МВФ стурбований зростанням "сировинного націоналізму" в світі. За статистикою міжнародного валютного фонду, ця тенденція стала особливо актуальною в 2006 р. Головними "сировинними націоналістами" названі Алжир, Росія, Венесуела, Болівія і Чад. Про це заявив глава Міжнародного валютного фонду Родріго Рато. На думку глави МВФ, будь-яке підвищення країнами-виробниками нафти податків для іноземних нафтових компаній або зміна умов їх контрактів матиме небезпечні наслідки. Нехай в короткостроковій перспективі такі заходи сприяють зростанню бюджету, але вони ж закривають шлях новим інвестиціям і довгостроковим надходженням в скарбницю країн.
Щоб уникнути цього, Р.Рато закликає запідозрені в сировинній дискримінаційній політиці країни до більшої прозорості нафтових ринків і публікації чітких даних про попит і пропозицію, щоб допомогти інвесторам прогнозувати виробництво, а споживачам реагувати на цінові сигнали.
"Це допоможе зменшити різкі цінові коливання, пов'язані з надмірними або недостатніми інвестиціями", - переконаний Р.Рато.
Нагадаємо, у травні ц.р. президент Болівії Ево Моралес оголосив про націоналізацію нафти і газу, після чого армійські підрозділи зайняли більше півсотні родовищ країни. Здобич і продаж нафти здійснюватиме болівійська державна компанія. Трьома місяцями пізніше, в серпні, президент Чаду Ідрісс Дебі наказав двом нафтовим ChevronTexaco і малазійській Petronas припинити всі роботи в країні.
Раніше, в квітні 2006г., Москва вразила європейські столиці заявою про те, що перерозподілить постачання газу на користь інших клієнтів, якщо їй не дозволять отримувати газорозподільні активи в Європі. Проте, як вважають фахівці, президент РФ Володимир Путін, тоді блефував: інфраструктура для доставки російського газу в інші регіони буде створена не раніше, ніж за 10 років. Однак це не заважає Росії активно формувати жорсткий режим розподілу ресурсів в сусідніх країнах, зокрема Узбекистані, Казахстані, Україні і Білорусі.
Щоразу більше цікавляться ідеєю скорочення експорту й лідери Ірану. Сировинний важіль впливу, зокрема був використаний у відповідь на пресинг іранської ядерної програми.
"Сировинний націоналізм", на думку експертів, є циклічним явищем, що посилюється реальним виснаженням ресурсів в інших країнах і одночасним зростанням попиту на нафту.