Нові правила: як українці будуть восени обирати місцеву владу

Через три місяці українці вирушать на виборчі дільниці, де їм видадуть по кілька бюлетенів для голосування за місцеву владу. Правила, за якими пройдуть вибори сільських, селищних та міських голів, за великим рахунком залишилися без змін. Як і форма бюлетенів. Змінилася хіба що умова для проведення двотурового голосування.

У містах з понад 75 тисяч виборців жителі будуть обирати мера у два тури, якщо жоден із кандидатів не набере в першому турі більше ніж 50% голосів. Раніше ця вимога стосувалася міст, де проживало від 90 тисяч виборців. Кандидати на посаду сільських, селищних і міських голів можуть бути як самовисуванцями, так і висуватися від партій – як і раніше. Крім того, Рада вирішила скасувати обрання старост.

"Не всі депутати поділяли цю норму. По суті їх тепер будуть вибирати ради, а не виборці. Це можна назвати переворотом у місцевому самоврядуванні, оскільки він буде обиратися не в результаті довіри громадян, а в результаті договорняків між депутатами сільської ради", – сказав РБК-Україна заступник голови комітету з питань державної влади Олександр Качура ("Слуга народу").

Куди більше змін передбачено для виборів у місцеві ради. У селах, селищах і містах із населенням до 10 тисяч виборців громадяни будуть обирати депутатів за мажоритарною системою. Виборець має право віддати свій голос за одного кандидата. Але від одного округу депутатами стануть від двох до чотирьох осіб, а не по одному, як було заведено. Самих округів буде менше, але їхня площа збільшиться втричі.

Треба сказати, що до змін, прийнятих парламентом минулого тижня, така багатомандатна мажоритарка була передбачена для всіх рад, що мають до 90 тисяч виборців. Але після тривалих дискусій як у депутатському корпусі, так і в експертному середовищі парламентарі все ж вирішили знизити цей поріг.

Для рад громад, міст, райрад і облрад, де є понад 10 тисяч виборців, вибори депутатів відбудуться за пропорційною системою з відкритими списками політичних партій, без можливості самовисування. Серед експертів були зауваження, що партизація в невеликих містах може надмірно політизувати органи самоврядування. Адже будь-якому кандидату, який бажає балотуватися до місцевої ради, доведеться заручатися підтримкою якоїсь із політичних сил.

"Так, якщо число виборців ради менше ніж 10 тисяч, то кандидати можуть і балотуватися від партії, і йти самовисуванцями. Якщо більше – тільки від партії. Я і деякі мої колеги по фракції пропонували, щоби цей поріг був хоча б у 35 тисяч", – пояснив Качура.

Нова пропорційна система багато в чому відрізняється від тієї, яку випробовувала влада на останніх місцевих виборах у 2015 році. І бюлетень під час голосування також буде помітно відрізнятися.

Крім того, виборець зможе проголосувати за місцеві органи влади, навіть якщо він не живе за місцем реєстрації.

"Якщо ви фактично є членом іншої громади і можете зібрати документи, що підтверджують це – їх шість, ви можете звернутися до відділів ведення державного реєстру не пізніше ніж до 9 вересня для того, щоби змінити виборчу адресу. Це можна зробити як у електронний спосіб, так і особисто. Зробити це в онлайні ви можете, якщо у вас є електронний ключ", – розповіла РБК-Україна голова правління громадської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська.

За її словами, це стосується і мобільних груп всередині країни, і внутрішньо переміщених осіб, які останні шість років живуть на підконтрольній території Україні.

Нова система з відкритими списками: як це працює

Для кожної ради політсила, що бере участь у виборах, формує два види списків кандидатів. Перший – це загальний список усіх кандидатів, яких партія висуває до ради, плюс перший номер – лідер списку. Загальний список – по своїй суті закритий, в ньому порядок кандидатів визначений партійним керівництвом.

Другий вид – це окремі списки для кожного з округів, на які поділять територію міста, району або області. У ці окружні списки партійне керівництво включає від 5 до 12 кандидатів із загального списку. Тобто в одному окрузі партія висуває одразу декількох кандидатів. Причому в кожному окрузі кандидати різні. А отже, і бюлетені також будуть відрізнятися. Лідер списку не закріплений за якимось з округів. Він отримує так званий "гарантований" мандат, якщо його партія проходить у раду.

Виходить, що виборець має право обрати не тільки політсилу, але й одного з її кандидатів. Для цього в бюлетені поряд із переліком партій будуть прізвища кандидатів у окрузі. Щоби проголосувати, виборцю потрібно поставити в бюлетені дві позначки: галочку поруч із назвою партії і праворуч вписати в трафарет номер кандидата із запропонованого списку. Чим більше голосів він набирає в окрузі, тим вищі його шанси потрапити в раду.

Водночас ви не можете проголосувати за одну партію, а вибрати кандидата від іншої. Хоча вам, звичайно ж, не заборонено поставити галочку тільки біля назви політсили. Але тоді ви погоджуєтеся з тим порядком кандидатів, який визначила партія. І цим самим нівелюєте принцип відкритих список.

"Суть відкритих списків у тому, що ви голосуєте індивідуально за кандидата в списку партії. Цим ви створюєте умову, щоби він просувався вгору за списком і першим отримував свій представницький мандат. Між собою кандидати від однієї партії будуть конкурувати. У цьому якраз і полягає філософія системи з відкритими списками – щоби забезпечити проходження у владу того кандидата, якого підтримає більше виборців", – пояснила Айвазовська.

У своїх списках партії зобов'язані дотримуватися гендерних квот. У кожній п'ятірці повинно бути не менше двох кандидатів однієї статі. Інакше ЦВК просто не зареєструє цей список політсили.

І трохи про підрахунок голосів. Пропорційна система з відкритими списками передбачає досить складну методику визначення результатів. Уявімо, що в якусь умовну міськраду проходять чотири партії – вони подолали п'ятивідсотковий бар'єр (5% від усіх голосів у межах відповідного міста). Загалом у цій міськраді 34 депутата. Чотири мандати з цих 34 відразу відходять першим номерам у партійних списках. Залишається 30 місць.

Далі розподіл цих місць між партіями і їхніми кандидатами відбувається за допомогою виборчої квоти. Це сума всіх голосів, отриманих партіями, що проходять у раду, поділена на кількість місць у раді без урахування "гарантованих" мандатів. Тепер розрахуємо виборчу квоту на прикладі, взятому вище: загальне число голосів за чотири партії ділимо на 30 мандатів.

Спочатку за допомогою виборчої квоти розподіляється кількість мандатів, отриманих партією в округах. Наступний крок – визначається, хто саме отримує ці мандати. Щоби кандидат потрапив в раду йому потрібно набрати щонайменше 25% від виборчої квоти у своєму окрузі.

Потім решту місця діляться між кандидатами з загальнопартійних списків, які не отримали мандати в округах. В результаті цього непростого підрахунку по одному округу в раду може пройти не один, а кілька депутатів від однієї партії.

Щоби допомогти виборцям, на дільницях для голосування повинні розвісити різні інформаційні стенди та плакати з докладною інформацією про те, як заповнювати бюлетень. Пропорційна система, яка працювала на місцевих виборах у 2015 році, показала чимало вад. Ймовірно, без будь-яких "прогалин" не обійдеться і цього року, адже з такою моделлю відкритих списків не стикалися ні виборці, ні члени комісій. Так що не виключено, що до наступних виборів і цю систему доведеться переглядати.