Як можна допомогти дітям Авдіївки

Після загострення бойових дій в Авдіївці, туди каравани везуть гуманітарну допомогу. Гуманітарні вантажі для мешканців постраждалого міста збирають все і скрізь. Теплі речі, продукти харчування, медикаменти, паливо, генератори і ще багато чого - це дуже важливо, цінне і необхідне. Все це гарантує фізичне виживання.

Проте не можна забувати і про психологічний стан. Адже війна, бойові дії, обстріли і постійне напруга - це стрес, з наслідками якого Україні ще належить зіткнутися. І найбільш схильні до стресу діти, адже вони гостро і буквально сприймають дійсність.

За останніми офіційними даними, в Авдіївці зараз проживає близько 1800 дітей шкільного і дошкільного віку. І кожен з них потребує не тільки даху над головою і гарячої їжі. Тим, кому в силу різних причин не вдалося виїхати із зони бойових дій, необхідна віддушина – укриття від жорстокої військової реальності. Пам'ятаєте, як говорилося в одному старому фільмі: "Після бою серце просить музики подвійно". І в цьому твердженні є частка правди.

Для багатьох авдіївських підлітків таким притулком стали Міський будинок дитячої та юнацької творчості та Музична школа.

В кінці 2014 року обидва будинки постраждали від прямих попадань снарядів. Були зруйновані не тільки стіни і перекриття. Збиток був нанесений і матеріальній базі. Наприклад, музична школа позбулася інструментів духового оркестру, фортепіано.

Завдяки міській владі будівлі були відремонтовані і в них поновилися заняття. Зараз, сукупно їх відвідує 740 дітей – практично кожен другий авдіївський дитина! Це, мабуть, найвищий показник в країні, і найкраще підтвердження їх необхідності.

Проте, для організації занять одного ремонту мало. Існує гостра нестача музичних інструментів та навчального обладнання. Наприклад, наш фонд зміг передати в музичну школу на фортепіано, духові та струнні інструменти, а в будинку дитячої та юнацької творчості обладнати художню студію. Але і цього недостатньо.

Звичайно, скрипка не замінить тарілку гарячого супу. Але необхідно розуміти, що діти потребують не тільки в їжі, теплі і ліках. Їм потрібно більше. І зараз їм необхідна допомога, щоб впоратися з негативними переживаннями. Ось тут ми, дорослі, зобов'язані їм допомогти. Адже чим менше війна завдасть шкоди дитячій психіці, і чим раніше почнеться реабілітація, тим буде краще.

Адже ніхто не хоче, щоб в Україні виросло покоління, виховане війною.