Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг, Володимир Демчишин в інтерв'ю РБК-Україна розповів про необхідність зростання тарифів, про втрати енергоресурсів при їх транспортуванні, про масштабної державної програми з енергозбереження, а також про роботу новоствореного відомства.
Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг, Володимир Демчишин в інтерв'ю РБК-Україна розповів про необхідність зростання тарифів, про втрати енергоресурсів при їх транспортуванні, про масштабної державної програми з енергозбереження, а також про роботу новоствореного відомства.
РБК-Україна: 28 серпня Президент України Петро Порошенко об'єднав Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Нацкомпослуг), і Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, у єдине відомство. Пізніше указом було затверджено положення про НКРЕКП. Ви очолюєте цю комісію з 1 вересня. Якщо підбивати підсумок перших місяців, чи вдалася інтеграція комісій?
Володимир Демчишин: Раніше, до 2011 року існував один регулятор, який займався функціями НКРЕ та Нацкомпослуг. Після нетривалого поділу комісія знову возз'єдналася. Шлях створення одного регулятора для комунального ринку, електроенергетики і газової галузі правильний. Адже ці напрями тісно пов'язані між собою. Близько 60% собівартості водопостачання - це електроенергія. У собівартості теплової енергії - 60% газу. Для виробництва електрики теж потрібен газ. Тому набагато ефективніше, якщо ці галузі будуть регулюватися одним регулятором.
Поки ми працюємо тільки 50 днів. Роботи багато. Але ми розуміємо, що перед опалювальним сезоном різких змін не варто робити. Зараз ми намагаємося підтримати і оптимізувати вже створену систему НКРЕ та Нацкомпослуг, штат скоротили на 20% з 760 чол. до 600 чол., і готуємо покращення вже з наступного року. Комісія сформувала перелік короткострокових, середньострокових і довгострокових питань і вже в процесі їх реалізації. Ми вже прийняли ряд важливих рішень для входження в опалювальний сезон, в т.ч. виділили до кінця року понад 600 млн. грн (додаткові 700 тис тон вугілля) українським ТЕС для закупівлі вугілля. Інша справа, що ДТЕК та інші учасники тиснуть, щоб через підняття цін на е/е виділити 1,2 млрд грн. Але ми для того і є регулятор, щоб витримувати тиск і дотримуватися баланс учасників ринку, держави та споживачів.
Також ми виділили понад 100 млн грн украиских ТЕЦ на закупівлю мазуту перед опалювальним сезоном. Виділили кошти для Слав'янській ТЕС, за якою йдуть відновлювальні роботи після бойових дій там. Сподіваємося, в грудні запуститься ще один блок на Вуглегірській ТЕС, що працює на вугіллі Г, яких в Україні достатньо. Видали ліцензії і встановили тарифи десяткам виробників теплової енергії, які працюють на твердопаливних котлах - це зменшує залежність України від газу. В сфері дерегуляції ми вже працюємо над скасуванням і спрощенням ліцензійних умов там, де це можна зробити, наприклад, постачальникам е/е і газу за нерегульованим тарифом - це вільний конкурентний ринок.
РБК-Україна: У комісії вже заявили про прагнення до повної фінансової та управлінської незалежності і розраховують на надання урядом такої в середині січня 2015 р. У зв'язку з цим розробляється відповідний закон. У цьому процесі бере участь Світовий банк, ЄБРР та енергетичне співтовариство. Які їхні вимоги до закону та на якому етапі створення цей документ зараз?
Володимир Демчишин: Проект закону існує. Комісія тісно співпрацювала з Світовим банком. Зокрема, завдяки фахівцям Світового банку комісія так швидко зуміла адаптувати проект закону під європейські стандарти. Проект на фінішній прямій.
Ключовий момент у проекті - це незалежність регулятора від бюджету. Регулятор, як і раніше, займається збалансуванням "трикутника" держава-ліцензіат-споживач. У відносинах всіх учасників ринку повинен бути баланс. Тому комісія виступає за фінансування безпосередньо від ліцензіатів. Такий підхід вже показав ефективність у США, а також у багатьох країнах Європейського союзу.
Планується, що проект закону буде винесений на громадське обговорення до 1 грудня. Далі розглянемо пропозицію, внесемо потрібні правки. В ідеалі хотілося б захистити проект до 1 січня 2015 року, щоб новий рік починати вже з новими можливостями. Але як вийде, подивимося.
