Ігор Білоус: З мого боку ОПЗ був підготовлений до продажу правильно

Ігор Білоус: З мого боку ОПЗ був підготовлений до продажу правильно
Фото: Ігор Білоус

Останніми тижнями тема приватизації в Україні отримала новий імпульс. Причина доволі гучна – черговий зрив конкурсу з приватизації Одеського припортового заводу. За задумом саме продаж ОПЗ мав стати "пусковим гачком" великої приватизації в Україні і демонстрацією серйозності намірів української влади розпочати прозорий процес продажу державного майна.

Втім, конкурс із продажу ОПЗ вдруге не відбувся. А у 2016 із запланованих понад 17 млрд. грн. від приватизації державний бюджет отримав трохи менше 350 мільйонів. Із запланованої суми понад 13 мільярдів початково планувалося отримати від продажу вже згаданого ОПЗ. Ще більше 6 мільярдів – від продажу перших обленерго (зокрема Харківобленерго, Запоріжжяобленерго, Миколаївобленерго, Тернопільобленерго), які стояли у плані продажу на осінь 2016 року. Фонд держмайна не зміг виставити ці обленерго на продаж через невчасне ухвалення необхідних змін до законодавства у сфері тарифоутворення.

Із ОПЗ ситуація складніша. Про ці та інші особливості приватизаційного процесу та роботи Фонду держмайна України ми поговорили з його очільником Ігорем Білоусом. 

- Чи можете пригадати, чому вас у травні 2015 року, майже одразу після звільнення з посади голови ДФС, "перевели" у ФДМ?

- Хочу вас виправити, бо голову ФДМУ обирає Верховна Рада.  Тож на той час було багато обговорень щодо можливості реанімації приватизації і щодо самого Фонду, який застиг на рівні 2005 року – після продажу "Криворіжсталі" нічого фактично не відбувалось. Це "нічого" триває вже більше 10 років. Були питання, що робити і хто це буде робити. Я маю досвід виконання приватизаційних угод, точніше - три успішних угоди...

- Але з боку покупця?

- Так, тому я бачив картину з іншого боку і знаю всі вади ФДМ. І я запропонував свою кандидатуру на розгляд парламенту з метою продемонструвати, як саме має відбуватися приватизація. Ці перемовини тривали деякий час, я виступав у фракціях, де розповідав, що  таке досвід правильної і прозорої приватизації. Потім було голосування у Верховній Раді, я отримав більше 260 голосів. Власне, тоді, у травні 2015 року, людей з бізнесу у владу прийшло двоє – я і Юрій Терентьєв, який очолив Антимонопольний Комітет.

- Чи можна сказати, що ви йшли у ФДМ як людина президента?

- Щоб податись у парламент, певна фракція мала запропонувати мою кандидатуру. У моєму випадку це була фракція БПП, мою кандидатуру вносив на розгляд тодішній голова фракції Юрій Луценко. "Народний фронт" не заперечував.

- Розкажіть, будь ласка, на одному-двох прикладах, що саме ви пропонували змінити у роботі Фонду та у процесі приватизації взагалі?

- Перш за все, ми хотіли і здійснили зміни в законодавстві щодо продажу об’єктів держмайна по частинах, тобто неконтрольних пакетів – я противник такого підходу. Раніше, продаючи частками, держава втратила дуже багато грошей. Ми запропонували прийняти відповідні зміни до законодавства ще у серпні 2015 року. Але парламент їх прийняв тільки у лютому 2016 року. Якби не було "битв" з цього приводу у парламенті протягом 7 місяців, а одразу прийняли наші пропозиції, більшість яких, до речі, запропонувала Робоча група з питань приватизації при Кабінеті Міністрів України, то ОПЗ був би проданий ще 2015 року.

- Чому парламент так довго приймав рішення?

- Точилися дискусії щодо нововведень, важливих для іноземних інвесторів. Зокрема, запровадження міжнародного арбітражу. Як відомо, підприємства, які коштують сотні мільйонів, продаються за українським законодавством простим договором купівлі-продажу. Зрозуміло, що за такою угодою у наших судових реаліях інвестор не матиме достатнього захисту. Скажу прямо – міжнародний інвестор був малозахищений. Тому ми наполягали на арбітражі за межами України.

