В розпорядженні РБК-Україна виявилася доповідь міжнародної правозахисної організації Amnesty International, який присвячений прослуховування громадських активістів та опозиції в Білорусі. З документа випливає, що в країні діє легальна система зняття інформації з телефонів і комп'ютерів СОРМ. У Amnesty International підкреслюють, що сприяння білоруським властям у стеження за своїми громадянами надають відомі телекомунікаційні компанії з іноземним капіталом – російська МТС, австрійська Telekom Austria і турецька Turkcell.
В розпорядженні РБК-Україна виявилася доповідь міжнародної правозахисної організації Amnesty International, який присвячений прослуховування громадських активістів та опозиції в Білорусі. З документа випливає, що в країні діє легальна система зняття інформації з телефонів і комп'ютерів СОРМ. У Amnesty International підкреслюють, що сприяння білоруським властям у стеження за своїми громадянами надають відомі телекомунікаційні компанії з іноземним капіталом – російська МТС, австрійська Telekom Austria і турецька Turkcell.
В основі звіту "it's Enough for people to feel it exists". Civil society, Secrecy and Surveillance in Belarus ("Достатньо усвідомлювати, що вона є". Громадянське суспільство, таємність і стеження в Білорусі"), підготовленого міжнародною правозахисною організацією Amnesty International (AI) перебувають понад 50 інтерв'ю. Експерти взяли їх у представників громадянського суспільства і опозиційних політичних сил Білорусі. Практично всі інтерв'ю анонімні, оскільки ті, хто спілкувався з AI, побоювалися за свою безпеку.
Активісти, журналісти, члени опозиційних партій впевнені в тому, що їх постійно моніторять спецслужби і, в першу чергу, Комітет держбезпеки (КДБ). Як розповів один з активістів, постійний страх бути зафіксованим спецслужбами веде до "параноїдальним відносин" всередині суспільства. Ще один інтерв'юється жартома назвав мобільний телефон "поліцейським в кишені".
"Більшість людей бояться відкрито говорити по телефону. Це частина нашого менталітету. Ви приймаєте з самого початку, що ви живете в страху, що все погано, що ви не можете нічого контролювати і ні на що впливати. В принципі, якщо я розмовляю в приміщенні, або по телефону, або пишу електронний лист, я вважаю, що все це доходить до КДБ", - розповів на правах анонімності один з білоруських журналістів.
Перспектива опинитися під наглядом, а згодом і в КДБ, роблять використання шифрування вкрай важливим для білоруських журналістів та активістів. Майже кожен, хто розмовляв з Amnesty International, особливо виділяв важливість для своєї роботи шифрованих комунікацій або пристроїв, наприклад, використовувати PGP (одна з систем шифрування електронної пошти,- ред.).
"що Сковує ефект, викликаний страхом перед стеженням", проявляється по-різному, зазначається у звіті. Зазвичай активісти побоювалися обговорювати якісь серйозні питання по телефону або електронною поштою, навіть перебуваючи в своїх офісах або у себе вдома. Тому для обговорення часто виникає необхідність в особистій зустрічі.
Однак страх перед стеженням ускладнює і такі зустрічі. Активісти часто побоюються, що їх мобільні телефони можуть використовуватися для відстеження місця розташування або прослуховування розмов, або що за ними може вестися фізична стеження, або запис за допомогою прослуховуючих пристроїв.
Прослуховування спецслужбами активістів у Білорусі ведеться у відповідності з законом. Ще в 2010 році президент Олександр Лукашенко підписав указ "Про затвердження Положення про порядок взаємодії операторів електрозв'язку з органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність", яким ввів у дію систему стеження СОРМ.
Ця система передбачає, що всі оператори зв'язку зобов'язані встановити в своїх мережах спеціальне обладнання та ПЗ, що дозволяє владі мати доступ до комунікацій, в тому числі, і без попередження оператора.
Крім цього, компанії повинні зберігати дані про пристрої клієнтів та наданих інтернет-послуги протягом декількох років і надавати відомості, що цікавлять на першу вимогу влади. В указі президента Лукашенка підкреслюється, що оператори повинні встановити цю систему за свій рахунок і, на вимогу уповноважених органів, забезпечити "безоплатний цілодобовий віддалений доступ до баз даних про абонентів". Згідно з вимогами стандартів, влади повинні мати можливість почати стеження протягом 30 секунд після відправлення команди оператору.
