Сьогодні в Празі офіційно прощаються з прахом поета Олександра Олеся та його дружини Віри. Вже до кінця тижня останки відомих людей, які були поховані на Ольшанському кладовищі у Чехії понад 70 років тому, можуть прибути в Україну. Скандал з ексгумацією праху письменника Олеся змусив чиновників звернути увагу на питання стану могил відомих українців за кордоном. Раніше ними опікувалася переважно українська діаспора, і держава на ці цілі грошей практично не виділяла. Через ряд законів європейських країн частина могил вже назавжди втрачена. Наприклад, через несплату оренди земельної ділянки під могилами адміністрація кладовищ має повне право провести нове поховання на місці старого. Для виходу зі складної ситуації з похованнями Український інститут національної пам'яті (УІНП) пропонує оплачувати ренту за могили не тільки діаспорі, але й місцевій українській владі, відомі уродженці якої поховані за межами країни. Видатні історичні особистості будуть перепоховані в Національному пантеоні в центрі Києва. Ще частина перепоховань проведуть на Алеї почесних представників української військово-політичної еміграції на території Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника. Про те, як будуть відбирати героїв для Національного пантеону, де він знаходитиметься і скільки необхідно грошей для збереження однієї могили видатного українця в Європі – в матеріалі «РБК-Україна».
Працівники Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника вже не приховують місця майбутніх поховань для українського поета та прозаїка Олександра Олеся та його дружини Віри, хоча ще кілька тижнів тому було невідомо, де саме на Лук'янівському цвинтарі вони будуть поховані. Зараз же місця для поховання, які знаходяться відразу по ліву сторону від входу в заповідник, огороджені біло-червоною стрічкою. Могили будуть викопані на вільній ділянці, яку раніше не використовували для поховань. Старе кладовище розташоване трохи далі від сучасної кам'яної огорожі заповідника. Саме на передньому фланзі цієї довгої й широкої смуги буде похований прах Олеся і його дружини. В кінці цієї ділянки – похилені старі господарчі будівлі та сараї з маленькими віконцями, в рамах деяких з них видніються ікони. Під кучугурами обмерзлого снігу стоїть металевий каркас старих прогнилих «Жигулів», подекуди ростуть ялинки та туї.
- Зараз нам сказали навколо прибрати, ось і чистимо все, - розповідає один з працівників кладовища з лопатою в руках. Він разом зі своїм колегою перекидають купу піску на навантажувач, прибирають метри розстеленного целофану, а також купи брудного сірого льоду. Хтось з підсобки криком заспокоює місцевих собак, які почали гавкати, помітивши сторонніх людей на кладовищі.
- Ви ж там ближче до наших керівників. Попросіть нехай щось зроблять з тими будівлями, адже вони зовсім скоро розваляться, - каже могильник, вказуючи на недобудовані нові господарські будівлі без вікон в кінці вільної ділянки за сараями.
Фото: місце на Лук'янівському кладовищі в Києві, де поховають Олександра Олеся та його дружину Віру
До 2017 року ніхто навіть не припускав, що Олександр Олесь і його дружина будуть перепоховані в Україні. До січня цього року прах перебував на Ольшанському цвинтарі в Празі, де письменник був похований ще в 1944 році. Проте за законодавством Чехії за землю під могилою необхідно постійно платити ренту. З власної ініціативи її вносив протягом довгих років виходець з України Володимир Михайлишин. Однак вже після його смерті син Михайлишина вирішив поховати батька саме в могилі поета. Фактично, син є власником цього місця на кладовищі, і може розпоряджатися ним на власний розсуд. 3 січня прах Олександра Олеся та його дружини Віри був ексгумований, що спричинило величезний скандал як в Україні, так і за її межами. За наполяганням місцевої української діаспори та українських дипломатів прах перемістили в депозитарій кладовища. Він міг там зберігатися до тих пір, поки родичі поета – Андрій і Ярина Кандиби, які мешкають в Канаді, не прийняли б остаточне рішення про місце його поховання. У той же час президент Петро Порошенко також втрутився в ситуацію і доручив Міністерству закордонних справ перевезти останки в Україну, а Міністерству культури – зайнятися організацією його перепоховання.
