Лев Парцхаладзе: "Потрібно хотіти і вміти навести порядок у себе у дворі, а потім можна переходити і до всієї країни"

РБК-Україна: Будівельна галузь дуже болісно переживала кризу, у багатьох містах Україні з 2008 р. заморожено більше половини об'єктів. Чи можна сказати, що криза минула і галузь вийшла на колишній рівень?

Лев Пацхаладзе: Криза 2008 р. дійсно завдав важкого удару по всій економіці, і будівельна галузь не стала винятком. Я відчув удар кризи на власному бізнесі, який довелося рятувати найвідчайдушнішими способами.

Взагалі, зараз говорити про вихід на докризовий рівень поки передчасно, хоча під Євро-2012 ринок дійсно помітно активізувався. Але це ще зовсім не означає, що галузь вийшла на докризовий рівень, просто останнім часом вона трохи оговталася від фінансового виснаження.

У кращому випадку, якщо не буде чергової фінансової кризи чи ще якогось форс-мажору, то Україна повернеться на докризовий обсяг виробництва в сфері будівництва протягом 3-5 років.

РБК-Україна: І з чим буде, якщо взагалі буде, пов'язане її відродження?

Лев Парцхаладзе: Із залученням інвестицій, але це занадто проста відповідь, правда? Взагалі в Україні необхідно покращити інвестиційний клімат. А він, у свою чергу, пов'язаний з національним законодавством.

В Україні існує дуже складна дозвільна система - це пережиток радянської епохи. Крім того, закордонні інвестори не хочуть вкладати гроші в будівельні проекти в Україні, тому що вони побоюються корупції.

Плюс до цього, існують проблеми з вітчизняним судами: щоб інвестор не боявся вкладати гроші в українські проекти, він повинен бути впевнений в ефективності місцевої судової системи, яка, в разі конфліктних ситуацій, адекватно вирішить спір. Поки такої впевненості немає, зарубіжні інвестори не зацікавлені в роботі з нашими проектами.

Якщо ж говорити про внутрішніх інвесторів, то вони не можуть дозволити собі інвестувати в житлову нерухомість, оскільки більша частина громадян України просто не має необхідної кількості грошей. Щоб стимулювати внутрішніх інвесторів до покупки нового житла, нам необхідно провести ряд реформ і створити механізм державної підтримки житлового будівництва.

За останніми підрахунками, зараз в українців на руках є приблизно 50 млрд дол. Якби ми простимулювали вкладення громадян дешевими кредитами, то вже в найближчому майбутньому змогли залучити величезні інвестиції у вітчизняну будівельну сферу, і через 5-10 років побачили абсолютно новий вигляд великих міст: Києва, Донецька, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Львова і т.п.

РБК-України: Ми торкнулися дуже хворобливої теми. Якщо трохи конкретизувати, яка сьогодні ситуація з ринком житла в Україну?

Лев Парцхаладзе: У мене перед очима немає аналітики, але у нас приблизно будують 0,2 кв. м на людину в рік. В Росії, для порівняння, приблизно 0,5 кв. м, а в Китаї з його перенаселеністю - 1 кв. м на людину на рік.

На жаль, ми відстаємо у плані обсягів будівництва від інших країн, але це ще не все: не варто забувати, що в Україну з 0,2 кв. м на людину 65% припадає приватні будинки. Це дуже слабкі показники, адже будівельна галузь - база для всього іншого, економікообразующая галузь.

Наприклад, у будівництві житлового будинку задіяно 20 суміжних спеціальностей. Зводячи нерухомість, ми не тільки даємо робочі місця будівельникам, а й розвиваємо міську інфраструктуру - магазини, торгові центри. Простіше кажучи, ми створюємо додаткові робочі місця, можливості заробітку для великої кількості громадян. Сюди ж варто додати запит на випускників будівельних училищ, можливість їх постійного працевлаштування. Я вже не кажу про сферу медицини і страхування.

РБК-Україна: Як Ви ставитеся до програм з доступного житла, які існують в Україні на сьогоднішній день?

