечності. Держкомтелерадіо - це конституційний орган, для того щоб з нами щось зробити, спочатку треба проголосувати зміни до Конституції.
Комітет сьогодні займається кількома позиціями. По-перше, те, що пов'язане з інформаційною політикою - ми в цьому перетинаємося з Міністерством інформації. По-друге, управління державної теле - і радіосферою. Якщо буде створена громадська телерадіокомпанія, то серйозний блок, яким займається комітет, відпаде.
Ще одна з наших ключових напрямків - видавнича сфера. У нас вона не відображена в назві, але ми нею займаємося. І в сфері книгорозповсюдження, книгодрукування, і в поліграфії. Тому я не виключаю, що після того, як буде створена громадська телерадіокомпанія, треба буде вносити зміни до Конституції, можливо, перейменовувати. Може, це повинен бути комітет, який займатиметься видавничою сферою. Але на це ще потрібен час.
РБК-Україна: У 2014 р. потік книг з Росії зменшився, проте зменшилися і обсяги книгодрукування в Україні. Чи означає це, що українці стали менше читати? І чим зумовлене падіння обсягів книгодрукування в Україні? Що потрібно зробити для того, щоб виправити ситуацію?
Олег Наливайко: Ситуація з російською книгою зрозуміла - війна, митні проблеми, проблеми з доставкою, дуже скоротилася активність російських видавничих компаній на українському ринку.
Що ж стосується української видавничої галузі, то у нас одна з ключових проблем - це втрата купівельної спроможності нашого населення. По-друге, в цьому році було неможливо отримати якісь кредитні ресурси під видавничі проекти, а вони дуже дорогі, враховуючи, що ми закуповуємо папір в Польщі, Росії чи Китаї, дуже серйозно зросли суми.
Нашому комітету також дістався важкий спадок - кредиторська заборгованість Держкомтелерадіо в 21 млн гривень перед видавцями за програмою "Українська книга". Тобто видавці направили книги в бібліотеки, а з ними не розрахувалися. І ось ми перше півріччя займалися тим, щоб погасити ці борги. Вже погасили повністю.
Також рівень книговидавництво впав у зв'язку з тим, що нам секвестували бюджет, і ми могли тільки на 8 млн профінансувати "Українську книгу". А так, як правило, було 38 млн - і це теж галузь відчула, як і відсутність коштів у Мінкульту для поповнення бібліотечних фондів. Але найстрашніше - все-таки втрата купівельної спроможності. Менші зарплати, витрати йдуть на щось інше, а не на книгу.
РБК-Україна: Чи сформоване держзамовлення за програмою "Українська книга" на 2015 р?
Олег Наливайко: Замовлення ще не сформоване. Ми запланували в лютому провести колегію Держкомтелерадіо, де буде затверджено перелік цих проектів. Зараз працює експертна рада. У нас виділена сума 15,5 млн гривень на проекти в цьому році. Можливо, при змінах в бюджеті вона буде збільшена. У нас є заявок на 150 мільйонів від бажаючих взяти участь у проекті. Вважаємо, що це є довіра до держави, незважаючи на те, що в минулому році видавцям було дуже складно, коли вони надрукували, а гроші отримали із затримкою на півроку.
Конкурс дуже серйозний, працює експертна рада, в яку входять видатні українські письменники, видавці, громадськість. Для них є кілька ключових критеріїв. По-перше, це знаменні дати. Наприклад, два роки ми дуже активно займалися Шевченкіадою у зв'язку з ювілеєм, є укази Президента і рішення Кабінету міністрів з тим чи іншим письменникам і подій - це один блок. Другий блок - це дитяча сфера. Третій - випуск патріотичної літератури, пов'язаний з моментом. Четверте - це підтримка молодих письменників. Є також заявки, пов'язані з перекладом на українську мову нобелівських лауреатів і видатних письменників.
Сьогодні ми вже маємо перелік всіх видавничих проектів, дуже багато цікавого і нового, багато відрізняється від минулого року, але поки не можу коментувати, тому що у нас є домовленість з експертною радою, що це рішення, яке вони повинні проголосувати.
До речі, експертне засідання, на якому ті чи інші проекти вже будуть рекомендувати Держкомтелерадіо, ми в минулому році зробили відкритим для преси. Є пряма трансляція в Інтернеті. Ми залучаємо всіх і намагаємося, щоб на всі питання були надані відповіді і, як правило, жодних правок ми туди не робимо - все, як запропонує медіа спільнота. А наша справа - забезпечити виконання.
РБК-Україна: Чи є якісь прогнози щодо того, коли в Україні буде створено суспільне телебачення і радіомовлення?
Олег Наливайко: В цьому році з'явиться - я оптиміст і в цьому переконаний. Ще раз наголошую, що все треба робити крок за кроком - спочатку, на мій погляд, треба було робити на базі Національної телекомпанії, через рік або два, а може і через півроку, дивлячись по ситуації, переходити далі. Але обраний інший шлях, і ми по ньому йдемо. Одночасно наші телекомпанії змінили контент і глядач це відчув, зріс загальний рейтинг обласних держкомпаній, фінансовий план перевиконано в півтора рази.
Зараз йдуть дискусії щодо форми - це ПАТ або державна установа? Національна радіо- і телекомпанія - це одна юридична особа чи ні? Що робити з регіональними каналами? Проект і так дуже непростий. Дуже багато союзників, які перейшли в опоненти. Це і в залі відчувається, і у виступах громадськості. Але це наш європейський вибір, ми приречені і все одно до цього прийдемо. Ми могли б вже стартувати, але вийшло так, як вийшло. Я сподіваюся, що в найближчі дні все-таки буде проголосований законопроект у другому читанні і це відкриє дорогу до створення суспільного мовлення.
Розмовляла Юлія Молочко