Глава ФДМ Віталій Трубаров: Як тільки ми починаємо грати в політику, ми перестаємо працювати

Кабінет міністрів анонсував старт приватизації в 2018 році. У травні уряд затвердив список об'єктів так званої великої приватизації, в який було внесено 26 підприємств. Їх будуть продавати згідно з новим законом, прийнятим на початку цього року. Закон поділяє приватизацію на велику і малу, розділяючи їх головним чином за критерієм вартості активів - 250 мільйонів гривень. Все що вище цієї суми відноситься до об'єктів великої приватизації.

У переліку великих підприємств, з якими держава має намір розпрощатися, виявилися, наприклад, ОПЗ, Центренерго, "Сумихімпром", Аграрний фонд, Турбоатом і Запорізький титано-магнієвий комбінат. Більшість цих об'єктів влада або вже пробувала продати, або говорила про такі плани. Однак за останні чотири роки Кабінет міністрів і Фонд державного майна не зміг провести жодної крупної угоди і не залучив в українські держкомпанії жодного іноземного інвестора. В інтерв'ю РБК-Україна в. о. голови Фонду держмайна Віталій Трубаров розповів, за рахунок чого відомство розраховує змінити невдалу практику приватизації, як і кому Фонд буде продавати підприємства, а також про ризики великого розпродажу.

- Минулого тижня (інтерв'ю записано у вівторок, 15 травня) Кабінет міністрів затвердив перелік об'єктів великої приватизації, які планується продати у 2018 році. Всього в списку 26 підприємств. Є попередні оцінки, скільки ці активи можуть коштувати?

- Якщо говорити про завдання на 2018 рік, депутати затвердили план 21,3 мільярда гривень. При формуванні держбюджету Фонд заздалегідь разом з Міністерством фінансів готував матеріали. Ми розраховували на 22 мільярди гривень, оскільки бачили приблизний перелік об'єктів, які можна буде виставити на приватизацію в 2018 році. Подивилися, скільки на той момент у цих підприємств було активів, склали їх, і вийшли на цифру 22 мільярди гривень. Але цифра, яку ми очікуємо отримати від приватизації, безумовно, набагато вище.

- Більше 22 мільярдів гривень – це ви говорите про 26-ти підприємствах, які плануєте виставити на продаж у цьому році?

- Так. Але, на жаль, втрачено багато часу. Це пов'язано з затримкою прийняття нового закону про приватизацію і підзаконних актів до нього. Рішення, яке прийняв Кабінет міністрів тиждень тому, дозволяє процедурно запустити приватизацію. Нам необхідно ще пару тижнів, щоб разом з Міністерством економічного розвитку і торгівлі відшліфувати деталі. Розраховуємо, що об'єкти малої приватизації ми почнемо виставляти на торги з червня. І приблизно в цей же час почнеться підготовка до продажу об'єктів великої приватизації, у тому числі відбір на конкурсах радників. З середини осені і до кінця року вийдемо на велику приватизацію.

- Які підприємства першими будуть виставлені на продаж?

- З цих 26 об'єктів необхідно відокремити ті, які йдуть за старим законом. Справа в тому, що робота по їх приватизаційної підготовки на момент прийняття закону практично завершилася. Це "Одеський припортовий завод" (ОПЗ), "Центренерго", "Сумихімпром".

Думаю, що "Центренерго" буде першим реалізований. Принаймні, ми на це розраховуємо. Радник - польський філія компанії Ernst&Young, активно працює над цим. У Польщі зараз вже проводяться перші road show з залученням потенційних інвесторів.

ОПЗ, напевно, піде на приватизацію другим. Для цього ми зараз разом з Кабінетом міністром і з тими радниками, яких ми залучаємо, шукаємо шляхи реструктуризації боргових зобов'язань цього підприємства. Борг заводу на даний момент перед DF Group, НАК "Нафтогазом" та іншими контрагентами складає близько 7,2 мільярда гривень.

