19 грудня Леонідові Брежнєву виповнилося б 100 років. Він залишив цей світ, будучи висміяним, а через 25 років після смерті, за даними опитувань, виявився найпопулярнішим правителем Росії в XX столітті, зазначає Бі-Бі-Сі.
"Основний стогін і крик більшості: "Не заважайте нам жити, як ми звикли!" - писав Максим Горький. Л.Брежнєв уособлював цей настрій послідовно і усвідомлено. При ньому радянське суспільство опинилося в системній кризі. Розмови про комунізм і світову революцію остаточно перестали сприйматися серйозно. У життя вступило покоління, яке виховав вже не Ленін, а Леннон. Неефективність планової економіки стала очевидною. І хліб, і технології доводилося купувати на "загниваючому" Заході.
Л.Брежнєв принципово не помічав всього цього. Здібний політичний тактик і психолог, він не любив, а головне, не бажав мислити глобально і заглядати далеко вперед. Будь він середньовічним лицарем, напевно, обрав би своїм девізом слова: "Не буди лихо, доки воно тихе!" Власне на слово "реформа" у пресі багато років існувало негласне табу. Тоді вже побудували найдовершеніше суспільство в світі.
1970-х років був такий анекдот: потяг "Росія" зупинився - шлях попереду розібрано. Лідери намагалися розв'язати проблему по-різному. Л.Брежнєв наказав усім щільніше закрити штори на вікнах і ритмічно погойдуватися, примовляючи: "тук-тук". Життя стало абсолютно передбаченим. Люди не чекали змін на краще, але знали, що і гірше, ніж є, не буде.
Л.Брежнєв не був жорстокою людиною, і зробив набагато менше зла, ніж дозволяло становище авторитарного правителя. Він жив сам і давав жити іншим. До нього радянська влада неодмінно вимагала від людей самопожертви і надзусиль. Л.Брежнєв уклав із народом негласний договір: дозволив думати про особисте благополуччя, працювати впівсили, попивати і тягнути з виробництва в обмін на зовнішню лояльність. Таке життя можна називати стабільністю або застоєм. Спочатку суспільство, що втомилося від півстоліття революційної ломки, було вдячне Л.Брежнєву. А потім переситилося стабільністю до нудоти. "Змін, ми чекаємо змін!" Одні мріяли про західну свободу, інші - про ленінську справедливість або сталінський лад, але навіть у КДБ заговорили про те, що надалі так жити не можна. Найпопулярнішим став інший анекдот: про сантехніка, який прийшов до ЦК і оголосив: "Тут треба міняти всю систему!".
Останніми роками життя Л.Брежнєв втратив контроль над становищем, розпустив найближче оточення, дав волю пристрасті до титулів і брязкалок. Його фізична неміч, замість того, щоб спричиняти співчуття, стала приводом для злих насмішок.
Деякі можуть побачити паралелі між брежнєвським часом і нинішнім: втома від соціальних експериментів, надхмарні нафтові ціни, відсутність реальної політики і "відчуття глибокого задоволення".