Тяжко йшло у Парламенті і рішення про залучення до приватизації великих об’єктів радників, які є професіоналами у тій чи іншій індустрії.

- Це радники чиї – уряду чи покупця?

- Ні, це радники ФДМ. Радників залучали у 2001 році, коли відбувались перші хвилі приватизації обленерго. Держава тоді обрала Credit Swiss First Boston, а я особисто працював на покупця – компанію AES. Але у Раді мало розуміли, для чого ці радники і хто має платити за їхню роботу. Ті, хто працював у великому бізнесі, знають, що у великих угодах хтось має вести переговори професійно. ОПЗ – хімічний об’єкт, а у ФДМ немає спеціалістів з хімічних об’єктів, які б знали, до кого треба звертатись щодо продажу заводу. Мова не про Коломойського чи Ярославського, я кажу про міжнародні хімічні компанії, які у попередні роки (2005-2008) цікавились ОПЗ: Yara, OCI, CF Industries тощо.

Коли я працював на боці покупця "Криворіжсталі", тобто на боці "Міттал Стіл", радником був банк UBS Investment Bank (моє тодішнє місце роботи), Citi Bank та інші. Тоді у 2005 році все, що міг зробити ФДМ, - це надати нам одну папку з короткою інформацією про завод. Завод коштує 5 мільярдів доларів, а нам надали Форму 1, Форму 2 та Статут. Це було смішно. Як може інвестор на підставі таких документів приймати рішення про купівлю? Нонсенс.

- Основна мета радника – це визначення стану обєкту та його ціни?

- Основна мета – це підготовка об’єкту до продажу, пошук інвесторів та діалог з ними. Щодо підготовки, то це масштабна робота не менш як на 6-9 місяців:  формування фінансової звітності, аналітичних та екологічних звітів, маркетингових матеріалів і багато чого іншого. Своїми силами ФДМ зробити це не в змозі. У перспективі ФДМ має бути невеликим центральним офісом, який працює з радниками по низці угод, а мала приватизація здійснюватиметься виключно в електронному форматі.

- Хто платить радникам?

- У випадку з ОПЗ послуги радників частково оплатили донори, частково мусив оплатити потенційний інвестор. Згідно змін до законодавства, які ми ініціювали, надалі їхні послуги мають оплачуватися з тих грошей, які будуть отримані від приватизації. Це світова практика.

- Тобто якщо не було продажу, то немає платні?

- Так.

- Хто був радником ОПЗ?

- Міжнародний інвестбанк UBS, з яким співпрацювали юристи Baker McKenzie, а також Ernst&Young. UBS переміг у тендері на відбір радника, в якому брали участь 12 міжнародних компаній. Вони готували продаж з серпня минулого року. Цілий рік ми готували ОПЗ з точку зору фінансової звітності, технічних звітів, екологічного аудиту і так далі. Покупець у свою чергу використовує своїх консультантів, які їдуть на підприємства та особисто все перевіряють – від обладнання до документів. Також працювали екологи, бо на ОПЗ одне з найбільших сховищ аміаку - на 120 тисяч тон.

Крім того, вивчалися земельні відносини. Завод стоїть на 250 га землі на правах користування – як державне підприємство. Після зміни власника право користування зміниться на оренду, вартість якої визначає міська рада Южного. Ми подбали про це, провівши переговори. Тепер, у разі появи нового власника ОПЗ, оренда буде коштувати конкретну суму, а саме 35 млн гривень. Тому інвестори знали, що на них не чекає жодних сюрпризів.

Так само ми провели переговори по оренді чотирьох причалів, які знаходяться в управлінні Адміністрації морських портів, бо якщо ОПЗ не матиме виходу до моря, то не зможе працювати. Там були договори оренди лише на рік. Тому ми провели переговори з Мінінфраструктури і АМПУ та домовилися про гарантовану оренду на 10 років. І все це - лише тисячна частина того, що було зроблено для підготовки продажу ОПЗ. Обсяги документації нами вимірюються вже не тисячами сторінок, а кілограмами. Тобто об’єкт глибоко вивчений та підготовлений. Я вам більше скажу: якби світовий ринок був на підйомі, теоретично ми могли б провести первинне розміщення акції (IPO).

- Що ви маєте на увазі: ви хотіли розмістити акції ОПЗ чи підготували завод до розміщення?

