Мер Українки Павло Козирєв: "Перше, з чого ми почали, провели сміттєву революцію"
Мер Українки Павло Козирєв: "Перше, з чого ми почали, провели сміттєву революцію"
Інтерв'ю мера Українки Павла Козирєва було записано за пару днів до виборів до Верховної Ради. Оскільки Козирєв балотувався як самовисуванець по 94 округу, було вирішено притримати цей текст до закінчення виборчої кампанії.
В інтерв'ю РБК-Україна мер міста-супутника Києва розповів, чому він проти моделі розвитку столичного регіону шляхом агломерації, яка ситуація в Українці з генпланом, якою він бачить децентралізацію, а також - наскільки швидко змінюється громадська думка.
РБК-Україна: Українку, місто-сателіт Києва, називають державою в державі. Подейкують, що навіть за часів більш жорсткого пресингу з центру, ніхто з центральних властей не смів диктувати умови міському керівництву Українки. Це правда?
Павло Козирєв: Так, ми не дуже гнучкі (сміється). У нас дійсно специфічна громада. І тому є декілька причин.
Місто почали будувати близько 50 років тому. Приїхала молодь з усього СРСР. Люди будували місто самі і для себе. Це багато що пояснює.
Крім того, треба враховувати і соціальний склад населення. Місто створювали інженери - люди з високим рівнем культури, освіти (Українка - місто енергетиків). Все це стало саме тією базою, на підставі якої вдалося вибудувати життєздатну місцеву громаду.
Правда, є й зворотна сторона: молодь, яка стояла біля витоків міста, одномоментно старіє. У нас більше літніх людей, ніж в інших містах. Ще й тому, що ті, хто відбувся в Києві, нерідко перевозять в Українку літніх батьків.
РБК-Україна: На чому ви будували життєздатну громаду?
Павло Козирєв: 12 років тому у нас була жахлива ситуація в місті Українка потопала у смітті, житловий фонд знаходився на балансі електростанції (Трипільська ТЕЦ є містоутворюючим підприємством Українки, - ред.) і перебував в жалюгідному стані. Мерія фактично нічого не вирішувала. Я очолив місцеву раду в листопаді 2002 року, а в квітні 2003 року прийняв житло на баланс міста.
Перше, з чого ми почали, провели сміттєву революцію. Заварили всі сміттєпроводи у місті, поставили контейнери. Що тут почалося... Сміття викидали з балконів, ставили під двері мерії, навіть почався збір підписів за мою відставку (зібрали близько 3 тис. підписів тоді).
Ми це пережили. Люди звикли складати сміття в контейнери. А потім ми пішли ще далі і ввели роздільний збір сміття. Ще років 5-6 тому.
РБК-Україна: Який урок ви винесли з тієї ситуації?
Павло Козирєв: Розумієте... Коли ти допомагаєш (а іноді й змушуєш) людям відчувати себе людьми, це потихеньку міняє їх свідомість.
Наведу такий приклад. Близько шести років тому мерія Українки повністю перейшла на електронний документообіг. На той момент навіть я не мав навичок роботи з комп'ютером. Але розумів, що буду змушений його освоїти в разі впровадження електронного документообігу. Опір був колосальне. Нічого. Звикли. А коли через три роки у нас в системі стався збій, і ми були змушені протягом декількох днів працювати по-старому, у людей трапився шок від тієї кількості папірців, з яким їм довелося зіткнутися. Люди до хорошого звикають.
Зараз в країні активно відкриваються центри надання адміністративних послуг, що працюють за принципом «єдиного вікна». А в Українці подібний центр відкрили ще близько 5 років тому. Це приміщення на першому поверсі в мерії, де працюють люди, які найбільше спілкуються з жителями міста. Великий зал, є дитячий куточок, туалет загального користування... Цей проекту переміг в конкурсі Ради Європи в Україні «Кращі практики місцевого самоврядування».
Ми єдине місто в Україні районного підпорядкування, де муніципалітет сертифікований відповідно до стандарту якості ISO 9 000. Там досить жорстка система контролю. Якщо ти хочеш його підтверджувати, треба сервіс покращувати постійно.
РБК-Україна: Українка, по суті, є містом-супутником столиці. Як Ви ставитеся до ідеї розвитку столичного регіону шляхом агломерації?
