Ірина Верігіна: "Якщо Росія відправляла сюди військову техніку, вона зобов'язана фінансувати відновлення України"
РБК-Україна: Ви вже три місяці виконуєте обов'язки губернатора Луганської області. Як Ви вважаєте, Ви справляєтеся? Готові повноцінно очолити область? Була про це розмова з Порошенком?
Ірина Верігіна: Ви знаєте, це питання зараз не стоїть на порядку денному. Зараз головне, щоб закінчилася війна і не гинули люди. І головне - звільнити Луганщину від терористів і російських найманців. Зараз важлива робота штабу АТО в Луганській області, концентрована робота військових, прокуратури, міліції, СБУ та адміністрацій. І поки нам вдається налагоджувати цю роботу. Законно обраний Президент, і приймати рішення йому.
РБК-Україна: Коли Ви останній раз були в Луганську? Яка там обстановка? Де зараз розміщується ваша адміністрація?
Ірина Верігіна: Адміністрація знаходиться в Сватовому. В Луганську я не була дуже давно. Болотов оголосив мене злочинцем. Тим не менш, я постійно контактую з містом: зі службою з надзвичайних ситуацій, управлінням охорони здоров'я, освіти. Деякі люди в окремих департаментах намагаються співпрацювати з терористами. Щодня руйнуються дитячі садки, школи, житлові будинки.
РБК-Україна: Чи є у Вас дані щодо кількості переселенців з Луганської області, починаючи з квітня?
Ірина Верігіна: Офіційні дані є, але вони дуже занижені. Багато хто не реєструються, а приїжджають до знайомих, родичів, в надії на те, що незабаром вдасться повернутися. Ми не можемо змусити людей насильно реєструватися.
В Сватовому є табір для переселенців. Незважаючи на те, що транзитний табір, є люди з Сєвєродонецька та Лисичанська, які чекають на 2-3 дні для того, щоб повернутися назад. Дуже багато людей з Луганська, Сєвєродонецька, Лисичанська переїхали в ці 9 районів (звільнені українською армією в ході АТО, - ред.). Багато подали заявки в дитячі сади, школи, деякі купили квартири.
З області ми вивезли близько 2 тис. дітей. До речі, сьогодні (27 липня, - ред.) вдалося "відвоювати" у терористів наших дітей, які знаходились на території РФ. Вони знаходяться на території, підконтрольній нам. Дітей (62 особи, - ред.) захопили на блокпості в Ізвариному, і хотіли начебто вивезти в Крим, але повезли в Росію. Завдяки втручанню консула їх вдалося повернути на територію України. Дітей нагодували і надали медичну допомогу. Завтра (28 липня, - ред.) ми їх відправимо в Харківську область.
РБК-Україна: В якому стані знаходиться економіка регіону? Багато підприємств зупинило роботу?
Ірина Верігіна: Економіка знаходиться в жахливому, вкрай важкому стані. Необхідно буде відновлювати, практично все в кожному місті і кожному селищі на тій території, яка була окупована. Всі підприємства зруйновані.
Рубіжне у нас менше постраждало, а Сєвєродонецьк, і особливо Лисичанськ сильно постраждав. Кілька разів було таке, що снаряди потрапляли в підстанції шахт, і ми дивом врятували шахтарів.
Багато шахт зараз лише відкачують воду, але не спускають туди людей, оскільки це небезпечно для їх життя.
Йдуть бої в Первомайську (27 липня, - ред.), я думаю, що в найближчі години це місто буде під контролем української армії. Там підприємство "Первомайськвугілля" ні на хвилину не припиняло свою роботу, хоча шахтарі постійно піддавалися ризику. Бойовики ходили за нарядами, намагалися змусити шахтарів рити окопи або стояти на блокпостах. Шахтарі зайняли чітку позицію і не пішли служити ЛНРівцям.
Я вважаю, що якщо Росія відправляла сюди військову техніку, найманців і фінансувала терористичний рух, вони зобов'язані вкладати гроші у відновлення економіки України. Звичайно, не повернути ті життя людей, які вони забрали, але хоча б допомогти відновленню економіки вони мають.
РБК-Україна: Яка ситуація із заручниками в Луганську?
Ірина Верігіна: У Луганську велика кількість заручників - близько 300 осіб. Деяких вони захоплюють і відпускають, деяких тримають кілька днів, когось тримають дуже довго. Приклад тому Володимир Семистяга (український історик, - ред.).
Буває таке, що місцеві князьки платять гроші ЛНРівцям і замовляють неугодних їм людей, доходить до банального зведення рахунків. Іноді вони призначають ціну за полоненого, іноді є питання обміну, буває таке, що бойовики займають позицію "не відпустимо і все", без пояснення.
Часто буває так, що ми домовляємося, а вони порушують домовленості. Моя принципова позиція - з терористами домовлятися не можна.
РБК-Україна: Чи є у Вас дані щодо кількості жертв серед населення за час АТО?
Ірина Верігіна: За офіційними даними доходить до тисячі чоловік - це по всій Луганській області.
РБК-Україна: Як ви вважаєте, чи можливо буде провести в регіоні вибори Верховної Ради восени? Що, на вашу думку, необхідно для організації цього процесу?
Ірина Верігіна: Я не хочу коментувати це питання. Я не знаю.
РБК-Україна: Ви говорили, що Валерій Болотов збирається тікати з Луганська. Які у Вас останні дані з цього приводу?
Ірина Верігіна: Він виїжджав з Луганська, перебував у Москві, Ростові. Болотов їздить до своїм російським босам, бере у них нове завдання і повертається назад.
РБК-Україна: Ви довгий час жили в Росії, в Магаданській області. Чи залишилися у Вас там родичі? Як вони ставляться до того, що відбувається в Україні?
Ірина Верігіна: Ви знаєте, у мене там родичів немає. Я не підтримую зв'язок з людьми, які виступають на підтримку цієї війни. Людей, які підтримують терористичний рух, викреслюю з життя. Слава Богу, всі родичі, які живуть в Україні, повністю підтримують єдність України. Вони сильно переживають за мене і за Луганщину.
РБК-Україна: Яке, за вашими даними, співвідношення підтримки населенням регіону влади України і так званої ЛНР?
Ірина Верігіна: Ті люди, які раніше ходили на референдум, зараз прозрівають. І вони дійсно ставляться до української армії як до армії-визволителя. Багато людей зрозуміли, що зробили велику дурницю. Однак якщо бути чесним, не всі до кінця розуміють. Деякі вважають, що вони вчинили правильно. Для того, щоб змінилася ситуація, необхідно вести серйозну інформаційну політику. Крім цього, дуже важливо створити в Луганській області робочі місця та працевлаштувати молодь. ЛНР підтримали, в першу чергу, жебраки босі й голі. Коли у людей буде робота і гроші, вони не будуть хотіти в Росію, вони будуть хотіти жити в Україні.
Слава Україні!
Розмовляв Михайло Криволапов