Інші підприємства, які будуть продаватися вже за новим законом, ми будемо розбивати на кілька груп і відбирати радників по групах. Кожному раднику необхідно буде від трьох до чотирьох місяців фактичної роботи. Якщо скласти таймінг всіх цих процесів, виходить кінець осені.

- Ви вважаєте, що всі 26 підприємств реально продати навіть з технічної точки зору, не кажучи про те, чи буде на них попит чи ні?

- Технічне питання – найпростіше. Не проблема продати. Важливо пройти шлях разом з радниками, якщо ми з вами говоримо про велику приватизацію, і зробити підготовчу частину, яку не видно у "прямому ефірі". Мається на увазі робота радників по уніфікації документообігу, щодо приведення стану підприємства до того виду, до якого звикли інвестори, і це, власне, пошук інвесторів.

- Буде попит? По деяких об'єктах конкурси раніше проводилися. По тому ж ОПЗ – вже кілька разів. Але кожного разу безуспішно. Є впевненість, що зараз конкурси відбудуться?

- Є впевненість в тому, що змінені правила гри дозволяють розраховувати на те, що тепер інвестору не потрібно боятися труднощів законодавчого поля. Інвестор бачить, що ми абсолютно відкриті, що ми уніфікували своє законодавство під світові правила. Якщо ми хочемо залучати іноземних інвесторів, то ми повинні розмовляти з ними на тій мові, до якої вони звикли. Саме для цього до розробки закону залучалися наші іноземні партнери.

- Але ОПЗ, "Центренерго" і "Сумихімпром" ви хочете приватизувати за старою процедурою. Не вважаєте, що ці винятки можуть кинути тінь на конкурси з продажу цих активів?

- "Центренерго" і так працює з радником, як і новим законом передбачено. Ми встигли відібрати радника ще в минулому році.

По ОПЗ головна проблема – це його "токсичні" борги. Тут ми залучаємо радника для того, щоб вони допомогли нам знайти рішення, що робити з цими боргами.

У всіх підприємств є певна історія, але це не означає, що немає перспектив для їх вдалого продажу. Навпаки, я бачу, що, незважаючи на труднощі і проблеми, ми можемо вийти на хороший результат.

- Попередньо йдуть переговори з потенційними інвесторами? Ви готові назвати конкретні компанії, які цікавляться українськими активами? Наприклад, хто може претендувати на "Турбоатом"?

- Цікавляться люди цими активами? Так, цікавляться. Не можу назвати імена, але можу назвати країни. Це США, Індія, це основні наші партнери з Євросоюзу, а також Південна Корея і Японія.

По "Турбоатому", швидше за все, буде додаткове рішення уряду щодо того, скільки відсотків акцій виставляти на продаж (держава володіє пакетом акцій розміром 75,2%, - ред.). Думаю, Кабінет міністрів окремо визначиться, і ми скоригуємо нашу роботу.

- Думаю, ви пам'ятаєте на початку минулого року на зустрічі з Петром Порошенком про бажання взяти участь у приватизації "Турбоатома" спільно з DCH Олександра Ярославського говорив Айвон Глазенберг, мажоритарний акціонер корпорації Glencore. Фігурують ці імена і компанії зараз серед потенційних покупців "Турбоатому"?

- Про конкретних претендентів можна говорити тільки тоді, коли вже оголошено конкурс. Тому що немає заявок. Їх не може бути, оскільки процедура ще не розпочата. До того ж, думаю, всі великі корпорації та великі бізнесмени будуть чекати до останнього і подаватися, коли будуть виписані конкурсні процедури, коли буде первинне визначення ціни і додаткові умови, які затвердить Кабінет міністрів. До цього моменту все інше можна назвати не більше ніж розмовами навкруги, без конкретики. І так по всіх об'єктах.