РБК-Україна: Що дасть НКРЕКП своєрідна "вольниця"?
Володимир Демчишин: Коли комісія стане більш незалежною, ми зможемо більше сконцентруватися на самій галузі.
РБК-Україна: Українці вже пережили одну хвилю підвищення тарифів. Чи варто очікувати черговий? Коли?
Володимир Демчишин: Ситуація в галузі дуже складна і безпосередньо залежить від цін на складові тарифу. Коли зростають ціни на складові тарифу, відповідно має зростати і тариф. Якщо ціни на складові будуть знижуватися, тарифи також будуть знижуватися. Підприємства не можуть працювати у збиток. При цьому ми розуміємо, що якщо тариф буде дуже високим, то більша частина населення не зможе їх оплачувати. Тут включається механізм соціальної допомоги споживачам, які з певних причин не можуть оплачувати повну вартість послуг. Баланс між споживачем і ліцензіатом повинен бути дотриманий, і ми кожного дня працюємо над цим.
Приміром, зараз за електроенергію населення платить менше, ніж реальний тариф "Енергоатому", який, до речі, є найдешевшим виробником електроенергії. Тариф "Енергоатому" становить 30%, а мінімальний тариф для перших 150 кВт, який платить населення, становить 23 коп.
Тепер по газу. Український газ зараз для споживача коштує 1309 грн. Він тримався на цьому рівні тільки за рахунок низької вартості видобутку, яка була на рівні 392 грн, але "Укргазвидобування" вже давно прийшла до нас і сказала: "Через те, що ви нам не давали грошей на достатній обсяг проведення пошукових робіт, для буріння, ремонту свердловин, ми не в змозі нарощувати обсяги видобутку. От і все. Якщо б ви нам підвищили тариф, який би дав можливість інвестувати, то, можливо, ми б добували набагато більше". У них є різні плани, серед яких можливість збільшення видобутку на 2 млрд куб. м. Це видобуток за рахунок ремонту старих свердловин, але це вимагає додаткових грошей. Тому собівартість зростає. Плюс для прискорення буріння потрібні закордонні технології, вартість яких оцінюється в іноземній валюті, відповідно, вартість їх буде ще більше. Є багато таких питань, які призведуть до зростання тарифів. Якщо вартість власного видобутку газу буде зростати, відповідно, ми будемо змушені піднімати вартість газу для кінцевого споживача.
А якщо зростає вартість газу, відповідно вартість тепла теж зростатиме. Схожа ситуація і з водою. До речі, водоканали є основними боржниками за спожиту електроенергію.
РБК-Україна: Чому?
Володимир Демчишин: Тому що тариф, який встановлювався на тепло і на воду, довгий час встановлювався місцевими радами, і ці місцеві ради, будучи політичними організаціями, хотіли, щоб їх переобрали, тому вони не були зацікавлені встановлювати непопулярні економічно обґрунтовані тарифи.
Більше того, до недавнього часу в бюджеті була навіть стаття на компенсацію різниці в тарифах. Тобто облради, місцеві або райради встановлювали занижені тарифи, а виробник, тобто водоканал або теплогенеруюча компанія, потім нараховували різницю і зверталися до бюджету, щоб їм повертали різницю. Приміром, у квітні-червні тарифи на тепло були доведені до економічно обґрунтованих при вартості складових тарифу того часу. Тому на різницю в тарифах ліцензіатам більше не варто розраховувати. Але економічно обґрунтовані тарифи не покривають старих боргів. Ось і тягнуться ці борги. Підприємства повинні їх погашати за рахунок інвестицій і впровадження ефективних технологій.
В цілому Україна втрачає величезні суми. Наприклад, в електроенергії: генерація має коефіцієнт корисної дії близько 20% при тому, що в ЄС - це 40-45%. Це означає, що нам потрібно на виробництво одного кіловата енергії в два рази більше палива. Добре, зробили ми це паливо, справили ми ці кіловати, витративши на цей процес набагато більше, і тепер його потрібно передати. У транспортуванні ми втрачаємо близько 12%. В Європі це 6%. В принципі втрати в мережі це нормально, тому що спрацьовують закони фізики, але чомусь в одних ці втрати на рівні 6%, а в інших - 12%.
Втрати в транспортуванні газу в Європі становлять менше 2%, у нас - 3,5%, втрати тепла у нас на рівні 18%, у Європі - менше 10%. Транспортуючи воду, ми втрачаємо більше 30%. Здавалося б, які можуть бути втрати в транспортуванні води? В теплі все зрозуміло: тепловіддача, треба прокачати на великі відстані, тим більше, якщо в зимовий період, але у воді, якщо труба суцільна, які можуть бути втрати?
