Понеділок 26 вересня неодмінно увійде до історії американського телебачення. У цей день у прямому ефірі усіх головних телеканалів країни зійдуться претенденти на посаду президента США від Демократичної і Республіканської партій - Хіларі Клінтон і Дональд Трамп. Очікується, що ця передача стане найбільш рейтинговою в історії американського телебачення за всю історію, набагато перевершивши навіть фінали Superbowl - кубка з американського футболу. Ажіотаж навколо дебатів викликаний цілим рядом факторів, але головне - це, звичайно, особистості суперників, готових пояснити всій країні, чому кожен з них заслуговує місця в Овальному кабінеті Білого дому, а опонент - категорично для цього не годиться.
Хілларі Клінтон - можливо, найдосвідченіший політик країни. Вона була і Першою леді, і сенатором, і лобістом, і державним секретарем. Все її життя так чи інакше пов'язане із Вашингтоном і його мешканцями з початку 1990-х років. Її досвід колосальний, її зв'язки у вищих колах усього світу - безмежні.
Її прихильники - неймовірно популярний президент Барак Обама, його ще більш популярна дружина Мішель, “ікона” лівого руху сенатор Елізабет Уоррен і обожнюваний американцями екс-президент (і за сумісництвом чоловік) Білл Клінтон. Навіть її колишній суперник - сенатор Берні Сандерс, який зумів підняти потужну хвилю прогресивного руху, який привернув до виборів зазвичай пасивну молодь, визнавши поразку, долучився до рядів прихильників Клінтон.
Її політичні консультанти - кращі з кращих, її передвиборчий штаб - ідеально працююча машина, мільйонери і мільярдери шикуються в чергу, щоб спонсорувати її кампанію. Судження Клінтон виважені і точні, вона впевнена у собі і своїй правоті, вона завжди говорить правильні речі. Практично уся американська преса на її боці, майже всі голлівудські актори, всесвітньо відомі музиканти, кращі письменники і видатні вчені країни - теж.
За всіма параметрами і показниками Хілларі Клінтон повинна перемагати. Це стає тим більше очевидним навіть при побіжному аналізі її опонента.
Дональд Трамп ніколи не займав ніяких виборних посад. Його кар'єра бізнесмена, який успадкував усе від батька, сповнена темних і навіть чорних сторінок. Він багато разів оголошував себе банкрутом, вів багатомільйонні справи із сумнівними людьми із напівкримінального грального бізнесу, працював ведучим реаліті-шоу, розрахованих на найневибагливішу публіку, займався організацією конкурсів краси, мабуть, ухилявся від податків (декларації свої він відмовляється публікувати).
Трамп примудряється майже у кожному своєму виступі когось образити або зачепити: до списку потрапили і жінки, і мексиканці, і мусульмани, і ветерани війни, і навіть політичні прихильники із Республіканської партії, від якої він балотується, хоча раніше підтримував демократів. Це нахабний, геть позбавлений тіні скромності хам, зазвичай оперує банальностями і загальними фразами.
Говорячи про справи, що виходять за сферу будівництва казино або реаліті-шоу, він постійно несе відверту нісенітницю, явно не уявляючи, про що йдеться. Йому подобається Володимир Путін і не подобається НАТО, він готовий стріляти по іранських кораблях та нелегалах, що намагаються проникнути в США. Своїми економічними промовами він наводить жах на Уолл-Стріт. Зовнішньополітичні ескапади Трампа змушують хапатися за голову усіх експертів у цій галузі незалежно від партійної приналежності (чого тільки варта пропозиція видати ядерну зброю Японії, Південній Кореї та Саудівській Аравії).
Йому співчувають люди начебто лідерів Ку-Клукс-Клану і російських пропагандистів. Його нахвалюють апологети “Брексита”, прихильники ультраправих Марін ле Пен у Франції і “Альтернативи для Німеччини” у ФРН. Різносортні і різнокаліберні екстремісти і фріки від політики у всьому світі дивляться на нього із захопленням, спонукаючи до шоку менш екзотичних колег.
Трампа постійно схиляють на всі лади у всіх впливових ліберальних медіа, характеризуючи навіть його рідкісні розумні пропозиції “спробою обілити свій образ”. Донори з числа великих банкірів і бізнесменів обходять його стороною, соратники по власній партії запустили рух NeverTrump (ТільконеТрамп), сатирики та гумористи (вельми, до речі, впливові люди у США) без кінця висміюють його заяви і дії.