- Які проблеми, крім боргів підприємств можуть перешкодити приватизації? Можливо, корпоративні конфлікти з міноритарними акціонерами або конфлікти з колишніми претендентами на ці об'єкти? Наприклад, по тому ж ОПЗ є компанія "Нортіма", пов'язана зі структурами Ігоря Коломойського, яка вважає себе законним переможцем приватизаційного конкурсу в 2009 році...

- Ніякі корпоративні відносини на підприємствах, де у держави немає ста відсотків акцій, жодним чином не впливають на передприватизаційну підготовку і на саму приватизацію Немає законних підстав вважати, що щось може піти не так.

Другий момент – хто і на що раніше претендував. Знову ж таки, це все слова. Якщо яка-небудь структура або людина хотіла і мала можливість оскаржувати всі ці речі і доводити свою правоту, за цю кількість років така можливість була. На сьогодні не існує рішень, що закріплюють конкретного учасника, що так, саме він єдиний і неповторний.

Тому двері для всіх відкриті. Якщо ми говоримо про ОПЗ, то для ОПЗ якраз більш важливим є борги, за якими підприємство програло суди DF Group, в тому числі і європейські. Причому сума боргу сама по собі не є проблемою. А проблема якраз в тому, перед ким цей борг. Мало бажаючих, готових відкрито виходити на реструктуризацію боргових зобов'язань.

- Але при цьому ви говорите, що ОПЗ буде продаватися одним з перших...

- Ви мене запитували про таймінг, я про таймінг і говорив.

- Але ж це один з найбільш ризикових і проблемних об'єктів...

- Згоден, один з найбільш ризикових об'єктів. Але ризик не в тому, що ми технічно не зможемо його продати. І Фонд, і уряд говорять, що нас не стільки цікавить ціна приватизації, скільки щоб після приватизації підприємство працювало, платило податки і люди були працевлаштовані.

- Говорячи про можливі проблеми під час приватизації. Як ви плануєте продавати "Президент Готель"? Компанія, яка його орендує, може блокувати приватизацію? (готель орендувала компанія "Квадр", афілійована з бізнесменом Борисом Кауфманом, - ред.).

- До сьогодні були певні судові розгляди з цього об'єкту на предмет того, чи правильно був призначений директор. А також були питання, пов'язані з тим, яким чином держава буде контролювати цей об'єкт. Думаю, ці ігри в найближчому майбутньому закінчаться. Ми вже виграли суд. Директор, якого ми ще більше року тому обрали за конкурсом, думаю, найближчим часом потрапить на підприємство і зможе безпосередньо вести свою роботу. Те, що підприємство знаходиться в оренді, ніяк не заважає нам його продавати. Договір оренди - зобов'язання для майбутнього власника.

- Приватні структури також орендували вугільні пласти шахти "Краснолиманська", яка значиться в списку з 26 активів на приватизацію. Як зараз ситуація з цим підприємством?

- У Фонді немає фахівців у таких галузях економіки, як вугільна промисловість, металургія та сільське господарство. Ми підходимо до приватизації структурно з точки зору норм закону. У нас на сьогодні є один закон, що стосується приватизації державної та комунальної власності. І залишився закон про особливості приватизації вугільної галузі. Приватизація шахти буде проходити саме у відповідності з цим законом. Саме підприємство не буде передаватися нам в управління. Тому ми не можемо поки що говорити про те, яким чином там відбувається господарська діяльність. До моменту фактичного продажу підприємство буде знаходитися в управлінні Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

- Але ж вам відомо про проблеми та конфлікти на цьому підприємстві?

- Ні.

- Які шахти ще планували продавати, але їх не внесли у список?

- З точки зору норм закону, кожне міністерство має передати Фонду об'єкти на приватизацію. Більшість міністерств погано виконує поставлене завдання, в тому числі і Міністерство енергетики. Додаткових підприємств з цієї галузі до нас в Фонд не надходило.