З самого початку одним з основних місць поховання розглядалося Білопілля Сумської області – рідне місто поета, там він народився і виріс, розповів «РБК-Україна» міський голова Білопілля Юрій Зарко. За його словами, ще 3 січня, коли прах ексгумували, він заявив про свою готовність забрати останки в Сумську область. В Білопіллі досі є будинок, в якому народився письменник, перша вулиця в Україні, названа на його честь, а також кам'яна брила, яка вважається єдиним пам'ятником письменнику в країні. На тому місці, де зараз стоїть пам'ятний камінь, колись була стара церква, в якій хрестили Олеся. Передбачалося, що прах письменника і його дружини перепоховають у сквері, біля його будинку. Через архієпископа Сумського і Охтирського Мефодія (Сребняка), представника Української православної церкви Київського патріархату, чиновники знайшли вихід на родичів Олеся в Канаді і ті, нібито, спочатку погодилися на його поховання в Білопіллі. У Мінкульті також підтримували цю ідею. Але згодом Зарко повідомили, що родичі Олеся все-таки вирішили поховати поета в Києві.
«Коли вже нам остаточно відповіли, що його поховають у Києві, тоді ми попросили дозволу опустити в могилу жменю білопільської землі. Тому що Олесь завжди хотів повернутися додому, але не вдалося. Нехай з ним хоч у могилі буде частинка його рідній землі», - розповів Зарко.
За інформацією посольства України в Чехії, сьогодні, 25 січня пройде офіційне прощання з поетом і його дружиною в молитовному будинку святих Пилипа і Якуба в Празі. На ньому, за церковним обрядом, будуть опечатані труни з їх залишками. Однак у той же день прах не буде перевезений в Україну. На оформлення всіх документів і дотримання необхідних процедур буде потрібно ще кілька днів. У Міністерстві закордонних справ «РБК-Україна» обережно заявили, що очікують прибуття останків в Україну до кінця цього тижня. Вже після цього їх урочисто поховають на Лук'янівському кладовищі. Зазначимо, що могила Олеся буде першим похованням на вже запроектованої на цьому місці Алеї почесних поховань представників української військово-політичної еміграції.
Слідом за Олександром Олесем в Україну може бути перевезений і прах Євгена Коновальця – полковника Корпусу Січових стрільців, першого голови Організації українських націоналістів (з 1929 року). Він був убитий в 1938 році у Роттердамі і похований там же, на місцевому кладовищі Кросвейк. Минулої неділі на відкритті меморіальної дошки на його честь у Києві директор Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Володимир В'ятрович заявив, що не виключає перепоховання праху Коновальця в Національному пантеоні.
Це необхідно було зробити ще давно, заявив РБК-Україна голова ОУН Богдан Червак. Він повідомив, що ситуація з похованням Коновальця в Роттердамі подібна до тієї, що була і з могилою Олеся в Празі. За землю під могилою Коновальця досі платить громадська організація Канади «Стрілецька громада», деякі члени якої були особисто знайомі з Коновальцем. Після скандалу з ексгумацією праху Олеся в Празі посольство України в Канаді зв'язалося з Української стрілецької громадою. Ті повідомили, що рента за могилу полковника проплачена на кілька років вперед, і вони можуть платити оренду й надалі. Але вік членів цієї громади – дуже поважний і після їх смерті питання оплати оренди може виявитися невирішеним, стверджує Червак. Через несплату місцева влада матиме повне право проводити інші поховання на місці могили Євгена Коновальця.
«Тому його необхідно перепоховати в Україні, а саме в Києві. Коли його ховали в Роттердамі, то вже тоді говорили, що ця могила – тимчасова, що як тільки Україна буде незалежною, то його прах перевезуть на рідну землю. Але ця обіцянку так і не виконали – Україна вже протягом більше 25 років незалежна, але прах Коновальця так в країну і не повернувся», - заявив Червак.
