Заступник голови Партії регіонів Леонід Кожара, що зараз обіймає у Верховній Раде посаду заступника голови комітету у закордонних справах, як кадровий дипломат дуже обережний в оцінках і думках. При цьому, багато його прогнозів мають властивість збуватися, як, наприклад, прогноз щодо перспективи України і Росії одночасно отримати безвізовий режим з Євросоюзом - саме про це свідчить сьогоднішнє рішення Радміну з питань юстиції ЄС. У інтерв'ю РБК-Україна Л.Кожара розповів про міжнародну співпрацю Партії регіонів, про перспективи, які чекають українських металургів у зв'язку з землетрусом в Японії, а також про можливість одночасної інтеграції нашої держави і в Зону вільної торгівлі з ЄС, і в Єдиний економічний простір з країнами СНД.
РБК-Україна: На цьому тижні Ви збираєтеся з прем'єр-міністром Миколою Азаровим до Китаю. Яка Ваша роль в українській делегації і які документи планують підписати Україна і Китай?
Леонід Кожара: Оскільки я є заступником голови Партії регіонів, відповідальним за зовнішню політику, моє головне завдання полягає в підписанні договору нашої партії з Комуністичною партією Китаю. Документ вже узгоджений, ми підпишемо його в Пекіні. Можу сказати, що ми розвиваємо широкі зв'язки з Китаєм не тільки на міждержавному, міжпарламентському рівнях, але і на партійному.
РБК-Україна: А що це дасть Партії регіонів?
Л.К.: По-перше, місія кожної партії - не тільки боротьба за владу в країні, але і розвиток контактів з дружніми партіями, створення сприятливого середовища для зміцнення міждержавних відносин. Це - ефективний додатковий важіль взаємодії і співпраці.
На сьогоднішній день Партія регіонів вже підписала декілька таких договорів, очікується підписання нових міжпартійних угод. Як ви знаєте, перший договір був підписаний ще в 2006 р. з «Єдиною Росією». Торік ми підписали угоду з фракцією Прогресивного альянсу соціалістів і демократів в Європарламенті. Існують подібні стосунки з правлячими партіями Казахстану, Вірменії, Азербайджану. Ми чекаємо тіснішої співпраці з польською «Лєвіцею». Є домовленість про те, що у вересні поточного року в Львові буде підписаний такий документ з польським Союзом демократичних лівих сил. Ми впритул підійшли до формалізації стосунків з Соціалістичною партією Болгарії.
Партія регіонів поступово створює для себе коло політичних друзів, які завжди підтримають. Наприклад, ми добре відчуваємо і цінуємо допомогу європейських соціал-демократів, які ініціювали декількох програм по Україні, активно підтримують політику «Східного партнерства», допомагають в політичній боротьбі, що відбувається в Європі навколо України.
РБК-Україна: На міждержавному рівні в Китаї планується підписання якихось нових угод після візиту Президента Віктора Януковича?
Л.К.: Прем'єр-міністр їде до Китаю в контексті реалізації домовленостей Президента, виконання вже підписаних документів. Зараз необхідно проаналізувати, що вже виконано, що ні. Ви знаєте, що ми знаходимося на завершальній стадії узгодження крупних інвестиційних проектів. Один з них - це будівництво швидкісної дороги (залізниці - ред.) «Київ-Бориспіль» до 2012 р. Думаю, що ця угода стане однією з конкретних домовленостей в ході майбутнього візиту до Китаю.
РБК-Україна: Проте віце-прем'єр Борис Колесников заявив недавно, що до 2012 р. залізничне сполучення Київ-Бориспіль побудувати не вдасться. А економічні експерти прогнозують, що у зв'язку з подіями в Японії, Україні взагалі не варто чекати притоку китайських інвестицій. Ви з цим згодні?
Л.К.: Враховуючи розміри Китаю, можна припустити, що події в Японії істотно не позначаться на наших економічних стосунках. Звичайно, буде якийсь вплив. Але мені здається, що події в Японії, навпаки, збільшують перспективи інвестування в нашу економіку. У Японії постраждала житлово-комунальна сфера, зруйновано багато будівель. Значить, потрібно буде збільшувати постачання будівельного металу, а це традиційний експорт України.
РБК-Україна: Ми пам'ятаємо, що напередодні візиту Президента до Китаю туди приїжджала делегація на чолі з першим віце-прем'єром Андрієм Клюєвим. Очевидно, опрацьовувалися конкретні угоди, проекти. Чому до цих пір ми не бачимо їх реалізації? Чому про китайські інвестиції ми говоримо все ще в проекті?
Л.К.: Існує певна інерція, крім того, китайські інвестиції супроводжуються конкретними умовами. Китай хоче максимально детально передбачити свою участь в цьому інвестуванні. Статус китайських інвестицій має певну специфіку. Це вимагає більш тривалих переговорів. Якщо західні інвестиції можна залучати під роботу українських компаній, то китайські залучаються під роботу самих китайців.
