Ім'я івано-франківського бізнесмена Олега Бахматюка стало відоме широкій громадськості під час конфлікту навколо його шести облгазів з групою Бойка-Фірташа на початку 2007 р. Тоді останні з активним застосуванням силових структур, аж до Генпрокуратури, змогли майже повністю витіснити підприємця з енергетичного ринку. Після цього О.Бахматюк змістив акценти у бік аграрного сектору і створив компанію «Авангард», яка в кінці квітня розмістила 20% своїх акцій на Лондонській фондовій біржі і залучила більше 200 млн дол., показавши таким чином ринкову капіталізацію близько 1 млрд дол. Про перспективи аграрного ринку України, про відносини з новою владою і про «золоті» яйця вартістю в мільярд О.Бахматюк розповів в інтерв'ю РБК-Україна.
РБК-Україна: Чому ви вирішили залучати капітал саме шляхом IPO, а не взяти, наприклад, кредит чи випустити облігації, адже зараз українські компанії ще дуже недооцінені?
Олег Бахматюк: В 2007 р. ми розпочали проект побудови двох птахофабрик біля Кам'янець-Подільського і Херсону - унікальний проект на євразійському просторі. Єдина подібна фабрика потужністю близько 2,2 млн птиці є біля Пекіну, а також у Північній і Південній Америці, де розвинене великотоварне виробництво.
Наприкінці 2007 р. розпочалася криза, ліквідність банківської системи стрімко знизилася, а наші власні кошти не дозволили вести проект і ми його заморозили. Протягом 2,5 років ми шукали виходу на ресурси, і, треба сказати, пройшли доволі таки немалий шлях. За 9 місяців разом з букраннером «Тройкою Діалог», юридичними консультантами з компаній Freshfields Bruckhaus Deringer та Avellum Partners, аудиторською компанією Baker Tilly та компанією FD, яка забезпечувала комунікаційну підтримку, ми підготували компанію до виходу на другий за розміром фондовий майданчик у світі - Лондонську фондову біржу, який є доволі непростим за регулюванням, але надзвичайно престижним. І це відкриває для компанії зовсім нові горизонти.
Можливо, компанія і буде недооцінена наступні два роки, але втілення даних проектів дозволить нам вийти на суттєво інший рівень. Ми перетворимось з великого локального на транснаціонального гравця. І можливості, які дає таке залучення капіталу і пов'язана з ним відкритість і публічність компанії, є доволі значними, вони відкриють перед компанією двері і кредитних установ, і нових ринків збуту, на які ми збираємось виходити.
РБК-Україна: Йдеться тільки про вихід на ці ринки з продукцією чи, можливо, ви збираєтесь купувати там якісь активи?
О.Б.: Поки що ми вважаємо, що потенціал нашої землі є найбільш значним, і недоцільно переносити виробництво в будь-яку іншу країну. Взагалі, за оцінками організації FAO (продовольчої та сільськогосподарської організації ООН - Food and Agriculture Organization), є дві найбільш сприятливі території для продукування яйця - це Індія і Україна.
Треба розуміти одне, яйце - це найдешевший протеїн, який входить в 90% товарів споживчого кошика всіх країн світу. У світі немає дефіциту зерна - у світі є дефіцит протеїну. І тому, я вважаю, що майбутнє України у виробництві протеїну - м'яса свині, птиці, ВРХ, того ж самого яйця. Собівартість яйця - це на 75% комбікорм. І, фактично, експорт будь-якого товару білкової групи - це експорт зерна, перш за все - низькосортного. І це дає величезний поштовх розвитку аграрного сектору і держави в цілому.
РБК-Україна: Очевидно, зараз вся ваша увага зосереджена на будівництві двох нових птахофабрик. Якщо говорити про більш віддалену перспективу, є наміри купувати якісь об'єкти чи будувати нові?
О.Б.: Купувати нема доцільності. Набагато ефективніше йти у великотоварне виробництво і будувати нові об'єкти. Тим більше, що наш проект буде зосереджувати в собі два компоненти - їжу і енергію. У птахівничих комплексах будуть побудовані біогазові заводи, найпотужніші на території України на сьогоднішній день.
