Лицемірство на крові: теорія і практика політичної боротьби по-українськи

Майже століття тому останній Гетьман України Павло Скоропадський написав у своїх мемуарах: "В старій Росії єдина область, де українство, і під сильною цензурою, дозволялося, - це театр. Всі покоління нинішніх українських діячів виховані на театрі, звідки пішла любов до всякої театральності і захоплення не стільки сутністю справи, скільки його зовнішньою формою".

Майже століття тому останній Гетьман України Павло Скоропадський написав у своїх мемуарах: "В старій Росії єдина область, де українство, і під сильною цензурою, дозволялося, - це театр. Всі покоління нинішніх українських діячів виховані на театрі, звідки пішла любов до всякої театральності і захоплення не стільки сутністю справи, скільки його зовнішньою формою".

Події в сесійній залі біля стін Верховної Ради, що призвели до людських жертв, є красномовним підтвердженням згаданої Скоропадським патологічної схильності української політичної еліти до театральних вистав.

Саме ця демонстративна акцентуація характеру можновладців, їх схильність до театральних ефектів, в сукупності з готовністю людей, вихованих телевізором, "хавати" красиву картинку, призводить до того, що замість предметної, конструктивної дискусії в парламенті все частіше звучить спів національного гімну та цитати з творів класиків української літератури.

Але справа в тому, що механізм адаптації, яким природа щедро наділила нашу психіку, змушує "режисерів, сценаристів, акторів, продюсерів" та інших діячів політичної сцени до необхідності збільшувати інтенсивність подразників, інакше глядачам стає нудно...

А коли немає хліба, видовища повинні бути особливо захоплюючими! Зовсім недавно суспільство шокував кетчуп замість крові, сьогодні для досягнення аналогічного ефекту потрібні людські нутрощі на асфальті.

Правда, збільшення інтенсивності подразників має і зворотний бік: у разі провалу на політичну сцену полетять не гнилі помідори, а лимонки.

Події під стінами парламенту, всупереч лицемірним заявам політиків, демонструють, що діячі політичної сцени продовжують свої ігрища з відкритим вогнем, рухомі бажанням погріти свої пустотливі ручки.

В результаті, виходять все більш криваві перфоманси.

В тому, що події 31 серпня були відвертим і цинічним перфомансом, немає ніяких сумнівів. Справа навіть не в тому, що у "демонстрантів" зовсім не було причин для того, щоб штурмувати парламент.

Адже "слуги народу", як миші, розбіглися хто куди - і "заводили" від ВО "Свобода" і "Радикальної партії" прекрасно знали, що правоохоронці захищають осиротілу будівлю Ради, в якій залишилися хіба що працівники апарату ВР та журналісти.

І, судячи з усього, саме для останніх і призначалася "ефектна картинка", яку спільними зусиллями та ціною життя і здоров'я громадян розіграли закулісні ляльководи.

За великим рахунком, всі, крім загиблих і постраждалих, що залишилися, у виграші.

Противники режиму Порошенко-Яценюка показали, що нинішній режим нічим не кращий попереднього. Прихильники цього режиму отримали в руки козирі, які спробують використовувати для закручування гайок і боротьби з інакомисленням.

ВО "Свобода" продовжить свій дрейф у бік псевдорадикалізму, де буде боротися за своє світле політичне майбутнє проти "Правого сектора".

"Радикал" Олег Ляшко, помахавши вилами, заховає їх у багажник автомобіля і відправиться з гастролями в передвиборчий тур.

"Самопоміч" і "Батьківщина" продовжать позиціонувати себе як помірні, конструктивні і "солідні" сили - не то опозиційні, не то просто "альтернативні" режиму Порошенко-Яценюка.

Якщо б політичні сили, які влаштували виставу під стінами парламенту, насправді були б проти конституційних змін, вони діяли б зовсім по-іншому. У розпорядженні їхніх лідерів був куди більш дієвий інструмент, ніж "шоу з піротехнікою".

Який? Загроза виходу з парламентської коаліції.

Три з п'яти фракцій парламентської коаліції кричали про свою готовність будь-якою ціною не допустити ухвалення скандальних змін в основний закон. Три з п'яти.

Вихід з лав коаліції "Батьківщини", "Самопомочі" і "Радикальної партії" автоматично призвів би до парламентської кризи і поставив перед ініціатором конституційної реформи Петром Порошенком складну задачу створення нової коаліції, в основі якої лежали б політичні сили з клеймом поплічників"злочинного режиму Януковича". Адже саме вони підтримали президентський законопроект.

Реакція суспільства на таку комбінацію Президента легко передбачувана. В кращому разі, такий фінт закінчився б достроковими парламентськими виборами.

Але, мабуть, дострокові парламентські вибори не входять у плани противників "конституційної реформи" - в коаліції адже і сухо, і тепло. Тому, замість реальної парламентської боротьби, "народні трибуни" хочуть вуличних вистав і телевізійних шоу.

Саме тому в парламенті разом з коаліцією де-юре існує і функціонує коаліція де-факто - ситуативна більшість, невід'ємною складовою якої є огризки "злочинного режиму Януковича".

Мабуть, це цілком влаштовує "ідейних борців" Революції гідності, включаючи "непідкупних і непохитних" олов'яних солдатиків з когорти "нових облич" і "громадських активістів".

Кажуть, в пошуках натхнення Нерон спалив Рим - і на смертному одрі, щиро бідкався про те, що помирає великий артист. Цікаво, про що будуть журитися у смертної межі патріотично налаштовані клоуни і демагоги, які вирвалися на політичну арену України, без найменшого уявлення про власну відповідальність за долю нашої держави.