Але, проте, саме Китай сьогодні в світі володіє найбільшими інвестиційними ресурсами, вільними капіталами, фактично, Китай став світовим депозитарієм долара. Тому для нас це дуже цінний партнер. Звичайно, ми зацікавлені в залученні інвестицій, китайських технологій. І позитивний момент в тому, що це рух двосторонній. Китай теж потребує наших технологій, які, можливо, на Заході вже не такі привабливі.
РБК-Україна: Наприклад?
Л.К.: Це сфера високих технологій, авіабудування, ВПК, космічна галузь, енергетика, створення інфраструктурних проектів, починаючи з газопроводів, нафтопроводів. Це сфери, де Україна має досить сучасні технології.
РБК-Україна: Очевидно, Росія тут - безпосередній конкурент України. Як нам вдасться досягти компромісу? І в цілому ми бачимо, як Україна продовжує кидатися між декількома центрами впливу: Росією, Європою і США. Чи не варто Україні переорієнтовуватися саме на країни третього світу, як це було за часів СРСР? Адже це економічно вигідніше?
Л.К.: Важливим елементом зовнішньої політики Президента є розвиток співпраці України якраз на традиційних ринках. Це країни так званого третього світу, якщо так можна сказати в нинішніх умовах. Адже цей третій світ поступово стає першим. Ми бачимо, як він притягує капітали, технології. Тому і відбулися візити в країни Південної Азії, Тихоокеанського регіону. Це - країни, які можуть працювати на умовах взаємної вигоди.
Але це не означає, що Україна повинна виключати для себе шляхи розвитку із Заходом. Президент Віктор Янукович в своїй щорічній доповіді в парламенті ще раз сказав, що стратегічним напрямом є інтеграція України в ЄС. І зараз для нас створюється унікальна можливість, коли ми можемо мати поглиблені торгові відносини, як на Сході, так і Заході, не дивлячись на те, що комусь це подобається, а комусь ні.
Що стосується Росії, то за останні роки ми дійсно стали конкурентами на ринках, оскільки наші технології дуже схожі, як і продукти, які ми виробляємо. Це стосується традиційних сфер, про які я вже говорив: авіація, ВПК, хімія, металургія, космос. Тому, враховуючи ситуацію, в якій ми виступаємо конкурентами, нам краще мати хороші відносини з Росією, бути союзниками. Там, де можна, нам не варто розривати замкнуті зв'язки виробництва. Це стосується військової продукції.
РБК-Україна: Тоді, можливо, Україні вигідніший Митний союз, а не Зона вільної торгівлі (ЗСТ) з ЄС?
Л.К.: Президент абсолютно чітко сказав про пріоритет для нас. Це поглиблена ЗСТ з ЄС. Але ми не відкидаємо можливість співпраці на Сході. Більш того, там, де це буде можливо, ми інтегруватимемося.
І Президент назвав формулу: «Три плюс один». Це формула означає, що три країни мають Митний союз, єдину митну і тарифну політику, а четверта країна - Україна - приєднується на умовах, сумісних з принципами Митного союзу і нашими міжнародними зобов'язаннями. Це можуть бути умови ЗСТ, можливо, розширеної. А з іншого боку, це приєднання не суперечитиме нашому стратегічному курсу.
Я не раджу тут шукати політику. Це більше робота для економістів. Чим відрізняється Митний союз від ЗСТ? Перший передбачає наявність наднаціональних органів і єдину політику, а ЗСТ передбачає узгоджену політику без наявності таких органів. Ось і різниця. Ми можемо співпрацювати і інтегруватися з Митним союзом за правилами, які не суперечать нашому членству в Світовій організції торгівлі (СОТ).
І хочу нагадати, що в 2003 р. Україна вела переговори про Єдиний економічний простір (ЄЕП). Тоді Микола Янович (Азаров), будучи першим віце-прем'єром, сказав, що до кінця 2004 р. буде підготовлено близько 100 документів для запуску ЄЕП. І в той же час прозвучала заява Європейській комісії, що Україна може інтегруватися в ЄЕП, не переходячи межу Митного союзу. Це означає, що на умовах ЗСТ ми можемо інтегруватися туди. А в Митний союз, де єдиний наднаціональний орган, ми інтегруватися не можемо.
Тому завдання стоїть непроста - з погодження наших інтересів на Сході і Заході. Але, якщо нам вдасться це реалізувати, то це буде великим плюсом для нашої економіки. Адже ми отримаємо вигоду як на Сході, так і Заході.
РБК-Україна: Які реальні терміни підписання угоди про ЗСТ і угоди про Асоціацію з ЄС?
Л.К.: Президент в своїй політичній заяві в парламенті вказав, що ми повинні зробити це ще в поточному році. Але знову-таки, і Президент, і уряд, і всі зацікавлені сторони виходять з того, що головне - не терміни. Якщо ми говоритимемо, наприклад, про 31 грудня, то всі наші парламентери, тремтячи і сумніваючись, змушені будуть здавати позиції, щоб підписати угоду. А це неправильно. Тому важливо не коли, а що ми підписуємо. Важливо, щоб угода про поглиблену і розширену ЗСТ з ЄС захищала інтереси України. Це - найголовніше.
