Один з творців "Національної культурної автономії сибіряків" Євген Митрофанов: "Люди, які живуть тут, мають право вирішувати долю цієї території"
Вперше словосполучення "Національна культурна автономія сибіряків" стало широко відомим в 2010 р., коли в РФ проходив перепис населення. Тоді на запитання про національність у двохмільйонному Новосибірську назвали себе сибіряками кілька сотень респондентів. Точний облік ніхто не вів, а вільнодумцям переписувачі вписували в графу "національність" більш традиційне - "росіянин".
У березні 2012 р. відбулася прес-конференція з питання створення сибірської національної культурної автономії. З цією ініціативою виступили виконавчий директор новосибірського громадського фонду захисту прав споживачів Євген Митрофанов, голова правління НРОО "Асоціація ошуканих пайовиків та інвесторів" Олександр Бакаєв, директор Сибірського федерального центру оздоровчого харчування Яков Новосьолов, а також творці гучного фільму "Нафта в обмін на нічого" Дмитро Марголін і Артем Лоскутов.
Як існує і чим сьогодні займається "Національна культурна автономія сибіряків" розповів в інтерв'ю РБК-Україна один з її творців Євген Митрофанов.
РБК-Україна: "Національна культурна автономія сибіряків" - це арт-проект або щось більше?
Євген Митрофанов: Це, скоріше, правильно назвати громадською організацією. Головні завдання нашої автономії - відродження культурних національних традицій, формування, я б навіть сказав, створення сибірської ідентичності, спроба представити інтереси сибіряків на федеральному рівні.
Щоб все це зробити, на наш погляд, потрібен суб'єкт. Найкраще для цього підходить громадське об'єднання - національна культурна автономія, яка прямо передбачена федеральним законом про національні культурні автономії. Цей закон, крім усього іншого, передбачає державну підтримку, в тому числі, виділення часу на радіо і телебаченні та інших подібних речах.
РБК-Україна: Ви зареєстровані?
Євген Митрофанов: На жаль, нам тоді відмовили в управлінні юстиції по Новосибірській області, мотивувавши таке рішення тим, що немає такої національності, як сибіряк.
Мені здається, це був саме привід відмовити. Думаю, що десь в Москві вирішили, що створення такої культурної автономії - це вже сепаратизм, і простіше відмовити. На всякий випадок.
Тут можна згадати зовсім недавні події - марш за федералізацію Сибіру, який починався, як якась арт-витівка Єременко і Баранова (новосибірські художники - ред.), і те, до чого все це прийшло. Прямо якийсь план з розчленовування Росії побачили в цьому федерали - і доклали усіх зусиль, щоб не випустити організаторів з правоохоронних органів. Протримали їх там близько семи годин.
На мій погляд, федеральний центр створює зовсім непотрібний прецедент, шукає проблему там, де її немає.
РБК-Україна: Повернімося до національно-культурної автономії. Чи буде ставити ця організація, в разі її реєстрації, які або політичні цілі?
Євген Митрофанов: Якщо вважати політичними цілями перегляд порядку бюджетного фінансування Сибірського регіону, то так, безумовно. Простіше кажучи, ми хочемо, щоб більше грошей залишалося в Сибіру, ніж зараз.
Ідея проста - щоб якість життя була приблизно однаковим в Москві і Новосибірську, або, наприклад, в Томську, або в селі де-небудь в Кемеровській області. Ну, а щоб якість життя було однаковим, то, на мій погляд, потрібно міняти бюджетний процес.
РБК-Україна: Чи є у вас якісь дані про те, скільки людей себе вважають сибіряками?
Євген Митрофанов: Складно сказати, якісь підрахунки або заміри ми не робили, але, якщо судити по соцмережам, то, напевно, це десятки тисяч. Це зовсім не означає, що вони хочуть від когось відокремлюватися, але вони поділяють ідеї національно-культурної автономії. Адже ми теж не говоримо про те, що треба відокремитися або щось таке.
Ми говоримо про те, що якщо наша країна називає себе федерацією, то вона і повинна бути федерацією по суті, а не тільки за назвою. Або давайте поміняємо конституцію, раз ми унітарна держава.
Люди, які живуть тут, має право вирішувати долю цієї території. До речі, це слова Путіна за підсумками кримського референдуму. Інакше це якісь подвійні стандарти.
РБК-Україна: Ваша автономія, яку поки не зареєструвало держава, доклала руку до створення двох фільмів.
Євген Митрофанов: Так, першим був фільм "Нафта в обмін на нічого", знятий в 2011 р. Другий - "Сибірське царство", який з'явився в минулому році.
"Нафта в обмін на нічого" ми починали як фільм про проблеми дорожнього будівництва. Потім, коли ми підібрали коло осіб, які беруть участь у фільмі - а це і політики, і дорожні будівельники і так далі - зрозуміли, що вийшли за рамки теми про сибірських дорогах. Практично всі наші спікери говорили про одне й те ж - гроші звідси забираються і йдуть у федеральний центр, в Москву, а там вони якимось незрозумілим чином перерозподіляються.
Наприклад, факт, який мене вразив: минулого, 2013 р. сума фінансування третього кільця МКАДу було відчутно більшим, ніж сума всього фінансування дорожнього будівництва Сибіру і Далекого Сходу. Порівняйте: третє транспортне кільце навколо Москви і всі дороги половини країни, що лежить за Уралом!
Подивіться фільм, він викладений у відкритому доступі в YouTube. "Сибірське царство", до речі, теж. Це фільм про історію Сибіру.
РБК-Україна: Ви вважаєте, що всі проблеми Сибіру можна вирішивши, перенаправивши фінансові потоки?
Євген Митрофанов: Більшу їх частину. Але можна діяти і іншими методами.
Можна, наприклад, скасувати ввізні мита на ряд товарів - продукти харчування і автомобілі, за умови, що авто буде їздити тільки по Сибіру і Далекому Сходу. Виїхав за межі - плати мито, а всередині їздиш - катайся безкоштовно.
Словом, мова про те, що раз у нас умови життя гірше, то давайте якось вирівнювати. Якщо люди будуть задоволені, то у них і думки не буде відділятися, якось відмежовуватися.
Спілкувався Валерій Іванов, спеціально для РБК-Україна