- У списку є два "аграрних" підприємства – "Аграрний фонд" та "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ДПЗКУ). Міністерство аграрної політики просить поки не виставляти ці об'єкти на приватизацію, оскільки "Аграрний фонд" не має активів, крім бюджетних грошей в статутному капіталі, а у ДПЗКУ не вирішено питання з кредитом перед китайським банком. Тим не менш, ви пропонуєте все ж їх продавати?

- Це знову до питання про те, що у Фонді немає вузьких фахівців за галузевою ознакою. Ми не можемо професійно визначити доцільність продажу того чи іншого об'єкта. Для цього є орган, уповноважений управляти цими об'єктами. Колись ці названі вами підприємства потрапили в список за пропозицією того ж Міністерства аграрної політики. І, коли ми формували планове завдання на 2018 рік, ми розраховували на приватизацію цих активів. Якщо Міністерство аграрної політики не віддасть нам їх на приватизацію або не надасть в якості компенсації інші об'єкти, то тоді можливість виконання планового завдання ставиться під питання.

Якщо нічого приватизувати, ми "з повітря" грошей не отримаємо. Але технічно можлива приватизація. У кожного підприємства є своя історія, і вони по-своєму цікаві. У "Аграрного фонду", за великим рахунком, - це грошові кошти і клієнтська база. У ДПЗКУ є багато матеріальних активів, які лягають в площину оцінки і інтересантів з боку бізнесу.

- Хто потенційно може претендувати на ці підприємства?

- По цим об'єктам якоїсь прямої зацікавленості я поки не відчуваю. Але знову ж таки, поки об'єкт не виставляється, ми не можемо його промоніторити. Приміром, якщо в ОПЗ і "Центренерго" є своя історія, то ці об'єкти потрапляють у наше коло вперше. Поки ми не можемо говорити про потенційних покупців.

- Держава планує продати мажоритарний пакет - 51% акцій, "Запорізького титано-магнієвого комбінату". Але при цьому у правоохоронних органів є питання до того, як проходив продаж 49% акцій 6 років тому, які викупив Дмитро Фірташ. Інтерес НАБУ і САП до цього підприємства не завадить його приватизації?

- У правоохоронних органів дійсно є питання, пов'язані з минулим цього підприємства. Зараз це активно розслідується. Мені важко коментувати, що правда, а що - ні. На той момент я не перебував в управлінні Фонду та не приймав активну участь у тих подіях, які були. Але на то і є правоохоронні органи, щоб розібратися в ситуації. Потім суд поставить крапку. Зараз справа по минулій приватизації та підготовка нової йдуть паралельними процесами.

- Ви допускаєте реприватизацію частини акцій, які раніше були придбані структурами Дмитра Фірташа?

- Є процедура, яка регламентує порядок дій правоохоронних органів, а також порядок дій Фонду разом з Кабінетом міністрів щодо прийняття управлінських рішень, що далі робити з підприємством, якщо доведено, що приватизація проведена з порушенням закону або якщо не виконуються умови продажу Як, наприклад, у нас сталося з "Укртелекомом" - вже є рішення двох судових інстанцій про те, що цей актив необхідно назад повертати державі.

- Хто крім Фірташа потенційно може придбати 51% акцій ЗТМК?

- Ніяких ні письмових, ні усних звернень до Фонду або на мене безпосередньо не було. Це один з проблемних об'єктів, які необхідно буде дуже ретельно готувати. Думаю, і Фонд, і Кабмін, і радники, які будуть брати участь у цьому процесі, повинні знайти золоту середину, щоб приватизація цього підприємства була відкрита й зрозуміла всім.

- Ми з вами говоримо про 26 підприємствах, серед яких чи не кожне друге має історію і проблеми...

- Тому їх потрібно якнайшвидше приватизувати, щоб їх не втратити.

- Які активи зі списку, на вашу думку, не є проблемними і їх можна продати без будь-яких ризиків?