Ми виходимо з того, що на сьогоднішній момент ступінь глибини переговорів вже гранична. Ми дійшли до окремих товарних позицій, всі висловили позиції з цього питання, далі потрібне тільки політичне рішення. І ми знаходимося в кінці переговорів. Я думаю, що цілком реально підписати угоду про ЗСТ з ЄС ще в цьому році. І якщо це відбудеться, то ми фактично завершуємо переговори про політичну асоціацію. Бажано, щоб це відбулося під час польського головування в ЄС, і самі поляки цього хочуть.
РБК-Україна: В той же час, очевидно, Ви знаєте, що неофіційно в парламентському комітеті у закордонних справах прогнози далеко не такі оптимістичні. Ваші колеги-депутати, які займаються питаннями міжнародної політики, говорять, що безвізовий режим з ЄС буде наданий Україні тільки на час проведення Євро-2012. Це так? Повноцінного безвізового режиму з ЄС нам чекати не варто?
Л.К.: Є два види чинників: політичні і організаційно-технічні. Я думаю, що організаційно ми вийдемо на необхідні вимоги ЄС. Хоча це не так просто. Але я думаю, що ми будемо здатні ввести паспорт з біометричними даними. Фактично він вже готовий. Концерн «ЄДАПС» підготував такий варіант паспорта. Законодавчо ми також готові забезпечити європейський режим на державному кордоні.
РБК-Україна: Проти чого, до речі, теж виступає Росія...
Л.К.: Я, до речі, не чув такого. Чим погані європейські стандарти? Адже в інтересах і Росії, і України мати високотехнологічний кордон, достатньо захищений, ліберальний і демократичний, а не те, що у нас там відбувається.
Тому ми повинні забезпечити всі заходи з захисту наших кордонів. Одночасно забезпечити лібералізацію цього процесу.
РБК-Україна: А з політичної точки зору?
Л.К.: З політичної точки зору - це складний процес. І тут теж присутній елемент Росії, тому що ми розуміємо, що є певна конкуренція, хтось хоче бути першим, хтось не хоче відставати.
І якщо одна з країн, я маю на увазі Росію або Україну, першою отримає безвізовий режим з ЄС, то це буде досить чутливий чинник, ніхто не хоче бути таким, що відстає. Це розуміють і в ЄС. Тому є дуже сильне російське лобі, яке вважає, що Росія і Україна повинні разом отримати безвізовий режим.
Але, з іншого боку, є реальне домашнє завдання, яке ми повинні виконати. Зараз ми попереду Росії. І досить реальним є те, що в 2012 р. ми отримаємо такий безвізовий режим.
Я сподіваюся, що безвізовий режим буде, може, і тимчасово, але все одно буде до відкриття Євро-2012. У червні до нас приїде оцінювальна група Єврокомісії, вони перевірятимуть план дій. Тому ми не повинні давати підстави стверджувати, що ми не виконуємо цей план.
РБК-Україна: Комітет у закордонних справах раніше завжди розглядав кадрові питання по дипломатичній частині. Як цей процес відбувається сьогодні, враховуючи зміни законодавчого поля? Чи очікуються найближчим часом кадрові зміни в дипкорпусі?
Л.К.: Згідно з новим законом про дипслужбу парламент втратив право і повноваження впливати на кадрові процеси. В майбутньому цей закон необхідно допрацьовувати, щоб наш комітет мав більше повноважень, як це відбувається у всьому світі. Тому мені важко сказати, які кадрові призначення відбуватимуться.
Ми знаємо, що йде реформування дипломатичної служби, скорочується кількість дипломатів, буде скорочено кількість заступників міністра до загальнодержавного стандарту: один перший заступник і два просто заступника. І це спричинить ротації за межами України.
Звільнені заступники міністра поїдуть працювати послами, хтось повернеться. І це нормальний процес, адже дипломатична служба скорочується не тільки у нас, це відбувається у всьому світі. Дипслужба - одна з найменших в країні, ми говоримо про близько 2 тис. чоловік.
РБК-Україна: Вам пропонували стати послом України в РФ? Якщо так, то чому Ви відмовилися? Які пропозиції Вам роблять сьогодні?
Л.К.: Мені не пропонували бути послом в Росії. Я вже був послом. І, думаю, прийде час, коли я знову поїду працювати послом. Але зараз я дуже люблю парламентську роботу. Поки я депутат. І хотів би продовжувати виконувати роботу заступника голови комітету у закордонних справах ВР.
РБК-Україна: А куди вам пропонували їхати працювати послом?
Л.К.: У різні періоди були різні пропозиції. Це були Великобританія, Туреччина, я був послом в Швеції, яку люблю, знаю мову. Є мої певні пріоритети. Я дуже люблю Туреччину і хотів би бути там послом. Але не зараз, а в майбутньому, коли піду з парламенту.
Спілкувалась Ганна Стешенко