Леонід Козаченко одночасно працює на багатьох громадських посадах. В годинному інтерв'ю РБК-Україна ми мали намір сконцентруватися на роботі Л.Козаченка в Українській аграрній конфедерації (УАК) та Раді підприємців при Кабінеті міністрів. Незважаючи на те, що в Раді підприємців Л.Козаченко є новою людиною, він поділився своїм баченням майбутнього Ради, пропозиціями щодо реформування спрощеної системи оподаткування, проаналізував новинки проекту Податкового кодексу. Крім того, Л.Козаченко прокоментував перспективи створення Причорноморської агробіржі та зернового пулу України, Росії та Казахстану.
РБК-Україна: Ви зараз працюєте на кількох посадах одночасно. Що для Вас в пріоритеті? Можливо Ви плануєте залишити посаду в УАК?
Леонід Козаченко: З одного боку,я дійсно перевантажений. Я очолюю УАК, я віце-президент УСПП, очолюю громадську раду при Мінекономіки, співголовую в громадській раді при МінАП, є членом колегії і обох цих міністерств. І все це, звичайно, забирає дуже багато часу, тому найближчим часом я перегляну своє ставлення до своїх обов'язків, але не думаю, що залишу посаду президента УАК. Мабуть, буду залишати громадські посади, сконцентрувавшись на роботі в Раді підприємців при Кабміні.
РБК-Україна: Чи плануються зміни в структурі Раді підприємців?
Л.К.: Ми не плануємо радикальних змін. Можливо, будемо вдосконалювати роботу, яка проводилась до цього часу, тому що вона не була поганою. Найголовніше, що вдавалось попередньому керівному складу, - налагодити добрі контакти з великою кількістю професійних об'єднань. Було зроблено непоганий сайт і ми його також будемо активно використовувати. Ми трошки збільшимо групу експертів, які будуть працювати в секретаріаті Ради і ще більше посилять комунікації с галузевими об'єднаннями і з окремими підприємцями, щоб моніторинг тих проектів документів, які готує уряд, був динамічнішим, і щоб був активніший зворотній зв'язок.
РБК-Україна: Багато членів Ради виступали за те, щоб Оксана Продан залишилась в керівництві. Як Ви будете співпрацювати з екс-главою Ради?
Л.К.: Я пропонував пані Оксані залишитись працювати в Раді. Вона подякувала і сказала, що не може цього зробити. Ви знаєте, вона очолила таку ж Раду при опозиційному уряді. Якщо буде конструктивна співпраця, не думаю, що будуть якісь проблеми. У нас завжди були дуже гарні особисті стосунки. Думаю, вони такими і залишаться.
РБК-Україна: Чи є пропозиції, напрацьовані Радою щодо пакету законопроектів розроблених Кабміном, щодо диференціації податкових ставок для юросіб та фізосіб?
Л.К.: Ми будемо контролювати, аби ініціативи уряду максимально враховували пропозиції напрацьовані Радою підприємців. Було понад 50 пропозицій, які стосувались збереження спрощеної системи оподаткування. Також є пропозиції щодо ранжування спрощенців, тобто, введення певних обмежень, наприклад, для тих, хто надає юридичні, консалтингові, маркетингові послуги. Було запропоновано вилучити ці категорії зі спрощеної системи, бо там є зловживання. Багато потужних юридичних компаній використовуються як механізм уникнення від сплати податків, і перевірити це надзвичайно важко.
Були також введені певні пропозиції щодо обов'язковості використання касових апаратів для певних категорій. Є розмежування між юридичними і фізичними особами в частині загальної суми грошового обороту, при якому встановлюється межа використання спрощеної системи оподаткування. Є зміни в системі проведення перевірок діяльності підприємств - їх суттєве зменшення, і запроваджується мораторій на проведення таких дій.
РБК-Україна: Ці пропозиції повністю ввійшли в проект документу, розробленого урядом?
Л.К.: Були певні зауваження і вилучення. Зараз йде дискусія з цього приводу, до якої ми залучаємо керівників галузевих асоціацій. В нас поки що відбувається конструктивний діалог. Звичайно, тяжко проходить такий діалог з податковою адміністрацією, але, вважаю, що ми знайдемо компроміси. На нинішній сесії Верховна Рада може розглянути зміни, я не бачу перешкод.
РБК-Україна: Чи залучена Рада до розробки Податкового кодексу? Які ініціативи є в цьому напрямку?
Л.К.: Дуже багато суттєвих змін пропонує новий Податковий кодекс. Над ним вже більше двох місяців працює велика група представників Ради підприємців при Кабміні. Є практично готовий документ, який парламент розглядатиме в першому читанні. Скажу, що він суттєво змінює оподаткування в державі, вносить багато нових порозумінь в стосунках держави і бізнесу.