- Не бачу особливих проблем у підготовці до приватизації пакетів обленерго, якими володіє держава (мова про "Тернопільобленерго", "Запоріжжяобленерго", "Харківобленерго", "Миколаївобленерго" і "Хмельницькобленерго", - ред.). У кожного з них свої проблеми, свої взаємини з "Енергоринком", з НКРЕКП і структурами, які підпорядковані місцевим радам, які для обленерго є основними боржниками. Але інших об'єктів у нас немає. Це - не камінь спотикання.

- Чому обленерго вирішили продавати до введення RAB-тарифу? Пізніше вони коштували б дорожче?

- Фонд не є регулятором цих відносин. Самі обленерго не беруть участь у визначенні тарифів для населення і підприємств. Для цього у держави є інший інструмент – НКРЕКП, який визначає всі ці речі. Сама приватизація не буде зациклюватися на цій ситуації. Приватизація вимагає багато часу на підготовку. Напевно, до осені по кожному з обленерго буде складено графік продажу. Але ми розуміємо, що RAB-регулювання все одно буде введено. Можливо, це станеться до приватизації. Чи відіб'ється це на конкурентному середовищі? Напевно, позначиться. Чи зміниться список учасників? Напевно, зміниться. Але хто це буде і що це буде – покаже життя.

- Завжди була проблема з передачею активів від міністерств у ФДМ. Як будете вирішувати це питання зараз, щоб остаточно не зірвати терміни?

- Кабінет міністрів затвердив порядок передачі, який виходить із закону. Профільним міністерствам і відомствам дається 30 днів на прийняття рішення щодо передачі активу. Якщо міністерства за місяць це не зроблять, рішення про передачі прийме безпосередньо Кабінет міністрів. У будь-якому випадку, ці активи повинні бути передані.

- Чи правильно я розумію, що якщо до кінця року приватизація по всіх 26 підприємствам не відбудеться, вони перейдуть в управління Фонду держмайна?

- Так. Міністерства на них не будуть впливати. Ми на це дуже розраховуємо. Якщо активу у нас немає, ми не можемо приступити до практичної приватизації.

Віталій Трубаров: "Якщо активу у нас немає, ми не можемо приступити до практичної приватизації" (Віталій Носач, РБК-Україна)

Про пошук інвесторів

- Старт великої приватизації анонсований в передвиборний рік, напередодні виборів президента і парламенту. Вам не здається, що цей момент може негативно позначитися на приватизаційної кампанії і відлякати інвесторів?

- Негативно може вплинути бездіяльність. Якщо ми не будемо робити ніяких дій по відношенню до нашим підприємств, це призведе до того, що ми їх втратимо. З 3500 підприємств 1255 підлягають ліквідації. Це – "пустушки", які або не мають активів, або їх набагато менше, ніж зобов'язань. Тому наше завдання – правильно розпорядитися активами, які на сьогоднішній момент є. Зволікати не можна, можемо все втратити.

- Чому ж зволікали і не перезапускали у 2016-2017 роках? Невже проблема була тільки в недосконалому законі?

- Раніше було сім законів і безліч підзаконних актів. Для людей, які не знаходяться всередині системи, було важко в цьому розібратися, особливо нашим іноземним партнерам. Їм було легше не розглядати нас як об'єкт для інвестування, ніж витрачати час на наше "законодавче болото". Не кажучи вже про те, що процедура підготовки об'єктів великої приватизації займала більше двох років. А що хоче інвестор? Він не хоче витрачати час на тривалий процес покупки, він хоче придбати. Наприклад, півроку термін прийнятний, а через два роки незрозуміло що буде, тому ніхто з цим не зв'язувався.

Нам же необхідно було змінити правила гри, законодавчу базу. І ми це зробили. Питання виборів, коли продавати і так далі – це вічні риторичні теми. Влітку не можна продавати, бо відпустки, взимку – новорічні канікули, навесні – посівна, а восени – збір врожаю. Тоді коли продавати?

- Ви вважаєте, що нове законодавство буде ключовим стимулом для іноземних інвесторів звернути увагу на активи в Україні?

