Дворічний судовий спір НАК "Нафтогаз України" проти російського ВАТ "Газпром" вийшов на фінішну пряму. Сьогодні, 25 вересня, в Стокгольмському міжнародному арбітражі почнуться слухання у справі, в ході яких українська сторона домагається зміни ціни на російський газ і перегляду умов транзиту в Європу. Якщо позовні претензії НАКу будуть задоволені, компанія отримає 27 млрд доларів і вигідні для України умови співпраці з Росією у сфері постачання енергоресурсів. Якщо ж у виграші виявиться "Газпром", "Нафтогаз України" належить виплатити російському монополісту майже 39 млрд доларів. Це може обернутися банкрутством Нак. Є ще і третій варіант – умовна нічия. У цьому випадку арбітраж може частково задовольнити претензії обох компанії, якими, згодом, доведеться домовлятися про нових умовах роботи. Які сценарії розвитку ситуації можливі, розбиралася Марія Цатурян.
Все почалося 16 червня 2014 року. В цей день НАК "Нафтогаз України" і "Газпром" обмінялися зустрічними позовами, які вони подали в Арбітражний інститут торговельної палати Стокгольма (Швеція). Першими в суд пішли росіяни. Незадовго до цього, у травні, глава російського монополіста Олексій Міллер заявляв, що має намір судитися з НАКом. Причина була наступною -Україна не вибирала весь законтрактований газ, а саме "недобір "Нафтогазом" 29,48 млрд кубометрів за умовами "бери або плати"".
Виклик був прийнятий. Голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв у відповідь заявив, що "арбітраж - найбільш цивілізований спосіб вирішення комерційних спорів, якщо сторони не можуть прийти до згоди в ході переговорів".
У першому позові НАК проти "Газпрому" містилися претензії на суму близько 6 млрд доларів. "Нафтогаз" зажадав "ретроактивного" (дію зворотної сили) перегляду ціни на російський природний газ, яка була закріплена контрактом купівлі-продажу від 19 січня 2009 року. НАК наполягав на відшкодуванні усіх переплат, здійснених з 20 травня 2011 року, та скасування пункту контракту, що забороняє продаж газу за межами країни. Оскаржує "Нафтогаз України" і умова газової угоди take-or-pay ("бери або плати").
Як відомо, узгодження умов поставок газу йшло важко. Делегації то прилітали до Москви, то відлітали. ЦУ видавав президент Віктор Ющенко, збирався екстрено склад Кабміну, йшли переговори прем'єр-міністрів України і Росії Юлії Тимошенко і Володимира Путіна, газова блокада України та припинення транзиту в ЄС... В підсумку контракт був підписаний главами НАК "Нафтогаз України" Олегом Дубиною і "Газпрому" Олексієм Міллером.
Президент Янукович і прем'єр Азаров не виступали проти "формульного підходу" формування ціни, не намагалися скасувати контракт і укласти новий. Згідно ст. 4 цього договору, у формулі розрахунку ціни газу для України прописано два ключових параметри: змінний - контрактна ціна, яка змінювалася щоквартально і становила 360 доларів за тис. кубометрів, і постійний - базова ціна газу-450 доларів/тис. кубометрів. З урахуванням цих показників, на думку "Газпрому", ціна на російський газ у другому кварталі 2014 року для України зросла більш, ніж на третину і повинна була складати 385,5 доларів/тис. кубометрів. Нова влада зі старими цінами на газ миритися не захотіла. Тим більше, коли ціна стрибнула на третину.
"Наша позиція в тому, що порівняно з першим кварталом 2014 року, коли ціна була 268,5 доларів, нічого не змінилося з точки зору економіки тих факторів, які зазвичай впливають на ціну газу", - заявив тоді глава "Нафтогаз України" Андрій Коболєв. Надалі НАК неодноразово називав ціну, яку від України вимагає сплатити російська сторона, несправедливою і неєвропейської.
В IV кварталі 2014 року "Газпром" був готовий продавати тисячу кубометрів газу Україні за 378 доларів, а в I кварталі 2015 року - за 365 доларів. У підсумку все закінчилося тим, що Україна в листопаді 2015 року відмовилася від закупівлі російського газу. Не були відновлені відносини навіть тоді, коли в червні 2016 року російський монополіст пропонував Україні постачання палива за ціною 177 доларів за тисячу кубометрів.