Лев Парцхаладзе: Програма, яка існує на сьогоднішній день, гарна, але вона має ряд значних недоліків. Держава, компенсуючи 30% від вартості житлової нерухомості, не може вирішити системну проблему на ринку житла.

Адже серед українців не так вже й багато тих, хто може дозволити собі відразу покрити 70% вартості житла. Отже, люди змушені брати іпотеку під великі відсотки, або взагалі відкласти покупку нового житла до «кращих часів».

На мою думку, більш ефективним інструментом стимулювання покупців на ринку житла є погашення відсотків за іпотечним кредитуванням. Необхідно зробити так, щоб банки були зацікавлені давати іпотеку під мінімальні відсотки.

Це означає, що держава повинна дотувати погашення відсотків по кредитній ставці при купівлі житла в кредит. Адже якщо ми дамо людям можливість взяти пільговий кредит, то будівельна сфера зможе отримати значні інвестиції від людей, які будуть купувати квартири.

І це набагато ефективніше сьогоднішньої схеми, коли в порядку черги держава «закриває» частину вартості житла.

РБК-Україна: Чому Ви так думаєте?

Лев Парцхаладзе: Тому, що одна вкладена гривня в відсоток іпотеки принесе 20 грн інвестицій в придбання житла.

РБК-Україна: Але у нас, особливо в Києві, дуже висока ціна на квартири. Дешеві кредити - це добре, але проблема в тому, що купити квартиру в новому будинку можуть дозволити собі одиниці. Адже для цього потрібно виплачувати і відсотки, навіть якщо вони будуть невеликими, і тіло кредиту. Як вийти з цього замкнутого кола?

Лев Парцхаладзе: Слід запустити спеціальну програму по зниженню вартості житлового будівництва. У Конфедерації будівельників України, яку я очолюю, цей проект має робочу назву «Економки». Якщо держава буде єдиним замовником, то за планом вартість житла повинна скласти 400 дол. за кв. м. І це реальний план.

Посудіть самі: держава може виділити землю під забудову безкоштовно, комунікації можна підвести за рахунок бюджету, зафіксувати «розумну рентабельність» на рівні 3-5%, отримати знижки від виробників будівельних матеріалів, так як обсяги будівництва можуть бути колосальними. Крім того, цей проект повинен бути звільнений від виплат до фонду соціального розвитку - цілих 4%.

Все це в рази зменшило б вартість житла. Крім того, з метою зниження вартості житла, потрібно зробити типовий проект забудови. З одного боку це досвід СРСР, але з іншого - це реальний механізм здешевлення нерухомості.

Так от, якщо зробити типовий проект під 4-5 поверхові будинки, в яких не буде ліфтів та підземних паркінгів, то кв. м в них буде коштувати 400 дол., а не 1200 дол., які зараз просять за одиницю площі в новому будинку.

Звичайно, такі проекти можна було реалізувати лише в містах-супутниках, а не в столиці, але це б вирішило житлові проблеми для багатьох молодих сімей. Наприклад, в Києві реалізувати подібні будівельні проекти можна було в Боярці, Вишгороді, Василькові, Борисполі і т.п.

РБК-Україна: Ви думаєте, що це реально реалізувати в Україні? Нас вистачить одночасно на державну програму з будівництва житла та на дотування кредитів?

Лев Парцхаладзе: Так, я впевнений в цьому. Виходить досить ефективна система, в яку не потрібно вкидати додаткові кошти. Просто потрібні правильні рішення на рівні керівництва країни. Уявіть: ми будуємо квартири близько 25 кв. м. Таким чином, мінімальна вартість квартири буде становити 10 тис. дол, при вартості 1 кв. м в 400 дол. Покупець вносить третину вартості в банк першим платежем - це 3 тис. дол. Решта 70% від вартості йдуть під іпотеку.

Тіло кредиту - 7 тис. дол., плюс, скажімо, 10% річних (700 дол). У підсумку виходить, що, виплачуючи тіло кредиту в розмірі 60 дол. і сам кредит 90 дол. на місяць, за шість з половиною років покупець повністю розрахується за свою нерухомість.