- Думаю, що новий закон відкрив інвесторам двері в Україну. У розробці закону брали участь наші іноземні колеги, наприклад, ЄБРР. Вони радили нам, щоб ми прописували в законі конкретні норми, з якими звикли працювати в усьому світі.

- Про які норми йдеться?

- Якщо ми говоримо про іноземного інвестора, ми даємо йому можливість використовувати при оформленні документів англійське право. Крім того, сама процедура прописана так, що в ній не існує варіантів продажу "в одні руки". У будь-якому випадку, це відкрита продажа.

Ми залучаємо міжнародні компанії як інвестиційних банкірів, щоб вони нам допомогли продати – залучили інвестора, а, відповідно, інвестор буде залучати своїх інвестиційних банкірів, щоб купити. Ці структури повинні між собою розмовляти на одній мові. І тоді ми отримаємо загальний продукт. Інвестор повинен бути впевнений, що не отримає "кота в мішку". Вся інформація буде розкрита, буде доступ до інформації про фінансовий стан підприємства, інвестор буде знати про його господарську діяльність. Радники будуть прораховувати ризики, пов'язані з підприємством, скільки воно може коштувати зараз і скільки в майбутньому. Закон також чітко говорить, що якщо хтось хоче оскаржити результат приватизації, у нього на це є три роки. Три роки минуло – все, вибачте, "лавочка закривається". А таких випадків раніше було багато.

- Рані звучало багато критики щодо так званих кваліфікаційних умов, які виписувалися під конкретного переможця, відсіваючи його конкурентів. Тепер такого не буде?

- Нічого такого не буде. Ми будемо ґрунтуватися на тих висновках, які нам будуть надавати великі компанії в якості радника. Якщо ми будемо виходити за ці рамки, ми не зможемо провести продаж взагалі. Додатковими умовами хіба що можуть бути умови, пов'язані з соціальними речами – збереженням робочих місць або їх збільшенням. Або, наприклад, що інвестор повинен вкласти в підприємство певну суму коштів. І потім ми будемо відстежувати, як це було з "Укртелекомом".

Віталій Трубаров: "У Фонді немає вузьких фахівців за галузевою ознакою" (Віталій Носач, РБК-Україна)

Про реприватизацію "Укртелекому"

- Ви згадали про "Укртелеком". Яка подальша доля цього активу? Його повернуть державі?

- Ми чекаємо рішення щодо касаційного позову. Як тільки воно набуде чинності, ми зможемо на практиці перейти до повернення цього активу в державну власність. На жаль, по багатьох кримінальних справах і позовами банків на акції "Укртелекому" накладено арешт. Але, думаю, оскільки банки державні і ми повертаємо актив державі, ми зможемо якимось чином відрегулювати і ці процедурні моменти.

Фонд подав на Кабмін свої пропозиції щодо створення спільної групи з повернення даного активу. Думаю, незабаром процеси, пов'язані з судом, зі зняттям арешту з акцій і формуванням цієї групи, приведуть нас до розуміння, яким чином ми повертаємо "Укртелеком". Потім разом із Кабміном будемо приймати рішення, що з ним далі робити. Але, за великим рахунком, у нас два вибори: повторно продавати цей актив або повертати його в профільне міністерство – зараз це Міністерство інфраструктури.

- Це перспектива 2018 року?

- За строками я поки не готовий коментувати. За великим рахунком, в історії у нас вперше склався подібний прецедент.

- Розкажіть, яким чином вдасться усунути від участі в приватизації російських бенефіціарів та компанії з російським капіталом?

- Для нас дуже важливо, щоб підприємствами не керували ні фізичні, ні юридичні особи, які мають відношення до країни-агресора. Якщо ми відкриваємо реєстр бенефіціарів, які володіють 10% і більше в компанії, яка має намір брати участь в приватизації, і бачимо, що там є росіяни, то такі учасники не будуть допускатися до приватизації. Їх просто знімуть з торгів.

