Курс на Захід: чому Петро Порошенко поспішає змінити Конституцію

У День незалежності, 24 серпня, президент Петро Порошенко заявив, що наполягатиме на закріпленні в Конституції намірів України стати членом ЄС і НАТО. Порошенко повідомив, що юристи знайшли формулу, як це реалізувати оптимально та швидко". Гарант пообіцяв, що відповідний законопроект буде зареєстрований уже до початку нової парламентської сесії на початку вересня.

У США та Євросоюзі підтримують Україну в її прагненні, однак поки уникають конкретики і вкрай стримано коментують перспективи членства нашої країни в ЄС і НАТО. Радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон, який відвідав Україну минулого тижня, відзначив прогрес нашої країни в питанні північноатлантичної інтеграції, заявивши, що США розглядає питання вступу України в НАТО. "Кілька кроків було зроблено, але багато залежить від України - як вона виконає умови, як політичні, так і військові", - зазначив Болтон.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель у минулу п'ятницю заявила, що Україна і Грузія мають найбільшу європейську перспективу, але зараз до вступу в Євросоюз готуються країни Західних Балкан. Меркель не виключає, що наступними стануть Україна і Грузія, хоча це питання поки не розглядається. "Вступ не стоїть на порядку денному, ми повинні поступово досягати тієї стадії, на якій буде обговорюватися питання про вступ. Не можу сказати, що цей процес буде завершений через п'ять років", - заявила канцлер.

Меркель також зазначила, що Європі може знадобитися близько десяти років, щоби визначитися з подальшими кроками щодо України і Грузії. Канцлер додала, що країна-кандидат на вступ до ЄС повинна відповідати всім вимогам про прийом, а Євросоюз повинен бути готовий прийняти нових членів.

Недосяжний Альянс

Курс на євроатлантичну інтеграцію поряд зі зближенням України з Євросоюзом був задекларований ще у 2005 році за часів президентства Віктора Ющенка. Відповідних дій від НАТО Україна очікувала на Бухарестському саміті у 2008 році, розраховуючи на отримання Плану дій щодо членства в Альянсі (ПДЧ). Але очікування Києва не виправдалися: країни-члени НАТО так і не надали Україні ПДЧ, формально аргументуючи це тим, що країна поки не готова до такого кроку.

Після приходу до влади президента Віктора Януковича Верховна рада в липні 2010 року за його ініціативою прийняла закон "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", який передбачав остаточну відмову від вступу в НАТО й закріплював позаблоковий статус України.

Після Революції гідності, у грудні 2014 року, Рада прийняла закон авторства президента Порошенко, виключивши норму про позаблоковість. Цим законом парламент також закріпив положення про "поглиблення співпраці з НАТО для досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в цій організації". Крім того, у законі йдеться, що в числі пріоритетів національних інтересів країни – інтеграція в європейський політичний, економічний, правовий простір із метою набуття членства в Європейському союзі й у НАТО.

Курс на набуття членства в НАТО в українському законодавстві остаточно відновили в липні 2017 року, після того, як парламент прийняв відповідний закон, позначивши "відновлення цілеспрямованого прагматичного курсу України на набуття членства в НАТО як стратегічного зовнішньополітичного пріоритету держави".

У березні цього року Північноатлантичний альянс надав Україні статус країни-аспіранта. Це означає, що НАТО визнає прагнення України стати повноправним членом Альянсу. Уже в липні Верховна рада ухвалила президентський законопроект "Про національну безпеку", у якому членство в ЄС і НАТО зазначено, як фундаментальний національний інтерес.

Не допустити реваншу проросійських сил

Ініціатива Порошенко закріпити в Конституції наміри України стати членом ЄС і НАТО дозволить зафіксувати зовнішньополітичний курс країни, як це раніше зробили деякі країни-члени НАТО, пояснює голова постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО, народний депутат Ірина Фриз (БПП). Зокрема, так вчинила Литва, зазначила депутат.

Внесення таких змін до Основного закону в майбутньому навіть у разі зміни політичної кон'юнктури не дозволить змінити зовнішньополітичний курс України, вважає Фриз. "Це важливо зробити саме в Конституції, оскільки закон набагато легше змінити за якихось певних домовленостях однієї гілки влади, у даному випадку - президентської, законодавчо. І це фактично може вчергове розвернути державу, як це було за часів Януковича, на 180 градусів - в бік Росії", - говорить Фриз.

Саме для того, щоби виключити "фактор реваншу та зміни зовнішньополітичного курсу в бік імперських інтересів Росії", необхідно закріпити наміри України, внісши зміни в преамбулу Конституції, уточнила Ірина Фриз. "До того ж для багатьох політичних сил у парламенті це стане своєрідним маркером, коли вони будуть не тільки декларувати на словах, а, відповідно, робити це своїми вчинками, голосуючи за ці зміни", - вважає нардеп.

Як пояснила Фриз, для затвердження запропонованих президентом змін потрібно дві пленарні сесії. Спочатку документ має набрати 226 голосів, після чого його передадуть до Конституційного суду.

"Упевнена, з огляду на те, що сьогодні ми маємо повний склад Конституційного суду і в нас є голова суду, прийняття рішення з цього питання не буде загальмовуватися, і до наступної сесії парламент зможе отримати рішення з цього питання. А значить, на наступній сесії (з лютого 2019 року, - ред.) ми зможемо приймати це рішення в цілому", - уточнила парламентарій.

