Непідйомна паніка
Прем'єр-міністр України Микола Азаров закликав не «піднімати паніку» з питання підвищення акцизів на паливо. Про це Азаров написав на своїй сторінці в Facebook. Нову ініціативу уряду щодо збільшення ставки акцизу на нафтопродукти до 396 євро/тонна з нинішніх 198 можна розглядати у двох аспектах.
Перший - чергова маніпулятивна технологія для «підбадьорення» електорату та заміру градуси соціальної напруженості. Ну, і природно, розуміння ступеня резонансу і опору цього електорату новим ідеям кабмінівських «інтелектуалів».
Читайте також: Кабмін розглядає можливість фінансування ремонту доріг за рахунок підвищення акцизу на пальне
Другий - цілком реальний, коли уряд не жартує, а всерйоз готується до двократного збільшення ставки акцизу, в контексті руху в напрямку ЄС (знову ж для народу) і наповнення стрімко порожніючого бюджету (це вже для себе).
Найсумніше, що жоден з аспектів не відображає реальної ситуації і жодним чином не здатний вплинути на ситуацію в стагнуючій галузі вітчизняної нафтопереробки, поліпшення якості українських доріг та надання рядовим споживачам гарантій, що придбаний на АЗС бензин не виведе з ладу двигун залізного коня через 10 -15 км після від'їзду від заправки.
Тепер по пунктах. Перше, на вітчизняні нафтопереробні заводи (НПЗ), що у свій час забезпечували виробництво бензину більше 43 млн тонн (до 1991 р., зрозуміло) і здатні переробити близько 50 млн тонн нафти, без сліз дивитися сьогодні не можна. До кінця минулого року всього на українських НПЗ було перероблено 4,6 млн тонн нафти. При цьому, глибина переробки цієї самої нафти не піднімалася вище 60-65%. У той час, як сусідня Білорусь активно вкладалася у модернізацію своїх НПЗ, Україна (в тому числі і російські власники Одеського і Лисичанського НПЗ) «дотискували» радянський ресурс.
Читайте також: Підвищенням акцизів Міненерго та уряд стимулюють виробництво та імпорт палива низької якості, - експерт
У підсумку, сьогодні ринок на 70% заповнений імпортними нафтопродуктами з Росії, Білорусі, Литви та Румунії. Не маючи нічого проти, диверсифікації ринку, хотілося б нагадати, що власне виробництво - це якраз той двигун економіки, про який дбають нинішні урядовці. Але, замість створення умов для залучення інвестицій у модернізацію і наповнення ринку вітчизняним якісним продуктом (не кажучи вже про експорт), уряд вважає за краще або обкласти імпортерів подвоєним акцизом, або ввести загороджувальні імпортні мита. В обох випадках платити доведеться рядовим споживачам і не дасть гарантій поліпшення ситуації в нафтопереробний галузі.
Також немає жодних підстав для паніки і в сфері вітчизняної нафтовидобутку. За підсумками минулого року, видобуток вітчизняної нафти склала 2,2 млн тонн, коли в ще тоталітарному 1991 р. (ну ніяк не відійти від порівняння з 1913 р.) становив 4 млн тонн. Боюся сказати про 70-х, коли в Україні видобувалося близько 14 млн тонн нафти на рік. Проблема - відсутність інвестицій у розвиток нафтових промислів і практично монополізація нафтовидобутку окремо взятою фінансово-промисловою групою «Приват». До речі, в поточному році ситуація зі зниженням обсягів видобутку зберігається. За перші два місяці цього року видобуток скоротився на 44,5 тис. тонн або на 11,2% порівняно з аналогічним періодом минулого року і склала 351,3 тис. тонн.
Читайте також: Українці знаходяться на передостанньому місці в Європі по можливості купувати бензин, - експерт
Іншими словами, очікувати в найближчі кілька років якісного (у всіх сенсах) прориву у вітчизняній нафтопереробці не доводиться. У той же час, і диверсифікований ринок не є панацеєю. За оцінками Мінфіну, в Україні намітилася тенденція до тінізації ринку нафтопродуктів.
«Розрахункові обсяги споживання моторних бензінів у 2012 році (что враховують імпорт, внутрішнє виробництво, експорт и зміну залишків) відрізняються від офіційніх даніх Держстату про споживання бензінів на 936,9 тис. тонн, або на 22,3%, у той час, як у мінулі роки різніця не перевіщувала 5%. Це дає підставу говорити про значну частку тінізації ринку бензину», - наголошувалося в листі Мінфіну до Міндоходов.
Отже, це питання має бути поставлене до Держмитслужби, МВС та СБУ, які за родом своєї діяльності повинні припиняти надходження контрабанди в країну. В тому числі - нафтопродуктів. Якщо порахувати, що минулого року було сплачено 12 млрд грн акцизу, то відсутні 22-25% - це мінімум 4 млрд грн. Виявляється, ввівши ленінський принцип «контролю та обліку», то й підвищувати нічого не доведеться, все як би само собою вирішиться. Якщо ж піти за принципом від протилежного і все-таки збільшити розмір акцизу, то в тінь піде вже половина ринку і бюджет недорахується набагато більших сум.
По-друге, в уряді мабуть не враховують той факт, що «паливна складова» закладена в собівартість виробництва практично всіх вітчизняних товарів і доставки імпортних. За найскромнішими оцінками, підвищений акциз дасть близько 3-4% інфляції, яка не буде мати ніякого відношення до пожвавлення реального сектора, а ще більше посилить існуючу ситуацію.
І останнє, вже безпосередньо стосується пересічного споживача - це перевірка якості палива. Три роки цим ніхто не займається. Держава самоусунулася від даного процесу, посилаючись на брак коштів. Хоча, за найскромнішими підрахунками, 1% від зібраного на сьогодні акцизу, з лишком вистачило б для забезпечення контролю якості на всіх АЗС України. І не один раз на рік, а практично постійно.
Я не панікую, а намагаюся оперувати цифрами і фактами. Адже крім перерахованого вище, можна було ще сказати і про застарілі ДСТУ на бензин, які ніяк не скасують, і про жалюгідний фінансовий стан «Укравтодору», куди збираються податки йдуть як у чорну діру. Я панікую через те, що уряд намагається замінити реальні дії з наведення порядку якимись симулякрами, покликаними вирішувати політичні і вузькокорпоративні фінансові завдання.
Валентин Землянський, незалежний експерт з енергетичних питань, спеціально для РБК-Україна
