Кримські замальовки, серпень-2015: частина друга
Думки кримчан з приводу анексії півострова все так же полярні
Після російської окупації, Крим вже друге літо поспіль намагається налагодити побут та провести туристичний сезон. На перший погляд вдається, глянеш пильніше і розумієш, що півострів живе ніби не своїм звичним життям. Першу частину колонки читайте тут.
Блага в обмін на поклоніння
Обладнана митниця - далеко не єдине, що за півтора роки окупації з'явилося на півострові.
Самопроголошена влада, нарешті, почала освоювати федеральні дотації і взялася за відновлення інфраструктури. У новий асфальт в буквальному сенсі закочують цілі ділянки магістральних кримських трас.
Роботи ведуться за напрямком Сімферополь-Євпаторія і Сімферополь-Керч. Вже відремонтована траса на Красноперекопськ, так само, як і багато другорядних доріг, в тому числі, і в самій столиці півострова.
Кримчани-росіяни кажуть, що за всі роки української незалежності таких масштабних ремонтів не бачили. А ті, що зберегли вірність Україні, впевнені, що "дороги роблять для того, щоб Путін міг військової техніки нагнати".
Так чи інакше, але їздити по свіжому асфальту простіше, ніж з "ямкового ремонту". Ділянка ялтинської траси майже від Сімферополя до Перевального, де сконцентрована максимальна кількість селищ - повністю освітлена.
По дорозі до Ялти, замість звичних руїн у Салгирської долини, які залишилися від замку Кесслера-Ферсмана (біля села Лозове), видніється яскравий фасад і відновлені башточки. Кажуть, цей замок був повністю реконструйований і туди знову організовують екскурсії.
- Розумієш, те, що зробила Росія в Криму, можна помацати, побачити, відчути. Що нам дала Україна? - каже мені старий знайомий, переконаний прихильник політики Путіна.
По місцевому радіо повідомляють, що до початку навчального року відремонтовано та утеплено кримські школи. Відразу в декількох районах Сімферополя звертаю увагу на відремонтовані фасади шкіл і дитячих садів. У вікнах - склопакети, нові двері.
Заглядаю у вікно однієї з шкіл, у якій училася сама. На тому місці, де раніше висів український прапор і герб Криму - справжній "червоний куточок". У центрі експозиції - портрет Путіна, поруч на стіні плакати з російським гімном, витягами з конституції РФ, в кутку - триколор.
Ще 10-15 років тому в цьому самому вестибюлі кожен понеділок шикувались старости всіх класів, лунав на всю школу український гімн, урочисто виносився прапор країни і штандарт школи.
Зараз, кажуть, кожен ранок кримських школярів починається з російського гімну.
Велич Росії - теза, яку всіляко намагаються вкласти кримчанам в голови, і не тільки в школі. На кількох білбордах з минулої зими можна прочитати вітання з Новим роком та Різдвом "великої Росії".
Місцеве радіо, популярне на півострові, змінило назву і кожні три хвилини дає заставку "Радіо "Росія" - радіо великої країни". Сюжети кримських новин цілком вплітаються в загальний контекст російської пропаганди, що транслюється по федеральних каналах.
Практично всі вони про Україну, події в якій вже стають невід'ємною частиною внутрішньої російської політики. По радіо кримчанам традиційно розкажуть про "нещасних ополченців Донбасу і українських карателів", криза української економіки і "неминучий дефолт України".
У друкованій періодиці можна зустріти статті про звірства української армії на Донбасі, смугові інтерв'ю переселенців, які втекли з воюючої України, і навіть інтерв'ю якихось іноземців, які виїхали з загниваючої Європи в Крим, який, звичайно ж, "завжди належав Росії".
На противагу - Росія, яка з допомогою імпортозаміщення подолає будь-які санкційні труднощі. У вечірній час закріпити "ефект величі" допоможуть новини на федеральних каналах. 90% телесюжетів присвячені спотворенню фактів про події в Україні.
Нова релігія і банальна жадібність
Проросійськи налаштованих кримчан переконати в тому, що все не зовсім так, як їм розповідають, практично неможливо.
- Це свої, українські ЗМІ все брешуть, а нам кажуть правду. Ось ти ж не будеш заперечувати, що ви вбиваєте людей на Донбасі? - з натиском питає мене сусідка.
Для неї все, що сказали по телевізору, особливо вустами президента Росії - істина в останній інстанції.
Особливо переконані у правоті і величі РФ навіть ходять до церкви, щоб помолитися за свою нову країну і запалити свічку за здравіє їх президента.
Кримчан, для яких російські реалії стали новою релігією, не лякають ні позамежні ціни на продукти харчування, не обмежений асортимент товарів, ні санкції, ні відсутність можливостей. Всі труднощі вважаються тимчасовими, а віра безмежною.
Якщо щось не робиться або, навпаки, робиться не на користь півострова, - винні самопроголошена кримська влада, але ніяк не Володимир Путін і його політика. Налаштовані таким чином живуть вірою і надією, що Крим буде процвітати.
Своєрідним символом цієї сліпої віри вже стало будівництво Керченського мосту. Починаючи з моменту анексії, з періодичністю раз на 2 місяці, населенню повідомляють, що почалося зведення переправи.
У серпні подібні повідомлення Росія стала транслювати частіше - заснували будівельне містечко, почали будувати інфраструктуру, знайшли технології, забили перші палі.
