У червні відбувся черговий сплеск експертної активності в ЗМІ щодо переходу на цифрове телебачення, аж до пропозицій докладного плану дій Національної ради по телебаченню.
У червні відбувся черговий сплеск експертної активності в ЗМІ щодо переходу на цифрове телебачення, аж до пропозицій докладного плану дій Національної ради по телебаченню.
У зв'язку з тим, що цей план на 90% стосується компанії "Зеонбуд", а більшість його пунктів далекі від істини, я, як генеральний директор компанії, прокоментую найбільш одіозні положення цього плану і спробую все ж дати читачам об'єктивну інформацію про цифрове телебачення.
Коли читаєш цей план, то не покидає стійке відчуття, що його мета - все що завгодно, але тільки не перехід України на цифрове телебачення. Наприклад, один з експертів пропонує: "Скасувати безкоштовну рекламу його (Зеонбуда - авт.) послуг в ефірі телеканалів".
По-перше, за два роки експерт міг би і зауважити, що в інформаційних роликах про особливості переходу країни на цифрове телебачення немає жодної згадки про компанію "Зеонбуд". Рекламуються виключно "національна ефірна цифрова мережа", переваги цифрового телебачення над аналоговим, простота і доступність підключення до цифрової мережі, а також можливість безкоштовного перегляду загальнонаціональних та регіональних телеканалів.
По-друге, а як собі уявляє шановний експерт перехід країни на цифрове телебачення без інформування про це населення. Як дізнаються 25 мільйонів телеглядачів, які беруть з ефіру аналогове телебачення, про те, що взагалі існує в природі і в Україні, зокрема, цифрове телебачення, і як на нього можна перейти?
Якщо це натяк на те, що це повинен робити "Зеонбуд" за рахунок своїх коштів, то це, принаймні, наївно. Завдання для компанії зазначене в ліцензії - побудувати мережу і забезпечити трансляцію в ефір 32 каналів, що й зроблено. А перехід населення країни на цифровий формат - це завдання держави та телеіндустрії. Телекомпанії це чудово розуміють, тому і інформують населення фактично про те, що їх програми тепер можна дивитися і в цифровій мережі. Для них, рішення Нацради з цього питання - тільки формально-юридична підстава, і не більше.
Телеіндустрія зацікавлена в максимально швидкому переходу країни на цифрове телебачення, адже зараз вона несе подвійне навантаження щодо мовлення своїх програм в аналоговій і цифровій мережі.
Далі пропонуються ще більш кардинальні рішення: "Структурний поділ "Зеонбуду" на кілька незалежних юридичних осіб, що забезпечують кожна по одному мультиплексу, що створить простір для конкуренції (витратами, покриттям, клієнтами). Повторна видача ліцензій, тепер вже на конкурсній основі, означає поповнення бюджету, що вкрай актуально в ситуації гострої кризи".
Який же все-таки живучою виявилася "блискуча" ідея булгаковського Шарикова : "взяти все і поділити!". Правильно, пане експерт, навіщо ж мучитися? Шукати інвестиції, ризикувати, планувати, збирати команду професіоналів, будувати, якщо можна вирішити всі ось так просто - "розділити на структурні підрозділи".
А тепер по суті питання: цифрова мережа - це єдиний технічний комплекс, який неможливо розділити на окремі мультиплекси, як пропонує експерт.
Мультиплекси мають загальну інфраструктуру - системи охолодження і вентиляції, електроживлення, управління, моніторинг, мости складання, антенно-фідерний тракт, станції супутникового прийому, транспондери на супутниках, так і вся система супутникової роздачі сигналу, а так само резервна система наземної оптоволоконної роздачі сигналу, шасі, стійки, сервери управління, головна станція, єдині систему синхронізації сигналу і систему кодування. А як бути з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням імпортного обладнання? Яке складає в цифровій мережі 100%. Кожному власнику окремого мультиплексу доведеться створити паралельні регіональні служби для ремонтних і регламентних робіт, їх треба буде навчити в Німеччині і США і забезпечити резервними комплектами обладнання. І це тільки вершина айсберга проблем.
Я прошу читачів вибачити за велику кількість технічних термінів. Але як бути, коли експерт кидає ефектний революційний клич, не поцікавившись при цьому, а чи можлива його реалізація в принципі. В цьому і вся проблема, що експерту дозволено говорити бездоказово абсурдні речі, а компанія повинна аргументувати з цифрами, фактами, розрахунками.
