Взаємозв'язок збільшення масштабів споживання і виробництва товарів —філософський парадокс. З одного боку, попит народжує пропозицію, з іншого — виробники штучно стимулюють попит. Маркетологи маніпулюють покупцями й створюють ілюзію необхідності нової пари джинсів або смартфона. Хоча вони у нас вже є. Все це залишилося б в області етики або соціальної психології, якби перевиробництво не призводило до виснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища. Яких масштабів вже досягла проблема, і хто все ж винен — в матеріалі РБК-Україна.
Надмірне виробництво вимагає залучення більшої кількості ресурсів. Це призводить до більш швидкого виснаження запасів та забруднення ґрунту, води та повітря. Свій відбиток залишає кожен етап життєвого циклу будь-якого товару, чи то пакет молока, чи то бавовняна футболка, а чи автомобіль. Чим більші обсяги виробництва, тим серйозніше сукупне навантаження на природу.
З надвиробництвом безпосередньо пов’язане і зростання кількості відходів. Наприклад, лише з 2000 по 2015 рік обсяг масового виробництва одягу в усьому світі подвоївся.
Більше того, ми стали втричі рідше одягати кожну річ, перш ніж її викинути. Кількість "модних" відходів сьогодні оцінюється в 90 млн тонн текстилю на рік, причому на звалище потрапляє і новий одяг, і той, який ніхто так і не купив. Багато брендів, особливо класу люкс, радше знищать свою продукцію, ніж дозволять їй опинитися у споживача за нижчою ціною.
Є й інші приклади. У різний час компанія Nike, німецький підрозділ Amazon, швейцарський виробник годинників Richemont (серед його брендів Cartier і Piaget), французький модний дім Céline були помічені у знищенні нерозпроданих товарів. Бренди просто викидали речі замість того, щоб давати їм друге життя або відправити на переробку.
Величезна кількість відходів — проблема не лише модної індустрії, а й промислового виробництва загалом
Торгові мережі повертають виробникам нереалізовані продукти, утилізація яких завдає шкоди довкіллю. Ми викидаємо куплений про запас йогурт, у якого закінчився термін придатності, або хліб, що покрився пліснявою, бо його так і не з’їли.
Щоб оцінити кількість їжі, яка щороку потрапляє на звалище з магазинів, ресторанів, холодильників, експерти ООН пропонують уявити 23 млн по зав’язку завантажених 40-тонних вантажівок. Якщо об’єднати їх в ланцюжок, його довжини вистачило б, щоб 7 разів обігнути Землю. При цьому до 10% світових викидів парникових газів пов’язані з невикористаними споживачами продуктами.
"Таким чином маємо суспільство надмірного споживання, де покупці роблять вибір не раціонально, а керуючись різноманітністю запропонованих варіантів. Що більше товарів навколо і що переконливіші маркетологи, тим сильніше наше бажання мати всі ці прекрасні нові речі, в яких, по суті, немає необхідності. Ми перестаємо думати про доцільність покупок, а довіряємо рекламним обіцянкам про те, що якийсь товар зробить наше життя кращим. Маркетингові війни за увагу та гаманець покупців призводять до того, що виробники вирішують за нас, які речі і в якій кількості зроблять нас щасливими", — такого висновку дійшли експерти в рамках панельної дискусії "Українська екологічна agenda", організатором якої виступила громадська платформа Bezzayve.
Проблема в тому, що за всім цим стоїть по-справжньому важливе питання: як зупинити цю снігову кулю, аби захистити планету?
"Дедалі більше людей у різних країнах, і Україна — не виняток, замислюються про майбутнє планети і роблять посильний внесок у збереження природних ресурсів: сортують сміття, відмовляються від одноразових та зайвих речей, дотримуються мінімалізму в способі життя. Наша держава поки що залишається пасивним спостерігачем у цьому процесі та не сприяє переходу більшої кількості людей та компаній до стійких моделей поведінки. Хоча саме держава має для цього всі інструменти. Їй під силу створити такі умови, коли єдино можливими стають лише раціональні моделі і виробництва, і споживання", — вважає Яна Червінська, речниця громадської платформи Bezzayve, яка підтримує ініціативи, спрямовані на популяризацію та застосування принципів сталого розвитку в різних сферах.
