У 73-ю річницю депортації кримських татар - 18 травня - сотні нащадків тих, чиї батьки, бабусі і дідусі були насильно вивезені з Криму, маршем пройшли до прикордонного переходу на окупований півострів з обіцянкою повернутися на батьківщину. Крім обіцянок звучали й вимоги, оформлені в резолюцію, до Верховної Ради і президента Петру Порошенка. Головне з них - надання Криму статусу кримськотатарської автономії. Термін у влади - до вересня. Якщо вимоги кримських татар не будуть виконані, віце-президент Всесвітнього конгресу кримських татар Ленур Іслямов пообіцяв перейти до блокади автомобільних трас та адміністративних будівель. Про те, як на кордоні з окупованим півостровом кримські татари вшанували пам'ять жертв депортації - у матеріалі РБК-Україна.
Всього в декількох кілометрах від в'їзду в окупований Крим, прямо біля шосе, що веде на півострів, розташувався кримськотатарський батальйон "Номан Челебджихан". Названий на честь глави проіснувавшей всього кілька місяців в 1917-1918 роках незалежної Кримської народної республіки, батальйон не має офіційного статусу, а отже, і озброєння. Але в усьому іншому це повноцінна військова частина з смугою перешкод, казармою, їдальнею, власним досить різношерстим автопарком і навіть підсобним господарством.
Молоді кримчани, які несуть службу в батальйоні, просять не знімати їх обличь. Майже у всіх на півострові залишилися родичі, у яких можуть бути неприємності, дізнайся окупаційна влада, що їхні сини, онуки та племінники готуються до війни з цією самою окупаційною владою.
Звідси, від воріт батальйону 18 травня, 73 річницю сталінської депортації кримських татар, стартує траурний автопробіг. Першу зупинку десятки автомобілів, прикрашених національними кримськотатарськими прапорами, роблять у Новоолексіївці (Херсонська область). Це велике селище з десятитисячним населенням, чимала частина якого - кримські татари. У центрі селища, буквально за сотню кроків від місцевої адміністрації, стоїть велика мечеть, а кримськотатарську мову визнано в Новоолексіївці регіональною.
На головній селищній площі імам читає молитву, відкриваючи траурний мітинг. По черзі виступають місцеві чиновники, яких раптом розштовхує літня місцева мешканка, свідок депортації. Збиваючись і ковтаючи сльози, вона розповідає, як по рейках, що йдуть через Новоолексіївку, тоді, в 1944 сотні ешелонів везли з Криму тих, кого наказав вислати Сталін.
- Ми ж як брати і сестри жили, ніхто ні в кого не питав: татарин ти, українець чи росіянин, - вже після виступу, відійшовши від мікрофона пояснює комусь в натовпі бабуся. - А їх взяли і багнетами загнали у вагони.
Вагони для депортації використовували не пасажирські. Ті, в яких возять худобу. Саме такий вагон підігнали на залізничні колії поблизу Новоолексіївки, туди, де пройшла друга частина траурного мітингу. У вагона - молоді хлопці в імпровізованій формі НКВС 40-х років і з вівчарками на повідках. У вагон, навколо якого заслін з колючого дроту, ведуть дощаті сходи. Навколо сотні людей і сотні прапорів - кримськотатарських, українських, Євросоюзу. Знову молитва, вже не тільки імам, але й православний священик просять всевишнього про упокій тих, хто не пережив депортацію.
Фото: На Чонгарі кримські татари пройшли маршем до прикордонного переходу на аннексированный Крим (фото Юрій Мацарський)
Від шляхів з вагоном і вівчарками автоколона рухається в Генічеськ (Херсонська область). Тут проходить третій мітинг, на якому приймається резолюція з переліком вимог до влади. Від Верховної Ради і президента в першу чергу вимагають легалізації батальйону "Номан Челебджихан", визнання Криму національною автономіею кримських татар і призначення нових посадовців до чинного в Херсоні кримського представництва президента України. На все це владі відводять кілька місяців - термін ультиматуму закінчується у вересні.