На його думку, українському уряду також необхідно перепоховати й голову Директорії УНР, головного отамана військ УНР Симона Петлюру. Його могила знаходиться на кладовищі Монпарнас у Парижі. Обіцянки про його перепоховання в Україні звучали вже не один раз, але досі прах Петлюри залишається в Парижі. Червак також нагадав і про могилу полковника армії УНР, другого голови ОУН Андрія Мельника. Вона знаходиться на кладовищі Боневуа в Люксембурзі. «У нього сім'ї немає. Коли його поховали, то за його могилою доглядала влада Люксембургу, тому що він був особисто знайомий з королем Люксембургу. Але ситуація змінюється, і час від часу приходить звідти інформація, що влада Люксембургу може припинити доглядати за цією могилою і треба буде, щоб ці функції виконувала вже Україна», підкреслив Червак. У той же час про перепоховання лідера Революційного проводу ОУН Степана Бандери, за його інформацією, мова поки не йде – його сім'я не надає дозволу на перепоховання та наполягає на тому, щоб могила Бандери залишалася на кладовищі Вальдфрідхоф в Мюнхені.
За підрахунками УІНП, у світі налічується близько 250 тисяч могил представників української військово-політичної еміграції, які проявили себе у громадському, політичному, релігійному та творчому житті української громади за кордоном. Однак ця цифра приблизна і умовна, розповів «РБК-Україна» начальник відділу обліку та збереження місць пам'яті УІНП Павло Подобєд. За його словами, тут враховані, в тому числі і громадяни УНР, які покинули Україну в листопаді 1920 року, і представники української інтелігенції, духовенства, які виїхали на рік раніше, політичні емігранти з Галичини, які виїхали після окупації заходу України поляками, українська військова еміграція під час і після Другої світової війни.
У лютому УІНП має намір представити своєрідну «дорожню карту» з порятунку поховань українців за кордоном. Експерт відразу зазначив, що це комплексна проблема і одним заходом або акцією її не вирішити. Тому буде кілька рівнів вшанування славетних українців. Найвищий – це створення українського Національного пантеону в центрі Києва. Це буде історико-меморіальний простір, у якому знаходитеметься кілька десятків могил видатних українців. Там також можуть бути і кенотафи – символічні могили тих українців, чий прах був загублений. УІНП запропонує певні критерії щодо відбору тих, хто потрапить в Нацпантеон. Павло Подобєд не виключає численних дискусій навколо відбору історичних персон, але основним критерієм він назвав їх винятковий внесок у здобуття Україною незалежності. «Український Національний пантеон – це пантеон тих, хто зробив щось дуже важливе, щоб Україна стала державою. Очевидно, що серед них будуть і головний отаман УНР Симон Петлюра, гетьман української держави Павло Скоропадський, Євген Коновалець та інші. Метою подібного історико-культурного ландшафтного парку буде не тільки віддати честь видатним українцям, але і допомогти продемонструвати спадковість поколінь українців у здобутті незалежності і тих людей, які були до цього причетні».
Де саме передбачається створити Національний пантеон, УІНП повідомить в лютому. Зазначимо, що раніше голова УІНП Володимир В'ятрович повідомляв, що один з варіантів – місце біля Арки Дружби народів.
В Європі широко поширена практика створення подібних пантеонів національних героїв. Так, наприклад, у Польщі, у Кракові – це Вавель, якому вже кілька століть. Хоча це і усипальниця польських королів, але там досі проводять поховання. Наприклад, у 2010 році там був похований польський президент Лех Качиньський, який загинув в авіакатастрофі під Смоленськом.
Родоначальницею ж вшанування фундаторів державності вважається Франція. Французький Пантеон також приклад живого використання таких сакральних місць. Кілька років тому там перепоховали письменника Оноре де Бальзака. Подібні пантеони існують не тільки в Європі, але і в Азії, яка на власний лад створює такі місця, наприклад, Алея шахідів в Азербайджані.
