До нас приїхав кредитор: чого Україні очікувати від переговорів з МВФ

Кабінет міністрів Володимира Гройсмана стоїть перед складним вибором - прийняти непопулярне, але давно перезріле рішення про підвищення вартості газу для потреб населення, що дозволить залишитися в програмі МВФ, або ж піти всупереч вимогам кредитора, ставши на шлях дефолту.

Розв'язку залишилося чекати недовго. Минулого тижня в Київ на запрошення української влади приїхала місія Міжнародного валютного фонду, яка пробуде тут до 19 вересня. Підсумки переговорів стануть відомі через два тижні, пообіцяв Володимир Гройсман.

Прострочена обіцянка

Останній перегляд програми розширеного фінансування був ще у березні 2017 року, після чого МВФ перерахував Україні 1 млрд доларів. Під ці гроші влада взяла на себе ряд зобов'язань. Одне з них – перерахунок ціни на газ за узгодженою з кредитором формулою, чиновники порушили.

Домовленість встановити єдину ціну на газ, еквівалентну імпортному парітету, як для населення, так і для промисловості, була досягнута між МВФ і урядом Арсенія Яценюка ще в березні 2015 року. Це ключовий елемент реформи енергетичного сектора, що дозволяє виключити махінації з цінами на газ.

"Ми сьогодні ведемо важкі дискусії з міжнародними партнерами, оскільки багато років тому були взяті зобов'язання щодо формування єдиної ціни в Україні. Сьогодні вартість газу для промисловості – 11 тис. гривень, а для населення ми обмежили сім тисяч гривень. Ми зараз працюємо над пошуком оптимальних рішень", - заявив Володимир Гройсман минулого тижня.

Для визначення вартості газу уряд враховує його середньорічну ціну на німецькому хабі NCG, транспортування газу до кордону з Україною, тарифи в точках входу-виходу в ГТС і зміна курсу долара. Якщо ціна газу відхиляється від імпортної більше або менше, ніж на 10%, вона підлягає коригуванню. Перегляд повинен проходити раз на півроку - 1 квітня і 1 жовтня. На ці дати припадає початок і кінець опалювального сезону.

Як повідомляло РБК-Україна, Кабінет міністрів через кілька місяців після отримання траншу, усвідомивши, що ціну доведеться підвищувати, зробив кілька спроб переконати Фонд переглянути методику розрахунку ціни. МВФ вже розглянув вже більше шости пропозицій Кабміну, але все ж неухильно наполягає на виконанні раніше затвердженої методики.

Довгий час Володимир Гройсман і слухати нічого не хотів про підвищення вартості газу, при кожному зручному випадку запевняючи, що зростання тарифів не буде. Останні ж тижны прем'єр говорить про підвищення ціни як про неминучість.

"З 45 мільйонів українців ніхто не підтримає рішення про зміну ціни на газ. І я серед цих 45 мільйонів теж. Але для чого нам виконувати зобов'язання перед міжнародними фінансовими організаціями? Для однієї мети – у нас з вами з 2005 року по 2013 роки накопичено 50 млрд доларів зовнішніх боргів. Кожен рік ми витрачаємо на обслуговування цих боргів 130 млрд гривень, це 5 мільярдів доларів. Їх треба десь взяти і заробити", - сказав Гройсман минулої п'ятниці.

Чи означає зміна риторики Гройсмана і приїзд місії, що Україна готова виконати вимогу кредитора і підвищити ціну до рівня імпортного паритету? Декілька співбесідників РБК-Україна, поінформованих про хід переговорів з МВФ, запевняють, що ніяких попередніх гарантій про виконання тих чи інших умов українська сторона перед приїздом місії не надавала.

Більш того, за інформацією видання, в команді прем'єр-міністра до останнього часу розглядали можливість підвищення ціни на газ не більше ніж на 23%. Тоді як за різними оцінками, слідуючи затвердженій методиці розрахунку, газ повинен подорожчати як мінімум на 40%.

Чи влаштує 23%-ве зростання місію або ж уряду доведеться поступитися кредитору, стане відомо за підсумками переговорів. Співрозмовники РБК-Україна в Кабінеті міністрів поки уникають прямих відповідей. "Останні кілька місяців МВФ працював тільки на прийом інформації, яку ми їм відправляли. Всі проблемні питання будемо обговорювати вже у Києві. Наше завдання – підписати меморандум. Інших варіантів немає", - сказав РБК-Україна високопоставлений урядовець напередодні приїзду місії.

Або газ, або дефолт

Альтернатив, окрім як продовжити співпрацю з МВФ, а значить - виконати вимогу Фонду, в уряду немає, погоджується більшість економістів і фінансових аналітиків, опитаних РБК-Україна.

"Влада практично впевнена, що гроші МВФ дасть - близько 1 млрд доларів. Що, до речі, розморозить допомогу ЄС та інших міжнародних організацій. Тож на кону стоїть більше, ніж просто гроші МВФ", - говорить керуючий партнер Capital Times Ерік Найман.

Ключова загроза наступного року – великі виплати держборгу. За даними Міністерства фінансів, Україні належить виплатити 5,5 млрд доларів зовнішніх боргів, не враховуючи ще зобов'язань в іноземній валюті за облігаціями внутрішньої держпозики. Без МВФ розрахуватися з кредиторами буде вкрай складно.

"Гройсман, розуміючи загрози для країни, якщо програма не буде продовжена, хоча б частково піде на вимоги, на яких наполягає Фонд. Припускаю, що переговорний процес знаходиться в межах збільшення тарифів на газ десь в півтора рази (на 50%, - ред.). Припускаю, це буде прийнято", - прогнозує виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

У разі провалу переговорів з МВФ міжнародні рейтингові агентства знизять кредитний рейтинг України до дефолтного, вважає керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій. Після цього будь-які зовнішні запозичення для України стануть неможливими, вважає він.