- Ми не маємо права проводити IPO, але після такої підготовки ОПЗ може це зробити, як тільки отримає приватного власника. Завод повністю готовий до цього. Жодного разу за всю історію ФДМ жодна компанія так не готувалася до продажу. І всі зацікавлені покупці отримали повний доступ до всієї інформацію про завод.

Так само ми працювали з обленерго, де нашим радником є компанія Deloitte Touche. Їхню роботу теж оплачує USAID. Просто, на відміну від ОПЗ, у нас тут є трохи більше вимог з точки зору новацій законодавства.

- Наприклад, які вимоги?

- Перша - Закон про незалежного регулятора, він вже підписаний Президентом. Друга - стимулююче тарифоутворення для дистриб'юції, наразі – у процесі прийняття. Третя - Закон про ринок електроенергії, який фактично має закріпити нову модель ринку.

- В двох словах – яку саме?

- Генерація та дистриб'юція будуть лібералізовані, тобто вони можуть домовлятися напряму, а не в одному місці – у енергоринку. Так буде створено конкурентний ринок. Але цей закон ще не прийнято.

- А як можна було продавати обленерго без цих законів?

- А ми і не продаєм. Ми чекаємо закон.

- Але ж продаж було заплановано на цей рік.

- Так, було. Радник рекомендував нам поки не продавати, оскільки західні інвестори прагнуть нової моделі і будуть платити гроші саме за це. Це питання дуже хвилює міжнародних донорів України, а саме МВФ, бо минула приватизація обленерго була непрозорою. Тому для прозорої приватизації  шістьох обленерго, а також Центренерго, було вирішено прийняти ці закони, які гарантуватимуть інвестору зрозумілу модель бізнесу в Україні. Ми добре попрацювали, презентуючи наші плани зарубіжним інвесторам, і вже маємо більше 15 зацікавлених. Вони чекають, поки ми врегулюємо всі питання законодавчо.

- А щодо "наших" інвесторів – Григоришин, Суркіси, Ахметов?

- Наші теж є, вони теж зацікавлені. Але не всі прийняли рішення про участь у конкурсах.

- А в Україні, взагалі, прийнято політичне рішення, кому продавати обленерго? Бо раніше лише так і робилось.

- Власне кажучи, тому ми і заборонили продаж частками – спочатку 10%, потім 25% і так далі. За такої системи інші інвестори не хотіли заходити зі своїми маленькими пакетами та конкурувати всередині компанії, яку де-факто вони не можуть контролювати. Наша модель взагалі не передбачає адресної приватизації. Передбачити, хто саме переможе у конкурсі, неможливо.  Зрозумійте, наша команда ставить за мету не тільки продаж об’єктів, а й зміну системи продажу на більш прозору та ефективну.

Нещодавно ми показали всьому світу, що таке прозора приватизація: участь аукціонах з продажу двох гідроелектростанції у Миколаївській області взяли по 16 потенційних інвесторів, в т. ч. з-за кордону. Дехто з них був впевненій у своїй перемозі, але перемогли інші - ті, про кого думали, що вони не зможуть перемогти. Це були українські інвестори. Найцікавіше те, як зросла ціна. Одну станцію ми оцінили на старті в 10 мільйонів, другу – у 13, а продали за 52 та 64 мільйони відповідно. І знаєте, як швидко це відбулось? Я не встиг пройти 10 метрів зі свого кабінету до кімнати, де проходив аукціон, як все вже відбулося. Під час продажу "Криворіжсталі" на торгах було 78 кроків, а тут з невеликими та не дуже дорогими об’єктами – 25 кроків. І ніяких зауважень до мене не було, ніхто не звинуватив ФДМ, що ми комусь підіграли. Саме так і має бути. А щодо прозорості цієї приватизації, то ось вам кілька цифр: у 2011-2012 роках ФДМ продав сім ГЕС, участь в аукціоні приймало лише 2-3 компанії, а приріст від стартової ціни в середньому склав всього 11% - тобто ціна тоді практично не зросла. Висновки робіть самі.

- Тоді чому так не сталося з ОПЗ?

- Його продають з 1995 року, і я вже не можу порахувати, скільки було таких спроб. Навіть я особисто двічі брав участь у спробі його приватизації з боку покупця. Тому цього разу в мене було розуміння – або пан, або пропав.