Все це свідчить про єдину проблему: потрібно вкладати гроші в оновлення мереж. Насправді ЄБРР і Світовий банк вже застосовують таку практику. Вони вибрали 10 водоканалів в різних областях України, яким виділяють більше 300 млн доларів на оновлення мереж. Це пілотні проекти. Також є проект "Укренерго" і "Укртрансгазу" щодо реконструкції ГТС. Їх вартість по 300 млн кожен. Тобто гроші зовнішні входять в систему. Йдеться про мільярди доларів.
РБК-Україна: Зараз відбуваються процеси децентралізації влади в Україні. Як вона може вплинути на енергетичну сферу?
Володимир Демчишин: Звичайно, вона вплине на цю сферу. Як на мене, енергетику і нафтогазовий сектор децентралізувати, в принципі, неправильно. Оскільки видобуток і генерація відбувається точково, а потім поширюється по всій системі.
Можливо, і варто децентралізувати водопостачання і теплопостачання, тому що це дійсно проблематика локальна. Можливо, варто об'єднувати підприємства за обласним принципом. До цього вже прийшли, наприклад, в Кіровоградській області, створивши водоканал, який об'єднує кілька населених пунктів. До речі, споживачі від цього виграли у вартості послуг. Але це прерогатива місцевих громад.
З нафтогазовим і електричним ринком все складніше, тому що це єдина енергетична система і єдина газотранспортна система, яка є об'єднаної і керувати нею потрібно централізовано.
РБК-Україна: Раніше пролунали заяви про необхідність підвищення ціни на газ для населення в 4 рази в цьому році. Як Ви вважаєте, це необхідно зробити?
Володимир Демчишин: Була домовленість між Міжнародним валютним фондом, Кабінетом міністрів, Мінфіном та виконуючим обов'язки Президента. Вони підписали меморандум, згідно з яким ми погодилися на те, що протягом наступних 4 років вартість газу буде рости: спочатку двічі на 40%, тобто у 2014 році на 40% у травні вже виросла, у 2015-на 40% ще зросте, в 2016 ще на 20% і в 2017 теж на 20%. Це зростання ціни для населення вже заплановано.
Ціна для населення зараз становить 1309 грн, ринкова ж ціна - 4874 грн. Різницю ви можете порахувати. У будь-якому випадку потрібно нарощувати власний видобуток з одного боку, а з іншого - ефективність споживання, тому що якщо низька ціна, дуже часто ресурс використовується неефективно, якщо ціна буде підніматися згідно з меморандумом, я впевнений, що люди будуть більш економними.
Звичайно, є близько 10 млн сімей, які не можуть собі дозволити платити за газ за новими тарифами через низькі доходи, але для них повинна бути адресна монетизована соц.допомога.
Раніше отримували дотації генеруючі компанії і давали можливість отримувати субсидований продукт всім споживачам, але, незважаючи на це, все одно була група людей, які не могли собі дозволити заплатити навіть цю ціну, і вони отримували субсидії від бюджету. Тепер йдеться про те, щоб забрати дотацію на рівні генеруючих компаній, а на рівні кінцевого споживача її збільшити. Зараз у бюджеті передбачено близько 7,5-8 млрд грн на соцдопомогу споживачам.
РБК-Україна: Як Ви оцінюєте розвиток альтернативних джерел енергії України у короткостроковій та довгостроковій перспективі? Чи зможе Україна самостійно розвивати альтернативний енергоринок або без іноземних інвестицій не обійтися?
Володимир Демчишин: Згідно зі стратегією, до 2020 року Україна має виробляти близько 10% електроенергії за рахунок альтернативних джерел. Поки це більше 1%, тобто нам ще далеко.
З іншого боку ця технологія досить дорога.
Я вірю, що в довгостроковій перспективі нам потрібно в цьому напрямку йти. Це не просто поновлювані джерела енергії, це незалежність, але поки що нам треба говорити про економічну доцільність.
До того ж, за рахунок величезних вкладень Європейського Союзу ця технологія швидко дешевшає. Наприклад, кіловат сонячної енергії 4 роки тому коштував 3 тис. євро. Зараз його вартість знизилася до 1 200 євро. Тобто за 4 роки вартість зменшилася в 3-4 рази, тому, можливо, нам не варто зараз поспішати з її впровадженням, а як пасивний гравець можемо трохи почекати і отримати всі бенефіти від процесів, які реалізуються за рахунок великого гравця - Європейського Союзу.