Звичайно, не всі гідні шанування українці через невелику кількість місць потраплять в Національний пантеон. Тому УІНП запроектував створення Алеї почесних поховань представників української військово-політичної еміграції на території Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника. Там буде передбачено від 80 до 200 місць для перепоховання, а також колумбарна стіна. Перезахоронювати на Алеї будуть тільки за рішенням уряду, щоб уникнути маніпуляцій та зловживань. «Адже ми не просто десь там «всунули» могилу Олександра Олеся, щоб швидко вирішити питання перепоховання. Ми підійшли до цього питання комплексно - на одному Ольшанському цвинтарі в Празі в 2017 році виникнуть питання по 40 могилам, з яких 31 - під загрозою через несплату оренди за землю. Це Алея для перепоховання тих людей, які опинилися в еміграції і не змогли повернутися в Україну. А тепер, коли їх поховання під загрозою, Україна буде робити кроки, щоб їх прах не був загублений і перевезений назад в країну», зазначив Подобєд.
Фото: на цьому місці планується створити Алею почесних представників української військово-політичної еміграції, Київ
Однак однакового підходу до всіх випадків поховань українців за кордоном не буде. Унікальні окремі могили згодом будуть перенесені на Національний пантеон або Алею почесних поховань представників української військово-політичної еміграції. УІНП також буде пропонувати переносити могили на малу батьківщину померлих. Однак не всі могили і варто переносити в Україну, за багато з них просто необхідно своєчасно вносити плату за землю. Однак виключно на одне МЗС в цьому відношенні розраховувати не варто – за словами Подобєда, в 2016 році відомство отримало близько 1350 євро на утримання українських могил за кордоном. Тому крім діаспори опіку над деякими з них можуть взяти і місцеві українскьи органи самоврядування.
Експерт навів приклад могили відомого українського вченого-геодезиста, який створив українську геодезичну термінологію Леоніда Грабини. Його могила знаходиться на тому ж Ольшанському цвинтарі в Празі і рента за нею систематично не оплачується. Він сам родом з міста Ромни Сумської області. Рента за могилу може бути сплачена або перенесена в його рідне місто, запропонував Подобєд. «Наприклад, в Чехії питання оренди могили на один рік – це близько 35 євро. Ця сума підйомна навіть для бюджету Ромнів, не кажучи вже про Сумську облраду. Дуже часто адміністрації кладовищ за кордоном не на камеру повторюють таку тезу: «Слухайте, українці, ви оплатіть хоч щось, хоча б на кілька років! Ми вже їх не будемо чіпати». Адже є деякі могили із заборгованістю по оплаті за землю понад 20 років. Тому стоїть питання навіть про продаж цих місць», розповів Подобєд.
Проте не у всіх країнах є обов'язковий пункт про сплату за землю під похованнями. У Польщі, наприклад, такого немає, там за ними просто необхідний догляд. Однак через його відсутність Україна вже втратила цілі комплекси поховань вояків Армії УНР. Також були втрачені через несплату оренди цілий ряд могил у Данії, Німеччини. Як приклад історик нагадав про могилу підполковника Армії УНР Миколи Стечишина в Мюнхені. Крім своїх військових подвигів він відомий тим, що досліджував українську некрополістику, описував кладовища, наприклад, українське військове кладовище в Щипйорно в Польщі – найбільше українське військове кладовище в Європі, а також докладав багато зусиль для його збереження. «За іронією долі його могила була втрачена саме через несплату. Тобто людина все своє життя присвятила збереженню українських військових поховань, але його могилу ми втратили», повідомив Подобєд.
Зараз приходять тривожні повідомлення, що, швидше за все, також через несплату втрачена і могила відомого шахіста Юрія Семенка. Він написав першу історію шахів українською мовою, а також одним з перших почав видавати наукові праці з історії Голодомору, причому на різних європейських мовах. Він був похований у Мюнхені в 2003 році на тому ж цвинтарі, де знаходиться могила Степана Бандери.
Зараз УІНП буде проводити помогильний облік поховань за кордоном, і в першу чергу ця робота торкнеться Чехії. «Особливо Україна не дбала про могили українських військових та письменників за кордоном, і навіть не намагалася зрозуміти масштаби проблеми. Тому зараз ми будемо намагатися провести помогильний опис тих місць, в яких сконцентрована велика кількість українських могил. Але для глобальної зміни в цьому питанні Україні, по-перше, потрібна політична воля, атакож фінансування і зміна свого ставлення до могил видатних українців за кордоном», - заявив Подобєд.