Головне, на чому ми наполягали, щоб держава і бізнес були рівні перед законом, і відповідальність була однаковою. Наприклад, діяла така норма, коли держава з одного боку могла стягувати певні штрафи за несвоєчасну сплату податків, а підприємці не мали права стягувати пеню і штрафи, якщо держава діяла незаконно. Є багато інших пропозицій, які встановлюють оподаткування різних категорій бізнесу: малого, середнього, великого.
Думаю, цей законопроект потребуватиме дискусії. Поки що ми не бачимо в цьому проблем. Є сприяння і прем'єр-міністра, і віце-прем'єра Сергія Тігіпка, який відповідає за цей напрямок. Хоча останні робочі зустрічі носили дуже гострий характер в плані дискусії між податковою адміністрацією, Мінфіном, митними органами і представниками бізнесу. Це говорить про те, що влада не завжди погоджується на ліберальні методи, які необхідні для того, щоб бізнес міг ожити і запрацювати краще.
РБК-Україна: В чому основні протиріччя між представниками контролюючих органів, міністерств та бізнесу?
Л.К.: Проблема, мабуть, сягає моментів, які пов'язані з ментальністю. В нас просто залишилось поняття з часів СРСР, що якщо ти влада - ти все, якщо ти підприємець - ти ніхто. Ми знаємо, що в демократичних державах влада підзвітна бізнесу. І найбільше непорозуміння полягає в цьому.
В проекті Податкового кодексу органи влади хочуть в багатьох випадках мати безапеляційні права, додаткові контролюючі можливості. Ми не проти цього, але часто такі додаткові дії руйнують бізнес - і в нас ніколи не було права вимагати від держави компенсації таких збитків. Зараз, якщо ми порозуміємось на тому, що держава буде відповідати, це буде прогресивно. А що таке держава? Це конкретний чиновник. Якщо, скажімо, держава несвоєчасно сплачує ПДВ, то за це повинен відповідати конкретний чиновник. Якщо підприємство звернеться до суду і виставить державі штраф за несвоєчасну сплату, то тоді будуть розбиратись, чому так сталось і який конкретний працівник податкової причетний до цього факту. Це передбачено проектом Податкового кодексу. Там також багато інших змін, які передбачають введення європейської практики.
Також планується зменшення податку на прибуток. Є 2-3 варіанти, як зменшити податкове навантаження для різних категорій підприємців, будуть різні цифри.
РБК-Україна: Проект Податкового кодексу передбачає уніфікацію бухгалтерського та податкового обліку. Якими можуть бути для бізнесу результати таких змін?
Л.К.: Це дає багато. В нас різниця між податковим і бухобліком інколи спричиняє певну абсурдність. По-перше, такого немає в ЄС. Сьогодні велика кількість українських підприємств хоче вийти на фондовий ринок, попасти в лістинг, впровадити європейську систему обліку для того, щоб покупці цінних паперів могли аналізувати діяльність підприємства. Але вони не можуть цього зробити, і всі, хто сьогодні має відповідну капіталізацію свого бізнесу на світових біржах, ведуть подвійний облік - український і міжнародний. Тому уніфікація має велике значення і принесе багато користі.
В кодексі йдеться про те, що є витратами і як їх рахувати, що таке амортизація. Використовується європейський досвід щодо уніфікації звітів та балансів.
РБК-Україна: Чи запрацює в Україні автоматичне відшкодування ПДВ, що передбачено проектом Податкового кодексу, і які ще додаткові заходи, крім нового закону, потрібні для запровадження такого механізму?
Л.К.: По-перше - політична воля, по-друге - жорстка дисципліна. В Росії запускають такий механізм, чому він не може працювати в Україні? Ви декларуєте своє право на ПДВ і ви повинні отримати з моменту декларації впродовж десяти днів цей податок. Якщо ви незаконно задекларували свої права, вас має бути жорстко покарано, і завжди в податкової адміністрації є можливість перевірити, чи законно ви отримали відшкодування з ПДВ. Але той порядок, який є зараз, фактично дає можливість застосовувати маніпуляції - і впродовж року ви не будете фактично нічого отримувати. А коли навіть отримаєте, то всі прекрасно знають, як це відбувається, і як домовляються з контролюючими органами.
РБК-Україна: Тепер - кілька коментарів від Вас, як голови УАК. МінАП прогнозує експорт зернових в 2010-11 м.р. на рівні 22-24 млн т. Як Ви оцінюєте ці прогнозні цифри?