Його порівняно молода словенська дружина у минулому рекламувала спідню білизну, тому політичних навичок у неї майже немає. На з'їзді Республіканської партії вона, промовляючи з густим східноєвропейським акцентом, виголосила промову, майже повністю вкрадену у Мішель Обами.
Ну і, звичайно, не можна не згадати дивовижно помаранчевий колір фізіономії Трампа (позначається зловживання автозагаром) і його складновиконану зачіску із фарбованих локонів, покликану приховати лисину.
Все це у комплексі робить із Трампа ідеального “хлопчика для биття” для виключно зосередженої, професійної та досвідченої команди Клінтон.
Але... він перемагає.
Згідно із низкою опитувань, проведених останнім часом, Трамп вибився у лідери передвиборчої гонки, випереджаючи суперницю на 1-4 пункта у загальнонаціональному масштабі і, що куди важливіше, лідирує у двох найбільш важливих “невизначених штатах” (“swing states” або “battleground states”) - Огайо і Флориді.
Через особливості неймовірно заплутаної американської виборчої системи популярність кандидатів у певних штатах набагато важливіша загальнонаціональної. На ділі це виражається у тому, що кандидат, який розгромно програв конкуренту за кількістю голосів по всій країні, може стати президентом, якщо він переміг у деяких особливо важливих штатах, де і концентрується передвиборча боротьба.
Жорстку, за межею фолу, риторику Трампа підтримують численні багаті пенсіонери, які живуть у Флориді, а також не менш численні бідні роботяги Огайо, що живуть у постійному страху втратити роботу через нові угоди про свободу торгівлі, які виводять їх заводи в Китай і Мексику.
І тим, і іншим абсолютно до лампочки права ЛГБТ, анексія Криму, благополуччя мексиканських нелегалів, глобальна зміна клімату та підтримка чорношкірих бідняків по всій країні - те, про що постійно говорить Клінтон. Їм потрібно, щоб “Америка знову стала великою” (слоган Трампа). Щоб заводи працювали в Огайо, а не в Гуанчжоу, а спокій і повага були б у флоридських пенсіонерів, а не у геїв і мексиканців.
І в цих двох штатах, і по всій країні консервативно налаштовані люди вважають, що в останні десятиліття за підтримки меншин, глобалізації розквіту корпорацій і відкритості США всьому світу вони втратили не тільки робочі місця, добробут, свій колишній статус і усіляку надію на покращення. Винуватцями події озлоблені американці називають “вашингтонський істеблішмент”, повністю, без залишку, втілений у фігурі Хілларі Клінтон - “королеви бюрократії, лобізму і політичної корупції”. Трампа, при всіх його недоліках, вони вважають таким чудовим хлопцем, який не соромиться у висловах, прямо говорить про те, про що всі тільки думають. Але головне: на думку прихильників мільярдера, він готовий кинути виклик системі інституціональної корупції, яка міцно вкоренилася у Вашингтоні і на Уолл-стріт.
За Хілларі Клінтон у середовищі консерваторів і виборців закріпилася репутація безсоромної брехухи, яка заради влади і досягнення сьогохвилинних політичних цілей буде брехати скільки завгодно і кому завгодно. Якийсь час цей імідж електорально був збалансований дикуватою поведінкою Трампа. Виборці все-таки віддавали перевагу досвідченій політичній лисиці, напівбожевільний клоун їх лякав більше. Але останніми тижнями перед дебатами у Клінтон буквально все пішло шкереберть.
Вона спішно покинула церемонію пам'яті жертв терактів 11 вересня 2001 року, після чого її команда, за звичкою, збрехала, що “Клінтон просто перегрілася на сонці”. Коли з'явилося відео, на якому вона падає у непритомність, повисаючи на руках своїх помічників, версія змінилася: штаб Клінтон повідомив, що кандидат у президенти підхопила запалення легенів. Але і в це пояснення мало хто повірив, так як через три дні Клінтон “живіша за усіх живих” вже виступала перед своїми прихильниками. Або її політконсультанти навчилися зцілювати пневмонію за лічені дні, або вони збрехали щодо діагнозу. Більшість американців, згідно одразу проведеним опитуванням, підтримують друге пояснення.
Слідом, Клінтон допустила рідкісну для себе риторичну помилку. Під час публічного виступу вона оголосила половину прихильників Трампа “кошиком мерзоти”. Це їй дуже дорого обійшлося: у США діє негласне правило, що дозволяє обзивати останніми словами опонента на виборах, але ніколи - прихильників цього опонента, тобто виборців. Клінтон це правило порушила, що, безумовно, вартує їй кількох дорогоцінних очок підтримки.