У радянський час мова про будівництво мосту через Керченську протоку велася постійно. Ми вивчали дно, наскільки воно присипане мулом, які там грунти, наскільки вони рухливі. Технології були ще тоді - багатомільярдні. Зараз технології стали ще більш просунутими і ще більш дорогими, - пояснює кримчанин, колишній співробітник Держводагентства України Анатолій Миколайович.
Він упевнений, що міст росіянам не дадуть побудувати шторми, "плаваючі грунти" - на дні протоки тектонічні плити вкрай рухливі.
- Побудуємо. У китайців технології є, у нас теж. У Владивостоці теж будували міст через протоку - довго тягнули, розповідали, що складно. Потім до них приїхав Путін, і міст добудували за кілька років! І у нас так буде, - вірить інженер-проектувальник в минулому, а нині бізнесмен, кримчанин Ігор.
Продовольче забезпечення Криму, як і раніше багато в чому залежить від роботи переправи. Складною логістикою доставки кримська самопроголошена влада пояснює подорожчання продуктів харчування та інших товарів Криму стабільно на 25-30% вище українських.
Асортимент в торгових мережах та магазинах російських продуктів дещо розширився, але вибір все ж невеликий. Українські товари зустрічаються все рідше, хоча на адміністративному кордоні стоїть низка вантажівок і фургонів з товарами з України.
Кримчани пояснюють дорожнечу по-своєму.
- Банальна жадібність! - каже продавець на одному з сімферопольських ринків. - Господар моєї точки малює ціни зі стелі, вони на 100% покривають витрати на доставку вантажів, а рентабельність зашкалює. І так у всіх. При цьому зарплати у нас, продавців, низькі - від 5-8 тис. рублів (від 1,5 - 3 тис. грн).
Економіка проти екології
З зарплатами на півострові ситуація заплутана. Прихильники російської політики розповідають, що бюджетникам продовжують платити за високою ставкою.
Інші кажуть, що обіцяні високі зарплати лікарям і вчителям платили місяць-два. Потім почалися скорочення і зниження ставок. Причини пояснюють тим, що освіта і медицина в Криму "не відповідають російським стандартам".
- Мені, як педагогу вищої школи, Росія обіцяла ставку в 18 тис. рублів (близько 6 тис. грн), а я отримую не більше 5 тис. рублів (трохи більше 1,5 тис. грн) і мені скоротили ставку, - ділиться Лідія Василівна, вірять, що Крим рано чи пізно повернеться до складу України.
- Повинні були платити 36 тис. рублів (12 тис. грн), - каже по секрету лікар однієї з сімферопольських поліклінік. - За фактом платять близько 24 тис. рублів (близько 8 тис. грн). Хоча при Україні моя зарплата на повну ставку становила не більше 5 тис. грн.
Двох думок у кримчан не виникає при розмові про пенсії. Сусіди-пенсіонери, які до анексії отримували мінімальну пенсію, запевняють, що тепер можуть дозволити собі дорогі продукти, а деякі - самостійно одягнутися і купити сезонне взуття.
Вони як і раніше не допускають думки, що через виплати пенсій кримчанам недоотримують пенсіонери в регіонах Росії. "У нас багата країна, ніхто не голодує!", - гордо каже мені сусід-пенсіонер.
Поки складно об'єктивно порахувати результати туристичного сезону Криму. Для багатьох місцевих жителів літо є періодом заробітку.
Вони запевняють, що холодний червень і відсутність приїжджих компенсував наплив туристів у липні. Напівпорожні, але все ж не безлюдні серпневі пляжі, нетипові для цієї пори року.
Не всі приїхали росіяни задоволені відпочинком, але в цілому публіка на пляжі різна.
- Жахливий сервіс тут все-таки. Ніщо не обладнане, а виходить дорожче Туреччини, - каже своїй дружині на євпаторійському пляжі відпочивальник з Петербурга.
Трохи далі молодий москвич в компанії кримчанок запитує, чи знають дівчата українську мову. Дівчата навперебій переконують свого гостя, що знають, пам'ятають і навіть трохи сумують.
Біля самої води - компанія українців, судячи з гучної розмови, з Херсонської області. Співають українські пісні з нагоди Дня незалежності України, які завершують слоганами на славу країни. На них ніхто не звертає уваги.
Відсутність звичної величезної кількості туристів вже друге літо поспіль боляче б'є по економіці півострова, але покращує екологію. Акваторії Чорного моря стали чистішими, пляжі не засмічені, а по знаменитій ялтинській набережній можна нарешті-то гуляти не в натовпі.
- Це тому що у нас прибирають, і спеціальною технікою дно моря чистили на ПБК і західному узбережжі, - каже мені переконаний прихильник Росії.
- Це тому що росіяни віджали у нас Крим, а самі їхати не хочуть. Ну, добре, хоч море очиститься, - вважає проживаючий на півострові українець.
Для когось Крим - все ще рідний, з привабливими красою і теплим морським бризом. Для когось такий чужий - з триколорами, портретами Путіна, російською поліцією, рублем і новими порядками.
Дивлячись на величну "спину" Аю-Дагу, на цього вічного кам'яного ведмедя, який за легендою намагається випити море, вперше знаходжу в цьому політичну аналогію і символізм.
Зупиняю себе. Задаюся питанням: і чий же тепер Крим?
По-моєму, самому півострову з його природою і унікальним кліматом, неймовірно прекрасному, абсолютно все одно - чий він.
