Микола Піддубний: ефективну правоохоронну систему без ДБР побудувати неможливо

- На вашу думку, чи зможе створення ДБР істотно вплинути на ефективність роботи правоохоронної системи в Україні?

- Створення ДБР нарівні з реформуванням має стати завершальним етапом реформи правоохоронної системи. Адже це один з найголовніших запитів суспільства на сьогоднішній день. Причини зрозумілі – приборкати кримінальну обстановку правоохоронці поки не в змозі, вал злочинності лише зростає з кожним місяцем. Зараз почистили МВС і нічого не домоглися, крадіжки та розбої збільшилися в сотні разів.

Люди також хочуть гарантій від можливого використання правоохоронних органів для узурпації влади, реальної, а не уявної боротьби з корупцією – тобто, забезпечення роботи всієї системи в інтересах громадян.

Суспільство і держава вкрай потребує ефективної правоохоронної системи. І я переконаний, що без ДБР її побудувати неможливо. Але, повторюся, це повинен бути незалежний орган, до роботи в якому будуть залучені професіонали.

- Зараз багато сперечаються навколо повноважень ДБР. Деякі з претендентів на посаду кажуть, що потрібно приймати додаткові законодавчі акти, щоб бюро в принципі змогло розпочати роботу. Що в першу чергу необхідно для ефективної роботи відомства?

- Вважаю, що до тих пір, поки слідство не заберуть у всіх силовиків і не віддадуть в ДБР, очікувати ефективної боротьби з злочинністю немає сенсу. Після створення ДБР слідство повинно перейти до них, туди ж повинні перейти оперативні працівники – по лінії боротьби з кримінальною злочинністю, по боротьбі з економічною злочинністю, розповсюдженням наркотиків і т. д. Необхідно об'єднати служби слідства і оперативні можливості.

Я неодноразово їздив на семінари з обміну досвідом у США, європейські країни, і можу сказати, що така практика використовується, наприклад, в ФБР – ця служба працює, і працює ефективно. Тому вважаю, що оперативний працівник повинен вивчати кращий передовий досвід і методи оперативної роботи. Причому особисто поїхати і подивитися, адже це зовсім інше враження. Мені, до речі, в цьому плані найбільше сподобалася організація роботи в Італії – швидко, чітко, ефективно, в них система вибудувана дуже розумно.

Адже що таке бюро? Це згуртована мережа служб, спрямована на розкриття злочинів, це об'єднання людей, які мають певні погляди і підтримують один одного в роботі.

До речі, раніше в Києві на постійній основі працювали групи по розкриттю вбивств, куди входили, в тому числі і слідчі прокуратури, криміналісти, експерти і т.д. Вони разом їздили на місце подій, обмінювалися досвідом, було відчуття плеча. І приїжджаючи, відразу знали, що потрібно робити, переслідували спільну мету, спрямовану на розкриття злочину.

- Ви стояли біля витоків створення Національного бюро розслідувань в 90-х роках. Чому воно так і не запрацювало?

- З тих же причин, з яких і зараз всіляко затягують процес призначення керівництва ДБР.

Національне бюро розслідувань було створено указом президента Кучми в 1997 році і проіснувало до 2000 року. Директором НБР був призначений генерал Василь Дурдинець – управлінець високого класу, потужний організатор і державотворець, людина з величезним досвідом вирішення масштабних загальнодержавних проблем, і, мабуть, один з небагатьох в той час, хто міг реально зрушити з місця процес створення бюро.

Робота закипіла досить швидко. За основу для нового відомства була прийнята наступна модель: створення НБР на базі існуючих спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС і СБУ, а також слідчих підрозділів цих відомств і прокуратури.

Ми почали створення НБР з нуля, знайшли приміщення, в структурі Кабміну була створена служба директора Національного бюро розслідувань. Це вже була реально існуюча структура, яка повинна була стати основою створюваного правоохоронного органу, в яку входив і я, як заступник директора.

Вважаю, що тоді все було організовано правильно, особливо ретельно ми підходили до кадрового питання, оскільки цілі були поставлені амбітні, і треба було відповідати очікуванням. Але в ситуацію все ж втрутилися на самому політичному верху. В результаті закон про НБР пройшов перше читання, а буквально напередодні другого читання був знятий з порядку денного.

Таким чином, хоч підготовка пройшла повністю, закон не був прийнятий, і Національне бюро розслідувань так і не запрацювало. Втім, за минулий час потреба існування в державі такого незалежного органу тільки посилилася. І я щиро сподіваюся, що цього разу ніякі політичні інтриги процес не зупинять.

- Як ви вважаєте, чи зможе ДБР стати по-справжньому незалежним органом?

- ДБР заплановане як структура, що має статус центрального органу виконавчої влади. Наскільки мені відомо, в її руках мають зосередитися всі функції з проведення досудових розслідувань злочинів – крім тих, які, згідно із законом, відносяться до підслідності нового правоохоронного органу – НАБУ. А це і чиновники вищого рангу, і судді, і прокурори, посадові особи інших органів, включаючи НАБУ і САП.

Про що це говорить? Що спроби тиску на керівника ДБР неминучі і йому доведеться працювати в складних умовах. Але він повинен володіти тією кваліфікацією і тими людськими якостями, які не дозволять ніякого втручання зі сторони.