Не встигли вщухнути два цих скандали, як тут же спалахнув третій. Користувачі сервісу Reddit з'ясували, що хтось, хто ховається за ніком Stonetear, намагався з'ясувати, як вичистити з мережі сліди електронного листування “дуже, дуже важливогї людини”. Своє прохання про пораду Stonetear розмістив у Reddit на наступний день після видачі Конгресом ордеру, на основі якого публіці повинні пред'явити електронну переписку Хілларі Клінтон. Ордер цей залишився без задоволення, так як Клінтон “вже давно видалила свої листи”. Що найцікавіше, як мінімум один володар ніка Stonetear незабаром знайшовся. Ним виявився Пол Комбетта - IT-фахівець, який, за дивним збігом, займався обслуговуванням приватного сервера Хілларі Клінтон.
Конгрес вже зайнявся розслідуванням цієї історії. Справа у тому, що якщо Stonetear з Reddit і Комбетта - це одна і та ж людина, то, швидше за все, мова йде про знищення речових доказів, тобто про кримінальний злочин. У цьому випадку доведеться саджати до в'язниці або самого айтішника, або того, хто віддав йому наказ знищити листи. Потенційно дуже небезпечна для Клінтон історія.
Поки суперниця Трампа, обтяжена багажем старих і нових скандалів, котиться в опитуваннях донизу, сам він, користуючись моментом, дереться нагору. За останні дні він представив проект надання широких податкових пільг сім'ям із дітьми, а також запропонував надавати матерям новонароджених відпустку по догляду за дитиною (зараз у США це майже не практикується). Гроші люблять усі, тому реакція на ініціативи Трампа серед простих американців була досить прихильною.
Крім того, на руку республіканському кандидатові зіграла остання серія терактів, здійснених у Нью-Йорку, Нью-Джерсі і Міннесоті людьми, які сповідують іслам. Це дало привід Трампу оголосити, що його пропозиція суворо перевіряти мусульман на причетність до тероризму, - цілком виправдано і навіть необхідно. А критики - просто не піклуються про безпеку американського народу. Після серії нападів подібні думки стали з'являтися і у простих виборців.
У результаті всього комплексу останніх подій Клінтон підходить до критично важливих дебатів не у кращій формі (зокрема, фізичної). Трамп же, навпаки, осідлав гребінь хвилі і летить до дебатів на висхідному тренді. Американська ліберальна громадськість відчутно нервує: "ідеальний кандидат" як ніколи близька до поразки від "самого безглуздого кандидата в історії".
Для занепокоєння є і ще один привід. Під час республіканських праймеріз Трамп буквально знищував своїх політично досвідчених суперників одного за іншим. Йому не доводилося навіть обговорювати переваги і недоліки програм своїх опонентів. Він просто брав якусь несимпатичну рису кожного із них, роздмухував її до неймовірних розмірів і тикав у неї пальцем. Працювало безвідмовно. Люди були у захваті, дивлячись на те, як пещені і важливі сенатори, губернатори і конгресмени ковтають у безсилій злобі повітря, червоніють, потіють і губляться, почувши якусь неймовірну нісенітницю про себе і свої якості.
Можна не сумніватися, що професійний шоумен - Трамп - влаштує із дебатів з "дерев'яної" Клінтон справжній бенефіс, фестиваль гумору і викриттів, приправлених пікантними подробицями: наприклад, амурними пригодами Білла Клінтона. Колишня держсекретар, чудово орієнтується у політиці, економіці, дипломатії і соціальних питаннях, напевно відчуває деякий дискомфорт, якщо її змусять обговорювати щось з розряду сальних анекдотів.
Втім, Клінтон брала участь у політичних дебатах десятки, якщо не сотні разів, до розмови із Трампом її готують найкращі фахівці країни, тому, напевно, у неї вже є стратегія для відображення особистих нападок на її персону і контратак. Рубка буде неймовірно спекотною, тому, власне, рейтинги і обіцяють бути захмарними.
Дебати, які відбудуться 26 вересня в Університеті Хофстра (місто Хемпстед, штат Нью-Йорк) цілком здатні стати вирішальним моментом у всій кампанії. Втім, шанс відігратися у переможеного ще буде: на жовтень заплановані ще два раунди словесної дуелі.