До чого призведуть шаманські танці з бубном у парламенті
.
Валентин Гладких, кандидат філософських наук,
політичний аналітик, спеціально для РБК-Україна
Відома мандрівниця і дослідниця Сходу Олександра Давид-Неэль у своїй книзі "Містики і маги Тибету" описує, зокрема, і своєрідний "чемпіонат" шаманів, які зустрічаються у певний час у певному місці для того, щоб позмагатися у своєму мистецтві. Цікаво, що через майже сторіччя перипетії змагання "чарівників бубна" може побачити власними очима будь-який бажаючий українець - досить просто включити пряму трансляцію пленарного засідання Верховної Ради. І перед очима постане картина, гідна пензля Сальвадора Далі - "Народні депутати танцюють з бубном біля вмираючої України".
На жаль, карнавальне дійство, що розгортається на наших очах в українському парламенті, не назвеш інакше як "шаманським камланням" або "танцями з бубном".
Верховна Рада, як будь-який парламент світу, повинна перш за все виконувати дві основні функції: представницьку - репрезентувати інтереси окремих соціальних груп суспільства; і законодавчу - розробляти і ухвалювати закони, створюючи правове поле держави. На жаль, Верховна Рада, принаймні поки що, досить погано справляється з обома своїми функціями.
Тільки дуже наївні або дуже дурні люди можуть думати, що парламентарії, як попередні, так і нинішні, представляють і відстоюють інтереси всього суспільства. Насправді, інтереси суспільства "народні обранці", які відстоюють лише в тій мірі, в якій ці інтереси збігаються з їх власними інтересами та інтересами тих, хто привів всіх цих "державників" у парламент - спонсорів.
Вельми показовим у цьому аспекті є процес "дерибану посад і комітетів". Цікавим і промовистим є той факт, що посади та комітети не можуть поділити між собою не антагоністи, а політичні сили, які складають коаліцію. Беручи до уваги цю обставину, абсолютно закономірно було б запитати: а чи справді учасники "реформаторської" більшості однодумці і мають спільні цілі?
До речі, вся ця метушня щодо недопущення колишніх регіоналів, які голосували за "диктаторські закони 16 січня" - не більш ніж примітивна димова завіса, покликана приховати безмежну жадобу представників "демократичної і реформаторської більшості" і їх нездатність домовитися, насамперед, між собою.
Втім, частина відповідальності за нездатність Верховної Ради виконувати представницьку функцію лежить на виборцях, які знову дозволили політичним пройдохам ввести себе в оману.
Що стосується законодавчої функції, то тут справи у новообраного парламенту йдуть ще гірше, і звалити відповідальність у цьому аспекті на виборців не вийде.
Справа не в тому, що депутати два тижні товчуть воду в ступі, вирішуючи виключно кадрові та організаційні питання. Зрештою, як казав класик: "Кадри вирішують все". Тому можна було б навіть закрити очі на те, що новообрана Верховна Рада не вирішує взагалі нічого, крім питання про кадри. З класиком не посперечаєшся.
Але очі в жодному разі не можна закривати на інше, а саме - на повну відсутність у парламенті законопроектів, спрямованих на правове забезпечення реальних реформ. До речі, відсутність "реформаторських законопроектів" виглядає дещо дивною, і мала б насторожити екзальтованих фанатів і фанаток "нових осіб і політичних сил", насамперед "Реанімаційного пакету реформ", лідери якого протягом більш ніж півроку кричали на всіх ефірах про розроблені ними проекти "реформаторських законів". Ну і де тепер ці "розробки" "найбільшого об'єднання найавторитетніших експертів"? Чому замість законопроектів, спрямованих на проведення реальних реформ, суспільству знову пропонують набір всіляких декларацій про добрі наміри?
Замість реальних кроків у напрямку реформ влада вперто намагається відвернути увагу суспільства від вирішення реальних проблем, переключивши енергію революційного пориву на боротьбу з вітряними млинами.
Візьмемо в якості прикладу, недавнє вкидання в інформаційне поле проекту закону про скасування позаблокового статусу України. Таке відчуття, що норма про позаблоковий статус України - це єдина й остання перешкода на шляху України в НАТО. Хоча насправді цілком очевидно, що основною перешкодою на цьому шляху є розграбована армія, вбита економіка, деградуюче суспільство. І починати шлях до НАТО потрібно з реальних реформ, які допоможуть створити сильну економіку і модернізувати армію. Але замість цього пропонують скасувати позаблоковий статус. Реформи почекають.
Ще більш яскравий приклад - це гучні заяви про необхідність скасування депутатської недоторканності, як ніби ця юридична норма робить депутатів недоторканними сама по собі. Безумовно, в нормальній країні всі повинні бути рівні перед законом і депутатська недоторканність повинна бути скасована. Але крім цього потрібно розуміти, що скасування депутатської недоторканності саме по собі нічого не дасть. Мажори безкарно вбивають і калічать людей, не мають де-юре недоторканності, але це зовсім не заважає їм уникати відповідальності за скоєні злочини де-факто.
До речі, дуже показовим у цьому плані є заяви Віталія Яреми про те, що перевірка, проведена стосовно заступника генерального прокурора Анатолія Даниленка, не виявила причетності останнього до корупційних діянь. Кришталево чесний прокурор-латифундист.
Одним словом, законодавцям варто було б попрацювати над реформою системи правоохоронних органів, прокуратури, юстиції, тому що в противному випадку всі ці символічні жести" зі скасуванням депутатської недоторканності принесуть результату не більше, ніж убогий і нефункціональний закон-профанація "Про очищення влади".
Втім, очікувати, що новий голова парламентського комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Єгор Соболєв зможе перемогти "мафію", це все одно, що зробити ставку на тернопільську "Ниву" в матчі проти мадридського "Реала". Підтримка трибун і мільйонів телеглядачів принципово нічого не вирішує.
Загалом, у той час як хворий потребує термінового, серйозного, швидше за все оперативного лікування, "народні обранці" продовжують свої танці з бубном - красуються в ефірах, катаються по закордонах, ділять портфелі, постять в фейсбуці, розкидають листівки у сесійній залі, роблять пафосні заяви і селфи.
Результат такого політичного камлання легко передбачуваний...
