Кабмін переклав високі ціни газу для виробників продуктів харчування на видобувні компанії. Їх зобов'язали частину ресурсу продавати за пільговою ціною, щоб не допустити ще більшого стрибка вартості соціальних продуктів. За фактом же газ дістався великим холдингам і компаніям, зайнятих виробництвом преміальних товарів. Детальніше про те, хто отримав доступ до дешевого газу і що не так з цією ідеєю – у матеріалі РБК-Україна.
Газова криза в Європі, продиктована дефіцитом і високими цінами на паливо, змусила українську владу приймати поспішні рішення, наслідки яких не встигли прорахувати або відверто проігнорували. Ідея обмежити маржу газотрейдерів і видобувачів – явне тому підтвердження.
Газ для населення в Україні продається за фіксованим низьким тарифом. Тоді як бізнес має платити повну ринкову вартість, що виставляється постачальниками газу. Через рекордний стрибок цін на паливо в Європі собівартість виробництва українських компаній різко зросла, що вже частково позначилося і на розцінках їх продукції.
Компанії ряду галузей у кінці минулого року публічно заявили про ризики зупинки своїх виробництв через непомірно високу вартість газу. Можливо, це навіть звучало як шантаж у бік влади. Бізнес більш ніж прозоро натякав, що уряду час втрутитися. Тим більше що з січня, як очікувалося, підприємствам довелося б платити за газ близько 60 тисяч гривень за тисячу "кубів".
Другий варіант, щоб не працювати нижче рівня рентабельності, – знову підняти ціни на продукти харчування. А це обіцяло ще більше зростання споживчої інфляції. І без того за підсумком минулого року деякі товари подорожчали на 10-40%, як, наприклад, соняшникова олія, цукор, яйця, хліб і молоко.
Стримуючи зростання цін, у Кабміні пішли найпростішим шляхом. І, по суті, максимально безболісним для держбюджету, але з навантаженням на видобувний бізнес. Спочатку влада планувала встановити граничну ціну газу для виробників хлібобулочної продукції на рівні 25 тисяч гривень за тисячу кубометрів. Але це могло мати наслідки, якби видобувачі газу і трейдери звернулися до суду за компенсацією, що, в принципі, передбачено українським законодавством.
Уникаючи судових розглядів, в уряді обрали інший сценарій – фіксовану маржу – 24% при видобутку газу і 1% для трейдерів. Раніше подібний формат вже був задіяний у роздрібному продажі бензину і дизельного палива, коли мережам АЗС встановили максимальні торгові націнки. Іншими словами, регулюється не сама ціна, а прибуток продавця.
У даному випадку поки мова йде про 20% газу, який компанії зобов'язані продавати на Українській енергетичній біржі для потреб виробників харчової продукції. Рішення про допуск до участі в торгах приймає Комітет з нагляду за біржовими торгами з продажу газу власного видобутку, до якого входять представники Міненерго, Мінагрополітики та Мінекономіки.
Кому дісталися пільги? Що стосується одержувачів "соціального газу", після недовгих суперечок з чиновниками їх кількість розширили, додавши до списку виробників м'яса, курятини, молока, соняшникової олії та борошна.
У січні не обійшлося без скандалу, коли стало відомо, хто подався на торги. Серед "пільговиків" на першому етапі опинилися підприємства з великих агрохолдингів, наприклад, МХП Юрія Косюка, а також "Вінницький молочний завод", що входить в структуру корпорації Roshen.
Коли історія набула розголосу в пресі, ряд компаній вирішили не заявлятися на торги по дешевому газу, очевидно, бажаючи уникнути репутаційних втрат і зайвої уваги в медіа. Але, як випливає з відкритих даних на сайті Мінагро, на лютий найбільші заявки по пільговому газу подали компанії з мільярдними оборотами, що належать депутатам і найбільшим бізнесменам країни.
Потреби газу для перерахованих вище галузей на лютий становлять трохи більше 15,6 млн кубометрів газу. Більше третини запитів – це потреби виробників хліба та хлібобулочної продукції. Тут серед лідерів значиться "Концерн Хлібпром", що входить в холдинг OKKO Group Віталія Антонова. Останній, як відомо, володіє однойменною мережею АЗС, яку прийнято відносити до преміального сегменту.
На другому місці за запитом на "соціальний" газ закріпилися виробники м'яса і птиці. Тут більше 10% всього обсягу на лютий – 1,7 млн кубометрів – планує отримати Фірма "Агро-Овен". Причому це найбільший запит серед усього бізнесу, незалежно від виду діяльності. Президентом цієї компанії є Віктор Заворотний, що входить до фракції "Слуга народу" у Дніпропетровській обласній раді.
Є й інші компанії, пов'язані з політиками, які потрапляють під "роздачу" дешевого газу. Серед "пільговиків" у січні, наприклад, опинився "Кондитерський Дім "Вацак", в якому депутат групи "довіра" Геннадій Вацак до обрання в Раду обіймав посаду директора департаменту маркетингу. У лютневому списку цієї компанії вже не виявилося.
Тоді як у сегменті переробки молока більш ніж шосту частину газу для цієї категорії може отримати компанія "Дубномолоко". Її бенефіціаром, згідно з публічними реєстрами, є депутат з групи "За майбутнє" Степан Івахів, також відомий як співвласник мережі АЗС WOG. Ще одна пов'язана з ним компанія – "Клуб сиру", змушена була змінити КВЕД, щоб претендувати на газ зі знижкою.
З Єдиного реєстру юридичних осіб Міністерства юстиції випливає, що компанія, яка раніше спеціалізувалася на оптовій торгівлі молочними продуктами, яйцями, маслом і жирами (КВДЕ 46.33), на початку січня змінила КВЕД на 10.51 – переробка молока, виробництво сиру і масла. У ЗМІ повідомляли і про інші випадки поспішної зміни КВЕДів, щоб потрапити у чергу за дешевим газом.
Перші кілька тижнів показали, що механізм явно не відпрацьований і сповнений лазівок для маніпуляцій. Якщо вірити планам чиновників, пільги на "соціальний" газ будуть діяти до кінця квітня, після чого все повернеться до ринкових цін. А це означає, що газовий "розпродаж" триватиме ще як мінімум три місяці. Беручи до уваги прогнози щодо вартості газу на світових біржах, є підстави вважати, що влада може продовжити "експеримент" з пільговим газом.
Враховуючи, що щомісяця приватні компанії видобувають близько 400 млн кубометрів, виходить, що на кону для них 80 млн кубометрів, прибуток за якими Кабмін, по суті, "заморозив". Але в уряді, схоже, не бачать причин для занепокоєння, що майже третина газу, призначеного для виробництва соціальної продукції, відійшла компаніям з мільярдними оборотами. Деякі з них навіть зайняті експортом, що також дивно, якщо врахувати, що преференції по газу надає не держава, а приватні компанії, що інвестують великі кошти у розробку і видобуток.