Зрозумійте, платити 150 дол. на місяць - це як мінімум в 2 рази дешевше, ніж просто знімати квартиру в Києві. Так, доведеться жити не в центрі, але з нового житлового масиву можна буде дістатися до метро за 10-20 хвилин. Це недорогий і реально ефективний інструмент вирішення проблеми житлового будівництва, принаймні, на найближче десятиліття.

РБК-Україна: Аж надто це схоже на хрущовські часи.

Лев Парцхаладзе: Досвід післявоєнних будівництв і будівництв другої половини 50-х рр. ХХ століття був далеко не найгіршим. Якщо підкоригувати саму систему типового будівництва, то вона може нас врятувати і сьогодні.

Все нове - це забуте старе. Зараз все більша кількість будівель потребує реконструкції, термін їх експлуатації закінчується в найближчі роки, багато з них вже давно знаходяться в аварійному стані. Тому зараз в Україні колосальна потреба в новому житлі.

РБК-Україна: Як, на Ваш погляд, забудова впливає на вигляд великих міст України? Чи не псують сучасні офісні та розважальні центри історичний архітектурний ансамбль? Це одна з тих тем, за якою люблять, м'яко кажучи, покритикувати забудовників.

Лев Парцхаладзе: Якщо підходити до питання з розумом - забудова нічого псувати не буде. А основна проблема забудови, яка псує зовнішній вигляд міста, була тісно пов'язана з корупцією у відносинах між окремими чиновниками і забудовниками.

Зовсім недавно Конфедерація будівельників виступила ініціатором прийняття закону «Про регулювання містобудівної діяльності» (№3038-VI від 17.02.2011 р.), завдяки якому ми змогли заблокувати більшу частину лазівок для корупційних дій у сфері будівництва.

Наприклад, в цьому законі ми змогли ввести поняття «зонінг». Раніше все будівництво здійснювалося відповідно до одним документом - генеральним планом. Тепер, крім генплану, буде ще й зонінг, який визначає і вводить всілякі обмеження по поверховості, щільності, приписи з екології, цільовим призначенням земельних ділянок, за нормами безпеки і багато інших обмежень.

Але й це ще не все: згідно з законом №3038, великі будівельні проекти, повинні пройти громадські слухання, на яких буде затверджуватися вся містобудівна документації, аж до видачі документів компаніям-виконавцям. Все місто має заздалегідь бути «промальоване», ми повинні бачити те, як воно буде виглядати після будівництва нових об'єктів.

Мета обмежувальних механізмів, прописаних в цьому законі, полягає саме в збереженні вигляду міста. Я вважаю, що цей закон дозволить вирішити нам основні і проблеми із забудовами вже найближчим часом.

РБК-Україна: Ви сказали, що за допомогою цього закону зменшаться можливості корупційних дій. Що конкретно Ви мали на увазі?

Лев Парцхаладзе: Коли ми прописали зонінг в законі, фактично цим позбавили чиновників можливості особистого впливу на дозвільні механізми в будівельній галузі. Адже тепер місто «прорисовується» на місцях за участю не лише органів влади, а й громадськості.

Державні дозвільні органи при складанні планів забудови працюють не з бізнесменом, а з місцевою владою - корупція скасовується автоматично, тому що в цій схемі немає тих, хто може дати хабар. Власне, в цій схемі відсутній необхідність давати хабар ще й тому, що, у встановлені терміни генеральні плани будівництва і зонінг повинні бути закінчені, відповідальність за виробництво цих документів лежить на відповідних органах містобудування, архітектури та державних адміністраціях відповідного рівня.

Якщо у нас є план, перелік обмежень і норми, то забудовнику залишається лише запропонувати якісний проект і втілити його в життя.

За допомогою нового закону ми затвердили принцип «мовчазної згоди» між підприємцями та державою. Крім того, стимулювали розвиток декларативного принципу, замість затвердження дозвільної системи, яка дуже сильно гальмує розвиток будівельної галузі.

Раніше чиновник міг місяцями не відповідати на запити з боку підприємців, тягти до останнього з видачею дозволів. Тепер документи мають зобов'язуючий термін відповіді, якщо відповіді немає - документ автоматично вступає в силу. Це дуже важливо, коли, наприклад, компанія-забудовник хоче ввести об'єкт в експлуатацію - ми повідомляємо про це відповідні державні органи, але не чекаємо від них дозволу.

