Ігор Курус: З петиціями "гратися" небезпечно
Прийнятий закон дає всі підстави говорити, що з петиції можуть зробити профанацію
Український журналіст та громадський діяч Ігор Курус, у минулому перший заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, є автором концепції переходу телерадіомовлення на цифрові стандарти, був керівником національного проекту "Відкритий світ". Проте це не єдині його досягнення. Пан Курус був ініціатором законопроектів "Про вотум недовіри посадовим особам" та "Про право громадян ініціювати розгляд нормативних документів органами влади та місцевого самоврядування", який передбачав використання електронних петицій.
Проте ініціатива Ігоря Куруса не була підтримана Верховною Радою України. А в липні 2015 року був ухвалений закон про петиції в іншій редакції. Тепер громадяни України можуть подавати електронні петиції на адресу Президента, Верховної Ради, Кабінету міністрів та органів місцевого самоврядування. При цьому, за словам Ігоря Куруса, у прийнятому законі є серйозні недоліки, які можуть призвести до нових конфліктів між суспільством та владою.
Сьогодні Ігор Курус є координатором громадської кампанії "За відповідальну владу", а також обіймає посаду голови правління Українського центру прямої демократії. В інтерв'ю РБК-Україна пан Курус пояснив механізм подання електронної петиції та вказав на недоліки діючого закону.
РБК-Україна: Для чого в Україні ввели систему електронних петицій? По суті, це ж механізм консультативний, який, окрім інформації, не дає ніякого результату? Можливо, це пов'язано з намаганнями влади таким чином "знизити градус" у суспільстві?
Ігор Курус: По-перше, петиції використовуються в багатьох країнах світу. Більше 70 країн використовують цей інструмент. І петиції можуть бути різні, в тому числі консультативні, які запроваджено в Україні. Також петиції можуть бути імперативні, які обов'язково мають бути виконані. Що до того, що у нас вийде з петиціями - чи це буде реальний механізм впливу громадян на владу чи це буде інструмент політичних суперечок, передвиборних баталій і маніпуляцій суспільною думкою, покаже час. Усе залежить від того, як влада буде реагувати на петиції, які наберуть необхідну кількість підписів. Якщо влада покладе петиції в "довгу шухляду", або займеться відписками, то можна вважати, що цей інструмент прямої демократії було впроваджено лише для того, щоб "понизити градус" суспільного невдоволення. Але якщо влада буде чути громадян і буде вчасно реагувати, то це означає, що петиція стане реальним інструментом комунікації між суспільством і владою.
РБК-Україна: Тобто є два види петицій: ті, які мають консультативний характер, і ті, що вимагають конкретних дій?
Ігор Курус: Так. Проте, в нашому випадку ми використовуємо консультативну петицію. Громадянське суспільство, громадські організації, в тому числі кампанія "За відповідальну владу" зробила все, щоб донести до влади інформацію про такий інструмент, як петиції, і показали як його можна реалізувати. Адже це важливий крок на шляху становлення в Україні потужного громадянського суспільства і формування відповідальної влади.
На жаль, не наш закон був прийнятий, а інший, який дуже сильно звузив поняття петиції і який дає підстави говорити про те, що з петиції можуть зробити профанацію, дискредитувати саму ідею та суспільне значення петиції. І ті конфлікти, які ми зараз маємо довкола підписання петицій, говорять про те, що проблеми є в самому законі.
РБК-Україна: Проте, ви все одно підтримуєте запровадження петиції?
Так. Однозначно. Для прикладу, петиція про зброю набрала більше 36 тисяч підписів. Якщо б закону про петиції не було, то ці 36 тис. громадян прийшли на Банкову, пікетували, кидали каміння в Адміністрацію чи в Верховну Раду, з'явилися б "тітушки", провокатори. Тобто ми могли б мати кровопролиття, яке ми бачили 31 серпня під час голосування змін до Конституції.
