Скуті одним ланцюгом: яким депутати бачать Антикорупційний суд

Депутатський суд

Робота над законопроектом про Антикорупційні суди (у Раді він отримав реєстраційний номер 6011) розпочалася у вересні минулого року. Над його підготовкою працювали, зокрема, народні депутати, офіс віце-спікера Ради Оксани Сироїд, Центр протидії корупції, громадські організації, а також Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Для останніх, власне, і створюються ці нові судові органи.

Ще до появи тексту, автори законопроекту розповідали РБК-Україна, що, за їх задумом, законопроект про створення Антикорупційного суду мав бути поданий до Ради президентом Петром Порошенко. Підпис президента мав стати гарантією "безболісного" його прийняття. Але цього не сталося. Дехто вважає, що цьому сценарію зашкодили непрості відносини між президентом та лідером "Самопомочі", мером Львова Андрієм Садовим, чиї представники у парламенті займались розробкою законопроекту. Після того як план по залученню президента зазнав краху, депутати вирішили діяти самотужки. 1 лютого законопроект надійшов до парламенту за підписами віце-спікера Ради Оксани Сироїд, народних депутатів Єгора Соболєва ("Самопоміч"), Івана Крулько ("Батьківщина"), Сергія Лещенко, Мустафи Наєма та Світлани Заліщук (усі -БПП).

"Наші партнери з громадських організацій, мотором яких був Центр протидії корупції, пропонували виступити автором закону Петру Порошенку. Він не прийняв цю пропозицію. Добре, проводити закон доведеться нам з вами", - написав на своїй сторінці Facebook Єгор Соболєв.

А судді хто?

Проектом закону передбачено створення Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції для розгляду справ, підслідних Національному антикорупційному бюро та Антикорупційній палаті Касаційного кримінального суду Верховного суду України (виконуватиме функції апеляційної інстанції).

Штат Вищого антикорупційного суду налічуватиме 70 суддів, а сам суд функціонуватиме через палату слідчих суддів та апеляційну палату. Антикорупційну палату формуватимуть 30 суддів, а її функція полягатиме у перегляді вироків та ухвал Вищого антикорупційного суду. Попри той факт, що Антикорупційна палата працюватиме у структурі Верховного суду, передбачається, що вона буде цілком автономним органом, а серед обов'язкових умов -  навіть територіально ці суди мають знаходитись у різних приміщеннях.

До відання антикорупційних судів перейдуть усі справи, підслідні Національному антикорупційному бюро: вони будуть розглядати факти декларування недостовірної інформації, незаконне збагачення, зловживання владою та службовим становищем, підкуп, нецільове використання бюджетних коштів, відмивання доходів тощо.

Судді обиратимуться на конкурсній основі із залученням до конкурсної комісії по три представники від президента, парламенту та Міністерства юстиції. Конкурсна комісія має працювати не на оплачуваній основі, а на громадських засадах. На посаду антикорупційного судді може претендувати громадянин України віком від 30 до 65 років, з вищою юридичною освітою, який володіє державною мовою та має стаж роботи на посаді судді, адвоката чи прокурора не менше 10 років чи аналогічний стаж наукової роботи у сфері права. Варто зауважити, що іспит має проводитися анонімно, що має забезпечити неупередженість у визначенні переможців.

Після конкурсу Вища кваліфікаційна комісія суддів України передає список переможців до Вищої Ради правосуддя, а та вносить подання на призначення суддів президенту України. Останній і видає указ на призначення суддів.

Планується, що антикорупційні судді матимуть доволі пристойну заробітну плату, а також забезпечуватимуться службовим транспортом, житлом та охороною. Зарплата судді Вищого антикорупційного суду становитиме 75 мінімальних заробітних плат (станом на 1 січня 2017 року це 240 тис. гривень), судді Антикорупційної палати - 94 мінімальні заробітні плати (станом на 1 січня 2017 року це 300,8 тис. гривень).