- Якщо до того часу вимоги виконані не будуть, ми перейдемо до активних дій. Будемо, наприклад, блокувати дороги і адміністративні будівлі, - обіцяє віце-президент Всесвітнього конгресу кримських татар, засновник батальйону "Номан Челебджихан" і один з авторів резолюції Ленур Іслямов. - Ми чекаємо від влади конкретних дій. Не можна сказати, що вони взагалі нічого не роблять. Але роблять явно недостатньо. Ось ми їм про себе і нагадуємо.
Визнання Криму національною автономією кримських татар - звичайно, головна вимога. Серед активістів поширена думка, що надай Україна регіону цей статус років п'ять-десять тому, то і анексії, можливо, не сталося б. Тому, що останнє слово у визначенні майбутнього Криму було б за Меджлісом. А він, на відміну від Верховної Ради Криму, що діяла з моменту появи "зелених чоловічків" на півострові під пряму диктовку окупантів, не пішов би навіть на формальну зміну приналежності регіону, якого так домагався Кремль навесні 2014-го.
Винятково важливе значення приділяється і легалізації батальйону з включенням його до складу силових структур - Нацгвардії, МВС чи армії. Окремий кримськотатарський підрозділ зміг б не тільки надати українцям-мусульманам можливість нести службу без порушення законів шаріату (у батальйоні вже зараз вся їжа готується у суворій відповідності з ісламськими правилами халяль, і є спеціальні місця для молитви), але і дати сигнал кримським татарам на півострові, що влада України не змирилися з втратою Криму і - хоча б гіпотетично - готова допомогти корінному народу в боротьбі із загарбниками
Ну і, нарешті, зміна складу представництва президента. До нього у кримчан багато претензій. Кажуть, що домогтися хоча б прийому у чиновників представництва - нереально. Їх - цих посадовців - до речі, намагалися знайти на мітингах у Новоолексіївці та Генічеську. Але не знайшли. І тепер за сукупністю всіх накопичених претензій, вимагають тотальної зміни кадрів.
Чи почула центральна влада ці вимоги - питання. Посадовцем найвищого рангу з присутніх на мітингах був голова Генічеської районної адміністрації Олександр Воробйов. Він, до речі, крокував на чолі колони, яка дійшла аж до блокпоста окупантів в Криму.
Учасники ходи несли з собою гігантський, в кілька десятків квадратних метрів, кримськотатарський прапор і скандували під диктовку муфтія, який супроводжував колону: "Аллах Акбар! Крим - це Україна! Слава Україні!".
Колону і прапор до позицій окупантів не пустили українські прикордонники. Прохід дозволили буквально парі десятків людей, серед яких був і згаданий вже Олександр Воробйов.
- Що ви будете розповідати своїм дітям, онукам? - кричав він, підійшовши на відстань витягнутої руки до російських військових, які виставили вперед хлопчаків-строковиків в масках на обличчі, з кийками і поліцейськими щитами. - Це ваша батьківщина? Перетворили країну на військову базу. Історія, вона все повертає назад. Вам все це повернеться.
Але куди цікавіше виявилася зустріч двох старих знайомих. Учасника української ходи, активіста Автомайдану Дмитра Карпа і його колишнього товариша, який пішов служити окупантам, кримчанина Сергія Веселовського.
- Веселовський, пізнаєш мене? А ми з тобою колись разом в Севастополі ларьки зносили. Пам'ятаєш? - говорив Карп знімаючому все, що відбувається на телефон, Веселовському. - Ти був борцем за Україну. Забув, так?
Його співрозмовник лише сміявся у відповідь і продовжував знімати. Потім його зйомка з'явилася в ефірі одного з youtube-каналів фейкової "Новоросії". Але там Веселовський вже не сміявся. А з дуже серйозним виглядом розповідав про "провокації українських націоналістів" і про напад на російських прикордонників, що ледь не відбувся. Хоча не звучало навіть погроз на адресу збройних окупантів. Окупантів, які фактично влаштували ще одну депортацію кримських татар. Тільки тепер їх не заганяють багнетами у вагони для худоби, а заборонами, арештами і переслідуваннями змушують покинути півострів.