З урахуванням вищесказаного, поділ мережі на окремі мультиплекси негайно багаторазово збільшить витратну частину проекту. Чому цифрову мережу будували у складі саме 4-х мультиплексів? Це не випадковий вибір. Розрахунки показували, що мережа з трьох мультиплексів не забезпечує окупність інвестицій протягом навіть 5-6 років. А це означає, що Нацрада по телебаченню не змогла б залучити в проект приватні інвестиції. Було очевидно і те, що в трьох мультиплексах буде всього 24 канали, а не 32, як зараз. У цьому випадку і пропозиція телеглядачам ставала б принципово менш привабливою, а значить і нижчими будуть темпи переходу населення на цифру. Україна не встигла б зробити перехід до цифри в 2015 році. Тоді чому не 5-6 мультиплексів? Так, для населення, країни, бізнесу проекту це було б краще. Але де взяти таку кількість вільних частот, коли вони всі зайняті під аналогове телебачення.
Вартість ліцензії провайдера цифрової мережі - близько 1 млн. гривень. Тому говорити про актуальність таких надходжень у бюджет країни не доводиться.
Ідеї "взяти і поділити" з'являються, мабуть, тому, що спочатку підводиться неринковий базис під міркування. Наприклад, експерт заявляє: "Зеонбуд створював перманентну загрозу для всього ринку Pay-TV, оскільки збирався і міг у будь-який момент зайти на цей ринок. З іншого боку, можлива відміна кодування в його мережі створює додаткову загрозу для платних платформ".
Насправді, з приходом на ринок "Зеонбуда" для 25 мільйонів телеглядачів з'явилася можливість дивитися не 3-4 канали в аналоговій якості, а 32 у відмінній якості і безкоштовно. Виходить, що шановний експерт переживає за окремих комерційних гравців на ринку більше, ніж за кінцевого користувача послуг - мільйони телеглядачів. Чи не це "переживання" є головною мотивуючою складовою активності шановного експерта, особливо коли він пропонує - "Позбавити Зеонбуд ліцензій, конфіскувати обладнання і остаточно його усунути зі сцени".
При цьому, автор таких ідей не розуміє або навмисне замовчує, що як тільки "Зеонбуд" втратить ліцензію, то це буде означати автоматичну втрату ліцензій і у 128 телекомпаній, які мовлять сьогодні свої програми в цифровій мережі, в тому числі 28 загальнонаціональних.
"Конфіскувати обладнання"? Але будь-який менеджер, юрист скаже, що ця схема ніколи не працює. Тому, що легко блокується виведенням обладнання на іншу юридичну особу, яка не має відношення до ліцензії.
І ще одна нежиттєздатна пропозиція: "Створення умов для регіонального цифрового мовлення, включаючи створення окремого мультиплексу".
Мультиплекс - це 8 каналів. Тільки в п'яти містах - Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку і Львові зможе знайти таку кількість повноцінних регіональних компаній. Повноцінні - це значить не такі, які примітивно ретранслюють програми інших загальнонаціональних каналів, а здатних підтримувати фінансово й творчо 24 години щодобового мовлення. А що ж робити з сотнями передавальних станцій регіонального мультиплексу? Вони залишаться незавантаженими більш, ніж на 50%. Це різко знизить ефективність мережі і зробить її експлуатацію економічно недоцільною. Це так само буде і неефективним використанням дефіцитного частотного ресурсу.
Ми бачимо вирішення проблеми з регіональними мовниками зовсім у протилежному напрямку. Для переважної більшості регіональних телекомпаній є непосильним фінансовим тягарем ліцензійне зобов'язання вести мовлення 24 години на добу при 2-3 годинах програм власного виробництва. Все інше це покупний контент. Де взяти регіоналам фінанси на все це? Якщо у них дохід від мізерної частини рекламного ринку. Наша думка: треба на місці "картатої регіональної ковдри" організувати ще два загальнонаціональні канали, у сітці мовлення яких буде передбачено 3-4 години для регіональних компаній. На ці години регіональні компанії отримають ліцензії. Це буде вигідно всім. Регіонали позбудуться зайвих витрат і зможуть сконцентруватися на виробництві власних програм на базі місцевого матеріалу, що завжди було їх "блакитною фішкою". Зросте конкурентоспроможність каналу і власника основного часу, так як місцеві новини і програми завжди мають дуже високий рейтинг. Телеглядачі отримають ще два повноцінних і якісних канали.
На нашу думку, треба не "ламати, позбавляти, проводити конфіскацію, усувати зі сцени", а більше розвивати, поліпшувати і удосконалювати. І не забувати, що міжнародні зобов'язання України за угодою "Женева - 2006" ніхто не відміняв, тому до 2015 року необхідно завершити перехід країни на цифровий формат телемовлення.