Питання це дуже заполітизоване та заангажоване. Перше, про що я одразу ж почав сигналізувати - це великий борг заводу. Я неодноразово звертався до уряду та наголошував, що треба з цим щось робити. Тоді прем’єром ще був Арсеній Яценюк. І це питання обговорювалось не тільки на рівні голови ФДМ. Уряд мав втрутитись у цю проблему та знайти її вирішення. Насправді, тоді борг ОПЗ був дещо більший, ніж тепер, бо його вдалося частково погасити. Наприклад, був борг у 5 млрд гривень Ощадбанку, його вже повернули у процесі підготовки до конкурсу.

Чому ми поспішали з конкурсом у 2015 році? Бо тоді був нормальний ринок, ОПЗ працював "в плюс". Ми знали, що позитивна тенденція протримається певний час, а потім почнеться спад. Але тоді ми побачили, наскільки не підготовлена документація. І тоді ж ми провели оцінку 5% акцій – 39 млн гривень.

- Тобто мало.

- М’яко кажучи. Це було близько 2 мільйонів доларів.

- А чому оцінювали саме 5%?

Так ми мали зробити по закону. Тобто ми виставляли на відкритий продаж 5%, і ціна, яку ми отримали, давала нам уявлення про вартість 95%. Це, в принципі, нормальний ринковий інструмент, але за умови, якщо у нас є нормальний фондовий ринок. В Україні такого ринку немає. Все продавалось саме так до цього року. Ситуація склалася патова, бо ці 5% міг купити хтось з наших інвесторів, бо дешево, потім купити решту, а потім ми мали б проблеми не лише з боргом Фірташа, а й з цим інвестором. Тому тоді приватизацію було призупинено, і ми почали готуватися вже так, як я розповів вам раніше. На жаль, багато часу забрали бої у Верховній Раді.

- То що є головною причиною провалу конкурсу зараз – борги чи зволікання зі змінами законодавства?

- Я б сказав, що це сукупність факторів. У 2015 році – зволікання із зміною законодавства. У 2016 році – борги перед компаніями Фірташа, а також погіршення кон’юнктури світового ринку міндобрив. Зараз найгірша ситуація з цінами на аміак за останні 16 років. Правду кажуть: все треба робити вчасно. Це стосується і приватизації ОПЗ.

- Але ж ви знизили ціну продажу.

- Так, але в 2016 році справа вже була не лише в ній. Разом з падінням ціни на аміак, ціна на газ не впала, а навіть підвищились. Протягом 2016 року робота ОПЗ підтримувалась, було залучено кредит Укргазбанку, і його вже погасили. Але ми не чекали такого падіння цін.

- В результаті було знижено стартову ціну. Хто має приймати таке рішення?

- Уряд. Ми рекомендуємо, а Кабмін вирішує остаточно. У результаті до нас прийшли ті самі покупці, що й раніше. Дехто звернув увагу на борг ОПЗ Фірташу, дехто на кон’юнктуру, але найболючішим питанням було – де взяти газ. Я не погоджуюсь з тим, що борг Фірташу є найголовнішою проблемою. Набагато більша проблема – це газ за ціною, яка забезпечить прибутковість заводу.

- Але ж газ постачає на завод не лише "Нафтогаз України", а і приватні трейдери, причому останні продають газ дешевше, ніж НАК.

- Для закупівлі газу ОПЗ має здійснити передплату, а в ситуації дефіциту ліквідності, він не міг цього робити.

- Хіба ОПЗ не міг висунути умову постачальнику про пост-оплату?

- Тоді і ціна на газ буде вищою. І коли завод фактично зупинився через борги перед НАКом, тоді Уряд прийняв постанову про постачання газу за розстроченою сплатою, і таким чином ОПЗ отримує газ, але його ціна висока. Тому завод зараз збитковий.

- Чи може НАК маневрувати цінами в такому випадку?

- Він готовий на це, але за умови вчасної оплати. Тобто зайняв комерційну позицію.

- А ваш статус не дозволяє вам посадити за стіл переговорів НАК і ОПЗ та домогтися нормальних цін?

