На грані миру. Що відбувається на Донбасі і чи готова Україна до "відповіді Путіна"

Ситуація на Донбасі загострилася. Мало не кожен день з фронту приходять зведення про нових поранених, а подеколи і загиблих. Чому бойовики пішли на ескалацію, при чому тут санкції проти Медведчука та до чого готують українську армію – в матеріалі РБК-Україна.

З початку року в ході боїв на Донбасі загинули вже 14 українських військових, як мінімум п'ятеро з них – від куль снайперів. У той же час у російських медіа і соцмережах пишуть про серйозні втрати з боку окупантів, рахунок нібито уже пішов на десятки. Зростає і кількість обстрілів.

Віце-прем'єр-міністр Олексій Резніков заявив, що режим припинення вогню вже практично не працює. Президент Володимир Зеленський прямо пов'язав провокації бойовиків зі спробами вплинути на позицію України в переговорах з Донбасу. Глава української делегації в ТКГ Леонід Кравчук вважає, що це "відповідь" росіян на санкції проти Віктора Медведчука та його оточення.

Режим тиші на Донбасі з минулого літа Зеленський називає одним з найважливіших своїх досягнень. Але Кремль недвозначно дає зрозуміти, що це лише тимчасова міра, а от повноцінний мир можливий тільки на його умовах. За роки війни загроза ескалації бойових дій стала ефективним інструментом для тиску на українську владу. Але на цей раз Київ, вочевидь, готовий дати відсіч, причому на різних фронтах.

Війна позицій

У січні мирні переговори по Донбасу в рамках Тристоронньої контактної групи (ТКГ) фактично зайшли в глухий кут. Реанімувати їх не допомогли навіть дві зустрічі на рівні радників лідерів Нормандської четвірки. Паралельно в процес спробували повернути кума російського президента, нині народного депутата України Віктора Медведчука ("ОПЗЖ").

Нібито бойовики погодилися видати йому кількох полонених. Все це в обхід офіційної процедури, а такі питання вирішуються виключно в рамках ТКГ, та ще й прямо з "представниками" окупаційних адміністрацій. Очевидно, що в разі успіху цієї затії Росія змогла б говорити про "належний та ефективний контакт" України з так званими "ЛНР" і "ДНР".

Кремль і його "підопічні" з окупованих територій планомірно вимагають "прямого діалогу з Донецьком і Луганськом". Це питання постійно і під різними приводами піднімається на засіданнях ТКГ, пояснили РБК-Україна учасники переговорів. Від пропозицій щодо спільних інспекцій на лінії фронту до погодження з бойовиками візиту експертів МАГАТЕ для перевірки занедбаних ядерних об'єктів.

В Мінських переговорах офіційно є лише три учасники: Україна, Росія та ОБСЄ як модератор. Москва ж стороною конфлікту себе не визнає. Якщо їй вдасться примусити Київ до "прямого діалогу" з бойовиками, то скасування частини болючих для російської економіки і топ-чиновників санкцій – питання часу. Україна ці спроби всіляко присікає, в останні місяці досить жорстко, що, певно, і призвело до загострення на фронті.

Бойовики перманентно порушують режим тиші на Донбасі (фото: facebook.com/mod.mil.rus)

Паралельно Росія шукає інші механізми тиску. Наприклад, масова роздача "двоголових" паспортів – за усередненими даними, їх отримали вже близько 400 тисяч жителів окупованих територій (у РФ офіційно називають цифру у 600 тисяч). Також наприкінці січня сепаратисти провели форум "Русский Донбас" з відомими російськими пропагандистами.

Після цього почастішали розмови про новий "референдум", на цей раз про об'єднання в "Республіку "Донбас" і приєднання до Російської Федерації. Також була презентована "доктрина", яка передбачає захоплення бойовиками всій території Донецької і Луганської областей.

Але поки немає підстав говорити про перехід конфлікту у "гарячу" фазу, зазначив РБК-Україна віце-прем'єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков. Як і немає підстав довіряти чуткам про можливий "референдум".

"Таким чином, росіяни намагаються, абсолютно марно, змінити порядок під себе. Спочатку блокуючи Мінський процес, тепер загострюючи ситуацію на фронті і організовуючи пропагандистські форуми", – уточнив він.

Представник ОРДО в українській делегації ТКГ Сергій Гармаш передбачає, що "референдум" можуть провести для легалізації виборів до російської Держдуми на окупованій території Донбасу, щоб показати масовість. З цим, на його думку, пов'язано і завищення цифри виданих паспортів. Мовляв, таким чином росіяни, в разі чого, зможуть сфальсифікувати свої ж вибори.

"Теоретично можуть провести і "референдум" про входження в Російську Федерацію для психологічного тиску на Україну. Але це дуже дешево, ми на це не поведемося, тому що прекрасно розуміємо, що РФ не потрібен цей регіон, їй потрібно підтримувати його в підвішеному стані, щоб використовувати як інструмент проти України", – уточнив Гармаш.

Україна не тільки не повелася на всі ці провокації, але і перейшла в свого роду контрнаступ. Рада нацбезпеки і оборони ввела санкції проти Віктора Медведчука і його найближчого оточення. Під заборону потрапили і пов'язані з ним телеканали. Офіційна причина – фінансування тероризму.

Віктор Медведчук потрапив під українські санкції (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Опитані виданням члени РНБО і причетні до процесу джерела на питання про те, чому санкції запровадили саме зараз, як один відповіли: "Просто час прийшов". При цьому побічно кілька співрозмовників підтвердили, що зважитися на такий крок Україні допомогли запевнення в підтримці з боку адміністрації нового президента США Джо Байдена.

