Українські банки ризикують втратити близько 100 млрд гривень, які вони видали в якості позик. Цей обсяг коштів виявився законсервований після анексії Криму та окупації Донбасу. Повернути ці кошти не представляється можливим, а положення банків посилюється тим, що на окупованих територіях знаходиться майно, прийняте банками як заставне забезпечення за кредитами. Однак законні можливості стягнути заборгованість з позичальників у банків залишаються. Які – з'ясовувало РБК-Україна.
Українські банки ризикують втратити близько 100 млрд гривень, які вони видали в якості позик. Цей обсяг коштів виявився законсервований після анексії Криму та окупації Донбасу. Повернути ці кошти не представляється можливим, а положення банків посилюється тим, що на окупованих територіях знаходиться майно, прийняте банками як заставне забезпечення за кредитами. Однак законні можливості стягнути заборгованість з позичальників у банків залишаються. Які – з'ясовувало РБК-Україна.
Кредитні портфелі українських банків знаходяться в незадовільному стані. Якщо на 1 січня 2016 року частка прострочених позик, за даними НБУ, становила 22,1%, то до початку липня цей показник виріс до 24,1%. В реальності ж частка проблемних кредитів може бути в рази вище.
По більшій частині, що не обслуговуються позики, що дісталися банкам у "спадок" від позичальників (як фізичних, так і юридичних осіб), які проживали і зареєстрованих у Криму, а також на територіях Донецької і Луганської областей, які тимчасово українською владою не контролюються.
"Згідно з даними НБУ, на кінець березня 2014 року обсяг кредитів в Криму, Донецькій та Луганській областях становив майже 95 мільярдів гривень. (в тому числі, 36 млрд гривень – заборгованість домогосподарств, - ред.). Згодом кредити, видані на підконтрольних територіях, були переоцінені або переведені в інші регіони (незначна частина). Однак сукупні втрати банків за такими позиками в результаті були оцінені Міністерством фінансів майже в обсязі 60 мільярдів гривень", - розповіла директор фінансового департаменту IBI-Rating Ганна Апостолова.
Банки не можуть розібратися з цими кредитами до сьогоднішнього дня. А перспективи повернення навіть половини від усієї суми позик, виданих на проблемних територіях, виглядають більш ніж туманно.
"Якщо говорити предметно, то на частку Криму у банків припадало близько 3% кредитних портфелів, східних регіонів – від 25% до 33%", - повідомила керівник дніпровського офісу юридичної фірми "Ільяшев і Партнери" Леся Самаріна.
Не заперечують це і самі банки, заявляючи про чималі збитки. "Близько 20% активів нашого банку було зосереджено на Донбасі. Корпоративні клієнти були зареєстровані й мали виробництво в зоні АТО, а клієнти фізичні особи втратили роботу і тому не можуть погашати борги. Наприклад, тільки в Донецькій і Луганській областях ми втратили 1,5 мільярда гривень кредитних ресурсів", - поскаржився заступник голови правління з ризиків ПУМБ Федот Єременко.
Становище банків посилюється ще і тим, що в згаданих регіонах знаходиться майно (виробничі комплекси, нерухомість), яке у свій час було прийнято в якості забезпечення за кредитами. Більш того, далеко не завжди ці кредити видавалися позичальникам, які фізично проживали в Криму чи на Донбасі. Нерідко клієнт був зареєстрований в центральних чи західних областях, але, наприклад, в силу особливостей бізнесу, його активи перебували там, де в 2014 році розгорнулися воєнні дії.
У підсумку, якщо такий позичальник відмовляється з будь-яких причин погашати позику, банк зазнає прямі збитки, так як майно, що перебуває в заставі, теж неліквідне.
"У більшості банків понад 70% кредитів в зоні АТО і Криму не обслуговуються. Вони просто знецінилися. Виняток можуть становити позики громадян - внутрішніх переселенців, а також компаній у складі національних холдингів", - підкреслює Ганна Апостолова.
Ще одна проблема стосується виплати відшкодувань по застрахованій заставному майну. "Страхові компанії відмовляють у виплатах і мотивують це тим, що страховий випадок стався в зоні антитерористичної операції, відповідно, пов'язані з цим ризики є винятком із договору страхування або форс-мажором, і договором не покриваються", - пояснює Леся Самаріна.
До того ж, на підтримку страховиків у січні 2016 року виступив Верховний Суд, який фактично звільнив страхові компанії від виконання своїх зобов'язань за випадками, які сталися на території проведення АТО.
Тим не менш, законодавство все-таки залишило можливість стягнення заборгованості з позичальників – резидентів проблемних територій. Так відповідно до Закону України № 1669-VII "ПРО тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено мораторій на нарахування пені і штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями громадянам та суб'єктам господарської діяльності. Однак, за умови, що вони продовжують перебувати в зоні проведення АТО. В іншому випадку, "переїзд" призводить до того, що банк має право пред'явити клієнту повний рахунок.
Інше питання, що міграція в межах України далеко не завжди тягне за собою поліпшення фінансового стану позичальника. Тим більше, якщо все його майно або активи залишилися на непідконтрольної території, або знищені. Не вирішує проблему і надання реструктуризації (кредитних канікул, анулювання штрафів і пені, списання частини боргу). Кредит так і залишається "токсичним".
Та навіть наявність судових рішень, кількість яких, за словами юристів, значно зросла, все одно не допоможе банкам повернути проблемні борги в зоні АТО, якщо у позичальника немає на це ресурсів.
"З примусовою реалізацією забезпечення на непідконтрольної території досить складно. Хіба що предмет забезпечення знаходиться на "нашій" території, тоді шанси повернення зростають", - зізнається начальник управління звітності процесів і підтримки повернення проблемної заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу UniCredit Bank Олена Супрун.
Погоджується з нею і юрист ЮФ Trusted Advisors Сергій Яценко, за словами якого суди погашення кредитів особливо не допомагають. "І в тому, що значна частина позитивних рішень судів не буде виконуватися ще довгий час після закінчення АТО, сумніватися не варто", - вважає юрист.
Склалася ситуація призвела до того, що банки намагаються позбавитися від безнадійних позик. Наприклад, перепродують їх факторинговими та колекторським компаніям. Безумовно, це теж втрати. Але банку явно краще отримати 20-30% від реалізованого портфеля, ніж повністю списати його в збитки.
Зі свого боку намагаються повернути належне їм майно і позичальники. Вони звертаються в арбітражні суди міжнародних юрисдикцій. "По тому ж Криму деякі компанії намагаються повертати у власність майно, що було націоналізовано після анексії. Такі випадки поки поодинокі, але вельми успішні", - наводить приклад Ганна Апостолова.
І все ж, банкіри вважають, що якщо над східними територіями не буде відновлено контроль, більша частина кредитних зобов'язань буде законсервована і визнана знеціненої. "Перспективи повернення безпосередньо пов'язані з воєнною ситуацією на Донбасі. Чим швидше скінчиться війна і почне відновлювати регіон, тим краще буде картина по поверненню кредитів", - вважає Олена Супрун.
З Кримом ще складніше, ніж з Донбасом. Враховуючи невизначений юридичний статус півострова, можливостей відпрацьовувати кредити, видані в свій час там, у банків майже немає. І навіть якщо позичальники зможуть поступово відвойовувати аннексированное у них майно, не факт, що банки погодяться прийняти його як заставу, посилаючись на нелегітимність рішень місцевих судів.