Л.К.: Я б не поспішав робити такі серйозні прогнози, але, з теоретичної точки зору, це абсолютно реально. В нас почнуться жнива наприкінці червня. Але в нас є перехідні залишки в районі 3-4 млн т зернових, і ми зберемо врожай в цьому році на рівні 40-45 млн т. Враховуючи внутрішній рівень споживання на рівні 25-26 млн т на рік, можна стверджувати що такі прогнози теоретично виправдані.
РБК-Україна: Тут знову ж таки проблема в умовах зберігання, бо кожного року гостро постає проблема введення в експлуатацію нових елеваторів. Скільки потрібно в цьому році ввести додаткових потужностей, щоб зберегти якість і об'єми зерна?
Л.К.: Щоб встигати за збільшенням виробництва зерна, нам щорічно потрібно вводити потужностей десь на 0,5 млн т. Сьогодні ми маємо зерносховища, придатні для тривалого зберігання, приблизно на 30 млн т. Якщо зберемо 40 млн т, то ніби то 10 млн т немає де зберігати, але ми дуже динамічно розпродаємо продукцію на початку жнив, і нам ледь вистачає тих місткостей, які є. Якщо щороку будуть вводитись нові елеватори, то ще додаткових 5 млн т для зберігання вистачь для збереження якості.
РБК-Україна: Але ж, якщо продають вже під час жнив, то заробляють значно менше?
Л.К.: Так, звичайно. Сезонність в цінах на зерно існує і буде існувати. Якщо є можливість довше тримати продукцію, то продати можна з більшим прибутком, і це ще один стимул для збільшення кількості елеваторів, в першу чергу - портових, бо Україна є транзитною державою. Ми продаємо багато продукції, виробленої в Росії, Казахстані. Тому треба збільшити мінімум на 40% потужність портових елеваторів, які знаходяться в портах Чорного і Азовського морів. Це не зменшить нашу конкурентоспроможність, а збільшить надходження в бюджет від перевалки.
РБК-Україна: Чи будуть зміни в географії експорту українського збіжжя в новому маркетинговому році (м.р.)?
Л.К.: Разючих змін не буде. Основний сегмент ринку, де ми дуже добре почуваємось, - країни Близького Сходу і Північної Африки. Сюди Україна продає 50% експорту. І в цьому регіоні щороку зростає попит. Ми вже традиційно там присутні, до нас звикли, і якість нашої продукції влаштовує. Звичайно, зростає конкуренція з боку Росії та ЄС, але найбільша перспектива саме на цих ринках, і не лише з зерном, але й з продукцією з більшою доданою вартістю - молочною, м'ясною.
РБК-Україна: Міністр агрополітики Микола Присяжнюк заявив, що Україна відновлює переговори про створення Причорноморської зернової біржі. Як Ви оцінюєте перспективи та терміни її створення?
Л.К.: Є так званий Чорноморсько-Дунайський басейн - ціноутворюючий сегмент світового зернового ринку. Тому доцільно в центрі цього регіону мати потужну біржу ф'ючерсів, яка б давала котирування зерна на перспективу і була серйозним інструментом для управління ціновими ризиками, давала б можливість їх страхувати.
В нас двічі були спроби створити таку біржу, але не вистачало політичної волі. Адже створення такої біржі потребує лібералізації ринку, бо адміністрування зразу дестабілізує роботу ф'ючерсної біржі, заганяє в збитки гравців такого ринку. Це може відбутися один раз, але потім, щоб повернутися до цього проекту, пройде мінімум 10 років, і всі будуть обходити десятою дорогою Україну. В 2003 р. ми були дуже близькі до того, щоб розпочати торгівлю ф'ючерсами, базовим активом яких є с/г продукція, але зупинились, бо побачили що зростає адміністрування експорту зерна, квотування.
Зараз влада майже дозріла. Теоретично і практично це можливо почати в наступному році. Це повинен бути український проект. А те, що хтось може купити брокерську контору на цій біржі, то це можуть бути і Росія, і Казахстан. Але щоб це була спільна біржа, то я такої перспективи не бачу. В цьому проекті можуть бути задіяні як власник ноу-хау, як бренд, або Чикагська біржа, або Euronext. Ці майданчики добре знають цей бізнес, мають програмні продукти і можуть разом з Україною створити таку біржу.
РБК-Україна: Скільки учасників торгів може бути на такому майданчику від України?
