Міністерство стратегічної промисловості: чим за 3 три місяці запам'ятається промисловий віце-прем'єр Олег Уруський

22 липня Кабінет міністрів затвердив створення нового відомства — Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Незабаром в уряді вирішили поставити на чолі напрямку не міністра, а віце-прем'єра з питань оборонно-промислового комплексу, яким став екс-голова Держкосмосу Олег Уруський.

За час існування нової посади в уряді і нової структури Мінстратегпрому досі невідомо, які ж галузі влада вважає стратегічними. Так само як не з'явилося виразної стратегії і чітких цілей їх розвитку. Політика України у сфері промисловості так і залишилася, багато в чому, хаотичною і "ручною". А майбутнє десятків унікальних промислових підприємств – під загрозою.

Як наслідок, зарубіжні партнери знаходять альтернативних постачальників і технологічні рішення  — українські підприємства втрачають ринки збуту, а їх майбутнє стає все більш туманним. Українська промисловість потрапила в замкнене коло — ніхто не розглядає всерйоз участь наших підприємств у стратегічних союзах і складних ланцюжках поставок, вимагають безумовної надійності і непорушних гарантій.

Крім цього, нещодавно Україна створила ще один прецедент, який може довгий час кидати тінь на її репутацію в очах партнерів.

Як відомо, у 2016 році екс-віце-прем'єр Степан Кубів, функції якого порівнянні з нинішньою іпостассю Олега Уруського, давав гарантії співпраці китайським бізнесменам у розвитку "Мотор Січ". Однак, після того, як вони придбали пакет акцій, гарантії пішли прахом, а інвестори, які вклали мільярд доларів, вже мало не п'ять років не можуть потрапити на підприємство і готують арбітражний позов до України, щоб компенсувати свої втрати в розмірі $ 3,5 млрд.

Ідея створення Мінстратегпрому не нова — за роки незалежності в Україні вже багато разів створювали подібні адміністративні надбудови.

В цей раз ще в травні секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данилов вперше анонсував створення міністерства стратегічних галузей промисловості і появу посади віце-прем'єра в нинішньому вигляді. Пізніше цю ідею підтвердили в Кабміні, публічно підтримав рішення і президент.

Однак, повного або хоча б орієнтовного переліку стратегічних галузей не з'явилося ні в травні, ні в липні, коли був затверджений на посаді Уруський, не відомий він і в листопаді. Немає переліку завдань та кола повноважень — немає і відповідальності. Мінстратегпром залишається "паперовою сутністю", не має штату і офісу.

Через це в нинішньому вигляді експерти бачать у новому міністерстві лише ще одну бюрократичну ланку, а розподіл пріоритетів і преференцій ризикує стати джерелом нових корупційних схем.

Ще одне велике питання в цьому контексті — чому в центрі уваги віце-прем'єра в у більшій ступені оборонна сфера, а у фокусі реформування практично один "Укроборонпром"? У той час як весь світ будує промисловість, в тому числі і "оборонку" на основі взаємодії держави і приватного сектору. Україна ж, не маючи інвестиційних ресурсів, частіше намагається забрати повний контроль під державу.

В добавок, влада діє ще й часто непослідовно по відношенню до тих інвесторів, які вже є. Як наприклад, пропозиція туркам придбати контрольний пакет акцій "Мотор Січ", в той час як контрольний пакет вже без малого чотири роки належить китайським інвесторам.

Таким чином, віце-прем'єр міг пропонувати на продаж активи, які можуть стати об'єктом майбутніх розглядів в міжнародному арбітражі. Так само як пропозиції збирати їх ударні безпілотники Bayraktar на "Мотор Січ". Як наслідок, Туреччина відмовилася від пропозиції і свій безпілотник Bayraktar BT2 будуть збирати без українських двигунів.

В результаті поява Мінстратегпрома і супроводжуючі його перші кроки стали ще одним видимим ознакою корозії держави, що кидає тінь на репутацію України з точки зору довгострокового співробітництва. Не зайвим буде нагадувати і про погану звичку українського політичного класу "обнуляти" всі гарантії та попередні домовленості влади з партнерами. А інвестиційні та технологічні цикли значно довше п'ятирічного політичного горизонту.

Конфлікт інтересів

"Міністерство ОПК не створено, управління оборонною промисловістю розірвано з різним структурам. Замість того, щоб сконцентрувати управління в одному відомстві, а планування і контроль - в іншому, Зеленський просто додає до існуючого хаосу ще одну бюрократичну ланку. Практична користь для оборонної промисловості буде досить невелика, ну, зрозуміло, що "Прогрестех", який співпрацює з "заводом Антонова і "Боїнгом", зможе вирішити якісь свої питання, але не більше", — коментує створення нового міністерства і призначення Уруського журналіст Юрій Бутусов.

