Запорізька атомна електростанція потрапила під російську окупацію. А Росія все частіше говорить про можливість використання тактичної ядерної зброї. Як захистити організм від можливого радіоактивного зараження – в колонці для РБК-Україна розповідає організатор гуманітарного проекту "Фріда", представник першого медичного центру Тель-Авіва Роман Гольдман.
Ще недавно здавалося, що півстолітній страх людства перед ядерною небезпекою відступив у минуле. Люди старшого покоління пам'ятають, як у другій половині 20 століття ризики ядерного конфлікту всерйоз обговорювалися й експертами, і обивателями.
Жахи бомбардування японських міст Хіросіми та Нагасакі описувалися в книгах і статтях, кінофільмах і телевізійних передачах. Застосування двох, невеликих за теперішніх часів, атомних бомб, забрало життя понад 250 000 осіб. Кошмар можливої ядерної війни переслідував людей по обидві сторони Атлантики. В СРСР на уроках початкового військового вишколу (був і такий шкільний предмет!) підліткам всерйоз пояснювали, що треба робити в разі атомного удару противника.
Потім настали 80-ті, перебудова, кінець холодної війни й, здавалося, страхи двох поколінь людства залишилися в минулому. Провідні країни світу всерйоз зайнялися контролем за ядерним озброєнням, і світ зітхнув вільніше.
Проблеми, звичайно, не зникли одномоментно. Аварії на атомних електростанціях в Чорнобилі та Фукусімі змушували пам'ятати про існуючі небезпеки, але бачення ядерного гриба залишилися в минулому столітті.
Так всі ми думали до недавнього часу. На жаль, те, що відбувається в останні місяці знову змушує згадати призабуту максиму: найгірший ворог людства – це воно саме. Знову Росія говорить про можливість використання тактичної ядерної зброї, знову країни-учасниці НАТО попереджають про можливі дії у відповідь. І знову військові експерти обговорюють ймовірність цих подій і варіанти взаємного стримування. На те вони і військові експерти.
А мирне населення вже не однієї тільки України, а й багатьох європейських країн стежить за подіями навколо Запорізької АЕС, найбільшої в Європі атомної електростанції. Цей об'єкт опинився в самому епіцентрі військових дій, снаряди і ракети постійно вибухають в безпосередній близькості від атомних реакторів. І хоч, ймовірність прямих ударів експерти оцінюють невисоко, будь-яке, навіть випадкове попадання загрожує катастрофою мільйонам людей.
У цьому випадку на найбільшій в Європі атомній станції відбудеться викид в атмосферу, поширюючись за кілька годин на сотні кілометрів. Причому, ці радіоактивні речовини будуть поширюватися на всі боки. Україна, Росія, Східна і Північна Європа, Туреччина і Балкани – ніхто не зможе залишитися осторонь.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш під час відвідин України закликав до демілітаризації цього району. "Будь-які дії, які можуть поставити під загрозу... безпеку АЕС просто неприпустимі. Будь-яка подальша ескалація ситуації може призвести до самознищення", — заявив він. І хоч позиція ООН останнім часом викликає нарікання багатьох людей, не погодитися з цим твердженням неможливо.
Але залишімо пронози геополітикам і військовим експертам. Справа медиків — рятувати життя і зберігати здоров'я людей.
З огляду на все зростаючі ризики такого розвитку подій, хочеться зупинитися на медичних аспектах: як захистити себе від можливих наслідків?
Як стверджують фахівці в області радіаційної безпеки, при аварії на АЕС можуть виділятися речовини, що включають радіоактивний йод та інертні гази. Крім того, викид радіоактивного йоду може мати довгострокові наслідки і поширюватися на великі відстані, провокуючи, наприклад, рак щитовидної залози. Вибух викидає в атмосферу велику кількість радіоактивного грунту та інших матеріалів, викликаючи радіоактивні опади, які можуть поширюватися на територію в сотні кілометрів. І, якщо деякі радіонукліди недовговічні, то інші (наприклад, цезій, стронцій і кобальт) мають фізичний період напіврозпаду в кілька років.
При високих дозах опромінення частина паренхіматозних клітин гине, але клінічний ефект може бути незначним, якщо клітини не є критичними для виживання. Однак, якщо гине велика кількість клітин або ті, які гинуть, необхідні для виживання, розвиваються клінічні симптоми. В цілому, швидко діляться клітини (наприклад, клітини слизової оболонки кишечника і кісткового мозку) найбільш уразливі для радіації.