Дві речі будуть в дефіциті у наступні 50 років, і у цьому сходяться всі аналітики всіх напрямів - це їжа і енергія. Тому суміщення цих двох речей, вважаю, призведе до капіталізації компанії в цілому. І це без урахування Кіотського протоколу чи будь-якого іншого протоколу, який ще буде підписаний. Даний проект - це для нас як «Мерседес», якщо вважати те, чим компанія зараз є, «Фолькcвагеном».
РБК-Україна: Недавно прозвучав експертний прогноз, що цього року українські аграрні компанії залучать через IPO до 1,5 млрд дол. Як Ви вважаєте, наскільки це реально?
О.Б.: Я двома руками за. Чим більше буде українських компаній на зовнішніх ринках, тим вища буде і культура бізнесу, і інвестор буде по іншому дивитися на нашу територію. Треба ламати стереотипи. Ми не на задвірках якоїсь держави, ми є самодостатнім гравцем на ринку Європи, на світовому ринку. Тільки самодостатні гравці викликають повагу і можуть бути партнерами.
У нас був офіційний прийом на Лондонській біржі і ми спілкувалися з її керівництвом - вони дуже високо оцінюють потенціал України саме в аграрному секторі. Інвестори бачать у ньому величезні можливості. Я думаю, що аграрні компанії України можуть залучити не менше 20-30 млрд дол. в наступні 5-10 років. Це більш ніж реальна цифра.
Єдине, що зараз ситуація в Європі не зовсім стабільна і інвестори ще дуже обережні. Але в світі зараз є величезні ліквідні ресурси, фонди вже давно не працювали, вони скучили за роботою. Цього року компаніям буде непросто вийти на IPO, але, думаю, наступного року буде велике пожвавлення на цьому ринку. І це насправді не так важливо цього року чи наступного.
Взяти «Авангард» - це перша компанія за останні 2,5 роки, яка розмістилася у Лондоні. Це певний сигнал. Ми об'їхали більше 100 фондів, з кожним ми поспілкувалися і про нас, і про Україну в цілому. І в кожного з них в голові відклалося, що таке наша держава, які у нас правила гри. І ми зібрали в два рази більше замовлень, ніж нам було потрібно. Це також показує рівень інтересу і рівень довіри від інвестора і до компанії, і до держави в цілому. Тому, я вважаю, що 1,5 млрд дол. - це не такий вже і великий розмір, хоча і для цього року він буде непростий.
РБК-Україна: Повертаючись до тих 216 млн дол., які ви залучили. Всі вони будуть спрямовані на будівництво двох фабрик?
О.Б.: 95% залучених коштів.
РБК-Україна: А яка загальна вартість будівництва?
О.Б.: 450 млн дол. Ми вже вклали порядка 227 млн.
РБК-Україна: Які ще проекти, окрім цих двох фабрик, будуть пріоритетними для компанії на найближчі п'ять років?
О.Б.: Поки що ми зосередились на цих проектах. Нам треба закріпитися на ринках Близького Сходу і Північної Африки. Плануємо вийти на ринок Європи. Ми побудували в Івано-Франківську найбільший в Європі завод з виробництва сухого яєчного порошку, який постачаємо на Далекий Схід. Плануємо вийти на ринок Росії. Це наші стратегічні завдання на два роки. І якщо ми втілимо цю стратегію, однозначно компанія буде мати подальший розвиток. Наша територія дає можливості до такого розвитку.
В 1991 р. Україна мала 27 млн поголів'я великої рогатої худоби, яке планувалося довести до 50 млн. Це була би фактично Аргентина в центрі Європи. Росія є величезним споживачем білка - 1,1-1,2 млн тон в рік імпортує м'яса всіх видів, Європа є великим споживачем, і Україна має зараз величезні перспективи. Ми плануємо запустити наші дві фабрики до кінця 2012 р., вирости десь на 30%. Це дасть нам можливість для наступного кроку. Але зараз ми обговорюємо тільки цей період. А 2012 рік буде дуже показовим для аграрного ринку, тому що в цьому році, за оцінками тієї ж організації FAO, буде перша продуктова криза у світі, яка однозначно змусить світ звернути значну увагу на Україну.
