Кожного літа багато цвіту: чому Дніпро зеленіє і чим це небезпечно

Щоліта головна річка України - Дніпро, заростає синьо-зеленими водоростями. Пік цвітіння припадає на серпень. Екологи не перший рік б'ють тривогу з цього приводу, оскільки цвітіння завдає шкоди екосистемі ріки. Від водоростей страждає риба, токсини рослин отруюють воду, а також викликають алергію у тих, хто купається в річці. Причина цього щорічного явища – в рясному скиданні у воду фосфатів, які застосовуються у миючих засобах.

Цвітіння води в Дніпрі в літній період не перший рік звертає на себе увагу як громадян, так і фахівців з охорони природи. Особливо ця проблема відчувається у столиці. Зеленого відтінку вода набуває через велику кількість дрібних синьо-зелених водоростей, які виділяють альготоксини, отруюючи водойми.

Червонокнижний шкідник

Пік цвітіння Дніпра припадає на серпень, розповідає РБК-Україна директор Інституту гідробіології НАНУ Сергій Афанасьєв. Як тільки вода починає цвісти, концентрація альготоксинів в річці підвищується. Купатися у зацвілій воді вчений не рекомендує, оскільки високий рівень альготоксинів може призвести до появи алергічних реакцій на шкірі.

Головний фахівець відділу іхтіології Державного агентства рибного господарства Володимир Бакуменко зазначає, що заростання річки водоростями має великий вплив і на мешканців водойм. "Надмірний процес цвітіння починає шкодити фауні через те, що на мілководді розпадаються залишки водоростей, виділяються токсини. Також як шкодить і надмірне поширення на Дніпрі водяного горіха. Через велику кількість рослин кисень не потрапляє всередину води, де живе риба", - розповідає Бакуменко.

Для поліпшення ситуації необхідно прорідити водяний горіх в місцях його великого поширення, пояснює співрозмовник. Але проблема в тому, що зробити цього не можна, оскільки рослина занесена в Червону книгу. "Ми щороку збираємося з Мінприроди з цього приводу, але ніякого рішення досі не прийнято. Водяний горіх потрібно або виводити з Червоної книги, або опрацювати механізм його обробки. Чиновники нічого не роблять, так як в цілому по Україні ця рослина рідкісна. Але у верхів'ї Дніпра водяний горіх потрапив у дуже сприятливі умови. І ми, і активісти часто зверталися в Мінекології, але результату у цих звернень немає", - сказав Бакуменко.

Сергій Афанасьєв в свою чергу зазначає, що чим більше у воді водяного горіха, тим менше синьо-зелених водоростей. "Водяний горіх – вища біологічна форма порівняно з синьо-зеленими водоростями, і в місцях свого поширення він домінує в екосистемі. Але це не означає, що водяний горіх потрібно поширювати. Тим більше, він і так поширений по каскаду дніпровських водосховищ, і безпосередньо не загрожує екології", - зазначив Афанасьєв.

За прикладом Євросоюзу

Цвітіння Дніпра з кожним роком стає все більш інтенсивним через використання фосфатних миючих засобів, пояснює Сергій Афанасьєв. Фосфати, потрапляючи у воду, діють як добрива, прискорюючи розмноження синьо-зелених водоростей. До цього також потрібно додати щорічне підвищення температури, спекотне літо і стоячу воду на неглибоких ділянках водосховищ.

За його словами, цю проблему можна подолати, обмеживши на законодавчому рівні використання фосфатів у миючих засобах. Як, наприклад, у країнах Євросоюзу.

При цьому, за словами вченого, проблема цвітіння Дніпра ще не досягла свого критичного значення, яке було при формуванні каскаду водосховищ в 70-х роках минулого століття. Тоді довелося затопити великі площі ріллі, яка удобрювалась фосфатами, і велика їх кількість потрапила у воду. "У нас рівень щорічного цвітіння високий, але не критичний. У 1970-х рівень біомаси у воді досягав кількох сотень грамів на літр, зараз 20-30 грамів. Так що у нас в запасі ще є час. Все залежить від рівня скидів фосфатів у Дніпро і кліматичних змін", - говорить Афанасьєв.

Про проблему впливу фосфатів, що застосовуються у миючих засобах, на екологію українська влада знає вже давно. Ще в березні 2013 року Кабінет міністрів розробив і вніс у Верховну раду законопроект про поступову відмову України від фосфатних миючих засобів. Дане рішення було винесено для реалізації технічного регламенту ЄС про виробництві побутової хімії без застосування фосфатів. Уряд України прийняв цей регламент ще в 2012 році, проте влітку 2013 року постановою КМУ впровадження даного регламенту скасували.

Наступна спроба винести проблему фосфатів на законодавчий рівень була зроблена п'ять років потому. У березні 2018 року в парламенті зареєстровано два законопроекти про обмеження використання фосфатів у господарстві. Перший - депутата від "Опозиційного блоку" Євгена Балицького. Другий – альтернативний, від депутата Олега Недави з "Блоку Петра Порошенка". Здебільшого обидва законопроекти сходяться в пропозиціях. Головне – поступова відмова від виробництва і ввезення на територію України миючих засобів, що містять фосфатні поверхнево-активні речовини (ПАР).

У законопроекті Балицького пропонується з 2019 по 2021 рік поступово довести частку фосфатних ПАР у миючих засобах до 0,2 відсотка. Альтернативний законопроект пропонує ввести дане обмеження відразу після прийняття закону. Втім, головне науково-експертне управління Верховної ради повернуло обидва законопроекти на доопрацювання.

Не річка, а стоячі озера

Завідувач секцією водних ресурсів Українського товариства охорони природи Олександр Дізерун розповів РБК-Україна, що найголовніша причина екологічних проблем з Дніпром – це спорудження каскаду з шести гребель для гідроелектростанцій. "Після будівництва ГЕС гідрологічний режим течії порушений, і Дніпро з річки став мережею стоячих озер, що і порушило гідрологічний і гідробіологічний режим. На мілководді швидко прогрівається вода, що і призводить до швидкого розмноження синьо-зелених водоростей", - говорить експерт.

Ще однією причиною інтенсивного цвітіння і заростання окремих ділянок акваторії Дніпра водяним горіхом Дизерун називає слабку навігацію на річці. "Раніше кораблі піднімали хвилі, які разом з роботою гребних гвинтів штучно збагачували воду киснем і не давали їй застоюватися навіть на водосховищах. Також раніше при інтенсивному річковому судноплавстві фарватер регулярно очищався, дно поглиблювалося земснарядами, що перешкоджало замулюванню дна й очищало саму воду", - розповів Дізерун.

Від також зазначив, що однозначного вирішення екологічної проблеми водосховищ зараз немає. Радикальні заходи у вигляді спуску водосховищ, за словами Дізеруна, тільки погіршать екологічний стан не лише Дніпра, але і всієї країни.

"Ідеї про те, щоб спустити водосховища - маячня. Причому озвучували ці ідеї дуже поважні люди. У світі немає досвіду рекультивації земель, які довгий час були під водою. Ці землі забруднені донними відкладеннями і важкими металами, а у випадку з Київським водосховищем – і радіоактивними опадами після аварії на ЧАЕС. Спустіть "Київське море" зараз – і з випаровуванням у повітря потраплять тонни радіоактивних речовин. Каскад водосховищ ні в якому разі не чіпати не можна", - підсумував Олександр Дізерун.