- Дехто вважає, що саме ФДМ набрав боргів на ОПЗ. Але Фонд взагалі не втручається в операційну діяльністю своїх підприємств. Ми можемо впливати  виключно через наглядові ради, погоджуючи чи відхиляючи рішення керівництва заводу, що згідно статуту проходять через наглядову раду.

- Ви входите до наглядових рад обєктів, які належать до cфери відповідальності Фонду?

- Ні, бо я вважаю це конфліктом інтересів.

- Це ваша позиція чи такий закон?

- Закон не зобов’язує мене входити до наглядових рад. Було б багато питань до мене, якби я входив у наглядову раду одного обленерго і не входив би у другу.

- Можливо, ваш досвід роботи у Росії дав підставу підозрювати вас у лобіюванні інтересів росіян у ОПЗ через московський офіс радника ФДМ - UBS. Де тут правда?

- UBS має офіси більш ніж в 40 країнах світу, я працював як мінімум у трьох. Ми підписували контракт з лондонським офісом UBS. Для підготовки до ОПЗ вони залучили людей з різних континентів. Керівник проекту – австралієць, над проектом працювали люди з США, Німеччини, Великобританії, інших країн. Крім того, лобіювати інтереси росіян ми ніяк не могли: згідно закону компанії з країни-агресора і ті, в яких кінцевим бенефіціаром є представник такої країни, не можуть брати участь у приватизації в Україні. Тож я ніяк не можу бути частиною плану "Шатун". І жодної компанії з Росії серед кандидатів на приватизацію ОПЗ не було і не буде. Географія покупців широка – США, Туреччина, Оман, Норвегія та інші, але не Росія.

- Які ризики та проблеми вони бачили в Україні?

- Треба сказати, що часто сама Україна для них є проблемою. Дехто з них має гіркий досвід роботи у нас, наприклад, норвезька компанія Yara, партнери якої пішли з України кілька років тому після рейдерського захоплення. Тому, знаючи про умови в країні, вони готові були заплатити невеликий мультиплікатор та й ще з дисконтом на існуючий борг ОПЗ. І виходило менше 200 млн доларів. З їхньої точки зору, стартова ціна мала становити 100 млн. Лише за таких умов вони могли би прийти на аукціон. Коли люди дійсно хочуть купити, ані Фірташ, ані будь-хто не завадить. Вони знайдуть тисячі способів реструктуризувати борги, бо той, кому винні, обов’язково буде домовлятися з реальним покупцем. І навіть коли Коломойський каже, що його відлякнули ці борги, я йому не вірю. Та ж Yara на вкрай низьких цінах на міндобрива купила завод у Індії. Ціни зараз на низькому рівні. Загальна заборгованість ОПЗ більше 300 млн. і це не є першою проблемою, у хімічному бізнесі борги можуть сягати мільярдів, бізнес дуже циклічний.

- А чого хоче Україна? Які наслідки матиме непродаж ОПЗ?

- Мене іноді питають: а нащо взагалі продавати такі активи? Але держава не може вкладати гроші у ОПЗ. За різними оцінками підйом хімічного ринку очікується в 2020 році. За цей час ми загубимо ОПЗ у боргах. Тому ми так поспішали його продати. Держпідприємства України наполовину у банкрутствах – це шлях до "тіньової приватизації", інша половина просто збиткова. Якщо нічого не робити з ОПЗ, він загине.

- Яка альтернатива? Яке вирішення цієї проблеми?

- Є різні варіанти. Наприклад, давальницька угода, оренда, передача в управління тому, у кого є свій газ, тощо. Ми активно вивчаємо всі можливі варіанти, які дадуть можливість зберегти завод.

- Але ж таке рішення приймаєте не ви.

- На жаль, сьогодні немає єдиного стратегічного бачення у цьому питанні. Проблема ОПЗ спіткала не одного голову ФДМ. Саме тому я шукав інвестора для заводу. Крім того, завод має соціальне значення, бо на ньому тримається ціле місто – Южний. Треба зберегти робочі місця, кадри.

- Наскільки все погано? Західні посли обурені зривом приватизації, МВФ теж, Гройсман вас розпинає на засіданні уряду, преса пише, що все пропало.

- МВФ, як наш кредитор, дивиться на цю проблему через призму бюджету, який треба збалансувати. Але ми маємо багато факторів: політичний вплив, борги, кон’юнктура, скандали, арешти, НАБУ і так далі. З іншого боку виставляти завод за 10 млн. не хотілось би. Я би зараз почекав, доки зміняться ціни.

