Весняна посівна-2017, незважаючи на близькі до ідеальних погодні умови і відносно стійке становище агровиробників, які вже пристосувалися до нового податкового режиму і зниження доходів яких через низькі світові ціни було компенсовано девальвацією, впевнено прагне до статусу однієї з найбільш проблемних за останні роки. Сприятлива, в цілому, кон'юнктура була знівельована безпрецедентною кризою, яка виникла в сегменті агрохімії.
Враховуючи загальну пасивність уряду і профільного міністра агрополітики Тараса Кутового, зокрема, ця ситуація дає ще один аргумент для дестабілізації політичної ситуації в країні. Кабмін Володимира Гройсмана може виявитися заручником власної нерішучості, оскільки комплекс негативних факторів, спровокованих кризою посівної закладає основу для повномасштабної антиурядової кампанії.
За даними Мінагрополітики, вся посівна площа сільськогосподарських культур у всіх категоріях господарств під урожай 2017 року становитиме 26,8 млн га, що відповідає показнику минулого року. Посів ярих зернових культур прогнозується на площі 7,2 млн га, в тому числі ранніх – 2,4 млн га. Потреба аграріїв у мінеральних добривах, виходячи із запланованої посівної площі, становить близько 1 млн тонн.
У попередні сезони понад 70% цього обсягу покривалося вітчизняною продукцією, а в сегменті аміачної селітри питома вага українських гравців доходила до 90%. Однак у цьому році сільгоспвиробники опинилися в умовах нульової пропозиції ключового ресурсу.
В березні, на страті весняних польових робіт, основні виробники азотних добрив в Україні – черкаський "Азот", "Рівнеазот" і "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" (Луганська обл.), що входять у групу Ostchem Дмитра Фірташа, зупинили свою роботу. Дефіцит в галузі основний гравець оцінює 278 тис. т аміачної селітри, 140 тис. т КАС і 258 тис. т карбаміду.
Як випливає з заяви прес-служби Ostchem, компанія була змушена зупинити заводи внаслідок припинення газопостачання підприємств "Укртрансгазом", оскільки хімічні підприємства не володіли фінансовими ресурсами для передоплати. Однак невирішене питання з енергоресурсами не завадив Ostchem штучно інтенсифікувати укладення форвардних договорів з аграріями на поставку добрив.
На початку лютого, за кілька днів до вирішального засідання Земельного суду Відня у кримінальних справах, який розглядав питання екстрадиції основного бенефіціара Групи в США, Ostchem різко знизили рівень відпускних цін, пропонуючи аміачну селітру за 6800-7000 гривень/тонна при середньоринковому рівні цін на рівні 8000 гривень (див. таблицю), тобто на 15% нижче ринку.
В результаті менш ніж за місяць підприємства Групи сконцентрували передоплати на 2,5 млрд гривень у більш ніж 150 контрагентів. Серед найбільших кредиторів Ostchem – компанії холдингу Ukrlandfarming Олега Бахматюка, найбільший в країні дистрибутор оборотних коштів для сільгоспвиробництва компанія "Ерідон", а також сотня дрібних фермерів.
Можна відзначити, що контрактування партій добрив наперед з внесенням передоплати – прийнята практика в АПК, яка дозволяє хімпідприємствам чітко визначити обсяг виробництва і закупити необхідні для цього ресурси. Однак на відміну від попередніх років, навесні 2017 року оплаченої продукції аграрії так і не отримали.
Згідно з офіційною версією менеджменту Ostchem, переоплата, що надійшла від сільгоспвиробників, була практично в повному обсязі (2 млрд гривень) спрямована на виплати за залученими раніше кредитами, а також погашення заборгованості по заробітних платах співробітникам. У компанії нарікають на накопичені державні борги перед хімзаводами, а також глобальну затяжну кризу в галузі, викликану засиллям російських міндобрив, які реалізуються за демпінговими цінами, навіть всупереч встановленим Мінекономіки ввізних мит.
"Поставки імпортних добрив за демпінговими цінами, призвели до нечесної конкуренції, внаслідок якої вітчизняні підприємства змушені були зупинити виробництво. Однак імпортери не змогли задовольнити попит, і не зможуть ліквідувати дефіцит протягом найближчого місяця, що залишився до закінчення посівної", — зазначив генеральний директор Федерації роботодавців України, структури, афілійованої з Group DF, Руслан Іллічов.