Як відомо, до призначення на посаду віце-прем'єра Уруський очолював інжинірингову компанію "Прогрестех-Україна".

За даними держреєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців, кінцевим бенефіціаром компанії "Прогрестех-Україна" був академік військових наук Росії Володимир Кульчицький - заслужений працівник транспорту Російської Федерації, засновник і голова ради директорів групи компаній "Прогрестех" - інженерно-сервісною структурою в галузі авіабудування і технологій аеропортів з головним офісом у Москві.

Як би там не було, український політичний і управлінський хаос — ризик безконтрольного розповсюдження озброєнь і серйозний чинник дестабілізації. Чого варта лише інформація про крадіжку з "Мотор Січ" двигуна, який продавали на "чорний ринок" з гаража одного з керівників компанії.

У свою чергу, обрання президентом США Джо Байдена ще більше ускладнює ситуацію навколо цього підприємства. Новообраний президент вже анонсував припинення торгових воєн з Китаєм. А, значить, питання диверсифікації поставок авіадвигунів може стати для КНР менш критичним.

Китайці не відмовляться від західних технологій, але вони знаходять час на створення більш стійких ланцюжків постачань з більш передбачуваними партнерами, ніж Україна. Та ж Skyrizon, поки що б'ється в судах з Антимонопольним комітетом України за можливість керувати набутим нею підприємством, може буквально "махнути рукою" на "Мотор Січ".

Не можна виключати, що китайці знайдуть нових партнерів, а Україні через міжнародний арбітраж просто виставлять рахунок на компенсацію збитків у розмірі $3,5 млрд. КНР та її бізнес перестануть битися за "Мотор Січ" та її стрімко застарілі технології з такою ж сильною мотивацією, як раніше. Через цей випадок посла України в Пекіні вже викликали в МЗС, велися консультації на рівні посольства КНР у Києві, Україні погрожували включенням в "червоний список" — перелік країн, не рекомендованих урядом КНР своїм бізнесменам і компаніям для інвестицій і довгострокового співробітництва.

"Нічого системного, на жаль, найближчим часом не вийде. А, ось, криза неплатежів і масовий зрив контрактів Міноборони до кінця року стане для всіх очевидний", — прогнозує Бутусов.

А гроші де?

Як відомо, Україна не в змозі підтримати хоча б бюджетними замовленнями ні промисловість, ні "оборонку". Тим не менш, Уруський намагається змінити організаційну структуру "Укроборонпрому" — тут вже теж прозвучало безліч заяв і заявлено безліч проектів.

Що відносно інших галузей, експерти дивляться на ініціативи відомства скептично. Так, у своєму інтерв'ю Олександр Донець, екс-керівник державного підприємства "Антонов", прогнозує економічний занепад і технологічну деградацію авіаційної галузі при нинішньому стилі управління.

"В літакобудуванні і двигунобудуванні Україна самостійно "прориву" не зробить. Авіа- та двигунобудування — одні з найбільш фінансово ємних галузей, не кажучи вже про ракетобудування. Це дуже дороге, але дуже престижне задоволення. Нам потрібен реально великий інвестор, який би зміг вкласти у галузь навіть не десятки, а сотні мільйонів доларів на тривалий період", - розповів Олександр Донець, назвавши нинішню політику держави спробою "будувати потьомкінські села".

Питання про те, звідки в українській оборонці або авіації візьмуться гроші все ще відкрите. А провали на китайському і турецькому напрямках — перші кроки на шляху в промисловий і технологічний глухий кут.

Посилює ситуацію і комунікаційна криза в самому уряді. Так, через два місяці після призначення в середині вересня глава Мінстратегпрому дізнається, що презентований новий проект Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу.

Документ, як відомо, підготувало Мінекономіки, яке традиційно відповідає за промисловість, — ця ситуація яскраво показала, що за місяці каденції віце-прем'єр не взяв управління в свої руки, і, судячи з усього, не знайшов часу вникнути в те, що відбувається навіть на рівні бюрократичного апарату уряду, не кажучи вже про виробничі або управлінські деталі, і зажадав від міністра економіки Ігоря Петрашка прибрати документ з публічного доступу та невідкладно надати Мінстратпрому матеріали з підготовки проекту Стратегії ОПК "для вивчення і погодження із заінтересованими центральними органами виконавчої влади"

Цей прецедент свідчить про фрагментарність державного управління, а також про потенційні конфлікти всередині державного апарату. Заручниками цієї метушні стануть інвестори і партнери.

