Господарський кодекс необхідно скасувати

Нещодавно заступник міністра юстиції з питань євроінтеграції Сергій Пєтухов провів презентацію, яка, по суті, стала початком процесу скасування Господарського кодексу. Позиція Мін'юсту будується на тому, що чинний кодекс включає в себе застарілі норми, не має власного предмета регулювання, а також дублює норми Цивільного кодексу або суперечить їм. І хоча захисники Господарського кодексу стверджують, що без нього обійтися ніяк не можна, доводи прихильників його відміни все ж виглядають куди більш переконливими.

Скасувати не можна залишити в силі неможливо

Господарський кодекс був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року, і практично відразу став предметом запеклих дискусій як юристів-науковців, так і практиків. При цьому найбільш його затятими захисниками вважаються як раз представники кафедр господарського права, не раз відстоюють необхідність існування цього документа.

Проте, в даному випадку, проблема лежить не в самому існуванні кодексу як такого, а у суперечливому правовому полі, яке сформувалося після прийняття Цивільного і Господарського кодексів.

Причина протиріч між кодексами - різниця підходів у регулюванні цивільних і господарських відносин. Наприклад, Господарський кодекс встановлює, що грошові зобов'язання можуть виражатися тільки в національній валюті України, в той час як Цивільний кодекс допускає можливість їх вираження і в іноземній валюті. Значні суперечності присутні також і в регулюванні договірних відносин.

При прийнятті Господарського кодексу не був досягнутий консенсус в самому головному - у питанні розмежування сфер регулювання. Тому він був прийнятий без якоїсь єдиної концепції. Саме про це в своїй презентації і говорив Сергій Пєтухов. За його словами, не існує окремого предмету регулювання Господарського кодексу. Як результат - невизначена правозастосовна практика, діаметрально протилежні судові рішення, величезна кількість роз'яснень щодо дубльованих або колізійних норм.

Все це, тим не менш, мало цікавить іноземних інвесторів, які бояться вкладати кошти в українську економіку саме з причини невизначеності в частині правового регулювання ведення бізнесу, можливість вирішення спорів в судах.

Застарілий кодекс

В частині корпоративного права Господарський кодекс встановлює дивні, часом бутафорські організаційно-правові форми підприємств, які давно не використовуються на практиці.

Як приклад - приватне підприємство, яке закріплено в ст. 63. Дійсно, на практиці в державному реєстрі існують компанії, зареєстровані в формі приватного підприємства, які часто були засновані понад 15 років тому. І хоча на сьогоднішній день існує можливість зареєструвати юридичну особу в такій організаційно-правовій формі, поставити його на облік у податкових органах, або яким-небудь чином ще "вдихнути в нього життя" практично неможливо, оскільки ТОВ своєю появою фактично повністю витіснили ПП.

Ще одним недоліком Господарського кодексу є наявність у ньому положень, що встановлюють форми власності, які абсолютно не відповідають фактичним правовідносин. Одна з "мертвих" норм Господарського кодексу - це підприємства змішаної форми власності". Що конкретно мається на увазі під цим поняттям, невідомо досі. Тим більше, що Конституція і Цивільний кодекс, встановлюють лише три форми власності - приватну, державну та комунальну.

Але, мабуть, найбільш відома специфічна особливість Господарського кодексу це наявність у ньому таких понять як "право господарського відання" та "право оперативного управління". Право господарського відання - це право суб'єкта підприємництва володіти, користуватися і розпоряджатися майном, закріпленим за ним власником з обмеженням правомочності. Право оперативного управління, в свою чергу, відрізняється лише тим, що воно застосовується щодо некомерційної діяльності.

Вперше ці поняття були закріплені ще в Цивільному кодексі УРСР 1963 року, і, що примітно, не були використані в Цивільному кодексі України 2003 року. Пов'язано це, швидше за все з тим, що дані поняття невідомі в зарубіжних країнах, які знаходяться за межами колишнього СРСР.

та й сама конструкція визначень вказує на те, що це спроба позначити власність підприємств, в той час коли поняття власність було заборонено. Саме таке "спадщина" регулює правове поле в сфері ведення бізнесу в Україні.

Втрата інвестицій

Звичайно, в такій ситуації іноземним інвесторам, які звикли до британського інституту трасту та голландському корпоративного законодавства, ефективного правосуддя, ведення бізнесу в Україні видається не те що ризикованим, а й неможливим з точки зору здорового глузду. Неможливо вплинути на зовнішньополітичну ситуацію, в якій опинилася Україна, але не поліпшити інвестиційний клімат таким простим способом як зміни в корпоративному законодавстві здавалося б безрозсудним.

Тут можна згадати і Закон "Про суспільствах із обмеженою відповідальністю", прийняття якого значно затягнувся. І неузгодженість корпоративного законодавства України до стандартів цивілізованих країн. Це все призведе до того, що українські компанії ще довго не можна буде використовувати для ведення ефективного міжнародного бізнесу, залучення іноземних інвестицій.

Тим не менше, не можна залишити без уваги і ті питання, щодо яких скасування Господарського кодексу неможлива. Це стосується регулювання діяльності державних підприємств, а також окремих аспектів регулювання торгових відносин.

Можливі варіанти вирішення проблеми

Твердження прихильників Господарського кодексу зводяться до того, що в світі існує тенденція до прийняття торгових кодексів, а не до їх скасування. Таке порівняння Господарського кодексу із зарубіжними нормативними актами є, принаймні, сміливим. В даному випадку, торговим кодексом виступаючим закордонним аналогом може стати документ, прийнятий в результаті скасування застарілого чинного кодексу, або ж, відповідні зміни можна внести до Цивільного кодексу, без прийняття окремого акта.

Все ж можливо три шляхи вирішення цієї проблеми. У першому варіанті пропонується скасувати Господарський кодекс, і внести зміни у вже існуючі законодавчі акти, в другому прийняти замість Господарського кодексу, новий Торговий кодекс, який відповідає міжнародним стандартам, і в третьому - вносити зміни у вже існуючий документ.

Який шлях буде обрано - поки залишається невідомим. Ясно одне: залишити все як є в ситуації, яка склалася в Україні навколо інвестиційного клімату, зараз вже не представляється можливим.