"У такому випадку не буде і кредитування від ЄС - вони прямо говорять, що їх кредит залежить від позитивних результатів з МВФ. Не буде кредитування від Світового банку. Не буде розміщення єврооблігацій. До кінця року ми не доотримаємо мінімум 4 млрд доларів зовнішнього фінансування", - зазначив Паращій.

Втративши підтримку Фонду, Україна не зможе вийти на зовнішні ринки запозичень, погоджується Олег Устенко. Якщо і зважиться на це, їй доведеться платити непомірну вартість, упевнений він. "Швидше за все, вартість запозичень буде перебувати в межах близько 10%, що здається просто неможливим, щоб говорити про ефективне управління державним боргом", - вважає економіст. У середньостроковій перспективі для української влади це вкрай небажаний крок, вважає співрозмовник.

Напередодні виборів влада мотивована продовжити співпрацю з МВФ, як би важко це не було, додає Устенко. "Золотовалютних резервів вкрай мало, три місяці поспіль відбувалося їх зниження, і, швидше за все, зниження буде продовжуватися, якщо не буде програми співпраці з МВФ. Чистих валютних резервів більш ніж мало, їх вистачить до лютого – березня наступного року", - прогнозує співрозмовник.

Резерви будуть далі знижуватися, погоджується Олександр Паращій. На його думку, на тлі танучих резервів без програми МВФ уряду наступного року доведеться домовлятися про нову реструктуризацію боргів.

"Але реструктуризація ринкових боргів нам не особливо допоможе. У наступному році у нас ринкових виплат всього 700 млн доларів при загальних виплатах мало не 7 млрд доларів. Нам доведеться віддавати борг США, там дефолт неможливий. Нам доведеться віддавати МВФ, там теж неможливий дефолт. Ситуація буде дуже складною і ми повернемося до того, з чого починали програму МВФ в 2015 році", - вважає Паращій.

Крім того, співрозмовник нагадав, що в наступному році великі виплати боргів чекають на "Ощадбанк", "Укрексімбанк" та "Укрзалізницю". "Ці виплати також зав'язані на хорошу ситуацію на кредитних ринках. Рефінансування навряд чи буде можливим. Отже, їм доведеться вступати в новий етап реструктуризації боргів", - говорить аналітик.

Стриманий оптимізм

Олег Устенко в своєму базовому сценарії виходить з того, що програму розширеного фінансування буде продовжено. "Гроші від МВФ зайдуть. Це розблокує фінансування з боку європейців, Світового банку, ЄБРР. Все разом може дати ще додатково близько 3 млрд доларів до грошей МВФ. У цьому сценарії Україна спробує негайно вийти на зовнішні ринки запозичення. Це буде в останньому кварталі цього року, приміром, у листопаді. Після цього відносини з МВФ стануть на паузу, можливо, до завершення парламентських виборів восени 2019 року", - очікує Устенко.

Якщо уряд не домовиться з МВФ, це зовсім не означає гарантований провал, вважає виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна" Дмитро Боярчук. На його думку, також важливо, якою буде ситуація на світових ринках для українського експорту товарів. Якщо ціни будуть падати, ризики для країни, безумовно, зростуть, говорить він.

"Якщо цей ризик не реалізується, ми зможемо пройти без МВФ. Але люди не чекатимуть, всі будуть розуміти, що ми увійшли в ризикову зону, будуть негативні тенденції по скупці валюти. Сама по собі відсутність МВФ – ці 2 млрд – вони нас абсолютно не рятують, тим більш на півтора року з урахуванням виборчого циклу", - вважає Боярчук.

Але, на думку економіста, уряд не стане грати з вогнем і в підсумку погодиться з вимогами кредитора. Щоправда, він не виключає, що українська сторона спробує переконати місію, щоб підвищення не було занадто різким. Тим більше, що причини, крім політичних, для цього є. Підвищивши тарифи, владі доведеться збільшувати витрати на житлові субсидії. Зростання витрат у бюджеті цього року, на думку Дмитра Боярчука, малоймовірне.

"Не думаю, що можливість підвищення витрат бюджету реальна, враховуючи, що доходи йдуть майже впритул до плану. Тому, швидше за все, тут буде йти мова про бюджет наступного року", - пояснив він.

До речі, збалансований бюджет – це умова за замовчуванням, яку кредитор завжди вимагає від української влади. За інформацією РБК-Україна, в МВФ на технічному рівні ще в кінці минулого року вказували Міністерству фінансів на явно оптимістичні очікування щодо дохідної частини бюджету і, відповідно, роздуті витрати. В Кабміні, переглянувши макропрогноз на 2018 рік, запевняли Фонд в спроможності своїх розрахунків. Поки ж за підсумками восьми місяців доходи держбюджету відстають від планових показників на 3%.

Вже на цьому тижні Кабмін повинен внести у Верховну раду проект бюджету на 2019 рік. Це питання, на думку Олександра Паращія, також може привернути увагу Фонду у контексті подальшого кредитування України. "Якщо там будуть якісь дуже дикі цифри, які не відповідають здоровому глузду, це теж може бути ризиком для траншу", - вважає він.

Уникнути бюджетних ігрищ, які зазвичай відбуваються в передвиборний рік, навряд чи вдасться. Тим більше що для багатьох депутатів це останній бюджет перед відходом з Ради. "Ідеї типу "юліної" або "вітіної тисячі" навряд чи можливі, знову ж таки через програму МВФ. На такий популізм влада не зважиться. Хоча поповнити партійні каси в мінімальних межах перед виборчим циклом – це дуже навіть реально", - вважає Дмитро Боярчук.