Події, як попередні візиту Президента України Петра Порошенка до Вашингтона на Саміт з ядерної безпеки, так і пішли за цим, на жаль, нагадують бородатий анекдот. Екскурсовод в одному з радянських музеїв зупиняє групу іноземних туристів у полотна під назвою "Ленін в Празі", і на здивоване запитання одного з відвідувачів про те, чому на картині Надія Крупська зображена оголеною в ліжку з Феліксом Дзержинським, і де ж, власне, Володимир Ілліч, гід незворушно відповідає: "Ленін в Празі".
Події, як попередні візиту Президента України Петра Порошенка до Вашингтона на Саміт з ядерної безпеки, так і пішли за цим, на жаль, нагадують бородатий анекдот. Екскурсовод в одному з радянських музеїв зупиняє групу іноземних туристів у полотна під назвою "Ленін в Празі", і на здивоване запитання одного з відвідувачів про те, чому на картині Надія Крупська зображена оголеною в ліжку з Феліксом Дзержинським, і де ж, власне, Володимир Ілліч, гід незворушно відповідає: "Ленін в Празі".
Пильно вдивляючись в історичне полотно, створюване останніми подіями, мимоволі починаєш думати, що Петро Порошенко "випав з реальності", то отлучившись подібно Іллічу "Прага", то стрибнувши слідом за Алісою в кролячу нірку.
Як би там не було, але назвати останні дії та заяви Петра Порошенка адекватними проблематично, навіть з поправкою на політичну доцільність.
Почалося все з безглуздою спроби прес-служби Президента України піднести спільне фото Петра Порошенка і Барака Обами на одній з офіційних церемоній Саміту як "самоочевидне" підтвердження "їх особистої зустрічі на найвищому рівні".
В принципі, така поведінка є абсолютно недивним для постколоніальної еліти, схильної "за звичкою", помилково вбачати джерело легітимності свого правління не у власному народі, а в зовнішній підтримці з боку могутніх сеньйорів.
У постколоніальної парадигми мислення "фото-підтвердження" особливо близьких відносин "Гаранта Конституції" з "Гарантом його легітимності" просто необхідно.
зрештою, якби у давньоруських князів фотоапарати вони теж напевно б "фоткались" на тлі юрт з Великими ханами Золотої Орди, прагнучи увічнити урочистий момент отримання ярликів на правління.
Правда, трохи шкода, що наш "перший серед рівних", маючи непогане за українськими мірками освіту, що дозволяє йому не плутатися в часах дієслова англійською мовою, абсолютно заплутався в історичному часі.
Петру Олексійовичу, як і його оточенню, невтямки, що епоха "роздачі ярликів на князювання" канула в Лету.
З найвпливовішим виданням New York Times теж відвертий прокол вийшов з-за нерозуміння принципів функціонування ЗМІ в цивілізованому світі, де репутація видання вимірюється не розцінками на "джинсу".
Зрозуміло, що власнику українського телеканалу важко змиритися з тим, що журналісти і експерти можуть називати корупцію корупцією без чиєїсь вказівки зверху і без відповідного матеріального стимулювання.
"Гібридна війна", - і хоч кіл йому на голові теши.
А тут ще й "сліпий траст" наніс підступний удар нишком спробою "оптимізувати сплату податків".
Але найприкріше, що "наші західні партнери" відмовляються вірити в те, що все, що відбувається в Україні – це витівки Путіна і "гібридна війна".
Ну не хочуть європейські та американські чистоплюи помічати принципова відмінність між тим, як формували коаліцію тушок у часи злочинного режиму, і тим, як її формують зараз з "свідомих депутатів, які розуміють важливість створення нової демократичної коаліції".
Підтримувати неефективний, корумпований режим, зациклений на безмежному самообогащении клептократів, прикривається фіговими листочками риторики про "гібридної війні", ніхто в світі не буде.
Тому Петру Порошенку пора "повернутися з Праги" і нарешті зробити остаточний вибір між перспективою стати державним діячем, на століття ввійшли в підручники історії, і бажання покрасуватися якийсь час на сторінках журналу "Forbes".