Ціна - не єдиний камінь спотикання. Сперечаються газові монополісти і з приводу обсягу поставок. Законтрактовані обсяги в 2009 році становили 40 млрд кубометрів. З 2010 року Україна повинна була купувати в РФ 52 млрд кубометрів. Причому не важливо, чи потрібен нам газ в таких об'ємах чи ні, ми повинні були платити. Однією з норм договору було умову "бери або плати", відповідно до якого Україна зобов'язалася сплатити певну частину законтрактованих обсягів, незалежно від рівня фактичної закупівлі.
"Обов'язковий за умовою "бери або плати" був обсяг закупівлі 80% - 41 млрд кубометрів. При цьому ми мали право оплачувати обсяг ще на 20 відсотків менший - близько 33 млрд кубометрів. Тобто, це був обов'язковий обсяг для оплати. І в суді ми, ймовірно, будемо апелювати до того, що повинні були оплачувати саме 33 млрд кубометрів, а не більше", - пояснив РБК-Україна директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський.
Другий позов "Нафтогаз України" проти "Газпрому" українська компанія подала в Стокгольмський арбітраж 13 жовтня 2014 року. Сума претензій за не надані російською стороною обсяги газу для транзиту НАК тоді оцінив в 3,2 млрд доларів. За даними "Нафтогаз України", мінімальний обсяг газу, який "Газпром" повинен транспортувати по українській території становить 110 млрд кубометрів. "Але замість цього річний обсяг транзиту на 2009-2013 роки становив у середньому 94 млрд кубометрів", - повідомляли в Наку.
У кінці серпня 2016 року "Нафтогаз України" подала в Стокгольмський арбітраж додаткові відомості про факти порушення "Газпромом" умов транзитного договору. Мова йде про зниження тиску на прикордонних газовимірювальних станціях "до рівня нижче передбаченого контрактними зобов'язаннями в липні". Зокрема, 23 липня російська компанія знизила добовий обсяг транзиту з 190 млн кубометрів до 172 млн кубометрів. Ще через три дні обсяг впав до 135 млн кубометрів на добу. "Газпром" пояснив скорочення обсягів транзиту "зниженням попиту на природний газ на європейських ринках".
У своєму позові "Нафтогаз України" також вимагає отримати право передати його права та обов'язки за транзитним договором оператору ГТС - ПАТ "Укртрансгаз". Це необхідно для приведення договорів українського газового монополіста у відповідність з вимогами Третього енергопакету і європейського законодавства. При цьому, на думку Наку, "Газпром" не може залишатися «віртуальним оператором між "Укртрансгазом" і операторами ГТС Словаччини, Польщі, Румунії та Угорщини".
У відповідність з євростандартами, впевнені в НАК, потрібно привести і тарифи на транзит газу. Справедливою українська компанія вважає ціну 7,9 доларів за транспортування тисячі кубометрів на відстань 100 км. Цей тариф "Нафтогаз України" встановив з 1 січня цього року. У "Газпромі" вважають, що вартість транзиту - не більше 2,5 доларів.
"Запропоновані нами зміни контрактів з "Газпромом" відповідають європейському енергетичному законодавству. Якщо ми зіткнемося з необґрунтованою відмовою з боку російських колег, нам знову доведеться перенести з'ясування спірних питань у судову площину", - пояснював раніше свої позовні претензії "Нафтогаз України".
"Газпром" через Стокгольмський арбітраж вимагає від української сторони збереження статус-кво, тобто, дотримання контракту 2009 року без його перегляду, до закінчення терміну його дії (строк закінчується в 2019 році). За цей час Росія розраховує відмовитися від української ГТС та здійснювати транзит в Європу альтернативними газопроводами, в обхід України - "Північний потік-2" і "Турецький потік".
Позовні претензії обох учасників спору за останні два роки постійно зростали. Зараз сума, яку "Нафтогаз України" вимагає від «Газпрому» за переплату за тарифами і недоотриманий транзит становить 26,6 млрд доларів, російська компанія від української за недобір газу - 38,7 млрд доларів.
Сьогодні Стокгольмський арбітраж приступив до закритих слухань за першим позовом, що стосується договору купівлі-продажу російського газу Україні. В кінці листопада -початку грудня відбудеться другий раунд слухань за транзитним справі. Розглядати перший позов "Нафтогаз проти Газпрому" арбітраж буде до 10 жовтня. Інтереси НАК "Нафтогаз України" в арбітражі захищає норвезька юридична компанія Wikborg Rein.