Автори законопроекту пояснюють необхідність створення антикорупційних судів, як ланки, яка має працювати "в одній команді" з антикорупційними органами. Зараз, вважають вони, через корумпованість судів усіх рівнів НАБУ, САП та НАЗК не можуть довести жодну справу за участтю корупціонерів до логічного кінця - в'язниці.

"Антикорупційне бюро і Антикорупційна прокуратура почали ламати кругову поруку. Але їхні розслідування - оборудок, за яким стоять люди Дмитра Фірташа, Григорія Суркіса, Олександра Мартиненка, як і підготовка обвинувачень проти голови Центрвиборчкому Михайла Охендовського чи прокурора зони АТО Костянтина Кулика заходять у глухий кут, - каже Соболєв. -  В країні немає хоча б одного суду, який здатний винести вирок топ-клептократам. Суди - їхня остання і головна лінія оборони. І вона оберігає їх навіть коли слідство та обвинувачення вже не повністю підконтрольні. Тому наше завдання - створити в Україні хоча б один суд, де можуть отримати справедливий вирок найвищі посадовці держави".

Ще однією причиною створення антикорупційних судів є вимога міжнародних партнерів. Так, у пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що схвалення законопроекту про антикорупційні суди дозволить Україні отримати наступний транш МВФ, а також створить умови для повернення до Державного бюджету України активів, здобутих корупційним шляхом.

"Така можливість (прийняття законопроекту, - ред.) є, з огляду на те, що ця вимога поступово стає вимогою Міжнародного валютного фонду. З огляду на те, що МВФ є головним засобом впливу на українських корупціонерів, які не хочуть створювати антикорупційні органи або намагаються знищити їхню самостійність, то щойно це перетворюється на вимогу МВФ, стає на багато легше голосувати у парламенті та позитивно схвалювати. Головне, щоб цей законопроект, коли розуміють, що не прийняти неможливо, не почали змінювати, прибирати, як у нас бувало, кримінальну відповідальність за якусь категорію злочинів, вихолощувати", - говорить співавтор Сергій Лещенко.

Проте законодавці не мають ілюзій, що процес схвалення законопроекту буде простим. Вони виходять з того, що він супроводжуватиметься сильним спротивом з боку олігархів та й самого президента. "Ми маємо розуміти, що фактично будь-яка справа, пов’язана з високопосадовою корупцією, її ниточка веде до одного з олігархів. І сьогодні вони і їхні люди присутні у парламенті, судовій системі, інших органах влади. І парламент, і я підозрюю, що й президент, не зацікавлені у функціонуванні незалежного антикорупційного суду, а більше зацікавлені у формальному функціонуванні антикорупційного суду, який просто забезпечить процес, а не відповідальність", - пояснює Сироїд.

Депутати нагадують, що питання схвалення чи не схвалення законопроекту залежить, у першу чергу, від політичної волі парламенту. А остання прямо залежна від бажання Банкової.

Нагадаємо, саме політичної волі не бракувало парламенту, коли законодавчий орган України мав владнати питання з влаштуванням Юрія Луценка у крісло генерального прокурора. "Якщо є політична воля, його можуть розглянути хоч о п’ятій ранку. Відразу у парламенті підписати і, надрукувавши у "Голосі України", ввести у дію, як це було із законом по Луценку, який без юридичної освіти став генпрокурором. Якщо політичної волі нема, то це може тривати роками - проводити робочі групи, консультації, всенародне обговорення, референдуми", - каже Лещенко та пояснює, що законопроект має шанс бути схваленим під тиском громадянського суспільства, адже добровільно влада не піде на прийняття законопроекту, який нестиме загрози для ТОП-корупціонерів.

