Як МОЗ буде стимулювати українців надавати першу медичну допомогу

Міністерство охорони здоров'я ініціює скасування кримінальної відповідальності за надання першої медичної допомоги, яке може завдати шкоди пацієнту.

В недалекому майбутньому простих українців можуть звільнити від відповідальності за неналежне надання першої медичної допомоги людям, які її потребують, наприклад, в результаті автомобільної аварії. Зараз багато українців, які не володіють навичками надання такої допомоги, бояться допомагати постраждалим, побоюючись нашкодити ще більше і потім нести за це кримінальну відповідальність. У результаті багато пацієнти помирають ще до приїзду швидкої допомоги. Для того, щоб істотно скоротити кількість подібних випадків, МОЗ запропонував прийняти в Україні так званий закон доброго самаритянина. Він свідчить про те, що люди без медосвіти не несуть відповідальність за надання першої медичної допомоги.

Без відповідальності

Міністерство охорони здоров'я оприлюднило для громадського обговорення законопроект, який вносить до медичне законодавство новий термін "імунітет від відповідальності". Він говорить про те, якщо потерпілому в критичному стані надає першу допомогу людина, яка не має медичної освіти, він не буде нести відповідальність за свої дії. Від відповідальності пропонується звільнити надає першу допомогу навіть у разі, якщо його дії призведуть до погіршення стану потерпілого. Але відповідальність виникає, якщо при наданні допомоги каліцтва були навмисно нанесені.

Спікер МОЗ Олександр Ябчанка пояснив РБК-Україна, що зараз пацієнт, який потребує екстреної медичної допомоги, отримує її, як правило, тільки після приїзду бригади лікарів швидкої допомоги. "Звичайні люди, які можуть бути біля пацієнта до її приїзду, а в багатьох країнах світу їх прийнято називати "перші на місці події", нерідко просто не знають, що необхідно робити для того, щоб надати допомогу людині, - каже він. – Але, навіть якщо вони і знають, що необхідно робити, то бояться надавати першу медичну допомогу". За словами Ябчанки, причин для таких побоювань у кілька людей.

"Згідно з українським законодавством, людина, який намагався надати першу допомогу, але потім постраждалий помер чи отримав проблеми з-за цієї допомоги, може бути притягнутий до відповідальності згідно зі статтею 119 Кримінального кодексу "Вбивство з необережності". В результаті, як правило, людина, навіть якщо і хотів би допомогти потерпілому, але із-за невпевненості в собі воліє цього не робити. Але, з іншого боку, якщо людина не надасть першу допомогу, він може бути притягнутий за статтею 135 Кримінального кодексу - залишення в небезпеці", - уточнив спікер міністерства.

Щоб уникнути подібних проблем у майбутньому, МОЗ пропонує два варіанти їх вирішення. "Нещодавно в Україні стартувала програма з навчання навичкам надання першої медичної допомоги осіб, які відповідно до своїх службових повноважень мають її надавати, - розповів Ябчанка. - Це - поліцейські, рятувальники, пожежники, провідники в поїздах і бортпровідники в літаках і так далі. Крім того, ми пропонуємо прийняти в Україні закон, подібний тим, які існують в інших країнах світу, про так званий добром самаритянине. Про що він говорить? Якщо ви намагалися надати медичну допомогу першим, але при цьому пацієнту стало гірше аж до смерті, то ви будете звільнені від відповідальності за статтею "Вбивство з необережності". Тобто на вас не буде поширюватися санкція цієї статті (Кримінального кодексу, - ред.)".

Треба більше

В медичному співтоваристві ініціативу МОЗ оцінюють позитивно. Так, заступник директора з медичної роботи комунального закладу "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Дмитро Самофалов уточнив, зарубіжна практика широко користується законом доброго самаритянина. "Прийняття такого закону, а також його широка реклама могли б поліпшити ситуацію з наданням невідкладної домедичної допомоги свідками тих чи інших подій, - упевнений він. - Але його прийняття навряд чи щось кардинально змінить в законодавчій базі. Закон "Про екстрену меддопомогу" вже чітко вказує, що у разі виявлення людини у невідкладному стані, яка не може особисто звернутися за наданням екстреної медичної допомоги, та за відсутності медичних працівників на місці події, будь-який інший чоловік зобов'язаний негайно викликати екстрену медичну допомогу і по можливості надати потерпілому необхідну допомогу"

За словами Самофалова, є кілька наказів МОЗ, які регулюють питання надання невідкладної допомоги постраждалим людьми без медосвіти, а також правила навчання медичної допомоги таких людей.

Президент "Всеукраїнського союзу парамедиків" Ярослав Вус каже, що вже зараз, згідно з українським законодавством, люди без медосвіти повинні викликати швидку допомогу, залишатися з потерпілим до її приїзду і по можливості надати першу медичну допомогу. "Але карати їх за неправильне надання медичної допомоги не можна, - каже він. - Введення нового поняття "імунітет від відповідальності" необхідно для того, щоб люди не боялися надавати першу допомогу. Фактично, це - рекламна кампанія відносного того, щоб люди не боялися надавати першу медичну допомогу. Не більше того. Я не знаю випадків, коли люди без відповідної освіти потрапили у в'язницю за надану медичну допомогу, через яку потерпілий помер".