Україна помітно відстає від світових тенденцій у питаннях раціонального споживання. Але, з іншого боку, це дозволяє нам проаналізувати та розробити свій план ефективного переходу до циркулярної економіки, що ґрунтується на кращих світових практиках.
На думку експертів панельної дискусії, Україні необхідна якісна законодавча база і гарним прикладом у цьому питанні може стати прийнятий в ЄС у 2020 році програмний документ New Consumer Agenda. Він визначає політику ЄС щодо відповідального виробництва, включаючи сферу послуг, та споживання. У цьому порядку денному наголос зроблено на 5 пріоритетних сферах, серед них — "зелені" перетворення, цифрова трансформація та міжнародне співробітництво.
Go Green
Мета "зелених" перетворень — забезпечити людям доступ до екологічно чистих продуктів та повної інформації, яка допомагає робити усвідомлений вибір. У цій галузі регулятори ЄС працюють із бізнесом, щоб заохочувати його переходити на стійку модель розвитку.
Наприклад, компанії, які ведуть відповідальний бізнес, заносяться до "зелених" списків та отримують податкові преференції, а недобросовісні виробники потрапляють у чорні списки. Усі вони стають надбанням громадськості, що дозволяє споживачеві, який має запит на усвідомленість, зробити правильні висновки.
Цифрова трансформація
У рамках цифрової трансформації зусилля спрямовані на боротьбу з недобросовісними інтернет-практиками, які маніпулюють користувачами, вводять споживачів в оману та не дають їм зробити раціональний вибір. Мова йде про приховану рекламу і так звані темні схеми, коли творці сайтів непомітно змушують користувача купити щось, що він не планував, або перешкоджають поведінці, яка невигідна для компанії.
Наприклад, роблять кнопку "Оформити передплату" великою та яскравою, а кнопку "Відписатися" — маленькою та блідою. Або крадькома додають у кошик, скажімо, розширену гарантію разом зі смартфоном, яку доводиться видаляти зі списку покупок вручну.
Міжнародне співробітництво
Міжнародне співробітництво у сфері відповідального виробництва та споживання є важливим, тому що рух товарів та послуг виходить за межі національних кордонів. ЄС планує взаємодіяти із різними країнами світу. Наприклад, розробити з Китаєм план дій щодо підвищення безпеки товарів, що продаються через інтернет.
Цінність New Consumer Agenda полягає в тому, щоб на всіх рівнях (ЄС, держави та міжнародного партнерства) створити умови, в яких захищатимуться права кожного споживача. Сьогодні це також право на доступ до достовірної та вичерпної інформації про виробників, товари та умови їх виробництва, які допоможуть споживачеві зробити усвідомлений вибір на користь безпечних і для нього особисто, і для навколишнього середовища звичок.
Так у ЄС формують середовище, в якому буде простіше переходити до свідомого споживання. Виходячи з прийнятих норм, кожному європейцю стане простіше робити свій внесок у збереження планети. Тепер покупець розуміє, скільки природних ресурсів витрачає виробник, який вплив здійснює на довкілля і які кроки робить, щоб знизити це навантаження.
New Consumer Agenda декларує, що споживач — у центрі "зеленого" руху, але саме держава створює такі умови, в яких дії споживача та його вибір відіграють вирішальну роль
Прийнявши аналогічну резолюцію в Україні, ми зробимо перший важливий крок на шляху формування суспільства відповідального споживання та поступової трансформації у бік циркулярної економіки. Саме законодавча ініціатива дозволяє забезпечити перехід не лише окремих людей, а й підприємств та цілих галузей до сталого розвитку та впровадження раціональних моделей відповідального виробництва.