Стогкольмский арбітраж був обраний невипадково. Вирішення спорів саме в цьому суді закріплено п. 2 ст. 8 газового контракту 2009 року. Згідно з цим пунктом, визначено, що розбиратися у справі будуть три арбітра, а мову розгляду – російська. Крім того, згідно п. 3 і 4 ст.8 рішення Стокгольмського арбітражу є остаточним, не підлягає оскарженню і має для сторін обов'язкову силу". За словами юриста юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Дмитра Шемеліна, традиційно спори за контрактами на постачання енергоносіїв вирішуються за шведським правом, оскільки воно найбільше відповідає регулювання договорів подібного роду.
Директор з розвитку бізнесу НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко в серпні заявив журналістам, що компанія опрацьовує і прогнозує можливі варіанти розвитку подій. "Є, умовно, десяток стратегій захисту і десять варіантів того, яким може бути рішення трибуналу", - казав він тоді. Голова правління НАК Андрій Коболєв неодноразово заявляв, що у компанії є "план А і план Б у разі будь-якого рішення суду", а шанси компанії виграти справу її керівник оцінює "більше 50%".
Втім, варіантів розвитку подій, які лежать на поверхні, може бути три: програш, виграш і нічия.
Якщо Стокгольмський арбітраж задовольнить всі позови "Нафтогаз України", це означає, що компанія отримає майже 27 млрд доларів компенсації і виплат за боргами, а також змусить "Газпром" дотримуватися формули при формуванні ціни "хаб мінус транспорт".
Це дозволить Україні закуповувати газ за спотовими цінами на європейських хабах за вирахуванням витрат на його транспортування. У результаті, ціна на російський газ, за прогнозами аналітиків, для України може бути нижче європейської реверсної ціни. Тобто, якщо в серпні Україна купувала європейський газ по 185 доларів за тисячу кубометрів, то "Газпрому", в разі якщо б він захотів продати газ Україні, а ми - купити, довелося б опуститися в ціні, наприклад, до 110-130 доларів за тисячу кубометрів. НАК також зможе закріпити вигідну для себе транзитну ставку, переглянути її ретроспективно, стягнути оплату з "Газпрому" і підняти тариф на майбутнє.
Крім того, НАК зможе завершити реформування своєї структури у відповідності з вимогами Третього енергопакету, тобто розділити компанію за видами діяльності (unbundling). Таким чином, "НАК стане зрозумілою європейцям, ще більш прозорою структурою, яка підвищить рівень довіри партнерів до компанії», - упевнені в «Нафтогаз України". Це також підвищить інвестиційну привабливість газотранспортних активів і сприятиме залученню іноземного інвестора для управління оператором ГТС.
Рішення трибуналу на користь "Газпрому" з повним задоволенням його позовних вимог може загрожувати "Нафтогаз України" банкрутством. "Це означає, що у "Газпрому" з'явиться право вимагати 33 млрд доларів відразу. У цій ситуації найімовірніше менеджменту компанії доведеться оголосити банкрутство", - розповів РБК-Україна джерело, знайоме з ходом судового спору.
В цьому випадку, в певній черговості держава (податкова і держбанки), а також міжнародні кредитори зможуть вимагати від "Нафтогаз України" стягнення. Але реалізувати майно компанії і роздати борги буде непросто.
Левову частку активів НАК становить ГТС, яка належить державі і не підлягає відчуженню або арешту. Та ж ситуація і з родовищами, на розробку яких видаються спеціальні ліцензії. "Природний газ, що знаходиться в сховищах - у заставі у держбанків, його теж не можна вилучити, - пояснив РБК-Україна співрозмовник, знайомий з ситуацією. - Фактично, крім старих, нікому не потрібних бурових вишок, на продаж нічого не залишається".
Експерти енергоринку та юристи, що спеціалізуються на міжнародному праві, не беруться пророкувати результат судового спору, але вважають, що сценарії "повної перемоги" і "повної поразки" малоймовірні. Швидше за все, в Стокгольмському арбітражі буде так звана "нічия". У цьому разі суд може частково визнати позови обох сторін. "Варіантів результату "нічия" може бути маса і їх складно передбачити. Якщо таке рішення ухвалить суд, то, ймовірно, старий контракт буде анульований, і "Газпрому", наприклад, доведеться поступитися в ціні, а НАК зможе отримати більше преференцій щодо транзиту. Але поки це - домисли", - пояснив юрист, який спеціалізується на судових спорах у Стокгольмському арбітражі, який не побажав назвати своє ім'я.
