Перспективи "Слуги народу" на прийдешніх місцевих виборах виглядають доволі сумнівно. Про те, чому партія влади за рік втратила народну підтримку і як "слуги" підставляють президента Володимира Зеленського – в матеріалі РБК-Україна. 

Після тріумфальної перемоги "Слуги народу" на парламентських виборах в політичних колах почалися активні розмови про можливе проведення і дострокових виборів у місцеві ради. Партія Володимира Зеленського на хвилі успіху могла завершити повне перезавантаження всієї системи влади в Україні протягом лише одного року. В якості альтернативного варіанту розглядалися дострокові вибори восени 2019 року хоча б в окремих великих містах країни.

Але від цієї ідеї у президентській силі відмовилися, пояснивши це необхідністю спершу завершити реформу децентралізації. Хоча при бажанні привід для дострокових місцевих виборів легко б знайшовся. У "Слуги народу" могли б апелювати хоча б до "волі народу" і "запит на зміни", як зробили це з достроковими виборами до ВР.

У підсумку сприятливий момент був упущений. Обіцянки лідерів президентської політсили "продовжити зелене цунамі" на місцевих виборах в жовтні не мають під собою серйозних електоральних підстав. Скоріше мова може йти про те, що місцеві вибори стануть першою серйозною і безперечною поразкою партії влади і особисто Володимира Зеленського. І одночасно, початком реваншу як старих партій, яких "зелені" потіснили у 2019 році, так і точкою входу у велику політику для численних нових проектів.

Пусті обіцянки

Було цілком очевидно, що рейтинг влади довго не зможе триматися на такому незвичному високому як для України рівні. Як показує електоральна динаміка, за минулий рік підтримка президента і його команди знижувалася приблизно такими ж темпами, як у попередників. Але завдяки високій стартовій точці – горезвісним 73% Зеленського у другому турі президентських виборів, "Слуга народу" і досі залишається лідером народних симпатій. Хоча про сорок і навіть тридцяти з гаком відсотках рейтингу партії влади, схоже, варто забути назавжди.

Останні соцопитування показують, що "слуги" вже впевнено впали нижче 30% – спільне дослідження Центру Разумкова і SOCIS, проведене в кінці липня, дає партії Зеленського 25,5% голосів. Відрив від найближчих переслідувачів, "Опозиційної платформи - За життя" та "Європейської солідарності", становить трохи понад 7% – вже далеко не так вражаюче, як минулої осені або навіть цієї зими.

Головна причина цілком традиційна – як і всі попередники, "Слуга народу" не змогла виконати взяті перед виборами обіцянки. Згідно з аналізом Комітету виборців України, за рік СН виконала лише 10-15% своєї передвиборної програми. Перелік нереалізованих обіцянок дуже широкий: від законодавчого регулювання права на володіння зброєю і позбавлення силовиків функцій щодо тиску на бізнес до амністії капіталів і демонополізації залізничних перевезень.

Втім, програму партії влади навряд чи читало більшість її виборців. Але "Слузі народу" це не надто допомагає – середньостатистичний українець швидше орієнтувався на помітні передвиборні плакати з обіцянками "почати посадки" і "закінчити епоху бідності". Ні того, ні іншого за цілий рік фактично монопольної влади "слуг", як відомо, так і не сталося.

Зате президентська партія запам'яталася численними скандалами, буквально з перших днів роботи у новому парламенті. Листування з дівчатами за викликом прямо з сесійної зали й поради продати собаку для оплати комуналки стали частиною новітнього українського політичного фольклору.

Безумовно, кожен такий скандал сам по собі навряд чи міг занапастити політичні перспективи "Слуги народу", але в такому випадку кількість впевнено перейшла в якість. І рівень підтримки дій парламенту, який минулого вересня перебував на безпрецедентному для України рівні, знову відкотився до звичних невисоких цифр – 21% схвалення проти 62% несхвалення, за даними червневого опитування КМІС.

Фото: під час голосування на виборчій дільниці (РБК-Україна)

Крім того, за рік "Слуга народу" так і не змогла визначитися зі своїм ідеологічним позиціонуванням. Обтічна стратегія "за все хороше і проти всього поганого", яка показала ефективність на президентських і парламентських виборах, не могла довго давати результат.