РБК-Україна: Але справа ж не завжди в державі. Існують недалекі забудовники, яким, напевно, наплювати на те наносять вони шкоду естетиці міста. Ви думаєте, що підприємці, які займаються будівельним бізнесом в Україні, занепокоєні чистотою власного імені?

Лев Парцхаладзе: Криза «почистила» ряди будівельників - люди готові довіряти лише компаніям з ім'ям. Можу навести приклади таких добротних компаній: «Київміськбуд», корпорація «Альтіс-Холдинг», ТОВ «Ліко-Холдинг», ПАТ «Домобудівний комбінат №4» та ін.

З іншого боку, компанії, які не виконали своїх зобов'язань перед інвесторами-покупцями житла належним чином, заплямували своє ім'я, приречені на банкрутство. Хоча виконати свої обіцянки - це лише перший рівень побудови репутації. Наступний рівень у розвитку репутації українських будівельних компаній - це якість побудованих об'єктів. Нас це ще тільки чекає.

РБК-України: Ну, добре. Будівельний бізнес ми обговорили, наскільки нам дозволив час, але у нас ще був ряд питань щодо загальної економічної ситуації в Україні. Зараз у вітчизняних ЗМІ все частіше з'являються повідомлення щодо того, що українська економіка не витримає фінансового навантаження і просто лопне. Як Ви оцінюєте можливість дефолту в Україні?

Лев Парцхаладзе: По-перше, я дуже скептично ставлюся до подібних повідомлень. В Україні є цілий ряд політиків, які підвищують власну впізнаваність за допомогою продукування «поганих новин». Це дуже негативна практика. Але не хочеться на цьому зараз зупинятися.

З питання. Україні дефолт найближчим часом не загрожує. Звичайно, при веденні грамотної державної політики. Ви ж знаєте, в Україні вже другий рік поспіль зростає ВВП. Хоч відсоток приросту і невеликий, можна констатувати, що при таких умовах дефолт просто неможливий.

Інше питання: чому зростання ВВП не відображається зі знаком плюс на добробуті громадян? Але це тема для окремого інтерв'ю, а на Ваше питання я максимально точно відповів, як мені здається.

РБК-України: Ми вже зачіпали наступне питання, але чіткої відповіді так і не отримали. Як Вам здається: наскільки Україні зараз приваблива для інвестицій ззовні?

Лев Парцхаладзе: Зараз кращий час для інвестування. У нас найнижчі ціни на придбання нерухомості. Зрозумійте мене правильно, я говорю не про Київ, а про Україну в цілому.

Інше питання - у нас негативна репутація в світі, пов'язана з тим, що ми не контролюємо піар навколо країни, на нас з нерозумінням і, не побоюся сказати, недовірою дивляться в інших країнах. Останнім часом цей негатив продукується завдяки справі Тимошенко і справі Луценка. Наша судова система і корупція в апараті чиновників є не найкращою візитівкою.

Пам'ятається мені, у рейтингу «Transparency International» за 2011 р. Україна займає 152 позицію, хоча ще в 2010 р. ми були на 134 місці. Звичайно, все це експертно-оціночні речі, але динаміка ясна.

При всьому цьому очевидно, що Україні не повною мірою використовує свій інвестиційний потенціал. Той же транш МВФ зміг би відкрити двері для нових надходжень до економіки держави. Крім того, нам потрібно розуміти, що не вся продукція українського експорту котирується закордоном.

Саме тому українській економіці слід зосередитися навколо найбільш успішних галузях промисловості. Я маю на увазі, важку промисловість, а саме - машинобудування і металургію.

Особливо машинобудування, адже Україна залишається однією з небагатьох країн у всьому світі, де ще можуть і вміють збирати літак. Згадаю лише про флагмані української авіапромисловості - «Авіанті» та його величезному потенціалі, який можна і потрібно реалізувати.

Взагалі, потрібно порівнювати свої можливості з іншими країнами, звертати увагу на власні переваги і використовувати їх. Але це очевидні, всім зрозумілі речі.