Але ми маємо інструмент цивілізованого спілкування з владою, який дає можливість без мітингів донести до влади думку громади. І в цьому є позитив. А далі - це вже задача влади. Для прикладу, якщо збираються на мітинг люди під Верховною Радою, і парламент приймає рішення на вимогу пікетувальників, це означає, що депутати поважають думку цих громадян. В іншому випадку - ігнорують. Так буде і з петицією, але без мітингів і насилля.
РБК-Україна: Але ж не всі громадяни знають, що зараз вже є можливість висловити думку через електронні петиції. Інформаційна кампанія як працює в цьому напрямку?
Ігор Курус: Зараз ми ще не можемо про це говорити, оскільки петиції працюють всього два тижні. Проте активність громадян є дуже високою. Зверніть увагу, що є петиції, які набирали 25 тис. голосів за два дні. Це феноменальна активність громадян. Така активність громадян свідчить про те, що українці давно чекають такого інструменту.
РБК-Україна: За даними Адміністрації Президента станом на 8 вересня, на сайті вже зареєстровано приблизно 4 тис. електронних петицій. Як ви оцінюєте такий результат?
Ігор Курус: Позитивно. Це свідчить про активність українців. Водночас ми спостерігаємо на сайті елетронних петицій дублювання. До прикладу візьмемо петицію про скасування акцизу на імпорт автомобілів, яка набрала вже 38 тисяч підписів, і вже хтось створив "клон" цієї петиції... Ми бачимо фейкові і відверто провокативні петиції, але вони навряд наберуть необхідну кількість голосів.
РБК-Україна: Давайте на конкретних прикладах проаналізуємо. Є така собі трійка лідерів серед петицій: №40 - законодавчо затвердити право громадян на захист, 34 974 голоси, петиція №55 - скасування розмитнення і акцизного податку на імпорт авто, 32 345 голосів, петиція №1606 - призначити Саакашвілі прем'єр-міністром України, 25 837 голосів. Якої слід чекати реакції Президента на ці звернення?
Ігор Курус: От якраз ці три петиції показують, наскільки незрілим є закон поданий Президентом і прийнятий парламентом. Наприклад, призначення прем'єр-міністром Саакашвілі - це точно не питання петицій. Є Конституція, яка встановлює процедуру призначення очільника уряду. Те ж саме стосується акцизного збору. Це не питання петицій, тому що навіть в Конституції написано, що виключно законами регулюється запровадження податків, зборів і т. д.
Якщо б законодавець взяв законопроект, який ми зробили, то він би побачив, що там є чіткі обмеження, які питання громадяни можуть висловлювати в петиціях.
РБК-Україна: У звичайних, не електронних відповідях на звернення громадян, чиновники часто використовують шаблонні фрази. Ви вважаєте, що у електронних петиціях відповіді будуть більш інформативними?
Ігор Курус: Прийнятий закон, це поєднання їжака і вужа. Тому що звернення громадян - це є радянський рудимент, який вже показав свою неефективність. І дуже жаль, що таке хороше західне поняття, як петиції, було зведено до колективного звернення громадян. Зверніть увагу, що в прийнятому законі навіть немає визначення петиції. Ну не може запроваджуватись в житті держави поняття, яке не має визначення. Я вже не кажу, що в законі прописані деякі речі, які призводять до непорозумінь.
Сьогодні в Україні є лише один ресурс, де можна розмістити петиції - сайт Президента. За два тижні там опубліковано понад 4 тисячі петицій. І ми вже маємо дуже багато конфліктних ситуацій, є повтори і клонування петицій. А тепер уявіть собі, що таких площадок буде десятки. Виникає велика загроза маніпуляції, створення "клонів" петицій, врешті, реалізація владою підтриманих петицій. Тоді цей механізм прямої демократії буде зведено нанівець, як це сталося з люстрацією і антикорупцією. Інтерес до петиції згасне, і люди знову підуть на вулицю.
