Мер Білої Церкви Геннадій Дикий: Заполітизованість міських рад шкодить розвитку громад

- Геннадію Анатолійовичу, розкажіть про голосування Білоцерківської міськради за звернення до Верховної Ради з вимогою врегулювати процедуру імпічменту президента України, на яке ви наклали вето. Що сталося, які були передумови?

- Це було звернення депутатів міської ради до Верховної ради України з вимогою врегулювати питання щодо закону, який би  визначив процедуру імпічменту президента. Не конкретизуючи. Моя думка така: політика в місті — це школи, садочки, лікарні, каналізація, теплопостачання. Дороги, тротуари, парки — це має бути політика міської ради, яка повинна дискутувати і сперечатися виключно з таких питань.

Одні депутати можуть казати, що вони хочуть в першу чергу побудувати оце, а інші — щось інше. Тому заполітизовування міських рад виключно шкодить роботі. Якісь незрозумілі чвари тоді відбуваються, блокуються робочі питання, без яких місто просто не може жити.

У нас відбулося так: під час пленарного засідання сесії міської ради, депутати винесли це рішення на розгляд. Звичайно, згідно з регламентом Білоцерківської міської ради, я мав поставити питання на голосування.

Безперечно, поважаю думку 23-х депутатів, але враховуючи, що це рішення було проголосовано з порушеннями (і в мене є відповідні висновки юридичного управління), звісно, я його зупинив (наклав на нього вето). Тому що, у першу чергу, я маю дотримуватися закону. Що я і зробив.

Зупинене рішення, відповідно до закону, буде винесено на повторний розгляд міської ради. Але це політичне питання зупинило розгляд інших рішень, яких, уявіть собі, на цю сесію виносилось 360. В принципі, всю роботу було заблоковано.

- Тобто це певний саботаж?

- Ні, це не саботаж. Після того, як я заветував це рішення, ми продовжили роботу сесії й закінчили ці 360 питань. Тобто вже коли гострота знялася, ми прийняли рішення, які справді необхідні для мешканців і для міста: бюджет комунальних підприємств і так далі. Без цього місто "працювати" не може. Тож, гадаю, депутати можуть сперечатися, але з приводу витрачання коштів на розвиток громад. Така моя позиція.

- Яке ваше ставлення до ініціативи голови Київської ОДА стосовно введення нового механізму розподілу коштів обласного бюджету, а саме їх передачі в громади, на міста?

- На мою думку, сьогодні це дало всім містам ще більший поштовх до  розвитку. Його реально видно. Наприклад, виробники будівельних матеріалів (тротуарна плитка чи бордюри) нині мають дефіцит продукції, люди стоять у черзі. Це говорить про одне: містам дали можливість розвиватися.

Крім того, я переконаний, що на місцях ці гроші більш ефективно використовуються. Тому що міський чи сільський голова — вони на місці, є з кого спитати. Я оцінюю цей процес надзвичайно позитивно. І сьогоднішня нарада є прикладом того, що обласні кошти у вигляді субвенцій будуть спускатися безпосередньо в міста і села.

Олександр Любомирович збирав усіх мерів міст обласного значення, і тут в цьому рішенні є одностайна підтримка всіх міських голів Київщини. У тому, що це дійсно буде більш ефективне використання грошей. Усе буде швидко, якісно, і об’єкти будуть здаватися в експлуатацію.

Звичайно, це додаткова відповідальність для мерів, але всі абсолютно готові взяти її на себе і включитися в роботу. Це дуже позитивне рішення. Я знаю, що і в Київській обласній раді є бачення, що це потрібно робити. Тому якщо буде така спільна позиція, виграє вся Київщина. Безсумнівно.

- Якщо говорити про фінансування, то яка актуальна проблематика міста Біла Церква?

- Враховуючи ще попередні роки, у Білій Церкві є об’єкти, які не мали відповідного фінансування. За останні 25 років у місті накопичилося надзвичайно багато проблем. У першу чергу це інженерні комунікації — дороги, мости.

Дуже багато питань із підземними комунікаціями і зливовою каналізацією. Звісно, за рік-два ці проблеми вирішити неможливо. І тут якраз і з’являється питання щодо допомоги з обласного бюджету, оскільки на ці інфраструктурні проекти нам надзвичайно необхідні додаткові гроші.

Наприклад, сьогодні три із чотирьох мостів у Білій Церкві потребують капітального ремонту. Це десятки мільйонів. Суми такі: 68 мільйонів на капітальний ремонт мосту, 28 мільйонів, 15. Сам міський бюджет не впорається, тому що багато накопичилося всіляких проблем: школи, садочки, які обов’язково потребують капітальних вкладень. Тому ця ініціатива — хороша підтримка. Крім того, нам буде що показати на кінець року — ми покажемо здані об’єкти і те, куди використали ці кошти.

Минулого року ми вирішили закінчити об’єкт на умовах співфінансування, десь приблизно 50/50: і Київська обласна рада підтримала, і очільник облдержадміністрації, і міська рада. Ми виділили 12 мільйонів. Олександр Любомирович (Горган, - ред.) був присутній на відкритті об’єкта, дитячого навчального закладу. Це школа-садочок, який уже повністю закінчено, з меблями, посудом та іншим обладнанням. Я на місці контролював виконання робіт: кілька разів на тиждень заїжджав, дивився. Це той приклад, коли гроші виділено та об’єкт закінчено. А до цього, я вам хочу сказати, він будувався 10 років.

- Зараз триває підготовка до опалювального сезону. Наскільки до нього готова Біла Церква?

- Готуємось, звісно. Десь на 96% ми готові до опалювального сезону.

До речі, ви питали за проблематику… У Білій Церкві вона є: теплоелектроцентраль, яка постачає тепло на величезний мікрорайон — 53 тисячі мешканців, школи, садочки, дуже багато інших об’єктів. І теплопостачання цього району залежить від одного джерела теплової енергії — це Білоцерківська ТЕЦ.

Магістральний трубопровід, по якому постачається теплоносій, до речі, довжиною майже чотири кілометри, вичерпав свій ресурс ще 20 років тому. Тобто в 1974 році її було збудовано, термін експлуатації 25 років. І вже 20 років перевищення терміну. Тож ця труба у критичному стані.

Ми виготовили проект, зараз уже практично завершено експертизу. Вартість цього проекту — 340 мільйонів. Звичайно, міський бюджет зараз ці гроші вкласти не може. Але під загрозою теплопостачання. 53 тисячі мешканців — це ціле місто. І тут без таких субвенцій з обласного бюджету ми не впораємося.

Треба реально дивитися на речі. Термін експлуатації вже вичерпано. Чим далі, тим більше аварійних ситуацій. Тому, звісно, сподіватимемося, що все ж таки цей процес — передачу коштів на місця — ми могли реалізувати.