Джон Фаулз в одній зі своїх книг "Коханка французького лейтенанта" іронічно зазначив, що молодому чоловікові, що бажає відверто байдикувати, але при цьому вважатися в суспільстві респектабельним джентльменом, неминуче доведеться займатися наукою.
Валентин Гладких, кандидат філософських наук,
політичний аналітик, спеціально для РБК-Україна
Джон Фаулз в одній зі своїх книг "Коханка французького лейтенанта" іронічно зазначив, що молодій людині, бажаючому відверто байдикувати, але при цьому вважатися в суспільстві респектабельним джентльменом, неминуче доведеться займатися наукою. Може бути, в Вікторіанської Англії, де жили і діяли персонажі згаданої книги, ця теза була дійсно справедливий. У нинішній же Україні нероби, як молоді, так і не дуже, які претендують на шану і повагу, але не мають для цього рівним рахунком ніяких об'єктивних підстав, крім невгамовних амбіцій і жадібності, воліють займатися політикою. І точно так само, як "поганий той солдат, який не мріє стати генералом", поганий той бездарний нероба, який не мріє в Україні стати народним депутатом.
На жаль, саме такі паралелі напрошуються самі собою, коли спостерігаєш за "роботою" Верховної Ради, яка, не встигнувши почати засідання, йде не на перерву - так на канікули.
Безумовно, такий своєрідний підхід до роботи, може свідчити про прагнення законодавців збільшити коефіцієнт свого корисної дії, що визначається як відношення корисної роботи до витраченої енергії. Оскільки показники корисною, результативної роботи парламенту - кількість розглянутих і прийнятих законопроектів - близькі до нуля, єдиний спосіб збільшити ККД - це зменшити показники витраченої енергії.
Саме по цьому шляху і вирішили, судячи з усього, піти українські парламентарії. Наприклад, наступного тижня, яка згідно із затвердженим календарним планом проведення сесії, відведена на роботу в комітетах, засідання запланував тільки комітет з питань ветеранів і інвалідів. Чим будуть займатися інші?
Такими темпами зовсім скоро Верховна Рада зможе досягти фантастичного показника ККД.
Як не парадоксально, але якщо нуль корисної роботи поділити на нуль витрачених зусиль, вийде одиниця. Правда для цього законодавцям доведеться скасувати або внести поправку до законів арифметики, які забороняють ділення на нуль...
Втім такі дрібниці як закони арифметики точно не зупинять "нових політичних зірок" на шляху реформ. Не можна ділити на нуль? Суща дрібниця, яким можна знехтувати... Нехтували вже і більш серйозними речами.
Чому людина без вищої освіти може очолити комітет по боротьбі з корупцією, а на нуль ділити не можна? Чому можна порушити закон "Про Регламент Верховної Ради України" і позбавити опозицію посад в комітетах, але знову ж таки не можна ділити на нуль? Так, можна, все можна! Варто тільки захотіти.
Втім, народним обранцям, які вирішили розпочати реформи, змінивши закони арифметики і дозволивши ділення на нуль, варто згадати, що множити на нуль не заборонено. Тому продовжуючи подібну "продуктивну і результативну роботу" Верховна Рада ризикує бути помноженої на нуль" втомленим від "реформ" народом.
У цьому плані варто пильніше придивитися до ініціатив нового міністра фінансів пані Яресько, пропонує скоротити депутатський корпус до 150 депутатів, що дозволить суттєво зменшити державні витрати.
До речі, не варто забувати, що депутатський корпус може працювати не тільки на професійних підставах.
Наприклад, в СРСР депутати працювали без відриву від виробництва, часу приїжджаючи в столицю виключно на сесії, які готувалися працівниками апарату. Причому на відміну від "всезнаючих" депутатів, єдиною функцією яких насправді є уміння подобатися виборцям, працівники апарату в своїй більшості дійсно є професіоналами і розбираються в тому, чим займаються. Недарма ж подібні системи досі функціонують в деяких розвинених країнах.
Крім суттєвої економії коштів, що витрачаються бюджетом на утримання кнопкодавів, така модель дозволити "обраним професіоналам" не втрачати своїх "професійних" навичок - грандоедам вибивати гранти на боротьбу з курінням, не вигадуючи міфів про пакетах з реформами; "зливних бачків" - і далі писати джинсу і заказухи, не обтяжуючи себе питаннями про низьку депутатської зарплати; красуням-волонтершам носити шуби та золоті айфони, не боячись зустріти засудження з боку "заздрісної журналістської голоти"; а комбатам відстоювати рубежі нашої батьківщини, не відволікаючись на балаканину з парламентської трибуни.
У будь-якому випадку, не варто з ходу відкидати цю ідею, тому що нинішня система "професійного депутатства" в Україні, на жаль, все більше демонструє свою неефективність і нагадує вірш Корнія Чуковського: "Замяукали кошенята, набридло нам нявкати, ми хочемо, як поросята, хрюкати!"
І що найстрашніше, зміна хрюкающих біля корита зовсім не веде до змін в житті тих, хто своєю щоденною важкою працею наповнює це корито.
Одним слово, годувати "народних обранців" мають дуже високий коефіцієнт марною бездіяльності не має ніякого сенсу.
Говорите депутати втомилися? Це нічого. Гірше буде, якщо втомиться караул...