Неофіційну версію того, що сталося висувають оператори ринку, які припускають, що аграрії – лише міра тиску для Ostchem у затяжному конфлікті з НАК "Нафтогаз", якому хімічний гігант пред'являє претензії в недопоставці газу.
"Тому Фірташ домагається, щоб "Нафтогаз" поставив газ на його підприємства без передоплати, щоб потім провести взаємозалік на своїх умовах. Тримати сільгоспвиробників в якості заручників – сильний хід, оскільки уряд не може допустити провалу виробництва у чи не єдиній галузі, що залишилась на плаву, яка забезпечує експортну виручку", - говорить керівник однієї з компаній-дистриб'юторів на умовах анонімності.
Те, що такий конфлікт існує, побічно підтверджує і народний депутат Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації.
"Ostchem і держава з'ясовують стосунки. Суперечка виникла через розрахунки за спожитий газ, а також послуги, які надавали держпідприємства з перекачування цього газу. Сторони висунули один одному вимоги про погашення боргів. Але оскільки питання зайшло у глухий кут, схоже, компанія Ostchem вирішила відігратися на фермерах", - написав він у колонці для видання "АгроПортал".
Наслідки для аграрної галузі, що залишилася на піку попиту без добрив, близькі до катастрофічних.
"Підрахунки експертів Федерації роботодавців України і Союзу хіміків показують, що недовнесення добрив (на рівні 40%) може призвести до зменшення урожаю пшениці на 10 млн т, кукурудзи на 5 млн т, урожай цукрових буряків та сої знаходиться під загрозою", - йдеться в аналітичному дослідженні Федерації роботодавців України і Союзу хіміків України.
Відповідно можуть істотно зменшитися обсяги експорту – орієнтовно на 15 млн тонн, що еквівалентно недоотриманню 2,5 млрд доларів експортної виручки. Представники уряду налаштовані більш холоднокровно і призводять менш драматичні цифри – за підрахунками Мінекономрозвитку, аграрії забезпечені добривами на 82%, а реальний дефіцит становить 170 тис. тонн, а не півмільйона.
Але навіть якщо винести за дужки "стратегічне" нагнітання ситуації Ostchem, експерти сходяться, що незважаючи на в цілому сприятливі умови, урожай буде нижчим торішнього рекорду (66 млн тонн) і складе 60-61 млн тонн. Цей прогноз не враховує кризу з поставками добрив, яка позначиться на загальній врожайності і може призвести до скорочення посівів під кукурудзою, а ця культура в останні сезони займає все більшу питому вагу в загальному валу зерна.
Крім короткострокових є і стратегічні ризики для агрохімічної галузі і, як наслідок, для АПК.
Штат трьох заводів Ostchem налічує 60 тис. чоловік, і, залишившись без засобів до існування, в умовах відсутності альтернативи вони можуть вдатися до стандартних у таких випадках заходів – страйків, перекриття трас і т. д. (неофіційно голови відповідних ОДА вже висловлювали такі побоювання).
Але куди більшу небезпеку несе неминучий відтік кваліфікованих кадрів за кордон, в першу чергу в Росію, де тільки за останній рік запущено кілька хімічних заводів. За словами голови асоціації "Союз агрохіміків України" Сергія Рубана, ця втрата буде непоправною, так як мінімальний досвід для працівника хімпідприємств такого рівня становить два роки, а для виконання найбільш складних пускових робіт – від 10 років.
Втім, як припускають учасники ринку, саме це може бути кінцевою метою спровокованої кризи, і конфлікт з "Нафтогазом" - лише побічний елемент в її реалізації. "Дмитро Фірташ, багато років пов'язаний тісними бізнес-стосунками з російською стороною і багато в чому залежний від неї, виконує завдання по зачистці українського ринку для російських виробників міндобрив. Для росіян український ринок є преміальним, вони зацікавлені в поставках", - зазначив співрозмовник.
За його словами, пікові постачання російських добрив починаються на початку літа, на тлі зниження попиту після закінчення весняної посівної в Росії. "Вони завозять товар на склади і продають восени з великою премією оскільки можуть дозволити собі лад в кілька місяців", - говорить експерт.
Незважаючи на те, що менеджмент Ostchem заявляє про готовність відновити випуск азотних добрив відразу після подачі газу і повністю задовольнити попит аграріїв, де-факто весняну посівну вже ніхто не бере в розрахунок. Навіть за умови вишукування 60 млн гривень, необхідних для запуску заводів - на технологічний цикл необхідно два-три тижні, а граничний термін, у який аграрії повинні внести добрива – не пізніше 10 травня.
