Миколаїв став однією з точок найзапеклішою боротьби з російськими окупантами. Вороги намагалися швидко подолати опір, аби вийти на Одесу. Однак у місцевих виявилися зовсім інші плани. Детальніше – в репортажі РБК-Україна.
Дорога до Миколаєва. Гарнющий Тилігульський лиман, через який лежить міст. Підбитий. Автомобілі ту ділянку мосту обережно об’їжджають.
Це наслідки повномасштабного російського вторгнення на територію України. Керівництво РФ з 24 лютого називає його "військовою спецоперацією", яку в світі вже почали визнавати геноцидом українського народу.
Ми тим часом рухаємось до Миколаєва. На в'їзді та виїзді з міста багато вантажівок та мікроавтобусів, "легковиків" – менше. Серед них автомобілі з написами "Діти" та "Волонтери".
Сьогодні Миколаїв – місто-герой. Таку почесну відзнаку присвоїв президент України Володимир Зеленський. Російські війська намагались "взяти" Миколаїв від початку повномасштабної війни. Не вдалось. Область межує з окупованою Херсонською, з якої по місту періодично запускають ракети.
Після Києва, який почав оживати, Миколаїв здається пустим. Людей на вулиці майже немає, де-не-де можна побачити пенсіонера чи місцевого, який вигулює собаку. Випадково зустрічаємо Віктора, який йшов з магазину. Як виявилось, він був одним з очевидців атаки на будівлю обласної держадміністрації.
"Коли розбомбили адміністрацію, я якраз йшов пити каву. Воно як бахнуло. Все почало дрижати", – згадує чоловік.
Саме Миколаївська ОДА є найбільш постраждалим об’єктом у місті. Ракета типу "Калібр" прилетіла в будівлю 29 березня – за 20 хвилин до початку робочого дня. В результаті атаки загинули 36 людей, з них чотири – бійці Національної гвардії, всі інші – цивільні. Крім того, більше 30 осіб потрапили до лікарні.
"Це звичайна тактика росіян: коли починається новий етап переговорів щодо миру – вони загострюють ситуацію на фронті або в такий спосіб. 29-го був черговий раунд переговорів. Вони це роблять, щоб посилити тиск на суспільство, а воно, у свою чергу, посилило тиск на владу, щоб вона йшла на переговори. Це державний тероризм", – зазначив РБК-Україна прес-офіцер Миколаївської ОВА Дмитро Плетенчук.
Втім, за його словами, розрахунки ворога схилити українців до своєї позиції терористичними актами не спрацювали. Вийшло навіть навпаки.
"В Миколаєві було багато людей, які казали: "це не моя війна", мали позитивно-нейтральне ставлення до РФ. Вони змінили свою думку. Всі люди, які говорили, що "ето не моя война", тепер мають ось таку "пам'ятку" в центрі міста", – розповів він.
Крім облдержадміністрації, росіяни били по інших стратегічних об’єктах: залізничному вокзалу, аеропорту, морському вокзалу. Але згодом під атаку почали потрапляти спальні райони, зупинки громадського транспорту і навіть пологовий будинок з дитячою лікарнею.
"ОДА – це була цілеспрямована атака. А так вони хаотично обстрілюють "Смерчами" лікарні, пологові будинки. Вони атакують цивільну інфраструктуру і хочуть зробити з нас Маріуполь-2. Це їхня мета: нас залякати і максимально розтрощити логістичну та інфраструктурну складову", – зазначив Плетенчук.
У день атаки на ОДА росіяни також нанесли удар "Іскандером" по міжнародному аеропорту Миколаєва. Військовий аеродром "Кульбакіно" розбомбили "Калібрами" в перший день повномасштабної війни, а цивільний аеропорт – 29-го березня.
Цивільні, які не виїхали з міста, живуть, наче на пороховій бочці. Щодня лунає сирена. Люди говорять, що вже звикли до неї, а також до того, що періодично "прилітає".
"В перші дні (повномасштабного вторгнення, – ред.) були сильні вибухи… Зараз ніби менше. Але все рівно є", – каже місцева жителька Світлана.
Вона, як і ще декілька десятків людей, вирішили не просто залишитись в місті, а об'єднатися та допомагати одне одному. Сьогодні вони працюють у гуманітарному штабі. Мова йде про "Доф Центр Волонтерів". Це організація, яка допомагає і літнім людям, і бійцям тероборони та Збройних сил.
Як розповів один з її очільників – Геннадій Леонтович, формували штаб "з нуля".
"Приміщення було вбите, було багато сміття. Місцеві самоорганізувались і прибрали. Потім почали вже формувати штаб. Люди принесли одяг, ліки. І ми почали потихеньку збирати все, а потім розвозити", – розповів він РБК-Україна.
За його словами, в перші дні доводилось працювати в умовах постійних вибухів. Втім, ті, хто залишилися в місті, згуртувались і підтримують одне одного. Що вже емоційно легше.
"Миколаїв дуже сильне та патріотично налаштоване місто. Коли треба, ми об'єднуємось і відбиваємо всіх ворогів, в тому числі і колаборантів", – вважає він.
Місцеві жителі говорять, що "прилітає" вже менше, але коли обстрілюють, то страждає багато цивільних.
Крайній раз обстріл з постраждалими та загиблими був 15 квітня. Росіяни задіяли касетні снаряди. В результаті 5 людей загинуло, ще 15 – поранені, повідомив на своїй сторінці у Facebook голова Миколаївської ОВА Віталій Кім.
Сьогодні ситуація в центрі міста спокійна, наскільки це можливо в умовах війни. Продуктові магазини та аптеки частково відкриті, полиці забиті продуктами та медикаментами. Людей на вулиці мало, але, як сказав один з місцевих Віктор, багато хто сидить вдома через сирени та загрозу вибуху.
"Ми готуємось до оборони міста, бо ми розуміємо, що це не остання спроба. В майбутньому вони (росіяни, – ред.) будуть намагатись ще раз взяти місто. У них же план мінімум – від ОРДЛО до Придністров’я. Вони намагаються Україну відрізати від моря, від ринку збуту. Але ми готові до оборони", – заявив РБК-Україна прес-офіцер Дмитро Плетенчук.