Черговий раунд сутички між молодою очільницею Одеської митниці та головою Державної фіскальної служби розгорівся у Фейсбуці. На своїй сторінці пані Марушевська розповіла про те, що керівництво ДФС занесло до митного реєстру патент на упаковку соняшника. Через це митниця вимушена зупиняти на певний час усіх імпортерів насіння соняшнику та перевіряти, чи не порушують вони права власника патенту, використовуючи подібну упаковку.
Це класичний приклад патентного тролінгу. Коли хтось, дуже кмітливий, отримує патент на об’єкт, який вже, наприклад, давно використовується в промисловості, а потім зловживає своїми (засвідченими патентом) правами. В нашому випадку - забороняє всім підприємствам упаковувати насіння соняшнику в подібну упаковку, яку, звичайно, підприємства почали використовувати набагато раніше, ніж сама патентна заявка була подана в Україні.
Пані Марушевська заявила, що Одеська митниця не буде виконувати абсурдні вимоги ДФС, навіть якщо це загрожує 16-ою перевіркою, і навіть поскаржилася на Насірова у прокуратуру та НАБУ.
Ця мила сварка викликала цілу хвилю обурення серед фахівців у сфері інтелектуальної власності. Але справа навіть не в тому, що очільниця регіональної митниці не дуже розуміється на тематиці й кидає камені не в той город…
Що в даному випадку взяти з Насірова? Він, формально, виконує діюче законодавство. По-перше, існує Порядок реєстрації у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону. По-друге, патенти на об’єкти інтелектуальної власності видаються Держслужбою інтелектуальної власності України, яка знаходиться у сфері контролю Мінекономіки, яке, в свою чергу, формує державну політику у сфері інтелектуальної власності, пропонує та встановлює правила, за якими працює зазначена Держслужба. Тому у даному випадку «патентний троль» є законним правовласником, а митниця, відповідно, зобов’язана захистити його гарантовані державою права.
Насправді ж проблема в тому, що Мінекономіки вже майже два роки проводить «реформу» в галузі інтелектуальної власності, а результатів від цієї реформи досі з нетерпінням очікуємо. Так, саме Мінекономіки мало б запропонувати шляхи вирішення проблеми патентного тролінгу в Україні. Тим більше бізнес-асоціації та профільні фахівці неодноразово надавали відповідні пропозиції.
Зокрема, можна було б запровадити механізми запобігання видачі таких “недобросовісних” патентів або ж процедуру їх ефективного оскарження в адміністративному порядку одразу після видачі.
Сьогодні ж фактично будь-який громадянин України може заблокувати діяльність будь-якої галузі, отримавши відповідний патент на корисну модель чи промисловий зразок.
Учасники ринку вам розкажуть безліч таких історій. Яскравий приклад патентного тролінгу - отримання патенту на просту палку для тримання винограду. Здається, дурниця? Втім, “розумний” власник патенту намагався захопити бізнес з вирощування винограду іншої особи, порушуючи кримінальні справи на підставі незаконного використання такої палки-підпорки (на яку вдалося отримати патент), ініціюючи численні слідчі дії (обшуки, виїмки) та усіляко ускладнюючи життя добросовісному підприємцю.
Тож, замість того, щоб кидати один в одного камені, жалітися НАБУ та прокуратурі, Марушевській разом з Насіровим варто було б звернутися до профільного департаменту Мінекономрозвитку - з проханням зосередитись на проблемному питанні патентного тролінгу та зайнятися його вирішенням. Як органу, що є відповідальним за формування державної політики в сфері інтелектуальної власності.