Разом з тим дискусія навколо ініціативи МОЗ знову актуалізувала проблему дефіциту медичних знань серед українців. "Громадяни найчастіше взагалі не володіють такими навичками. По суті, в один з тисячі може надати грамотну першу медичну допомогу, - оцінює Ярослав Вус. - Для того, щоб в Україні було більше людей з необхідними навичками, необхідно перейняти західну практику". Експерт наводить приклад США, де, якщо людина має намір отримати диплом про вищу освіту, то він повинен пройти тижневий тренінг з надання першої медичної допомоги. "Або зробити, як в ЄС: якщо людина хоче отримати водійські права, він повинен кілька днів вчитися тому, як надавати першу медичну допомогу. Крім того, необхідно зобов'язати кілька співробітників у компаніях з великими колективами щороку проходити подібні курси. Правда, бізнес вже починає сам розуміти необхідність впровадження подібної практики. Зокрема, у деяких приватних дитсадках Києва директора вимагають від співробітників наявність сертифікатів про проходження курсів першої медичної допомоги", - каже Вус.

наприклад, у Великобританії в будь-якій школі, спортивній секції або компанії має бути людина, яка відповідає за надання першої допомоги. Для цього він проходить відповідні курси і отримує сертифікат - базовий (Basic Life Support). Також є більш складні рівні ILS (intermediate life support) і ALS (advanced life support), але їх необхідно отримувати парамедикам і лікарям. У тих же школах достатньо наявності співробітника з базовим сертифікатом.

Пройти навчання та отримати сертифікат - добровільне рішення. Але у роботодавців не виникає проблем з пошуком таких співробітників. Якщо в школі відбудеться якийсь інцидент, де потрібна була людина, який може надавати першу допомогу, але його там не виявилося, то школа буде нести відповідальність за подібний недогляд. У Великобританії стандарти і правила надання першої допомоги встановлюють департаменти охорони здоров'я та Управління охорони праці та здоров'я. Вони ж розробляють вимоги для дефібриляторів та аптечок першої допомоги в аеропортах, на будівництвах і так далі. За дотриманням цих вимог стежить місцева влада та МОЗ. "До речі, британці не люблять цей департамент з-за його жорстких вимог до питань безпеки. Приміром, вони скаржаться, що в школах дітям вже навіть по деревах не можна лазити", - розповів РБК-Україна Олександр, який живе у Великобританії.

В Україні потроху створюється інфраструктура по навчанню людей без медосвіти навичкам надання першої медичної допомоги. За словами Дмитра Самофалова, в деяких містах України вже є центри, навчальні надання першої допомоги. "В Одесі є тренінговий центр SAR, у Києві кілька інших. Крім того, лікарі швидкої допомоги навчає надання першої домедичної допомоги. Для цього в Центрах екстреної медичної допомоги та медицини катастроф є необхідний функціонал", - говорить він.

"Судячи по моїй практиці, якщо б люди без медосвіти почали надавати першу медичну допомогу потерпілим, то шанси на виживання постраждалих різко зросли б, - оцінює Ярослав Вус. - Якби хоча б кожен п'ятий вмів надавати першу медичну допомогу, то фактично смертей від втрати крові в ДТП не було б, оскільки досить просто надати допомогу при втраті крові, перев'язавши джгутом необхідно місце".

Завідувач відділом підготовки інструкторів державної установи "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України" Віталій Крилюк знає, як можна збільшити кількість українців, які володіють навичками надання першої допомоги. За його словами, крім співробітників у великих колективах і людей певних професій, надання першої допомоги потрібно навчати ще й учнів автошкіл і школярів в рамках шкільних програм "Захист Вітчизни". "В результаті більше 20% населення отримають реальні навички про те, як надавати першу допомогу потерпілим. Зараз цей показник становить приблизно 6-10%, - пояснив Крилюк. - Але, якщо в Україні буде прийнято лише закон про доброго самаритянине, але без всіх вищезгаданих кроків, то ми не зможемо системно змінити ситуацію".

За його словами, щороку в нашій країні "до лікарні не встигають доїхати приблизно 150 тисяч постраждалих". З них приблизно 60 тисяч - це люди, які померли від раптових серцево-судинних захворювань, і 90 тисяч - від травм, уточнив Віталій Крилюк. "У деяких західних країнах до реформи першої допомоги від травм гинуло приблизно 50-60% постраждалих. Після того, як там почали більш серйозно підходити до навчання простих людей навичкам першої допомоги, то цей відсоток знизився до 6%. Якщо в Україні пройде реформа першої допомоги, то щороку Україна може рятувати кілька десятків тисяч людей". "Україні вигідно рятувати постраждалих від травм навіть з точки зору економіки. Як правило, раптова смертність притаманна працездатного населення. За підрахунками європейських фахівців, вартість життя такої людини становить 400 тисяч євро", - вважає Віталій Крилюк.

У МОЗ розраховують, що даний законопроект Кабмін передасть у Верховну Раду приблизно через чотири місяці. "Це час нам необхідно для громадського обговорення даної ініціативи та погодження її з відповідними держорганами", - говорить Олександр Ябчанка.