Не останню роль зіграли і маніпуляції з обміном полоненими. Джерело в оточенні Зеленського зазначило, що вони сильно зачепили особисто президента. При цьому у владі розуміють, що можливість "помсти" з боку Володимира Путіна вельми вірогідна. Але секретар РНБО Олексій Данилов заявив, що Україна не боїться можливої "відповіді Кремля".

"Те, що робить цей пан (Путін – ред.), починаючи з 2014 року на території нашої країни, коли вони захопили Крим, коли вони розв'язали війну на території Донецької і Луганської областей, чим нас ще можна налякати? Ми перебуваємо в стані війни фактично. Так, вона не оголошена, але це ж відбувається з 2014 року", – додав він.

Відповідь Путіна

Гармаш вважає, що загострення на Донбасі розпочалося ще до санкцій і пов'язане воно не конкретно з санкціями проти близького до Путіна політика, а в цілому зі зміною позиції України до цього конфлікту. На його думку, Зеленський зрозумів, що з росіянами неможливо домовитися, тому почав шукати інші варіанти, як повернути мир. Про зміну позиції особисто президента нещодавно говорив і голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук.

"Тому Росія і реагує зараз, поки ще незграбно, тому що не може зрозуміти як себе вести, але реагує. У росіян на все одна відповідь, якщо вони не чують те, чого хочуть, вони б'ють по морді. Зараз намагаються це робити, а потім будуть думати, чи правильно б'ють і чи потрібно було взагалі бити", – уточнив Гармаш.

Чи варто побоюватися, що "Путін нападе"? Головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак стверджує, що поки немає ознак підготовки бойовиків до широкомасштабного наступу. За його словами, ситуація на фронті хоч і загострилася після санкцій проти Медведчука, але різких змін немає.

Голова комітету Верховної ради з питань нацбезпеки Олександр Завітневич запевнив РБК-Україна, що влада готова до будь-яких варіантів розвитку подій. В тому числі і до силового сценарію.

"ВСУ здатні нас захистити і Україна не буде одна в протидії Росії, у разі ескалації на Донбасі чи в Криму. Весь світ нас підтримує, думаю, що це також спричинить нові санкції проти Росії, нові проблеми, напевно, будуть у російських чиновників вищої ланки. Ціна такої ескалації буде для них болючою", – сказав він.

Українська армія готова до можливого наступу росіян (фото: Andrew Burton / Getty Images)

Наступ заради того, щоб зайняти 500 метрів території або кілька позицій – з військової точки зору не має сенсу, адже втрати бойовиків будуть непорівнянні з отриманою вигодою. А велика наступальна операція, наприклад коридор до Криму, захоплення Маріуполя або Слов'янська, вимагатиме від Росії величезних ресурсів, пояснив виданню голова правління Українського мілітарного центру Тарас Чмут.

"Швидше за все, це неможливо без безпосередньої участі Російської Федерації, у першу чергу, з точки зору авіації та ракетного озброєння. Тому будь-які їх дії зараз швидше тактичні, вони призначені для посилення риторики Росії в Європі під час Мінського процесу і посилення "п'ятої колони" в Україні", – додав він.

У той же час в Кремлі після санкцій проти Медведчука та його оточення заявили, що це "тривожна інформація". Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков назвав їх "репресивними діями щодо ЗМІ, громадян та політиків України".

"Звичайно, це не може не викликати занепокоєння, не може не підігрівати питання, ким вибрана ця реакційна лінія, чи не призведе ця лінія до того, що керівництво України знову визнає можливим, наприклад, вирішити проблему Південного Сходу силовими методами", – зазначив він.

Після згаданого засідання РНБО Олексій Данилов розповів, що Зеленський доручив переглянути п'ять сценаріїв щодо врегулювання на Донбасі від грудня 2019 року. Вони тримаються в таємниці, але очевидно, що хоча б один із них передбачає варіант силового розвитку ситуації.

"Що стосується наступальних дій, то в минулому році ми почали підготовку всіх наших бойових військових частин до дій при наступі на урбанізованій місцевості, тому що це те, до чого ми також повинні бути готові", – заявив минулого тижня головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак.

Бійці тренуються наступати в міських умовах (фото: ssu.gov.ua)

Тарас Чмут підтвердив, що в Україні дійсно створюють навчальні місця для відпрацювання бойових дій в місті, в тому числі завдяки західним інструкторам. Такі навчання проходять на Яворівському полігоні, на Широкому Лані і на Рівненському полігоні. За його словами, це базовий етап підготовки сучасного військовослужбовця: як заходити в кімнату, як зачищати коридор, як штурмувати будівлю, як вести війну в місті і так далі.

"Враховуючи, що окупована частина Донбасу – це здебільшого великі міські агломерації, наприклад Донецьк та прилеглі населені пункти, які переходять один в інший, то подібні навички потрібні. Як мінімум для того, якщо буде прийнято рішення про силове звільнення цих територій, щоб солдати знали як їм діяти", – пояснив військовий експерт.

Але варто відзначити, що силовий сценарій звільнення Донбасу це лише один з умовних варіантів розвитку ситуації. Поки немає ніяких підстав вважати, що влада розглядає його всерйоз або, більше того, вважає пріоритетним. Команда Зеленського, очевидно, сподівається, що Кремль піде на поступки, якщо не з доброї волі, то під тиском міжнародного співтовариства.

"Краще нехай це буде три роки переговорів, ніж один день війни. Основний наш шлях і інструмент – це дипломатія. Про це ми говоримо на всіх майданчиках... Про миротворців ми теж говоримо, будемо використовувати різні варіанти, це ми не знімаємо з порядку денного. Ми готові до будь-яких подій та їх розвитку", – резюмував Завітневич.