ХК "Локомотив" Ярославль: рік після авіакатастрофи (фото)

Рівно рік тому сталася трагедія, яка буквально підірвала весь хокейний світ. 7 вересня 2011 року гравці хокейного клубу "Локомотив" з міста Ярославль загинули у страшній авіакатастрофі. Як-42, на борту якого перебували хокеїсти, зазнав аварії через кілька хвилин після вильоту з аеропорту "Туношна". Сайт Eurosport згадує, як пройшов цей рік для новоствореного хокейного клубу.

Осінь

Вересень 2011-го перетворився на справжній кошмар. Стартовий день того сезону назавжди залишиться в пам'яті кожного хокейного вболівальника. В той момент ніяк не приходило чітке усвідомлення того, що ж робити далі. Був шок, у всіх. Говорити про майбутнє було важко, та і не дуже виходило. Всі пропонували допомогу, цілий ряд хокеїстів висловлював готовність стати частиною нової команди. Але рішення, незважаючи на всі складнощі, прийняли правильне - похапцем споруджувати команду важко було б всім: і керівництву, і самим хокеїстам і вболівальникам.

Повертати великий хокей в Ярославль вирішили поступово. Спочатку старт у першості КХЛ взяв "Локо". Після низки матчів на виїзді 7 жовтня команда провела першу домашню зустріч. Переповнені трибуни льодового палацу "Торпедо" побачили справжню битву "Локо" з "Білими ведмедями". Челябинці тоді перемогли в серії буллітів, але результат був далеко не головним - в місто повернувся хокей. А домашні перемоги прийшли вже зовсім скоро.

Зима

12 грудня старт у чемпіонаті ВХЛ взяв вже сам "Локомотив". І дебютувати йому судилося в Ярославлі. У той день був переможений  "Нафтовик". Містка "Арена-2000-Локомотив" зібрала на трибунах 9046 глядачів, які в той день зустріли новий колектив. Колектив цей довірили тренувати досвідченому Петру Воробйову, адже він, як відомо, з ярославської молоддю (а саме молодь склала кістяк тієї команди) був на "ти".

Команда поїхала вперед і в підсумку увірвалася в плей-офф. Але ще до цього, в регулярці, "Локомотив" став учасником першої "Російської класики". Навряд хтось з 16 тисяч глядачів, які побували в той день в Красноярську на хокеї, потім шкодував, що в мороз не залишився вдома.

"Сокіл" і "Локомотив" показали, що хокей буває трохи іншим - морозним і в той же час жарким.

Але то було на льоду. У цей час у всьому світі тривав збір коштів сім'ям загиблих гравців. Сім'ям, які продовжували жити. У січні народився син у загиблого капітана "Локомотива" Івана Ткаченко, а в лютому дружина Карліса Скрастиньша втретє стала мамою.

ВЕСНА

Ярославль звик жити весняним хокеєм, коли приходить найгарячіша пора сезону - плей-офф. Не залишилося місто без цього драйву і у 2012 році. "Локомотив" успішно подолав перший раунд, вибивши ХК ВМФ, але вперся в непоступливий "Дизель", хоча перемога в серії була дуже близька.  Але для молодої дружини Воробйова такий результат вже можна було вважати великим успіхом. До плей-офф у КХЛ добрався і "Локо", однак грізні "Сталеві лисиці" не пустили ярославців далі 1/8 фіналу. Сезон для міста завершився, після чого почалося будівництво "Локомотива", якому навесні 2013-го належить боротися за Кубок Гагаріна.

Літо

"Локомотив" зумів зібрати бойовий колектив. У складі команди вистачає відомих імен. Тут є Віктор Козлов і Олексій Калюжний, Стеффан Кронвалль і Самі Лепісто, Мікеліс Редліхс і Віталій Колесник. Очолює команду американський фахівець Тому Роу.

Поки новий "Локомотив" тільки-тільки обкатувався і готувався до сезону, Ярославль отримав можливість насолодитися великим хокеєм. Матчі Суперсерії-2012 - це пристрасть, завзяття і непримиренне російсько-канадське протистояння. В обох домашніх зустрічах росіяни пропустили три шайби, але якщо в першій грі закинули тільки дві, то в другій подарували уболівальникам справжнє свято, шість разів взявши ворота супротивника.

Осінь

6 вересня 2012 року відроджений "Локомотив" взяв старт у чемпіонаті КХЛ. Залізничники обіграли на виїзді "Сибір" з рахунком 5:2. Далі у команди за маршрутом Хабаровськ, Новокузнецьк, Нижній Новгород і, нарешті, Ярославль. 16 вересня залізничники проведуть свій перший домашній матч в КХЛ з весни 2011-го.

Цей рік прожитий, "Локомотив" рухається далі, хоча біль від тієї втрати як і раніше залишається в серці.