Національні особливості повернення капіталів
Історія повернення грошей в Україну починалася з двох Павлов - Полуботка і Лазаренка
Будь-яка влада відчує потребу в аргументах, які б направляли в потрібному напрямку почуття, думки і вчинки електорату, надихали або навпаки - відволікали і гасили недоречну активність. Є цілий набір "мемів" різного ступеня значущості, якими нашпиговане інформаційне поле, і без апеляцій до яких деякі рішення набувають непривабливого вигляду.
Серед них: "європейська інтеграція", "інвестиційна привабливість" і "повернення капіталів". Причому, за даними пошукових систем, згадуваність "повернення капіталів в Україну" в 5-6 разів перевищує "інвестиційну привабливість України". Мабуть, тема дійсно актуальна.
Тим більше, у неї є серйозний історичний базис - золото гетьмана Павла Полуботка або сотні мільйонів, вивезені екс-прем'єром Павлом Лазаренком, який втік. А для забезпечення актуальності аргументації, немає нічого краще Віктора Януковича.
Те, що Янукович і його оточення вкрали і вивезли з України капіталів на багато років вперед - це наріжний камінь поточної фінансової політики. Висмикни його - і електорат спантеличиться, чому реформи йдуть незрозуміло куди. А куди йде гривня, а разом з нею зарплати і пенсії - дуже навіть зрозуміло. А це неприпустимо.
Крім правоохоронних органів, в даній ніші найбільш помітна активність двох "команд".
Перша представлена народним депутатом Тетяною Чорновол, яка очолює список авторів законопроекту №3025 "Про особливий режим спеціальної конфіскації майна".
У четвер, 5 листопада, цей законопроект буде винесено у Раді на перше читання. Треба віддати належне Тетяні - ні шквал негативних оцінок у ЗМІ, ні негативні офіційні відгуки штатних експертів Ради, не послабили її наміри по просуванню свого дітища.
А системний підхід до її законопроекту вкрай слабкий. Коло осіб вже визначено і спроби його розширити на весь колишній склад Партії регіонів приречені на провал.
Відповідальним за реалізацію закону є генпрокурор, який ініціює відповідний судовий процес - з мало передбачуваним результатом - і в частині конфіскації "злочинних" капіталів, і в частині їх подальшої долі.
Але законопроект голосно декларує непохитну націленість влади на "повернення капіталів", чітко вказуючи - чиїх саме. Чим каналізує увагу електорату в потрібному для влади.
При цьому, розмови, що законопроект зручний для відбирання активів у "папєрєдніков", генеруючих реальний грошовий потік, - так це, стверджують прихильники ініціативи, збіг і домисли.
І приклад братів Клюєвих з "зеленої енергетики", наведений самою Чорновол на прес-конференції 2 листопада, - це, мовляв, переконливий приклад. Як і аналогії з сицилійським мафіозі Віто Нікастрі, у якого у 2013 році було конфісковано активів на 1,3 млрд євро. Велика частина цих активів перебувала в галузі "зеленої енергетики".
Втім, імовірність прийняття навіть у першому читанні законопроекту Тетяни Чорновол оцінюється як низька. Але далеко не всі законопроекти пишуться для того, щоб стати законами. І в даному випадку відмова від прийняття законопроекту може стати приводом для звинувачень депутатського корпусу в небажанні боротися з мафією і повертати на батьківщину вивезені капітали.
Тут не зайве нагадати, що та ж Тетяна Чорновол активно підтримувала призначення на посаду департаменту по поверненню активів МВС Олени Тищенко. Але поки про досягнення цієї служби нічого невідомо.
Другий проект і його команда виглядають більш респектабельно. Законопроект №3040 "Про Національное агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів" одухотворює сам прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Завтра, 5 листопада, цей документ буде винесений на друге читання з перспективою прийняття в цілому.
Коло осіб, які мають стати "клієнтурою" Агенства не обмежений. Як не обмежене і коло активів, що потрапляють у сферу його компетенції.
Вивчення тексту законопроекту так і не дало чіткої відповіді на питання: чи може Агенція виявляти активи в рамках вже порушеної кримінальної справи, або чи його цікавлять і ті активи, за якими така справу може бути відкрито тільки теоретично?
Якщо мається на увазі друге, то можна сказати, що вся власність, всіх громадян України - під прицілом Агенства. І незабаром після створення, спочатку компактне (150 чоловік) і досить обмежене у повноваженнях Агенство заявить, що найкращий спосіб повернення капіталів - недопущення їх вивезення та відповідна профілактика.
Тобто, тотальний контроль за всіма операціями громадян та підприємств - з відповідним збільшенням штату і повноважень. Така перспектива розвитку подій не викликає особливих сумнівів.
Втім, ті ж парламентські експерти побачили в цій законодавчій ініціативі створення механізмів узаконеного рейдерства. Тому авторам документа довелося використовувати спеціальні заходи просування і включити законопроект №3040 у список ініціатив, необхідних для лібералізації візового режиму з Євросоюзом.
Та ж Тетяна Чорновол пролила трохи світла на питання, як цей документ став необхідний для візової лібералізації. Мовляв, вніс його туди Тимур Бондарєв, член правління Transparency International Україна, керуючий партнер юридичної компанії Arzinger. А працювали над цим проектом заступник міністра юстиції Антон Янчук і заступник генпрокурора Віталій Касько - теж вихідці із згаданої юридичної компанії.
Ймовірність прийняття цього проекту не тільки в другому читанні, але і в цілому оцінюється як висока. Але його підписання Президентом Петром Порошенком - під великим питанням.
Ось тільки два приклади, як експлуатується поняття "повернення капіталів". Але суспільний резонанс, інформаційні приводи, механізми перерозподілу власності - не приносять реальних результатів у поверненні капіталів. Український бізнес вже відкрито демонструє роздратування бездіяльністю влади у питаннях повернення активів, що залишилися на території Криму і Донбасу. Більше 60% української економіки перебувають в тіні, яка продовжує зростати.
Практика свідчить, що одного разу залишили країну капітали яких не повертаються, або повертаються виключно добровільно - у вигляді інвестицій. А пропоновані владою моделі повернення капіталів, по суті, ведуть лише до конфіскації, але не повернення.
Думки про конфіскацію відвідують голови не тільки українських політиків. Кіпрська "стрижка" депозитів 2013 року - зовсім свіжий приклад і, швидше за все, тільки перший прецедент.
Це, як не дивно, створює можливості для добровільного повернення капіталів в Україну. І є спроби використовувати ці можливості.
Так, 26 жовтня 2015 року в Раді був зареєстрований у Раді законопроект №3357 "Про внесення змін до Податкового кодексу України в частині лібералізації податкової". Він містить ряд положень, які можна розглядати як створення умов для добровільного повернення капіталів. Перш за все - в частині оподаткування прибутку з естонської моделі.
Вибудовування таких умов роблять безглуздим створення і діяльність всякого роду контор і агентств з примусу, а також позбавляють ініціаторів таких проектів надій на нові інструменти для вилучення активів - не виключено, що в свою користь. І зрозуміло, чому законопроект №3357 викликає стільки негативних реакцій.
