Декларація про те, що Україна взяла рішучий курс на боротьбу з корупцією, звучить не перший день. Ця "новина" не містить в собі ніякої новизни, оскільки боротьба з корупцією була гаслом в нашій країні протягом всіх років незалежності.
Декларація про те, що Україна взяла рішучий курс на боротьбу з корупцією, звучить не перший день. Ця "новина" не містить в собі ніякої новизни, оскільки боротьба з корупцією була гаслом в нашій країні протягом всіх років незалежності.
Якщо проаналізувати, хоча б поверхнево, економічну ситуацію, то багато факторів демонструють, що тепер, через рік Революції Гідності, ситуація в країні не змінилася. Хіба що Гондурас став на сходинку вище за Україну по рівню ВВП на душу населення.
Корупція залишається найболючішою проблемою суспільства та держави. Соціальний пакт "чиновники не беруть - громадяни не дають", за словами гаранта Конституції, порушується обома сторонами.
Однак, вочевидь, законодавчі зміни змусять сам бізнес виділяти чималі ресурси на запобігання корупції. Новий закон "Про запобігання корупції", який введено в дію 26 квітня 2015 року, має завершити цикл оновлення антикоррупційного законодавства країни.
Зміни, що були внесені до цього закону на початку поточного року, змусять значну кількість вітчизняних компаній приділити увагу встановленню та контролю за антикорупційними процедурами. Отже, на таку внутрішню "боротьбу з корупцією" компаніям доведеться виділити окремі (значні) бюджети.
Хто відчує антикорупційні вимоги
Треба одразу наголосити, що закон "Про запобігання корупції" передбачає відносно обмежені, порівняно з особами публічного права, але все ж достатньо відчутні антикорупційні вимоги до юридичних осіб приватного права.
Положення закону поширюються не лише на державних чиновників і осіб, які надають публічні послуги (нотаріуси, аудитори, оцінювачі тощо), а й на осіб, чиї посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків в юридичних особах приватного права (директорів, членів спостережних рад та ревізійних комісій тощо).
Серед найважливіших нововведень, передбачених законом, слід відзначити вимоги щодо здійснення всіма юридичними особами низки внутрішніх заходів (в основному, у сфері організації праці), які стосуватимуться запобігання корупції. Так, керівники та засновники (учасники) юридичної особи зобов'язані забезпечувати регулярну оцінку корупційних ризиків діяльності компанії і проводити відповідні антикорупційні заходи, виявляти й усувати корупційні ризики, в тому числі, наприклад, шляхом залучення незалежних експертів і проведення аудиту.
Зауважте: відкритим залишається питання, хто саме може проводити подібний аудит.
Також законом передбачено введення на підприємствах антикорупційних програм - комплексу правил і процедур для виявлення, протидії та запобігання корупції. Такі антикорупційні програми є обов'язковими для окремих категорій державних та комунальних підприємств (в яких частка державної або комунальної власності перевищує 50%), а також для компаній, які є учасниками процедури закупівлі згідно з законом "Про здійснення державних закупівель", якщо вартість закупівлі товарів або послуг дорівнює або перевищує 1 млн грн, а робіт - 5 млн грн.
Відкритість не виключає відповідальності
Антикорупційна програма повинна містити норми професійної етики для співробітників компанії, порядок проведення підвищення кваліфікації співробітників у сфері протидії корупції та застосування дисциплінарних стягнень до співробітників, які порушили положення.
Варто уваги, що текст антикорупційної програми має бути у відкритому доступі для всіх працівників компанії. Тобто, цей документ має бути не просто черговим внутрішнім документом компанії, а реальним дієвим інструментом, який покликаний допомагати співробітникам компанії викривати факти прояву корупції.
І це мають бути не просто декларації: закон вводить поняття особи, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (в документі - "Викривач") шляхом повідомлення про порушення вимог антикорупційного законодавства іншою особою.
Крім зобов'язання співробітників "викривати" корупційні правопорушення законом також передбачено цілий розділ з гарантіями захисту (!) для таких "викривачів", включаючи навіть державний захист таких осіб.
Ще одним нововведенням закону стало обов'язкове установлення в компаніях державної/комунальної власності і в компаніях, що беруть участь у держзакупівлях, посади уповноваженого, що відповідальний за реалізацію антикорупційних програм. А в результаті така посадова особа фактично відповідатиме за всю антикорупційну діяльність в компанії.
Конфлікт інтересів: реальний чи потенційний?
Наступний ключовий момент. Закон вводить поняття реального і потенційного конфлікту інтересів.
Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, яке впливає на об'єктивність та неупередженість прийняття такою особою рішень, або здійснення дій при виконанні своїх повноважень.
Потенційний конфлікт інтересів означає наявність приватного інтересу, який може вплинути на об'єктивність прийняття рішень.
Водночас, у новому законі передбачено, що в разі сумніву щодо наявності конфлікту інтересів посадова особа має звернутися за поясненнями до територіального органу Національного агентства з питань запобігання корупції.
При цьому законодавчо встановлено презумпцію наявності конфлікту, допоки Агентство не підтвердить його відсутності.
Суворий закон: dura lex
За порушення передбачених законом зобов'язань про боротьбу з корупцією, співробітники компанії можуть бути притягнуті до дисциплінарної і, в деяких випадках, до кримінальної відповідальності (наприклад, ст. 354 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за підкуп співробітників підприємства).
Посадові особи компанії, крім дисциплінарної та кримінальної відповідальності, також можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності (наприклад, ст. 172-9 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за нездійснення заходів щодо запобігання корупції) і відсторонені від займаної посади.
Незважаючи на те, що закон має декларативний характер і відсутність механізмів реалізації деяких процедур, його прийняття, безперечно, сприяє гармонізації українського законодавства за європейськими стандартами. Це з одного боку.
А, з іншого, у випадку недотримання чиновниками вимог законодавства, вибірковим (можна навіть сказати, з лицемірним подвійним стандартом!) застосуванням антикорупційних механізмів та за умов недотримання принципу невідворотності покарання, боротьба з корупцією стане черговим невдалим експериментом на тлі зубожілої економіки України. Але тоді вже - за рахунок бізнесу!
Український синтаксис в сфері відповідальності за злочинну корупцію впевнено може дати настанову, підказуючи, де насправді має стояти кома: "Обережно, відповідальність збільшується!".
Головне, щоб законодавча теорія не розходилася із життєвою бізнес-практикою.