На думку екс-міністра закордонних справ Володимира Огризка, закріплення курсу інтеграції в ЄС і НАТО на рівні Основного закону стане вагомим сигналом для західних партнерів України.

"Наші західні партнери періодично розповідають нам, що вони всі побоюються мінливості нашого політичного курсу. Оскільки приходить президент Ющенко й заявляє, що ми вступаємо в НАТО. Потім приходить президент Янукович і каже, що в НАТО ми не вступаємо, і заявляє про позаблоковість. Коли це зафіксовано в Основному законі країни, це значить, що цей курс визначено і змінити його буде або дуже складно, або практично неможливо", - сказав РБК-Україна дипломат.

Член Комітету з питань правової політики та правосуддя Руслан Сидорович ("Самопоміч") розцінює появу даної ініціативи саме зараз як елемент передвиборчої стратегії Порошенка. "Очевидно, що ми будемо бачити, скажімо, цікаві ініціативи, які спрямовані на мобілізацію того чи іншого електорату", - припустив у коментарі виданню Сидорович.

На думку депутата, по-перше, потрібно враховувати, що зміни в Конституції – це дуже складний і тривалий процес, а, по-друге, слід пам'ятати, що в самих ЄС та НАТО відбуваються непрості політичні турбулентні процеси".

"Ми бачимо процес Brexit, бачимо багато кризових явищ всередині самого Євросоюзу, а також - непрості процеси, що відбуваються всередині НАТО, пов'язані з відносинами НАТО й Туреччиною, США і країнами Європейського союзу. Усі ці речі повинні давати сигнал українському політикуму, що інтеграція в структури, що переживають внутрішню кризу, на цьому етапі не може бути простою", - вважає Сидорович.

До того ж, на його думку, у передвиборчий період говорити про зміни до Конституції в частині інтеграції з НАТО і ЄС небезпечно з точки зору політизації цього процесу. "Противники цих інтеграційних процесів будуть використовувати всі можливі способи для того, щоб активізуватися в плані роботи з блокування інтеграції України в дані структури", - припускає він.

Чи потрібен референдум

У лютому 2017 року президент Петро Порошенко в інтерв'ю німецькій газеті Berliner Morgenpost повідомив про намір провести референдум щодо вступу України в НАТО. За його словами, якщо українці проголосують за вступ країни в Альянс, він зробить усе можливе для цього.

У грудні минулого року президент знову заявив про необхідність проведення в Україні референдуму, причому не тільки про членство в НАТО, але і про вступ у Європейський союз. "У недалекому майбутньому в Україні точно пройдуть референдуми про вступ до НАТО, і я впевнений, що народ України підтримає мою ініціативу щодо членства в Євросоюзі", - заявив Порошенко на початку грудня 2017 року.

Самі українці, згідно з результатами соціологічних опитувань, схиляються до підтримки ідеї про вступ країни в ЄС і НАТО. Спільне дослідження центрів "Соціальний моніторинг" і Socis, а також Українського інституту соціальних досліджень ім. А. Яременко, проведене наприкінці червня цього року, показало, що на питання про необхідність вступу в ЄС на референдумі ствердно відповіли б 51,4% опитаних. Проти членства в Євросоюзі висловилися б 29,4%. За вступ до НАТО на референдумі, виходячи з результатів дослідження, проголосували б 41,4% респондентів, проти - 36,8%.

Соцопитування групи "Рейтинг", проведений також у червні, показав подібну картину. Вступ у ЄС у разі проведення референдуму підтримали б 51% опитаних, проти членства в Євросоюзі виступили 29% респондентів. Водночас за членство в Північноатлантичному альянсі на референдумі проголосували б 44% опитаних, 36% проголосували б проти. Причому, виходячи з аналізів групи, до початку 2014 року, результати опитування з приводу вступу в НАТО були протилежними нинішнім: за членство в Альянсі чотири роки тому, проголосували б 34%, у той час як 43% - проти. Несуттєво, але змінилася і динаміка щодо членства в ЄС: у грудні 2013 року за вступ у Євросоюз висловлювалися 49% респондентів, проти - 30%.

Як пояснила РБК-Україна Ірина Фриз, референдум про вступ до ЄС і НАТО та ініційовані президентом зміни до Конституції - абсолютно різні процеси, що мають окремий розвиток. Референдум, уточнила Фриз, може відбутися тільки після того, як країна подасть заявку на вступ до НАТО, а цьому передує ціла низка кроків.

"Референдум проводиться тільки після того, як країна стане кандидатом, отримає План дій щодо членства в НАТО, виконає все в рамках ПДЧ і подасть заявку на те, щоб Альянс прийняв її до своїх лав. Тільки після подання цієї заявки можливе проведення референдуму для того, щоби продемонструвати країнам Альянсу, що це не тільки прагнення влади окремо взятої держави, але і прагнення всього народу", - роз'яснила Фриз.

На її думку, референдум може спонукати країни НАТО більш уважно поставитися до заявки країни-кандидата. Водночас, за словами депутата, референдум не є обов'язковим для проведення і для прийняття рішення. За весь час існування Альянсу тільки чотири його члени з 29 проводили референдум – Угорщина, Іспанія, Словенія і Словаччина.