"Бази даних про абонентів мають містити наступну інформацію: про фізичних осіб – абонентський номер, прізвище, ім'я, по батькові, адресу абонента або адресу установки кінцевого абонентського пристрою (терміналу), абонентські номери, дані, що дозволяють визначити (ідентифікувати) абонента або його кінцеве обладнання (термінал), а для абонентів мережі стільникового рухомого електрозв'язку - також реквізити документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі та найменування державного органу, що видав документ)", - йдеться в президентському указі
Існує також непублічний документ, у якому обмовляється, як часто і з якою метою може бути використана ця система. Правові підстави для цього надзвичайно широкі і безпосередньо пов'язані з загрозою національній безпеці. Саме цим захистом нацбезпеки і пояснюють у КДБ та інших білоруських спецслужбах стеження за громадянами, яка може вестися без дозволу суду.
Примітно, що білоруське законодавство визначає більш 30 різних типів загроз нацбезпеці. У їх числі "зниження добробуту і якості життя", "зростання безробіття", "недостатнє і низька якість іноземних інвестицій", а також "спроби знищити національні духовні і моральні традиції та упереджений перегляд історії".
Стеження за активістами була б неможлива, якби оператори зв'язку не надавали сприяння білоруській владі. В Amnesty International відзначають, що телекомунікаційні компанії, в тому числі, що належать таким відомим на світовому ринку операторам Telekom Austria Group і Turkcell, надають білоруській владі практично необмежений доступ до засобів зв'язку і даних своїх клієнтів.
"Компанії, що працюють у Білорусі, зобов'язані надавати владі будь-які дані. Якщо КДБ, наприклад, хоче стежити за ким-то, їм не потрібен ордер, і вони не повинні просити компанію надати їм доступ, - зазначає Джошуа Франка, консультант з питань технологій і прав людини Amnesty International. - На телекомунікаційних компаніях лежить велика відповідальність. Технології, як правило, дають можливість свободи слова, однак поширення комунікаційних технологій в Білорусі збільшило ризик репресій. Важливо, щоб телекомунікаційні компанії протистояли зловживанню у використанні зв'язку для кричущого порушення недоторканності приватного життя та свободи висловлювання".
Три найбільших мобільних оператори в Білорусі частково належать іноземним компаніям. Velcom є стовідсотковою дочірньою компанією Telekom Austria Group і там заявили, що вони зобов'язані слідувати білоруським законодавством. 80% оператора Life:) належить турецькій компанії Turkcell, 38% якої, у свою чергу, належить шведській компанії TeliaSonera.
У TeliaSonera Amnesty International заявили, що у них жорстка політика щодо доступу до телекомунікаційних даними, однак вони не можуть взяти відповідальність за дії Turkcell, тому що не володіють контрольним пакетом її акцій. Власниками МТС в Білорусі є російська компанія МТС і державна компанія Белтелеком. МТС (Білорусь) не відповіла на запит Amnesty International.
Висновок, до якого прийшли аналітики AI, невтішний для громадянського суспільства Білорусі. "Психологічний стрес, викликаний побоюваннями з приводу стеження, а також виникає з-за подібних побоювань самоцензура підривають здатність активістів займатися їх діяльністю, - йдеться в звіті. - Основна і найбільш важлива діяльність активістів - зустрічі, телефонні дзвінки, організація громадських протестів, збір коштів - утруднені, що підриває їх можливості нормально функціонувати. Громадянське суспільство в Білорусі виявляється ослабленим внаслідок стеження і сковує ефекту, який породжує страх перед нею".
AI пропонує свої рекомендації для того, щоб поліпшити ситуацію. Наприклад, прокурорам, які санкціонують слідчі дії - "подбати про те, щоб запити про таємне стеження санкціонувалися тільки на підставі докладних і конкретних розумних підозр у скоєнні протиправних дій об'єктом стеження і за умови, що ці запити відповідають критеріям необхідності і пропорційності".
А тим, хто її проводить - "регулярно публікувати звіти, як мінімум включають інформацію про кількість запитів про проведення таємного стеження - затверджених або відхилених, з розбивкою за правових підстав". Але, враховуючи нинішній лад в Білорусі, можна припустити, що ці рекомендації не будуть сприйняті офіційною владою.