РБК-Україна: Яка, на Вашу думку, державна програма з енергозбереження могла б бути найбільш прийнятною для України?
Володимир Демчишин: Це повинна бути комплексна програма під егідою центральної влади. Дослідження показують, що ефективніше всього починати з кінцевого споживача. Тобто утеплити будинки: дахи, підвали, вікна, стіни.
Ми підрахували, що для утеплення звичайної "хрущовки" потрібно близько 30 тис. доларів. Таких будинків в Україні десятки тисяч, тому в цілому це великі кошти. Але утеплена "хрущовка" буде втрачати на 30% менше тепла.
Крім цього, в стандарти будівництва потрібно внести певні норми, за якими нові будинки будуть будуватися у відповідності з тепловіддачею, тому що навіть ті будинки, які будуються зараз, не завжди відповідають європейським нормам.
Як тільки тепловіддача будинків буде на 20-30% зменшена, потрібно буде перебудовувати лінії передач, оновивши і зменшивши їх. Потім можна буде братися за оснащення новим обладнанням генераторів енергії, щоб споживання палива відповідало європейським нормам, і це скоротить істотну частину споживання.
Це буде величезна програма на всю країну, вона і економіку зможе запустити.
РБК-Україна: Коли вона може початися?
Володимир Демчишин: Вона повинна була початися давно. Про це всі знають, але більшість людей стверджують, що для цього немає грошей.
Крім цього, багато незацікавлених. Наприклад, чому генеруючі компанії не ставлять лічильники? Адже у багатьох з них на складах сотні невстановлених лічильників. Ми запитуємо: "Чому не встановлюєте?" "Не встановлюємо, тому що на це потрібно багато часу", - відповідають. А потім стає зрозуміло, що вони просто не зацікавлені, тому що за нормами вони списують одні показники, а насправді споживання зовсім інше. Крім того, якщо споживач буде знати, скільки він споживає по лічильнику, це буде потужною мотивацією, спортивним інтересом, щоб економити, а виробник в цьому не зацікавлений. Ми з цим боремося, ставимо завдання ліцензіатам і незабаром, сподіваюся, вийдемо на рівень, коли кожна дрібниця буде врахована.
Тому в цьому процесі значну роль має відігравати держава. Всі необхідні укази і закони є. Питання в тому, щоб їх виконували.
РБК-Україна: За даними Держстату, за бойові дій на сході України споживання вугілля в країні впало на 47%. Який Ваш подальший прогноз? Які заходи, на вашу думку, слід приймати по диверсифікації цього джерела енергії?
Володимир Демчишин: Його споживання впало, тому що його не добувають. 60 шахт на сході України закриті.
Насправді, в Україні і після тимчасової втрати територій видобувається понад 30 млн тонн вугілля. Спалювати на теплоелектростанціях ми можемо при сьогоднішньому темпі десь під 30 млн тонн.
В принципі, ми можемо бути самодостатніми, але проблема не в цьому, проблема в іншому. У нас теплогенеруючі станції не можуть спалювати будь вугілля. Є частина котлів, які можуть працювати тільки на вугіллі так званої марки "М" (газові), а інша частина працює на вугіллі марки "А" (антрацитові). Це абсолютно різні технології спалювання, їх не можна змішувати. А антрацитові зараз у нас не видобуваються. Тому що якраз 60 шахт, які виробляють антрацитові, захоплені.
Тому, перш за все, нам потрібно оптимізувати споживання.
Крім того, атомне виробництво електроенергії могло б ще на 1,5 гвт збільшити свою потужність, але там є мережні обмеження, не вистачає ліній електропередачі між Рівне і Києвом. Вони зараз будуються. Також зараз потрібно зменшувати енергоємність теплових станцій, адже при виробництві електрики ми споживаємо більше 500 г вугілля на 1 кВт, в Європі це менше 350 грам на 1 кВт. До того ж ми втрачаємо з-за неефективного обладнання, його потрібно оновлювати, встановлювати нові трансформаторні підстанції. Якщо все це оптимізувати, то відповідно і вугілля потрібно буде менше. Плюс паралельно розвивати й альтернативні джерела. Але це завдання на наступні 5 років.
Розмовляла Ірина Голод