Антикорупціонерів мало не буває

Як вдалося з'ясувати РБК-Україна, законопроект №6011 не єдиний, який присвячений антикорупційним судам. За інформацією джерел у парламенті, наразі, за сприяння ОБСЄ, іде робота над альтернативною концепцією. На думку віце-спікера Оксани Сироїд, такий хід, спрямований на затягування процесу або і взагалі на унеможливлення схвалення законодавства про антикорупційні суди. "Нам стало відомо, що ОБСЄ розпочала якийсь процес розробки, залучила донорські організації для того, щоб обговорити якусь альтернативну концепцію. При цьому ніхто з парламентарів не був долучений до цього процесу. Чому так відбувається? Я намагалася з'ясувати і почула таку відповідь: "Нас попросили це зробити", - розповіла депутат РБК-Україна.

Співрозмовники у парламенті запевнили видання, що ніби замовником альтернативної концепції законопроекту про антикорупційні суди не є Адміністрація президента. Разом з тим, ніби не останню роль у напрацюванні альтернативних підходів формування антикорупційних судів відіграє Національне антикорупційне бюро. "Національне антикорупційне бюро починає говорити, що їм не потрібен окремий Антикорупційний суд в принципі, їх влаштують палати у звичайних судах", - пояснює співрозмовник.

У команді президентської фракції кажуть, що ідею створення антикорупційних судів підтримують, але не відкидають, що такі суди будуть не потрібними у випадку вдало проведеної судової реформи та цілковитого очищення суддівської системи. Разом з тим, звертають увагу на низьку ефективність роботи вже створених антикорупційних органів, яка, на їхню думку, не збільшиться після створення ще одного антикорупційного органу.

"Що стосується самої ідеї, то в принципі ми підтримуємо це, але не треба перебільшувати значення антикорупційних судів. Якщо, наприклад, сьогодні НАБУ передало дуже мало справ до звичайного суду, то від того, що це буде не звичайний, а антикорупційний суд, підготовка матеріалів не зміниться", - заявив РБК-Україна заступник голови фракції БПП Олексій Гончаренко.

Більш жорсткі коментарі стосовно створення такого суду лунають від тих, хто знаходиться в опозиції до діючої влади. Колишній міністр юстиції Олександр Лавринович взагалі назвав це "бутафорією". "Так само, як ви сьогодні не знайдете жодного рішення реального, ефективного у роботі Національного антикорупційного бюро за час його існування, коли будуть створені ці суди, це буде парасолька, яка прикриватиме спину і трохи нижче тих, хто буде далі грабувати Україну. До тих пір, поки Україну очолюють маститі корупціонери, які очолюють все павутиння системи корупції України, все, що робиться антикорупційне, це тільки для підсилення корупції", - зазначив він.

"Взяли на себе ці зобов’язання, отже, маємо створити, але створити дієвим інструментом, а не просто заради того, аби це був черговий орган, який бореться з корупцією, а результат - нульовий, як ми сьогодні бачимо по тих органах, які створити - НАБУ, САП, НАЗК. Треба не боротися з корупцією, а нею займатися", - каже народний депутат від "Опозиційного блоку" Юрій Павленко.

Проте, у парламенті вже застерігають, що законопроект №6011 має всі шанси бути не розглянутим Радою. Так, в "Опозиційному блоці" пояснили, що, відповідно до судової реформи від 2 червня 2016 року, відтепер внесення  законопроектів про створення нових судів є виключними повноваженнями і компетенцією президента. Відтак профільний парламентський комітет з питань правосуддя та правової політики може відхилити даний законопроект або взагалі зняти його з реєстрації, як такий, що зареєстрований з порушенням процедури. Авторка законопроекту віце-спікер Оксана Сироїд підтвердила,що дійсно, відповідно до змін до Конституції у частині судової реформи, повноваження вносити законопроекти про утворення і ліквідацію судів належать президенту  за погодженням Вищої ради правосуддя, але пояснює, що закон про антикорупційні суди не стосується утворення чи ліквідації судів, а стосується самої системи судоустрою. А остання не є виключним повноваженням президента. Проте, не виключає, що профільний комітет може винести "неприємні" рішення.