Тому глобальна задача, яка стоїть перед Кабміном - стабілізувати ситуацію на ринку хімдобрив до кінця літа, коли стартують польові роботи під урожай 2018 року. Як це зробити? На сьогодні існує два базових сценарії.
Перший передбачає постачання "Нафтогазом" газу в еквіваленті 2 млрд гривень на підприємства з відстрочкою платежу та/або з великим дисконтом. "Як тільки нам дадуть газ, ми відразу ж готові запустити підприємства і вивести їх на проектні потужності", — заявили в прес-службі Ostchem.
Цей сценарій в короткостроковій перспективі найбільш простий - його активно лобіює Group DF, називаючи безальтернативним. "Ostchem цікава схема, яка дозволяє на паритетах розійтися з Нафтогазом, з урахуванням боргів попередніх періодів. В ході цієї схеми вони будуть виймати ресурси Нафтогазу, поки не вийдуть на прийнятний для себе баланс", - говорить джерело на нафтогазовому ринку, знайоме з ходом переговорів.
До переваг цього варіанту можна віднести його простоту, а до недоліків - необхідність закрити очі на нецільове витрачання компанією залучених коштів у аграріїв, економічну недоцільність запуску заводів всього на місяць, а також складність роботи з аграріями-кредиторами, враховуючи їх численність і роз'єднаність.
Після законтрактованих обсягів виробництва добрив Ostchem знову залишиться один на один з необхідністю закупівель газу, а після репутаційних втрат сільгоспвиробники навряд чи будуть сприймати компанію як надійного партнера і не будуть схильні її кредитувати.
Тому паралельно прораховується другий варіант – більш трудомісткий, але дає змогу досягти довгострокового ефекту. Він передбачає виробництво добрив на давальницьких умовах шляхом поставки газу ПАТ "Аграрний фонд".
Добрива, які "Аграрний фонд" отримає від Черкаського "Азоту" і "Рівнеазоту", будуть передані сільськогосподарським підприємствам - як з числа кредиторів Ostchem, так і просто надійним гравцям ринку, в рахунок поставки майбутнього врожаю.
Гроші для закупівлі газу АФ має намір залучити у державного Укргазбанку (у форматі авальованих векселів), де Аграрний фонд у кінці минулого року вже залучив 1 млрд гривень для своєї операційної діяльності. Через це виникає необхідність збільшення ліміту на одного позичальника (H7), а також уточнення обсягів резервування.
В силу своєї токсичності, підприємства Ostchem вже не можуть залучити такий кредит безпосередньо, в той час як в Аграрного фонду, завдяки державному статусу і бездоганній кредитній історії проблем з кредитуванням виникнути не повинно. Також Аграрний фонд в рамках толінгової схеми зможе легко налагодити збут готової продукції, незважаючи на те, що міндобрива - не профільний для структури товар. Фонд вже два сезони проводить масштабні форвардні кампанії, в рамках яких сформував пул надійних постачальників зерна, і тепер зможе надавати аграріям при укладенні контракту не тільки фінансові ресурси, а й безпосередньо добрива.
Оскільки кредит – це витратний інструмент, який використовується як крайня міра, оскільки є необхідність залучити швидкі гроші, надалі цей сценарій може бути трансформований у випуск ОВДП.
Цей шлях більш складний (зокрема, він передбачає необхідність внесення змін до держбюджету на 2017 рік), але гарантує стійкий економічний ефект, а також захищає державу від недружніх дій і шантажу хімічного монополіста надалі, оскільки економічна діяльність заводів Ostchem переходить де-факто під зовнішнє управління.
І, нарешті, існує і третій сценарій – не робити ніяких активних дій у стратегічній площині, надавши ринку самому вирішити конфлікт аграрії/хіміки. Швидше за все, частина гравців (з числа найбільших) зможуть отримати оплачені добрива в якомусь еквіваленті, спустошуючи склади заводів Group DF, але дрібні фермери будуть змушені списати борги Ostchem собі в збиток.
На ринку в короткостроковій перспективі – вже до осінньої посівної - відбудеться заміщення українського продукту російським, поставленим у сіру або чорну. Але враховуючи геополітичні ризики і наростаючу значимість аграрної галузі в національній економіці – це навряд чи той результат, на який хоче вийти уряд.