Влада затвердила закон, який дозволяє маніпулювати петиціями. Тому його потрібно негайно правити.
РБК-Україна: Згідно з ухваленим законом, застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Проте передбачено зазначення прізвища, імені, по батькові, місця проживання, викладення суті питання, а також електронної поштової адреси, на яку заявнику може бути надіслано відповідь. Що дала б можливість використовувати електронний цифровий підпис?
Ігор Курус: Якщо б був запроваджений цифровий підпис, ми могли б говорити про імперативну петицію. Тут стоїть питання в ідентифікації особи через застосування криптографічних носіїв або інших захищених ідентифікаторів особи, про які влада поки не думає.
РБК-Україна: Закон передбачає відповідальність заявника за зміст електронної петиції. Тобто правоохоронні органи відслідковують петиції (електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, - ред.)?
Ігор Курус: Я думаю, що це безглузда стаття. Наприклад, Іваненко пише петицію: захопити Адміністрацію Президента. Ця петиція блокується модератором і не потрапляє на сайт. То чи зробив Іваненко заклик до повалення конституційного ладу? Очевидно, що ні. Петиції ж немає.
РБК-Україна: Ви вже казали, що систему електронних петицій запровадили в понад 70 країнах світу. На чий досвід Україна опиралась в запровадженні таких послуг для громадян? Чи це виключно наша новація?
Ігор Курус: Я гадаю, що влада використала американський підхід, хоча містить багато українських новел. Громадська кампанія "За відповідальну владу" займалась петиціями з 2013 року. Ми проїздили з цією ідеєю по всій Україні. Коли ми розробляли свої пропозиції, то вони ґрунтувались не лише на досвіді іноземних країн, а й на тих думках, які висловлювали різні експерти, журналісти України. Більше того, ми бачили, що є дуже велика відмінність в активності східних і західних регіонів країни... Діюче законодавство, яке регулює електронну петицію, може призвести до конфліктів.
РБК-Україна: Давайте поговоримо про ваші ініціативи. Ви є автором та розробником "Позитивіської концепції влади", в основі якої закладений принцип бонусного заохочення чиновників. Розкажіть детальніше, що мається на увазі.
Ігор Курус: Ми впевнені в тому, що бідний чиновник не може будувати багату країну. Не може прем'єр-міністр з зарплатою в 9 тис. грн оперувати мільярдами. Тому нами пропонується застосувати у державному управлінні досвід крупних корпорацій, де люди, які приймають рішення, зацікавлені в розвитку корпорації. Тому ми маємо зробити так, щоб чиновник не паразитував на державі, а робив її багатою. Наприклад, якщо міський голова мав би відсоток від доходу міста, то він точно не будував би готелі, не брав би хабарі за МАФи і т. д., а залучав би інвестиції в місто і збільшував дохідну частину міської казни.
Для прикладу, за даними 2014 року, розмір тіньового ринку в Україні становив близько 40%. В абсолютних цифрах - це 14 млрд. дол. Так от, якщо б ми 5% бюджету виділили для бонусів і ділили б на всіх посадовців, які приймають рішення, то ми би витратили всього 2,5 млрд дол. Ми могли б зекономити майже 10 млрд дол., а чиновники і депутати думали б не про тіньові схеми, а про розвиток реальної економіки і збагачення державної казни, а відтак і себе.
РБК-Україна: Передвиборча кампанія стартувала 5 вересня. Чого від неї чекати? Чи можна розраховувати на чесні місцеві вибори цього року?
Ігор Курус: Я думаю, що будуть скандали, довгий, заплутаний підрахунок голосів і ніякої якісної зміни в радах. Тому що маємо кампанію з дуже складним законом, за яким нереалістично чесно підбити підсумки виборів. Також маємо адміністративно-територіальну реформу, яка буксує і нічим не закінчується. Я думаю, що місцеві вибори 25 жовтня будуть дуже брудними і водночас складними для всіх.
Спілкувалась Христина Смачило