За його словами, є висока частка ймовірності - близько 30%, непередбачуваного рішення і того, що обидві сторони "мають козир в рукаві, який може поміняти весь результат справи". Крім того, "сторони можуть раптом програти через порушення процедурних моментів".
Незважаючи на чіткість формулювань, закріплених у контракті, "Газпром" намагається оскаржити правомірність розгляду спору в Стокгольмі. "Російська сторона абсурдно заявляє, що контракт повинен діяти до 2019 року і змінити його не можна, оскільки це не предмет шведського права. Нібито, за їх версією, це договір публічного права, оскільки має рівень міждержавного. Російські колеги також запевняють, що в цьому зв'язку не діє і українське право", - розповів РБК-Україна джерело, знайоме з розглядом справи в Стокгольмському арбітражі. Однак, якщо трибунал вже консолідував справи і приступив до слухань, навряд чи варто очікувати рішення, що спір не підвідомчий Стокгольмського арбітражу.
Може не зіграти на руку Україні і скандал, що вибухнув в Україні навколо зміни статутів НАК "Нафтогаз України" та оператора ГТС "Укртрансгазу". За словами президента Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайла Гончара, "Газпром" може використовувати ситуацію для затягування процесу. "Російська сторона може заявити, що їй не зрозуміло, хто управляє активами української компанії – Мінекономіки або Кабмін безпосередньо може попросити суд дати час розібратися в ситуації, затягуючи процес у часі", - вважає експерт. Стратегія "Газпрому" може бути спрямована на те, "щоб затягнути суд до закінчення терміну контракту в 2019 році".
Ще одна складність, яка може виникнути, це - визнання рішення арбітражу в судах тих країн, де є активи відповідача, а також його примусове виконання, каже юрист юркомпанії "Ільяшев і Партнери" Дмитро Шемелин. "Є вірогідність, що із-за великого політичного значення справи суди за основним місцезнаходженням сторін (суд РФ у разі "Газпрому", суд України в разі "Нафтогазу", - ред.) будуть не схильні визнавати рішення щодо їхніх "підопічних". В результаті, переможцю доведеться інвестувати додаткові сили і засоби виконання арбітражного рішення за кордоном", - пояснив він РБК-Україна.
Відповідно до статті 391 Цивільного процесуального Кодексу, рішення іноземного суду може бути пред'явлено для примусового виконання в Україні протягом трьох років.
"Не виключено, що арбітраж може дати термін на добровільне виконання рішення, так як рішення виноситиметься, ймовірно, на велику суму, - вважає Шемелин. - Для примусового виконання будь-якого арбітражного рішення, воно повинне для початку бути визнано судом країни, де є активи відповідача. Ймовірно, у "Газпрому" за кордоном досить багато активів - в тому числі, і дочірні підприємства, та права вимоги третім особам. Умовно, у разі, якщо НАК "Нафтогаз України" виграє справу, а "Газпром" не виконує рішення суду, то українська компанія може звернутися до суду тієї країни, де у російського газового монополіста є активи, і подати звернення стягнення на майно. Тоді активи арештовуються, продаються, а виручені кошти йдуть на погашення боргу".
Теоретично можливі ще кілька варіантів вирішення ситуації. "Наприклад, вимоги щодо арбітражного рішення можуть бути зараховані з поточними вимогами сторін один до одного (платежі за газ) - говорить юрист "Ілляшев та Партнери". - Не виключений варіант мирової угоди, коли сторони домовляються самостійно про погашення боргів і претензій. Така угода може бути закріплено звичайним договором між сторонами, а може і арбітраж закріпити світове своїм рішенням на узгоджених умовах, тоді світова набуває чинності арбітражного рішення, визнається в іноземному суді і на нього може бути звернено стягнення".
Втім, вже зараз можна припустити, що в цій справі буде одне слухання, оскільки воно досить тривалий у часі – близько двох тижнів. "Не виключено, у зв'язку з обсягом справи, що після слухань сторони можуть попросити ще один фінальний письмовий раунд і висловити свої останні зауваження. Після цього трибуналу дається певний час на підготовку тексту рішення. Як правило, в таких складних справах, підготовка тексту може зайняти кілька місяців", - уточнив Шемелин.