Поки НБУ бореться з неплатоспроможними і "схемними" банками, самі банки намагаються впоратися з накопиченими проблемними кредитами. І хоча для українських фінустанов робота з так званими "токсичними" активами аж ніяк не в новинку, сьогодні запасу міцності у банків майже немає. Тому неплатоспроможні позичальники боляче б'ють по всьому банківському сектору. За оцінками регулятора рівень проблемних кредитів на ринку сьогодні - близько 20%.
Поки НБУ бореться з неплатоспроможними і "схемними" банками, самі банки намагаються впоратися з накопиченими проблемними кредитами. І хоча для українських фінустанов робота з так званими "токсичними" активами аж ніяк не в новинку, сьогодні запасу міцності у банків майже немає. Тому неплатоспроможні позичальники боляче б'ють по всьому банківському сектору. За оцінками регулятора рівень проблемних кредитів на ринку сьогодні - близько 20%.
У свою чергу, аналітики стверджують, що реальний показник вдвічі більше - до 40%. "І за прогнозами, ця цифра буде тільки зростати", - вважає Олена Супрун, начальник управління звітності процесів і підтримки повернення проблемної заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу UniCredit Bank.
Багато банки ділять видані кредити на три умовні групи: ті, що були оформлені до 2008 року; позики, видані в період з 2010 по 2014 рік; кредитні договори, підписані після останнього "стрибка" гривні в 2014-2015 роках.
Нестерпним головним болем для банків довгий час залишалася саме перша група кредитів, більша частина з яких на хвилі зростання фінансового сектора надавалася у валюті, без належного аналізу платоспроможності потенційних клієнтів. У підсумку, обвал гривні восени 2008 року спровокував хвилю відмов з боку позичальників погашати взяті на себе зобов'язання, і рівень неплатежів досяг 50-60%. А у окремих банків - 80%.
"Якщо проаналізувати досвід у роботі з проблемними кредитами, починаючи з 2008, то у виграші виявилися ті банки, які першими пішли на переговори з клієнтами, і почали підбирати способи реструктуризації під їх можливості. Продовжували договору, погоджувалися на конвертацію. В результаті, вони і портфель зберегли, і клієнтів", - розповідає один з акціонерів "Платинум Банку" Дмитро Зінков.
Боротьба з наслідками зайняла у банків майже три роки, про що побічно можна судити з фінансового результату системи. Так, за 2009 рік збитки банків склали 38,5 млрд гривень, за 2010 рік - 13 млрд. гривень, а за підсумками 2011 року банки отримали збиток у розмірі 7,7 млрд гривень.
За цей час добряче "схуд" портфель автомобільних валютних кредитів, і головною проблемою для банків залишилася іпотека, термін "життя" якої становить 20-25 років, а іноді і більше. Тому неблагополучних позик, виданих на покупку нерухомості, досі багато. За оцінками аналітиків, під реструктуризацію потрапило 50-60% іпотеки.
У 2010-2014 роках банки вели значно більш стриману кредитну політику. По-перше, високі процентні ставки і не оправившись від кризи економіка не дозволяли повною мірою відновити кредитування. По-друге, банкіри почали активно користуватися базами кредитних бюро, посилили оцінку ризиковості позичальників та вимоги до них. Крім того, видача валютних кредитів опинилася під забороною, тому вплив коливань курсу на кредитні портфелі було мінімізовано.
Однак девальваційний шок 2014-2015 роки призвів до того, що платіжна дисципліна позичальників у зв'язку з падінням їх доходів знову різко погіршилася. І навіть ті портфелі, де частка "проблемки" не перевищувала 5-10%, різко змінилися - необслуговувані позики зайняли в них 30-40% і навіть більше, аж до 50-60%. У їх число потрапили як "свіжі" автомобільні, так і споживчі (у тому числі беззаставні) кредити, які в 2012-2013 роках видавалися в особливо великих обсягах.
Крім того, знову погіршилася ситуація з погашенням іпотеки. За різними оцінками, зараз нормально обслуговується не більше половини іпотечних кредитів. "Всього валютні кредити фізичних осіб, за даними НБУ, до кінця 2015 року становили 3,8 млрд. доларів, з них більше 2 млрд. доларів - це іпотечні позики", - говорить Андрій Шевчишин, провідний експерт інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Україні.
У підсумку, банкам знову довелося фіксувати збитки: за 2014 рік негативний фінрезультат банківського сектора досяг 53 млрд гривень, а в 2015 році він зріс до 66,6 млрд гривень.
З минулого року кредитування фізосіб, по суті, зупинилося. Наприклад, портфель кредитів, виданих приватним клієнтам, за 2015 рік скоротився майже на 15%. Великі позики, навіть під заставу ліквідного майна, видаються дуже точково. У сегменті беззаставного кредитування продовжують штовхатися ліктями від 5 до 10 банків. Причому, умови надання кеш-кредитів стають все жорсткішими, а суми - менше. Банкіри розводять руками, що, мовляв, сьогодні краще відмовити п'яти клієнтам на етапі кредитної заявки, ніж оформити дві позики, які потім не будуть погашені.
"Всі банки зацікавлені в тому, щоб видавати кредити нормальним позичальникам з мінімумом ризиків для обслуговування у майбутньому. Це дозволить утримувати рівень прострочення на рівні 5-10%, що в сформованих ринкових умовах є хорошим показником. Нам за своїм портфелем вдалося довести цей індикатор до 1,5-3%", - наводить приклад член правління "Платинум Банку", директор з ризиків Вадим Кривов'яз.
Втім, перед банками, як і раніше, залишається невирішеним питання з тими кредитами, які вже мають статус проблемних. Ключова проблема полягає в тому, що позичальники часто не можуть витягнути кредит навіть у тому випадку, якщо банк згоден піти на "мирову". "Інструментів в банківському арсеналі достатньо. Це судове і досудове регулювання, у тому числі реструктуризації, добровільні погашення з дисконтом, конвертації, а також списання та продажу портфелів. Всі вони працюють, але є питання ціни, яку банк готовий і може заплатити", - міркує Юлія Ворчак, директор з управління ризиками Банку.
У лютому нинішнього року у Верховній Раді з'явився узгоджений Нацбанком і банкірами законопроект про реструктуризацію іпотечних кредитів. У разі його прийняття, до процедури реструктуризації зможуть вдатися близько 40% позичальників, які взяли кредити на житло у валюті. І це в значній мірі знизить тиск з боку проблемних позик. Однак, оборотна сторона така, що банки такої вимушеної мірою все одно не дуже раді, так як збитків уникнути не вдасться. Та й на чистку портфелів їм доведеться витратити явно не один рік.
"Після кризи 2009 року знадобилося 3 роки для стабілізації рівня проблемних кредитів. Зараз ситуація інша, тому період очищення може затягнутися на більш ніж 3-х літній період", - вважає Андрій Шевчишин.
Тому враховуючи глибокий характер рецесії в українській економіці і загальне падіння платоспроможного попиту, на повноцінне відновлення кредитування до 2020 року розраховувати навряд чи варто. До того ж, Національний банк зберігає облікову ставку на високому рівні 22%, що значно охолоджує кредитну активність. І якщо говорити про запозичення, то на зниження процентних ставок може піти ще більше часу, оскільки дешевих джерел ресурсів у банків немає, і в найближчому майбутньому не буде.