Довгострокові наслідки радіаційного опромінення (канцерогенез), за винятком того, що ймовірність радіаційно-індукованого раку залежить від дози. Лейкемія може розвинутися вже через два роки після опромінення, тоді як радіаційно-індуковані солідні пухлини можуть розвинутися через період від 5 до 10 років або навіть кілька десятиліть.
На думку медичного директора Першого Медичного центру Тель-Авіва Юрія Ранькова, за майже 60 років спостережень лікарями накопичено великий досвід з контролю за радіаційною загрозою. Адже, крім кількох великих аварій, по всьому світу на атомних об'єктах, в клініках, лабораторіях, військових частинах багато тисяч людей щодня мають справу з радіацією. Тому, добре відомі прояви великих доз опромінення, їх можна виявити як на підставі клінічної картини, так і за допомогою технічних засобів і простих лабораторних тестів.
В цілому, швидко діляться клітини, такі як клітини слизової оболонки кишечника і кісткового мозку найбільш уразливі для радіації.
Відомі препарати, що забезпечують захист від радіації, пропонувалося використовувати при терактах. Наприклад, Аміфостин схвалений Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA). Він застосовується для деяких пацієнтів, що проходять променеву терапію, але має ряд серйозних побічних ефектів.
Існує кілька загальних підходів до лікування при радіаційному ураженні, включаючи зниження абсорбції, заміщення нерадіоактивними матеріалами, прискорена елімінація (виведення з органів і тканин) важких металів з організму. При цьому треба пам'ятати, що лікування тим ефективніше, чим швидше розпочато.
У разі детонації ядерної зброї або викиду радіоактивного матеріалу з ядерного реактора може виділятися радіоактивний йод, який накопичуючись в організмі, викликає ураження щитовидної залози. Для запобігання цьому активно використовується йодид калію (KI), який необхідно приймати незадовго до впливу або протягом декількох годин після впливу. І Комісія з ядерного регулювання, і FDA схвалили використання йодиду калію в надзвичайних ситуаціях. Йодид калію містить дуже багато стабільного йоду, який потрапляючи в організм "переповнює" щитовидну залозу, перешкоджаючи поглинанню радіоактивного йоду на найближчі 24 години.
Іноді може використовуватися берлінська блакить, яка зв'язує талій, цезій, зменшує їх абсорбцію, виводячи через шлунково-кишковий тракт і DTPA (пентетинова кислота), що зв'язує плутоній, і америцій, після чого вони виводяться з сечею.
Згідно з рекомендаціями FDA, при зараженні радіоактивним йодом, застосовується одноразово:
Також, можна застосовувати 5% розчин йоду: від 5 до 14 років - 20 крапель, старше 14 років – 40 крапель. Дітям молодше 5 років розчин йоду всередину не застосовується, в цьому випадку використовується йодна сітка, нанесена на м'які тканини.
Інформацією про методи надання першої допомоги населенню повинні володіти не тільки клініцисти, а й співробітники волонтерських організацій. Всі учасники гуманітарного проекту "Фріда", які беруть участь в медичній евакуації, проходять додаткову підготовку за характером випромінювання, рівнях ризику, методах захисту і пріоритетах управління. Навчання також включає навчальні вправи з упором на великомасштабні ядерні катастрофи.
Ми піклуємося про мирних громадян, чиї життя і здоров'я опинилися під загрозою через жахливу війну. Таких волонтерських організацій багато, але не всі знають, що робити в умовах радіації. Тому я закликаю владу України створити центр навчання діям при загрозі радіаційного зараження. Наші фахівці, в тому числі запрошені ізраїльські медики, на базі цього центру можуть навчати як медиків, так і волонтерів не тільки діям при променевому ураженні, а й використанню приладів для бета-гамма-обстеження і вимірювачів дози радіації, забезпечувати їх довідковими матеріалами.
Роман Гольдман (фото: facebook com)
Нагадаємо, що медичний гуманітарний проект "Фріда" діє в Україні з перших тижнів війни, об'єднавши українських та ізраїльських медиків для надання медичної допомоги цивільному населенню. Співробітники цього міжнародного проекту, діючи в екстремальних умовах, надали допомогу більш ніж 10 000 мирних українців і евакуювали сотні людей з найгарячіших регіонів країни.