Питання в тому, що все, що нижче 10%, важко перевірити. І, напевно, це і не має сенсу. Адже все, що нижче 10%, жодним чином не впливає на прийняття управлінських рішень. Якщо, наприклад, фірма Siemens, акції якої торгуються на світових біржах, продасть якусь кількість акцій російському бенефіціару, а сама фірма Siemens захоче взяти участь у приватизації акцій харківського "Турбоатома", ми їй не заборонимо.

Про "Укрспирт" і "Укрнафту"

- В Україні не перший рік говорять про необхідність приватизації "Укрспирту". Яким ви бачите майбутнє цього активу? Коли варто розраховувати на його продаж?

- "Укрспирт" досить знакове підприємство і представляє знакову галузь. Напевно, одну з найбільш корумпованих галузей, які у нас існують. Потрібно його приватизувати? Мені самостійно важко на це питання відповісти. Чи можна його приватизувати? Можна, як і будь-який інший великий актив в нашій країні.

На сьогодні "Укрспирт" знаходиться в списку об'єктів, заборонених до приватизації. І ми зараз його не розглядаємо як потенційний актив для продажу, розуміючи складність виведення його зі списку. Разом з керівником комітету Верховної Ради з питань економічної політики Андрієм Іванчуком ми прийняли рішення, що, можливо, разом з депутатами підготуємо новий список, який затвердить парламент. Це дозволить розблокувати нам підприємства, які ми також можемо приватизувати і показати хороший результат.

- На вашу думку, які підприємства повинні бути в списку активів, дозволених до приватизації?

- Пропоную дивитися на це питання з іншого боку. Давайте ухвалимо рішення щодо того, які підприємства повинні залишитися в держвласності. Відповідно, всі решта можуть підлягати продажу. Думаю, Кабінет міністрів повинен визначити, на мій погляд, невеликий перелік тих підприємств, які забезпечують безпеку в нашій країні – інфраструктурну, економічну і так далі.

- В 2014 році ваш нинішній заступник Дмитро Парфененко, який тоді очолював Фонд, пропонував уряду список потенційно цікавих об'єктів, які можна продати і наповнити держбюджет. Чотири роки тому в цьому списку була держчастка в "Укрнафті". Держава розглядає продаж цього активу?

- Історичний момент, про який ви говорите, прокоментувати не можу, оскільки не брав участі в цьому питанні. Що відбувається зараз? Жодних розмов з приводу приватизації частки в цьому підприємстві я не чув. Але я попрошу, щоб мені зробили довідку, і постараюся розібратися. Але знову ж таки, Фонд не приймає рішення самостійно. Ми є виконавчим органом, ці рішення повинні пройти Кабінет міністрів, який приймає рішення - варто приватизувати чи ні. У 2018 році питання про продаж "Укрнафти" точно ніхто не буде ставити. Що буде в 2019 році, ми будемо планувати в кінці 2018 року, коли буде формуватися робота Фонду на наступний рік.

Віталій Трубаров: "Фонд - поза політикою" (Віталій Носач, РБК-Україна)

Про політику

- Ви вважаєте себе політиком?

- Я завжди говорив про те, що Фонд - поза політикою. Як тільки ми починаємо грати в політику, ми перестаємо працювати. Ні я, ні відомство, яке я очолюю, не є суб'єктами політичних процесів. Ми хочемо виконувати свою роботу в законодавчому полі.

- Ви відчуваєте на собі спроби впливу і тиску з боку політиків: народних депутатів, чиновників Адміністрації президента чи Кабінету міністрів?

- Ніякого тиску, крім "давай швидше" і "давай результат", я не відчуваю. Якщо подивитися мої виступи в ЗМІ, то я в принципі досить критично висловлююся практично про всіх представників влади, яких ви називали. Якщо ми приймаємо рішення працювати, то ми повинні працювати разом. Якщо одні працюють, а інші – ні, загального позитивного результату ми не отримаємо. Чому у мене є впевненість, що цього разу все вийде? Тому що я бачу, що основні політичні гравці все ж таки розуміють необхідність приватизації.