РБК-Україна: Чи є у компанії плани виходу на інші протеїнові ринки - м'ясо свині чи та ж ВРХ?
О.Б.: Поки що ми зосередилися на яйці. Тому що це найдешевший білок. Плюс в тому, що ми маємо можливість транспортувати його на далекі відстані, переробляючи його на сухий яєчний порошок на своєму заводі по переробці яйця. Ми бачимо значну перспективу на зовнішніх ринках. Можливо, компанія буде інтегруватися в продукти яєчного виробництва, але навряд чи буде йти в м'ясо свині, м'ясо худоби, чи, навіть, в м'ясо птиці. Це трохи інші бізнеси, вони потребують трохи іншого підходу і доволі значних капексів на першому етапі. Тим більше на деяких ринках уже є значні гравці, і входження на ці ринки буде непростим. Щодо мене, як акціонера, звичайно, я маю певні інтереси.
РБК-Україна: Які саме?
О.Б.: Однозначно, мене, як акціонера, цікавить ринок землі. Ну, і однозначно, разом з ринком землі, ринок великої рогатої худоби. Він надзвичайно важкий, потребує величезних капіталовкладень на першому етапі. І без стимуляційної програми надзвичайно важко щось змінити. Три роки треба просто вкладати гроші в худобу, щоб вона тільки відновила своє стадо. Я не говорю про те, що треба будувати корівники, обслуговуючу систему. Ми вивчали ряд проектів - бразильських, аргентинських, американських. Є досить цікаві, але всі вони потребують величезних капіталовкладень. Хоча, треба зауважити, що за нашими підрахунками, собівартість української ВРХ буде меншою, ніж в Аргентині. Але цим має зацікавитися держава. Уряд має вирішувати ці питання, бо вони дуже важливі не тільки в економічному, але і в соціальному плані - 40% населення України живе у селі.
РБК-Україна: На якій зараз стадії цей Ваш інтерес до ВРХ?
О.Б.: Я, як акціонер, вже входжу в ці бізнеси. Я навіть, можна сказати, вже там присутній (компанія Ukrlandfarming - ред.).
РБК-Україна: Крім аграрного, які ще бізнеси Вас цікавлять? Ви свого часу цікавилися енергетикою, зокрема облгазами.
О.Б.: Зараз ми не маємо до цього відношення. Ми присутні в фінансовому секторі. Але, я вважаю, що найбільш перспективним напрямком є аграрний сектор. Напрямок енергетики, звичайно, також, але він у нас дуже політизований. Я вважаю, що Україна має значні перспективи в аграрному секторі, за рахунок, перш за все, свого географічного положення, розвинутої системи функціонування і великого споживання. Але саме тому Україна має також великий потенціал в розвитку альтернативних джерел енергії.
І в даному сегменті птахівничі комплекси, які ми будуємо, будуть в рік давати до 40 млн куб. м. метанового газу кожен. Подивіться, що зробила Бразилія. Близько 70% автомобілів там їздять на етанолі. І це держава, яка є одним з великих експортерів нафти. Вважаю, що це саме чекає на Україну. Але знову ж таки, мають бути стимуляційні програми, адже біоетаноловий завод - це величезні вкладення, мінімум 70-100 млн дол.
Аграрний сектор - це той сектор, який капіталізує державу в цілому. Він потребує значних вкладень, які оцінюються спеціалістами від 30 до 100 млрд дол., для того, щоб повністю змінити ситуацію і збільшити потенціал в три рази. Але для цього має бути програма, хоча б на 10 років. Ми повинні створити команду, яка би не один день, а мінімум 2-3 роки активно модерувала на ринках Європи, Азії, Близького Сходу і Північної Африки, тієї ж самої Росії, представляла державу Україну як величезного виробника протеїнової групи, яка буде надзвичайно потрібна цим державам наступних 5-15 років.
І, стукаючи в двері, ми відкриємо їх, спочатку з одного боку, потім з другого, потім з третього. Ми скоротимо цей період очікування, і він перейде в період якісного наповнення. А віддача, звичайно, що буде, вже через п'ять-сім років.
РБК-Україна: Наскільки нинішня влада готова зараз до реалізації таких структурних речей, про які Ви кажете?