Спочатку "слуги" оголосили себе лібертаріанцями, через кілька місяців – центристами, що шукають якийсь баланс між соціалізмом, лібералізмом і консерватизмом. Звичайно, подібні термінологічні маневри навряд чи сильно цікавлять пересічного виборця – але він бачить, що партія влади, як і раніше намагається сподобатися всім. А по факту – втрачає виборців з усіх флангів ідеологічного спектра. На практиці це призводить до того, що рейтинг СН повільно, але впевнено "під'їдають" і ОПЗЖ, і "Євросолідарність". Для одних українців партія влади занадто радикальна, для інших – недостатньо патріотична.

Час йде

Таким чином, за два з гаком місяці до місцевих виборів перед "Слугою народу" відкриваються досить туманні перспективи. Судячи з усього, про перемогу в найбільших містах – Києві, Львові, Харкові, Дніпропетровську та Одесі – мова взагалі не йде. А згідно з даними різних соцопитувань, партія влади може програти вибори у всіх обласних центрах.

Підбір кандидатів на мерські посади від "Слуги народу" також не вражає. Проти міцних мерів, які до того ж добре укріпилися під час пандемії коронавірусу і карантину (тоді як антикоронавірусні заходи центральної влади були й залишаються відверто хаотичними), партія влади висуває відверто слабких конкурентів.

Яскравий приклад – Тернопіль, де проти популярного мера Сергія Надала, швидше за все, піде комік Віктор Гевко. Ще один шоумен, нардеп Олександр Скічко, можливо, буде боротися проти черкаського мера Анатолія Бондаренка, який отримав всеукраїнську популярність під час травневого конфлікту з центральною владою. Час, коли коміки та шоумени могли з легкістю перемагати міцних місцевих лідерів вже пройшов, але в партії влади, схоже, цього так і не зрозуміли.

Досить слабо виглядає і медійна кампанія партії влади. Гасло "Україна – це ти", з регіональними варіаціями а-ля "Хмельницький – це ти", мало того, що раніше використовувався Юлією Тимошенко, так ще і ніяк не стимулює виборця підтримати кандидата від партії влади.

Водночас, в умовах карантинних обмежень, які судячи з динаміки пандемії, можуть ставати тільки жорсткіше, саме зовнішня реклама, телебачення та інтернет-агітація виходять на перший план. Але запаси креативу партія влади, очевидно, повністю розтратила на торішню виборчу кампанію.

Провал з побудовою партійних структур на місцях "Слузі народу" постаралися штучно компенсувати партизацією місцевих виборів, заборонивши самовисування в містах крупніше 10 тисяч жителів. За задумом стратегів СН, це повинно стимулювати місцеві еліти примикати до партії влади. Але місцевий політичний і бізнесовий актив цілком може вибрати, і вже вибирає, альтернативні політпроекти, як всеукраїнського, так і місцевого рівня, які, на відміну від "Слуги народу", демонструють позитивну динаміку.

Фото: партія "Слуга народу" (РБК-Україна)

Та, й чи зможе центр спертися на штучно загнаних до лав партії влади мерів і депутатів – питання відкрите. Не кажучи вже про те, що імідж "нових осіб" після місцевої кампанії "слуги" повністю втратять, вже залучаючи у свої ряди завзятих діячів місцевого рівня, які змінили по три-чотири, а то і по п'ять партій. Лояльність таких персонажів – річ дуже мінлива, і при нагоді вони першими покинуть потопаючий владний корабель.

По суті, єдина можливість для партії влади закінчити місцеву кампанію з відносно прийнятним результатом – максимальна експлуатація персонального образу президента Зеленського, до якого досі позитивно відноситься майже половина українців. Але невмілі дії його соратників, в центрі й на місцях, а також регулярні скандали з їх участю можуть помножити на нуль навіть цей електоральний ресурс. По суті, "слуги" підставляли й продовжують підставляти свого лідера. А провал на місцевих виборах дасть чіткий сигнал всеукраїнським та місцевим елітам – епоха безроздільного правління "слуг народу" підійшла до кінця.