- Припустимо, приватизація буде успішною, як ви і кажете. Хто запише на свій рахунок успішну приватизацію – Кабінет міністрів і прем'єр зокрема або команда президента?

- У перемоги багато батьків. Думаю, при успішній приватизації, а вона буде успішною, кожен буде висловлюватися і говорити, що "ми теж внесли свою лепту". І частково це буде правда. Якби не злагоджена робота всіх гілок влади, всіх структур, наших партнерів, самого б закону не було.

- Прем'єр-міністр Володимир Гройсман неодноразово досить жорстко висловлювався з приводу незадовільних темпів приватизації і роботи ФДМ. В основному ця критика стосувалася вашого попередника Ігоря Білоуса, у якого ви працювали радником. А які у вас склалися стосунки з прем'єром?

- Приватизація при Білоусі, Парфененко або інших керівників не йшла не тільки тому, що хтось чогось не хотів. Приватизувати можна лише те, що нам передають. Якщо об'єкти не передавали, їх не можна було продати. Мені здається, що були допущені якісь людські та системні помилки і неправильні підходи до визначення роботи. У Фонді ніхто не хотів нікого ображати або висловлюватися критично про когось, наприклад, коли міністерства не передавали нам об'єкти на приватизацію. Але якщо ми приймаємо рішення, що ми йдемо по цьому конкретному шляху, то по ньому мають йти всі. Якщо хтось гальмує процес, значить про це треба говорити вголос, щоб потім не можна було звинуватити одну людину або одну структуру у тому, що щось не вдалося.

- І все ж таки без політичної підтримки проводити що реформи, що приватизацію неможливо. Хто вам надає підтримку – прем'єр, президент?

- Повертаюся до своєї попередньої тези про те, чому у мене є впевненість, що в цей раз у нас все вийде. Я бачу бажання у всіх гілок влади – президента, прем'єра, в парламенті – зрушити цей потяг з місця. А я, умовно кажучи, як машиніст далі готовий виконувати свої функції.

- У минулому році прем'єр-міністр публічно виступив на ваш захист, після чого з'явилися розмови про вашу можливу приналежність до команди Гройсмана. Ви вважаєте себе частиною команди прем'єр-міністра або, як прийнято говорити, його "людиною"?

- Дуже не люблю кліше, до яких звикло наше суспільство. Я вважаю себе людиною своїх батьків. Я людина "фондовська", пропрацював у Фонді 15 років. Якщо ти працюєш в організації і йдеш потихеньку по сходах вгору, тоді з'являється можливість стати першою особою. І такою можливістю потрібно скористатися, інакше, навіщо ти там, якщо не хочеш змін і не хочеш реформ. Мене Кабмін призначив виконуючим обов'язки. З ним ми працюємо в зв'язці. Уряд хоче показати свою роботу з економічних перетворень у країні, а без голови Фонду це зробити важко. Мені імпонує бажання прем'єр-міністра і більшості наших міністерств працювати разом.

- Ви очікуєте, що будете затверджені на посаді на постійній основі без статусу "в. о.", і за яких умов це може статися?

- Мені не заважає і не обмежує в моїй роботі приставка в.о. Функціонально це взагалі ні на що не впливає. Емоційно, може бути. Але емоції тут ні до чого. Я чітко розумію, що я роблю і для чого. Якщо б тільки у Фонді не було постійного керівника, то, можливо, це був би якийсь сигнал. Але в багатьох державних структурах керівники перебувають у схожому стані. Думаю, це більше питання до Верховної Ради, питання щодо можливості знаходження компромісів. Мені здається, в осяжному майбутньому рішення ні щодо Фонду ні щодо інших відомств прийматися не будуть. Але я впевнений, що після того, як Фонд під моїм керівництвом покаже хороший результат, не буде інших варіантів, крім того, щоб затвердити мене на посаді.