Л.К.: Досить велика кількість. Вона повинна бути з боку виробників продукції і покупців. І тим, і іншим це цікаво, бо продавці можуть застрахувати ціну і використовувати її, щоб отримати максимум. Покупцям також цікаво застрахувати ціну, бо, продаючи зерно по тендерах в інші країни, вони знатимуть, за якою ціною будуть продавати збіжжя. Якщо говорити про ф'ючерсну біржу, то на ній реально виконуються контракти на 10-15% від обсягу фактично підписаних угод. Підписані угоди - це механізм страхування ціни, а не механізм, який гарантує виконання самого контракту. Тому не обов'язково продавати чи купувати, можна купити і потім підписати зустрічний контракт на продаж продукції, використати механізм, щоб не робити фактичні поставки, а продати по спотовій ціні. Тобто ф'ючерс - це просто орієнтир. Таким чином, в будь-якому випадку ви не програєте.
РБК-Україна: В світлі активної інтеграції України та Росії в різних сферах економіки, які перспективи створення Причорноморського зернового пулу?
Л.К.: Я не вірю в цей пул, бо передбачалось, що держава буде здійснювати експорт і монопольно диктувати ціну. При цьому, ця ціна буде завжди краща, бо монопольне право завжди дає переваги. Але враховуючи досвід того, що ні в Україні, ні в Росії жодна державна структура, яка бралась за торгівлю зерном, не була ефективнішою від приватних структур, я в це не вірю. Крім того, не думаю, що держава сьогодні зможе монополізувати експорт. Єдина країна, яка це зараз робить - Канада. Більш перспективним є створення координаційної, консультативної ради між трьома державами (Україна, Росія, Казахстан - РБК-Україна).
РБК-Україна: Експерти кажуть, що Росія на початку 2009 р. виступила з ініціативою створення такого пулу, аби отримати доступ до українських портів.
Л.К.: В Росії бізнес адмініструється сильніше, ніж у нас. Росія може собі таке дозволити, держава більше бере участь у бізнесі. І, можливо, в Росії таке зробити (зерновий пул - РБК-Україна) і цікаво, для України ж це нецікаво. Окрім того, безумовно, якщо Україна буде підписувати подібні умови, то ми потрібні Росії через гарну логістику.
РБК-Україна: Як Ви оцінюєте перспективи виходу на IPO українських агрохолдингів в найближчі роки та обсяги залучення коштів?
Л.К.: Якщо коротко - позитивно. Наші компанії можуть залучити через IPO приблизно 10-15 млрд дол. Якби ще земля капіталізувалась, то цю цифру можна було б потроїти. Капіталізація самої землі дала б принаймні 40 млрд дол. інвестицій. Це сьогодні, а якби три роки тому, то це було б приблизно 60 млрд дол. Тому я, безумовно, за ринок землі.
Хоча ринок землі потребує законодавчих змін, бо він став спекулятивним. В першу чергу, потрібен жорсткий мораторій на зміну цільового призначення с/г земель, земель резерву і запасу. Змінювати призначення землі можна виключно для будівництва об'єктів, які мають загальнодержавне значення - дороги, газопроводи, ЛЕП, та сільгоспоб'єктів - ферм, тваринницьких комплексів, елеваторів. Інших змін цільового призначення, принаймні в найближчі десять років, не потрібно.
РБК-Україна: Як ви оцінюєте ініціативи МінАП щодо держпідтримки, в першу чергу, невеликих фермерських господарств, а не агрохолдингів?
Л.К.: Великим агрохолдингам, які мають в свому розпоряджені більше 10 тис га, дійсно, потрібна найменша підтримка. Для них в пріоритеті збільшення терміну оренди землі, зменшення перевірок контролюючими органами, допомога в інтернації з вектором на зовнішні ринки, бо вони (агрохолдинги - РБК-Україна) є конкурентноспроможними.
А от середнім і малим підприємствам потрібна серйозна держпідтримка, бо вони ніколи самотужки не зможуть конкурувати з великими підприємствами. Сьогодні вони не мають ніяких активів, які можна було б використати для залучення кредитних ресурсів. Великий агрохолдинг за рахунок IPO залучає колосальні кошти, а потім за їх допомогою може залучити закордонні кредити під менші відсотки, ніж середні і малі підприємства.
Тому потрібно враховувати європейський досвід в підтримці малих та середніх підприємств, де навіть не згадують про руку чиновника, яка видає кошти. Чиновник лише думає головою, хто має отримувати кошти і скільки, а чорнову роботу виконують банки, які підписують угоди з відповідними міністерствами, і громадські профоб'єднання, що ділять їх, контролюють і навіть розподіляють. Держава не бере в цьому участі, чиновник не дотикаєтсья до цих коштів. У нас же все навпаки.
Спілкувався Костянтин Штифурак