Павло Козирєв: А в чому вигода для Українки? Я розумію, коли є ситуація, при якій з одного боку - великий мегаполіс, а з іншого - сусідами з ним депресивні місцеві громади, які мегаполіс «висмоктує». Тоді є сенс створення подібної агломерації. Який сенс поглинати Києву Українку, яка не відчуває проблем, властивих депресивним містам, і при цьому ще й сама має проблеми з розширенням ?!
Нам треба йти іншим шляхом: проводити децентралізацію. Вона вирішить проблему перенаселення міст, проблеми, притаманні мегаполисам - соціальні конфлікти, транспортну проблему, навантаження на інженерні мережі ...
РБК-Україна: Який відсоток майна громади інвентаризувати, тобто, чітко визначені частки і межі володінь, визначені господарі і зареєстровані належним чином?
Павло Козирєв: Тут є проблеми. Всі ці процеси коштують великих грошей. Їх у міста немає. Тому Українка не може сьогодні оформити свої документи - землю відвести, проект захистити...
РБК-Україна: Чи є у Українки генплан в електронному вигляді?
Павло Козирєв: Є два проекти генплану. І жоден з них не затверджений.
Є кілька конфліктних моментів. Ключовий - будівництво окружної дороги навколо Києва. Відповідно до проекту прямо над нашими пляжами повинен бути побудований 17-метровий міст з восьмисмуговий рухом. Природно, ми проти цього. Ще на стадії обговорення проекту ми запропонували альтернативні варіанти. Один з них - будівництво тунелю. У Києві адже проектують (в районі Чапаєвки, - ред.). Чому не можна цього зробити в Українці?
Але наші пропозиції проігнорували. Стали готувати проект, ТЕО. На це виділили і вже витратили купу грошей. Хто ж тепер відступить...
РБК-Україна: Але ж влада помінялася.
Павло Козирєв: Так, але чомусь кожна нова влада заражається цією ідей - побудувати окружну дорогу навколо Києва. І кожен раз нам доводиться відстоювати інтереси Українки. До речі, це одна з причин, чому я вирішив йти в нардепи, сподіваюся, що зможу змінити проект на користь будівництва тунелю.
РБК-Україна: Уряд активно просуває в публічній площині ідею децентралізації. Що може гарантувати наповнення цієї реформи реальним змістом?
Павло Козирєв: Основні джерела наповнення бюджетів громад та основа для виконання місцевою владою своїх повноважень, - це прибутковий податок і податок на нерухомість. Так це працює в усьому цивілізованому світі. Та ідея, яку просуває уряд, передбачає закріплення за місцевим бюджетом 60% прибуткового податку, сплачуваного жителями громади, і 100% податку на нерухомість. Під ті повноваження, які нам хочуть передати, цього вистачить.
Але багато чого буде залежати від самої громади, від окремо взятого її жителя. Коли у нього виникне усвідомлене розуміння, що податок, який він сплачує з нерухомості або свого доходу, безпосередньо впливає на якість дороги біля будинку, на озеленення, чистоту, освітленість, він почне цікавитися, кого він обирає в депутати і в мери.
Від лідера громади багато залежить. Насправді, мер є дзеркальне відображення громади. Подивися на мера, і відразу зрозумієш, що собою являє громада, чим вона живе і дихає. Чого хоче...
РБК-Україна: Фінансування соціальної сфери - один з найбільш спірних моментів в реформі децентралізації. Як повинні бути вибудувані відносини між центром і регіонами в цьому питанні?
Павло Козирєв: Це самий слизький момент. Зараз діє змішане фінансування. Але фактично проблема перекладена на місцеву раду. Пропонована реформа децентралізації змінює підходи. Приміром, сферу освіти пропонується на 100% фінансувати за рахунок субвенцій з держбюджету. Це, звичайно, не вирішує проблему пошуку ресурсів, але, принаймні, виключає необгрунтоване перекладання відповідальності на місцевий рада.
Що стосується медицини, то тут децентралізація повинна проводитися в тандемі з реформою охорони здоров'я. Нижній рівень (сімейні амбулаторії, швидка допомога) повинні залишитися під опікою місцевої громади. А все що вище - піти на рівень району, області. Але, розумієте, в медичній сфері все так запущено - тут треба проводити дуже швидкі і радикальні зміни. Зміни, які дуже багатьом не сподобаються. Але я поки не бачу політиків з першого ешелону готових вийти до людей і сказати про це.