О.Б.: Я ніколи не ідеалізую владу. Але сподіваюсь, що вона зрозуміє необхідність їх реалізації.
Друге питання, що у нас в державі влада завжди ділилася на ту, що заважає, ту, що нічого не робить, і дуже рідко ту, що допомагає. Нам треба самим боротися, намагатися кудись рухатись. Наскільки ми ефективні - покаже час. Наскільки ефективна влада - теж покаже час.
Треба змінити підхід. Це не може робити чиновник середньої ланки, це мають робити перші люди держави - модерувати саму стратегію розвитку нашої держави.
Є дві речі, які дав Бог Україні - географічне положення і потенціал землі. Тепер тільки треба вміти використати їх. В цю землю треба вкласти 60 млрд дол., а можливо і 100. Збудувати вертикально-інтегровані компанії. Щоб було умовно не п'ять компаній по 5 млрд дол. обороту, а щоб у нас було 5 тис. компаній.
Ви помітили, чому Польща найлегше пережила кризу? В неї не було крупних компаній, в неї були компанії дрібні, які фактично не відчули падіння ринків збуту. І найкраще пережили кризу як таку. Вони найбільш мобільні, різко реагують на ті чи інші випадки, згортають моментально видатки. І це те, до чого повинна йти Україна. Україна повинна мати десятки тисяч переробних підприємств. І експортувати ні в якому раз не зерно, а муку, м'ясо, яйце чи порошок - готовий виріб.
РБК-Україна: Як Ви оцінюєте нинішній рівень свого діалогу з нашою владою?
О.Б.: Як нормальний. Я завжди з владою йду в діалозі. Ми зустрічаємось з представниками і МінАП, і Держкомпідприємництва, і Мінекономіки. Ми зараз виходимо на ринок Європи і працюємо в цьому контексті з Держкомветмедицини - проходимо сертифікацію нашого заводу, хочемо отримати єврономер. Хочеться якісно щось змінити, хочеться однозначно. І ми самі включаємось в процес, самі пробуємо модерувати, спонукати, капіталізувати. Подивимось, що з того вийде.
Ми сподіваємось, що ситуація трохи зміниться, зміниться ставлення до села. Cвітова кон'юнктура буде штовхати цей процес. Зростання інтересу буде спонукати і внутрішній ріст.
Але коли йде супротив - то тратиться час на його подолання. Інвестору треба просто відкрити двері. Якщо двері закриті на замок, перевішені ланцюгом - треба щоб інвестор був дуже наполегливим, щоб ці двері відкрити. Звичайно, що інтерес відкриє ці двері. Але якби вони вже були відкриті - в Україну хлинув би потік. Думаю, якщо попрацювати хоча б півтора року, Україна могла би мати інвестиції 10-15 млрд дол. всіх напрямів - кредитування, інвестування, вихід на ринки капіталу, технологічні вливання. Це б дозволило дати першу хвилю інтересу, після якої приходить друга. А вже третя хвиля буде надзвичайно велика.
РБК-Україна: Свого часу, коли Ви працювали на енергетичному ринку, у Вас був конфлікт з групою Бойко-Фірташа. Зараз вони при владі, чи не відчуваєте певний тиск у зв'язку з цим?
О.Б.: Абсолютно немає ніякого тиску.
РБК-Україна: І наостанок. В рейтингу одного з українських видань ваші статки оцінили у 230 млн дол. Як ви прокоментуєте цю цифру? Звідки вона взялася, адже капіталізація одного лиш Вашого «Авангарду» близька до мільярду?
О.Б.: Чесно кажучи, не знаю. Вони видно йшли певними кризовими оцінками. Біржа була більше прихильна в оцінці моїх активів. Ви знаєте, я дуже спокійно ставлюся до цих всіх речей. Це не більш, ніж якась певна умовність, певна характеристика.
Найкращим показником є те, що ти зробив у цьому житті і суспільстві. Наскільки дійсно та компанія чи будь-який проект, який ти ведеш, є успішним, яку він має довжину життя і в що він перетворюється подалі. Це для мене є надзвичайно важливим у створенні будь-якого проекту, який я починав.
Спілкувався Володимир Драбчук