Само собою зрозуміло, що директор ДБР повинен бути непідкупним. Скільки б ми не говорили про боротьбу зі злочинністю і корупцією, потрібно розуміти, що безлічі людей в верхах це просто невигідно. Очолити Держбюро розслідувань повинен той, хто прийшов за покликанням. Людина, яка йде на цю відповідальну роботу і розуміє, що "добрим дядечком" бути не зможе, навіть для своїх друзів, а повинна виконувати те, що передбачено законом, не зважаючи на обличчя.

- Особисто ви бачите серед претендентів на посаду керівника ДБР людину, яка би змогла налагодити ефективну роботу відомства?

- Що стосується персоналій, мені важко судити, оскільки знаю лише кілька прізвищ – одних особисто, інших, у зв'язку з їх публічною активністю. Ось, наприклад, знаю, що одна з кандидатур – заступник генпрокурора Анатолій Матіос... Що заважало йому зайнятися справою Павла Шеремета та розкрити її? Візьми на себе відповідальність, доведи, що ти можеш. А він йде в директори ДБР зараз.

Досить давно знаю Олексія Горащенкова, хоч він і хлопець молодий, але ми перетиналися ще на етапі створення Нацбюро розслідувань. Його батько, Микола Горащенков, працював у нас в системі МВС, був наймолодшим начальником райуправління, потім став начальником карного розшуку. Славився сміливістю і непідкупністю, безліч раз особисто брав участь у розкритті злочинів, користувався величезною повагою серед оперативників.

Згадую, як одного разу він поїхав перевіряти повідомлення по зброї, незабаром повертається... Виявляється, що сам провів затримання, привіз повний кабінет зброї, включаючи кулемети! Інший би так не зміг зробити. Так ось син, ще зовсім молодий, часто приходив, цікавився роботою батька, а коли почалася робота над запуском НБР у другій половині 90-х, то багато допомагав нам на цьому етапі – в оформленні документів і т. д., відчувалося, що людина дуже горить ідеєю появи бюро розслідувань.

І якщо зараз бере участь в конкурсі – значить, продовжує цією ідеєю жити. Чесно кажучи, згадуючи зараз ті часи, ніколи не думав, що прийде час і ми будемо говорити про Олексія Горащенкова як про кандидата на посаду керівника Держбюро розслідувань, адже пам'ятаю його ще зовсім юним.

Але на сьогодні, наскільки мені відомо, у нього хороший стаж не тільки по лінії правопорядку, але і по лінії МЗС – досконало знає кілька іноземних мов, значить, зможе на зовсім іншому рівні спілкуватися з іноземними колегами і налагодити хороший контакт.

Фото: Микола Піддубний разом з Миколою Горащенковим та іншими колегами

- В розмові постійно спливає тема того, що процес конкурсного відбору глави ДБР гальмується. Чому, як ви вважаєте?

- Звичайно, функції ДБР і ця незалежність, яка закріплена законодавчо, багатьох насторожує і, очевидно, тому роблять все можливе, щоб затягнути цей процес. З великою часткою ймовірності можна говорити про те, що це робиться навмисно. Сама історія це підказує. Як і під час спроби створення Національного бюро розслідувань в 90-х, силовики бояться такого органу і всіляко перешкоджають його появі.

Зараз їм зрозуміла існуюча система координат, вивчені всі, хто має вплив на її роботу. А раптом ДБР очолить людина не із системи і з нею неможливо домовитися? Тому бояться і протидіють.

Взяти хоча б ситуацію з дослідженнями кандидатів на посади в ДБР на поліграфі. Порядок тестування був затверджений Кабміном лише недавно, трохи більше тижня тому, а перед цим фактично на два місяці всі загрузла в бюрократичних процедурах. Дорогоцінний час було втрачено. В результаті отримуємо таку ситуацію: керівництво бюро ще не обрано, а вже в кінці листопада Держбюро розслідувань має розпочати роботу. А на наповнення відомства кадрами піде не менше півроку.

- Ви кажете, що рівень професіоналізму в поліції серйозно впав. Де ж тоді брати відповідні кадри для ДБР?

- Під час моєї роботи не було таких технічних можливостей, як зараз – інтернет, бази даних. Але ми дуже солідно працювали з інформацією. У Києві не назрівало жодних бійок між силовиками і криміналітетом, тому що всі вони були в полі зору, перебували на обліках, тоді ще була хоч і карткова система, але вона дійсно працювала. А зараз такої планомірної роботи немає. Базу даних з ОЗУ необхідно напрацьовувати, і для цього потрібні професійні слідчі і оперативники.

По лінії карного розшуку кадри потрібно довго і ретельно виховувати, проводити регулярні курси підготовки, це люди, які повинні працювати за покликанням. Людина повинна любити свою справу, і розкриваючи злочини мотивувати себе, насамперед, своєю користю для суспільства.

Це ж ціла наука, яку потрібно засвоїти. Стара істина оперативника свідчила: "Кожний злочин має розкриватися руками кримінальних злочинців". Що має на увазі – потрібно вивчити і зрозуміти людину, яка його вчинила, і тоді ти зможеш розкрити злочин.