Я сподіваюся, що футбольний чемпіонат, який зовсім скоро почнеться в Україні, поліпшить наш міжнародний імідж, покаже всій Європі, що Україні може бути відповідальним партнером.

РБК-Україна: Наостанок хочемо поцікавитися Вашими особистими проектами. Чим Ви зараз займаєтесь? До нас дійшли чутки, що Ви зайнялися створенням громадської організації в Києві, після того, як відійшли від управління компанією «ХХІ століття».

Лев Парцхаладзе: Так, я повністю вийшов з компанії «ХХІ століття», звільнив посаду голови ради директорів.

Я вже шість років активно займаюся громадською діяльністю у будівельній сфері - я є головою ради директорів у Конфедерації будівельників України. Ця організація об'єднує близько 1000 найбільших компаній по всій Україні - її мета поліпшення інвестиційного клімату в будівельній сфері. Вона об'єднує представників з різних областей будівельного ринку. Ми є ініціаторами прийняття низки законів та інших численних нормативних актів у будівельній сфері.

Як депутат Київради, я вирішив сконцентрувати всю свою діяльність в одному районі. Вважаю, що кожен депутат повинен брати відповідальність за конкретну територію. У моєму випадку - це Святошинський район.

РБК-Україна: Чому саме Святошинський?

Лев Парцхаладзе: На це є ряд особистих причин. Я отримав у Святошинському районі свою першу професійну освіту - в місцевому СПТУ №8, потім пішов до армії. Коли повернувся - навчався в Європейському університеті, який теж знаходиться в Святошинському районі. Перший свій великий бізнес-проект я теж запустив у Святошинському.

Коли так довго працюєш в одному районі, то стаєш його патріотом. Я можу бути захисником інтересів району на рівні міської влади і на рівні впливових всеукраїнських громадських організацій. Пам'ятаєте, як за старої виборчої системи, було на мажоритарних округах, коли у кожного району в Києві була можливість отримати представника - лобіста?

Зараз я хочу стати тією людиною, яка зможе виносити проблеми Святошинського району на загальноміський і, в перспективі, на загальнодержавний рівень. І тоді можна буде навести порядок на території району.

РБК-Україна: Але що особисто Ви від цього отримуєте?

Лев Парцхаладзе: Коли приходиш в район і дивишся сам, як живуть люди, з якими проблемами вони стикаються, то не можеш залишатися байдужим. По крайней мере, я не можу залишатися байдужим до проблем мешканців району, за який я взяв відповідальність.

Крім того, це справа принципу. Зараз Святошинський район - останній з цілого ряду соціально-економічних показників. Я хочу показати, що при правильному підході можна вивести район на лідируючі позиції в Києві. Так, це дуже амбітна мета, але я не бачу жодної непереборної перешкоди на шляху до її досягнення.

А ще, я хочу жити в європейській Україні, європейському місті, європейському районі. Для мене особисто це предмет гордості.

Європа - це не спільний кордон або єдина валютна система, Європа - це спосіб мислення і дії. Якщо ми хочемо бути частиною Європи, то ми повинні бути європейцями і діяти, як європейці.

Все починається з малого: потрібно хотіти і вміти навести порядок у дворі, на вулиці, в районі і місті. Потім вже можна переходити і до всієї країни.

РБК-Україна: Ви сказали про почуття районного патріотизму. Ви думаєте, що це почуття затребуване у наш час?

Лев Парцхаладзе: А Ви думаєте ні? Залучення в суспільне життя, бажання відстоювати власні інтереси - хіба це погано?

Я думаю, що сучасний стан політичної, та й чого вже душею кривити, і суспільної апатії серед населення - те, що заважає нам розвиватися. Якщо ми зможемо подолати власну лінь і перестанемо вести себе в багатомільйонному місті, як відлюдники, тоді, упевнений, ми отримаємо абсолютно нову якість життя. В цьому зацікавлені всі ті, хто хоче жити тут, виховувати дітей і залишити після себе не брудні вулиці, а еталонний район - предмет наслідування і захоплення.

Спілкувався Юрій Євтухов, спеціально для РБК-Україна