"Проект Стратегії розвитку ОПК кілька місяців розроблявся Мінекономіки у співпраці з міжнародними партнерами та громадськістю. Те, що віце-прем'єр вже на етапі оприлюдненого проекту Стратегії буде його тільки вивчати, вказує, що в профільному міністерстві вчасно не прийняли участь у підготовці документа, а тепер намагаються втрутитися в процес затвердження Стратегії ОПК", — пояснив Гліб Канєвський, голова неурядової організації StateWatch, вказуючи на очевидний провал міністерства Уруського.

Фото: Олег Уруський в парламенті (РБК-Україна)

У StateWatch також відзначають, що за три з невеликим місяця новий віце-прем'єр-міністр не вперше намагається зупинити раніше розпочаті процеси, а також безсистемно схиляється від "оборонки" до тарифного регулювання в міжнародній торгівлі.

Зокрема, в серпні він виключив зі списку приватизації 5 підприємств з великими податковими боргами, а на початку вересня стало відомо, що Мінстратегпром хоче змінити Угоду про Асоціацію з ЄС, домігшись скасування мит на поставки гарячекатаних рулонів українського виробництва. Окремо Міністерство просить відстрочити імплементацію законодавства ЄС в українське, зокрема в частині захисту навколишнього середовища.

Міністерство по управлінню всім

Відсутність на законодавчому відомого переліку стратегічних галузей не завадило Уруському скласти власне коло "стратегічних" напрямів діяльності. Так, крім ОПК і космосу, там знайшлося місце літакобудуванню, машинобудуванню, ракетобудуванню, суднобудуванню, а також хімічній і гірничо-металургійній галузям, і навіть скляній, деревообробній сфері і легпрому.

Експерти StateWatch не чекають від Мінстратпрому якихось інновацій, а лише відбирання повноважень чинного Мінекономіки і ще ряду інших відомств (до речі, частина людей з Мінекономіки вже була переведена в міністерство на чолі з Уруським).

Наприклад, крім військово-промислової політики, Уруський хоче контролювати держекспортконтроль; зовнішньоекономічну політику; інвестиційну політику; інновації; створення і функціонування індустріальних парків; енергоефективність; цивільний захист; технічне регулювання, стандартизацію та метрологію; промислову безпеку, поводження з вибуховими матеріалами; здійснення гірничого нагляду та навіть питання охорони та гігієни праці.

До цього великого списку Уруський також просить надати право новому міністерству курирувати політику в сфері цифрових технологій. Мінстратегпром зайшов на поле Мінцифри і планує "побудову сучасного інформаційного суспільства в державі". А урядовий комітет під управлінням Уруського займатиметься ще й питанням національної безпеки, паливно-енергетичного комплексу та інфраструктури.

В цю "надбудову" увійдуть заступники голів Міністерства з питань тимчасово окупованих територій, МЗС, Міносвіти, Мінекономіки, Міністерства у справах ветеранів, Мінфіну, Мін'юсту, а також заступник голови СБУ та голови Служби зовнішньої розвідки (за згодою).

Секретар Національного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО) Олена Трегуб попереджає, що створення міністерства з таким переліком повноважень і сфер управління створює величезні ризики. Воно порушить існуючу систему розподілу повноважень у сфері національної безпеки і оборони України, потребуватиме внесення серйозних змін у законодавство, часових та фінансових ресурсів, яких сьогодні просто немає.

У комітеті також звертають увагу, що міністерство не повинно одночасно виконувати функції власника, регулятора та органу, що формує політику щодо суб'єктів господарювання. Крім того, в межах одного міністерства не повинні поєднуватися координація підприємств оборонної промисловості та повноваження щодо формування державного оборонного замовлення. Такі підходи можуть зашкодити співпраці з міжнародними партнерами та залученню інвестицій.

"Рано чи пізно виникне спокуса писати правила під себе і ґвалтувати ринок. Знову ж таки все просто: тому що це конфлікт інтересів і практика показує, що рано чи пізно він призводить до корупції, неефективності і розвалу сектора економіки", — попереджає заступник гендиректора державного концерну "Укроборонпром" Мустафа Найєм.

У цілому ж, міжнародний досвід управління ОПК в країнах НАТО і ЄС свідчить, що в цих державах немає окремого міністерства з відповідними повноваженнями.

Звичайно, політики формують міністерства оборони. Акцент роблять на розвиток і впровадження передових технологій і плідну співпрацю державних і приватних суб'єктів, які повинні відповідати високим стандартам корпоративного управління.

Лише бачачи зрозумілих партнерів, що працюють за зрозумілими правилами і законами, зарубіжні партнери можуть розглядати Україну для реалізації спільних проектів. Поки що Україна робить все можливе, щоб партнери з тривалими проектами та інвестиціями трималися від неї подалі.