До речі, вони трохи пішли вгору. Роботу ОПЗ можна забезпечити в інший спосіб. Наприклад, здати цілісний майновий комплекс заводу в оренду на певний термін. Це забезпечить прибуткову діяльність на період низьких цін на продукцію та високих цін на газ. Для довідки, сьогодні ОПЗ втрачає близько 130 млн. грн. на місяць. А за допомогою такої схеми ми будемо утримували підприємство в належному стані та готуватись до приватизації.

- Думаєте, ця пропозиція буде схвалена урядом, адже саме вас призначили головним винуватцем?

- Я нормально сприймаю критику. Так, ми дійсно не виконали плани приватизації. Але я не хочу досягати результату будь-якою ціною. Мене питають: чому ви не продаєте обленерго, ви ж могли? Так, могли. Але продати їх треба правильно, бо в нас їх шість і більше не буде. У нас один ОПЗ і більше не буде. Так, ми його не продали, бо не було реального інтересу до заводу. Значить, треба зупинитись та оцінити ситуацію. Якщо я винний, то так і буде, але я пропоную варіанти вирішення проблеми. Політично мені не дадуть провести ще один конкурс найближчим часом. Так само політично ніхто не хоче реструктурувати борги Фірташу, ніхто не дасть йому гроші з бюджету. Але з мого боку ОПЗ був підготовлений до продажу правильно.

- Якщо все закінчиться вашою відставкою, ви, напевне, повернетесь у бізнес. Це буде той самий бізнес? Будете купувати у України заводи?

- Так, я дійсно довго попрацював у інвестиційному бізнесі, в тому числі у компанії "Ренесанс Капітал", яка мала свої власні активи, бізнеси. Тож я не боюсь повернутись у бізнес. Я маю декілька ідей щодо бізнесу. Досвід у ФДМУ дає мені підстави стверджувати, що я знаю систему з усіх боків. Але мені дуже хочеться зробити щось для України, бо мені тут працювати і жити.

В цілому, вважаю, що ми багато зробили, щоб запустити прозорий процес приватизації. По-перше, перевели всі аукціони з малої приватизації (а це 95% всіх об’єктів) на електронні біржі, впровадили "голландські аукціони" для продажу неліквідів. По-друге, зробили об’єкти більш привабливими саме для іноземних інвесторів: підготовка з радниками, допуск іноземних державних підприємств, можливість попереднього дьюділидженс, міжнародний арбітраж, опція надання депозиту у формі банківської гарантії, персональні консультанти для всіх потенційних учасників торгів, контакт-центр для відповідей на запитання. Також завершили роботу над новим законом про приватизацію, який спростить і прискорить приватизацію державного майна. По-третє, ми суттєво активізували підготовку і продаж об’єктів приватизації: за 2016 рік підготовлено майже 300 об’єктів (проти 165 у 2015 році), провели близько 1 тис. аукціонів (проти 403 у 2015 році), в т. ч. 120 "голландських" (проти 26 у 2015 році). За 2016 рік ФДМ продав майже 150 об’єктів (у 2014 – 102, у 2015 – 121).   

Також створили принципово новий портал privatization.gov.ua, де можна легко знайти інформацію про всі об’єкти, що пропонуються до приватизації і подати заявку на їх придбання, перейшовши на електронні майданчики бірж-партнерів. У минулому році наш офіційний сайт був визнаним найпрозорішим і інформативнішим з усіх сайтів держвідомств.

Зокрема, ми розкрили багато інформації про Фонд та державну власність, зробили публічними наші реєстри. На сайті вперше в історії ФДМУ було відкрито для широкого загалу базу з 20 тис. договорів оренди. Тепер це – публічна інформація, доступна кожному. Крім того, вперше в Україні було зроблено повну базу об’єктів, призначених для приватизації  та оренди зі зручним пошуком за будь-якими атрибутами: назвою, місцем розташування, діяльністю, вартістю та ін. Це дуже зручно, представники бізнесу таким чином можуть шукати об'єкти для купівлі або оренди.

Хочу підкреслити, що незважаючи на всі труднощі, у ФДМУ є люди, яким важливо працювати на результат. Мені потрібен результат, тому я тут працюю.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся